Рішення № 71038807, 07.12.2017, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/1123/2017

ЄУН 229/1858/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря Пантелєєвої Є.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – Державна служба України з надзвичайних ситуацій, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок антитерористичної операції,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок антитерористичної операції, просила стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України за рахунок Державного бюджету України в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої її житлу внаслідок проведення антитерористичної операції на території Донецької області, 490083,10 грн. В обґрунтування своїх вимог вказала, що вона є власником садового будинку, що розташований за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с. Василівка, вул. Орехова, 7. У березні 2017 року їй стало відомо, що її садовий будинок повністю згорів у зв'язку з масовими обстрілами села 15 березня 2017 року. Відповідно до довідки садівницького товариства «Монтажнки-2» при Шахтоспецмонтажному управлінні тресту «Донецьквуглебуд» садовий будинок згорів вщент внаслідок прямого попадання в нього бойового снаряду. Пожежні підрозділи участі у ліквідації пожежі не приймали участь у зв'язку з обстрілами села з вогнепальної зброї. Позивач вважає, що шкода, яка спричинена їй внаслідок проведення антитерористичної операції у Донецькій області, підлягає відшкодуванню державою Україна з розрахунку вартості 1 кв.м загальної площі будинку 7943,00 грн. Оскільки загальна площа садового будинку складає 61,7 кв.м, то відшкодуванню підлягає завдана шкода у сумі 490083,10 грн.

В судовому засіданні позивача ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково зазначила, що змінювати та уточнювати позовні вимоги не будуть. Позивач має довести лише факт знищення її майна. Вартість майна визначена відповідно до приписів кодексу цивільного захисту України за опосередкованою вартістю житла в регіоні. Відсутність закону про порядок відшкодування шкоди не є підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. З урахуванням практики ЄСПЛ просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, надав заперечення (т. 1 а. с. 24-25), що Державна казначейська служба не має правових підстав здійснювати відшкодування зазначеної шкоди. В матеріалах справи відсутні докази того, що руйнування спричинені саме проведенням АТО у зазначеному позивачем районі і ким були завдані зазначені руйнування, необґрунтований розмір шкоди та його обчислення. Тому у позивача відсутнє право на відшкодування шкоди, оскільки відсутні докази завданої шкоди, у задоволенні позову просив відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Представники відповідача - Кабінету Міністрів України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позову. Зазначили, що законодавством України не передбачено відшкодування шкоди, завданої внаслідок антитерористичної операції. Кабінет Міністрів України не є належним відповідачем, оскільки до його компетенції не віднесено питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок антитерористичної операції. Належним відповідачем стосовно вимоги про відшкодування майнової шкоди має бути заподіювач шкоди. Обов’язковою умовою застосування статті 1177 ЦК України є наявність вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набули законної сили. На теперішній час відсутній закон чи нормативний акт, який регулює порядок відшкодування шкоди, спричиненої проведенням АТО, не встановлено державний орган, на який покладено обов’язок здійснювати таке відшкодування та механізм визначення розміру відшкодування. Згідно з частинами першою та другою ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Однак на теперішній час відсутній закон чи нормативний акт, який регулює порядок відшкодування, не встановлено державний орган на який покладено обов’язок здійснювати таке відшкодування та механізм визначення розміру відшкодування. Наданими позивачем доказами не доведено розмір матеріальної шкоди – реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для його відновлення.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача – Державної служби України з надзвичайних ситуацій в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, письмові заперечення проти позову. Просив у задоволенні позову відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд встановив, що на підставі рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області №2/250/308/13 ЄУН 0555/1603/2012 від 15 січня 2013 року ОСОБА_1 на праві власності належить садовий будинок, що розташований за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с. Василівка, вул. Орехова, 7, загальною площею 61,7 кв.м.

В довідці без дати, складеній головою садівницького товариства «Монтажнки-2» при Шахтоспецмонтажному управлінні тресту «Донецьквуглебуд» ОСОБА_5, вищевказаний садовий будинок згорів внаслідок попадання в нього бойового снаряду.

Позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві вказує, що збитки їй завдані внаслідок проведення антитерористичної операції.

Судом на виконання приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяв позивачу щодо уточнення позовних вимог й підстав позову з метою вірного вирішення спору та встановлення обставин справи, але позивач та представник позивача відмовились змінювати та уточнювати позовні вимоги і наполягали на розгляді саме позовної заяви ОСОБА_1 в первісній редакції.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 1 Конвенції, Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Проте, якщо мають місце спеціальні підстави відшкодування шкоди, застосуванню підлягають саме спеціальні правові норми.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію.

Термін «антитерористична операція» визначено в статті 1 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом»(в редакції Закону № 1313-VII від 05.06.2014 року), згідно якої антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону терористична діяльність - це діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму (у редакції Закону України від 18.05.2010 р. № 2258-VI).

Терористичний акт - це злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 - 260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України.

З наведеного вбачається, що ці поняття не є тотожними, є різними за змістом та значенням.

Зокрема, статтею 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.

Отже, нормативними приписами стаття 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено відшкодування шкоди, заподіяної громадянам лише терористичним актом, натомість цей закон не передбачає відшкодування шкоди, заподіяної громадянам в результаті проведення антитерористичної операції, яка спрямована на припинення терористичної діяльності, мінімізацію наслідків терористичної діяльності, тобто протидія терористичному акту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки в тому числі осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Наказом Першого заступника Голови Служби безпеки України - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, зокрема, Донецька область - з 07.04.2014 року. На теперішній час рішення про завершення проведення антитерористичної операції на території Донецької області не прийнято.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, село Василівка Ясинуватського району Донецької області, в якому був розташований садовий будинок позивача, належить до населених пунктів, в яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно зі ст. 4 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції.

Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.

Суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю; Міністерство внутрішніх справ України; Національна поліція; Міністерство оборони України; центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань; Управління державної охорони України.

Є загальновідомим фактом, що в період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей пошкоджені (зруйновані) об'єкти соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 1002-р було затверджено План заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей, яким було передбачено, зокрема:

- забезпечення роботи місцевих штабів з питань, пов'язаних з відновленням інфраструктури та життєдіяльності населених пунктів Донецької та Луганської областей, на рівні районів і міст обласного значення Донецької та Луганської областей (виконавці: Державне агентство з питань відновлення Донбасу, Мінрегіон, Мінінфраструктури, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування);

- забезпечення визначення обсягу руйнувань, обстеження несучої здатності будівель, що потребують першочергового відновлення, об'єктів інфраструктури, виготовлення відповідної проектної документації (виконавці: Державне агентство з питань відновлення Донбасу, Мінрегіон, Мінінфраструктури, місцеві штаби, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування (за згодою).

На виконання цього розпорядження Кабінету Міністрів головою Донецької обласної державної адміністрації видано розпорядження від 05.01.2015 року № 1 «Про створення штабу з організації відновлення об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем життєзабезпечення населених пунктів Донецької області», яким створено штаб з організації відновлення об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем життєзабезпечення населених пунктів Донецької області та головам райдержадміністрацій, міським головам було доручено створити та забезпечити роботу місцевих штабів з питань, пов'язаних з відновленням інфраструктури та життєдіяльності населених пунктів Донецької області на відповідній території; організувати роботу зі складання переліку пошкоджених (зруйнованих) об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем життєзабезпечення на відповідній території та розробки проектно-кошторисної документації, отримання експертних висновків для подання на розгляд штабу.

Відповідно до статті 4 та частини 4 ст. 5 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, які належать до суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, підпорядковані їм органи управління у справах цивільної оборони та спеціалізовані формування, війська цивільної оборони здійснюють заходи щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності; беруть участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій (частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5461-VI).

Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, регламентується спеціальною нормою - ст. 19 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом», згідно з якою відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Тобто, обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно від її вини та до держави, яка відшкодувала шкоду фізичній особи, переходить право вимоги до винної особи.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту, тобто проведення антитерористичної операції за відсутності терористичного акту є неможливим.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві посилається як на одну з підстав для задоволення позовних вимог на статтю 56 Конституції України, статтю 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та на рішення Європейського суду з прав людини.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Для застосування даної норми Конституції України повинен бути наявний встановлений факт незаконного рішення, дії чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, зокрема Кабінету Міністрів України. Як вбачається зі змісту позову та доданих до нього матеріалів про існування такого факту не йдеться, адже проведення АТО відбувається на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України, у повній відповідності Закону України «Про боротьбу з тероризмом», а також сама позивач не оскаржує правомірність проведення АТО.

Об’єктивна необхідність і обов’язок держави реагувати на загрозу її суверенітету та незалежності, правам людини та громадянина й протидія таким загрозам на суверенній території держави викликали відповідне реагування з боку державних органів у межах їх компетенції та покладених на них завдань.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 13.04.2014, введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014, суб’єктами боротьби з тероризмом, у межах визначеної законодавством компетенції, вживаються активні заходи з проведення антитерористичної операції.

Проведення АТО спрямоване на припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки всього населення України, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності та відновлення миру і правопорядку у східних регіонах України.

У зв’язку з цим суб’єктами боротьби з тероризмом вживаються активні заходи з проведення АТО, яка здійснюється у чіткій відповідності до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та з дотриманням вимог законодавства України.

Посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини є безпідставним та не є необхідним для правильного, всебічного й об’єктивного розгляду справи, оскільки обставини, предмет правовідносин в межах даного спору відрізняються від обставин у рішеннях Європейського суду з прав людини, на які посилаються представники позивача та не підлягають застосуванню.

Враховуючи, що спеціальні нормативно-правові акти щодо відшкодування шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, відсутні, то правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 212 -215 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – Державна служба України з надзвичайних ситуацій, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок антитерористичної операції відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 14 грудня 2017 року.

Суддя: С. О. Рагозіна