Постанова № 71039042, 13.12.2017, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/3257/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.12.2017 року

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря Снігирьової О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лиман адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 09 листопада 2017 року звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання дій щодо припинення виплати їй пенсії протиправними та дискримінаційними, зобов'язання поновити виплату пенсії.

В обґрунтування позивних вимог зазначила, що здобула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням, яке видане Пенсійним фондом України 29.09.2003 року. Позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Алчевська Луганської орбласті. В зв'язку з проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, ОСОБА_1, як внутрішньо переміщена особа, стала на облік до Управління Пенсійного фонду м. Слов'янськ Донецької області, а з вересня 2016 року до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області, пенсію отримувала до лютого 2016 року. Потім пенсійні виплати припинилися з невідомих їй причин.

Вважає, що підстав для припинення виплати пенсії не має, просить визнати протиправними та дискримінаційними дії УПФУ в м. Красний Лиман Донецької області, які полягають в невиплаті пенсії; зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії, нарахувати пенсію та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з моменту припинення її виплати; допустити до негайного виконання постанову суду в частині присудження виплати позивачу пенсії в межах суми стягнення за один місяць; зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

13 грудня 2017 року в судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула, просила суд розглядати справу без її участі (а.с. 2 зворот).

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув. Однак, надав суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.24) та письмове заперечення проти позовних вимог (а.с. 19-20), в якому зазначив, що позивач ОСОБА_1 08.09.2016 року звернулась до УПФУ в м. Красний Лиман Донецької області з заявою про запит пенсійної справи з УПФУ м. Слов'янська Донецької області як внутрішньо переміщена особа. Згідно Розпорядження від 11.01.2017 року ОСОБА_1 взято на облік в УПФУ в м. Красний Лиман Донецької області, пенсію їй було виплачено до 01.03.2016 року.

Виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій, регулюються постановою КМУ № 595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей», Постановою КМУ №509 від 01.10.2014 «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ», постановою КМУ №365 від 08.06.2016 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», постановою КМУ №136 від 18.02.2016 «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації...» та деякими іншими.

Одночасно з прийняттям заяви ОСОБА_1 УПФУ в м. Красний Лиман Донецької області були направлені дані до Краснолиманського УСЗН щодо перевірки місцезнаходження заявника за місцем реєстрації. Згідно з Протоколом №23 від 07.12.2016 року комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішила відмовити у призначенні соціальної виплати ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю її за фактичним місцем проживання. У зв'язку з чим пенсія ОСОБА_1 не виплачувалася. Ніяких рішень щодо припинення її виплати УПФУ в м. Красний Лиман Донецької області не приймалося.

Для подальшого поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно було звернутися до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області особисто та надати необхідні документи (заяву, паспорт та його копію, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру та її копію, довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та її копію, пенсійне посвідчення та його копію, заяву про перерахування сум пенсії на поточний рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк").

Позивач у визначеному законом порядку не вживав заходів, спрямованих на отримання належної йому суми пенсійних виплат, в зв'язку з чим не зміг отримати вказані виплати. Доказів тому, що ОСОБА_1 була позбавлена права та можливості реалізувати своє право на пенсійне забезбечення, позивачем не надано. Отже, порушення її прав не встановлено, а тому відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, та набула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2, виданим Алчевським міським відділом УМВС України в Луганській області 12.07.2000 року (а.с.4) та пенсійним посвідченням НОМЕР_3 (а.с.7). Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1

Відповідно до довідки від 08.09.2016 року №14420336808 ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2).

Відповідно до довідки від 09.02.2017 року №36808 ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_3 (а. с.3).

08.09.2016 року ОСОБА_1 звернулась до УПФ України м. Красний Лиман Донецької області з заявою про запит пенсійної справи з УПФУ м. Слов'янськ Донецької області (а.с.21 зворот).

Згідно Розпорядження від 11.01.2017 року ОСОБА_1 взято на облік в УПФУ в м. Красний Лиман Донецької області (а.с.21).

Згідно довідки про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії, виданої 13.12.2017 року УПФ України в м. Красний Лиман Донецької області, ОСОБА_1 пенсію не отримує з березня 2016 року (а.с.23).

Одночасно з прийняттям заяви ОСОБА_1 УПФУ в м. Красний Лиман Донецької області були направлені дані до Краснолиманського УСЗН щодо перевірки місцезнаходження заявника за місцем реєстрації. Згідно з Протоколом № 33 від 16.02.2017 року комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішила відмовити у призначенні соціальної виплати ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю її за фактичним місцем проживання (а.с.22). У зв'язку з чим пенсія ОСОБА_1 не виплачувалася. Ніяких рішень щодо припинення її виплати УПФУ в м. Красний Лиман Донецької області не приймалося.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачеві з березня 2016 року.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII).

Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-VI), за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону № 1058-VI.

Згідно з ч.1 ст. 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем не приймалося рішення про припинення виплати пенсії позивачеві.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону №1058, оскільки з січня 2016 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини суд застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обовязків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Заперечуючи проти позову відповідач не довів правомірність своїх дій щодо припинення виплати пенсії позивачеві.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії УПФ України в м. Красний Лиман Донецької області щодо невиплати їй пенсії за віком з 01 березня 2016 року підлягають задоводенню.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача поновити нарахування і виплату пенсії позивачеві та виплатити заборгованість з березня 2016 року підлягають задоволенню, оскільки є похідними від задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 ч.1 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору, судовий збір в розмірі 640,00 гривень на користь держави слід стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Лиман Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань .

Згідно з ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або поза бюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Статтею 267 КАС України передбачено вид судового контролю за виконанням судового рішення, зміст якого полягає в тому, що суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, ухваленого не на користь суб'єкта владних повноважень є правом суду, а не його обов'язком, у зв'язку з чим судовий контроль за виконанням постанови судом не встановлюється, адже на думку суду виконання судового рішення в достатній мірі у даному випадку забезпечується нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись Конституцією України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2, 6-12, 17-18, 41, 69-71, 79, 86, 94, 122-128, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Управління Пенсійного фонду України м. Красний Лиман Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України м. Красний Лиман Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Лиман Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, починаючи з 01березня 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити до негайного виконання постанову суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Лиман Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави (Отримувач коштів: Краснолим.УК/отг м.Красний Лиман/ 22030101, Код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 37894853, Банк отримувача ГУДКУСУ у Донецькій області, Код банку отримувача (МФО) 834016, Рахунок отримувача 31215206700564, Код класифікації доходів бюджету 22030101 "Судовий збір") судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя -