Ухвала суду № 71036391, 13.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8327/17

Номер справи місцевого суду: 520/7987/16-ц

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство «ІмексБакнк» про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 26.09.2017 року,

встановила:

11.07.2016 року ТОВ «Компанія Дасті» звернулося до суду із зазначеним позовом уточнивши який 30.03.2017 року просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання кредиту № 3968001/N-8 від 26.03.2014 року у сумі 56 007,89 грн., з яких: 15 547,61 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3 482,15 грн. - заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом; 18 722,63 грн. - заборгованість по комісії; 13 200,00 грн. - заборгованість по штрафним санкціям; 4 203,88 грн. - інфляційні втрати; 851,62 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.03.2014 року між ПАТ «Імексбанк» та відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 3968001/N-8, відповідно до умов якого, Банк надав позичальнику овердрафт за допомогою платіжної карти VISA, з максимальною сумою заборгованості 20000 грн., зі сплатою 9,6 % річних від суми заборгованості. 21.11.2014 року між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Фрегат» було укладено договір про відступлення права вимоги, а 26.12.2014 року між ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті» укладено договір про заміну сторони в зобов'язані. Банк відповідно до умов договору виконав свої зобов'язання по наданню кредитних коштів, однак відповідачем умови договору не виконуються, ним порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, в зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав..

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 26.09.2017 року позовні вимоги ТОВ «Компанія Дасті» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Компанія Дасті» заборгованість за договором № 3968001/N-8 про надання кредиту від 26.03.2014 року у розмірі 30 033,42 грн., що складається із: заборгованість за тілом кредиту - 15 547,61 грн.; заборгованість по відсотках - 151,30 грн.; заборгованість по комісії - 779,35 грн.; інфляційні втрати - 12 194,01 грн.; 3 % річних - 1 361,15 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ «Компанія Дасті» у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, 26.03.2014 року між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту № 3968001/N-8, відповідно до умов якого, Банк надав позичальнику овердрафт за допомогою платіжної карти VISA, з максимальною сумою заборгованості 20 000 грн., зі сплатою 9,6 % річних від суми заборгованості (т.1 а.с. 8-10).

21.11.2014 року між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Фрегат» було укладено договір про відступлення права вимоги (а.с. 14-16, 18), а 26.12.2014 року між ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті» укладено договір про заміну сторони в зобов'язані (а.с. 17).

Згідно акту від 14.01.2015 року про виконання зобов'язань до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014 року, до ТОВ «Компанія Дасті» перейшло права вимоги, зокрема за договором № 3968001/N-8 від 26.03.2014 року, укладеного із ОСОБА_2 (а.с. 19-28). Відповідно до п. 1 вказаного Акту, на виконання п. 2.1 Договору та у відповідності зі строками сплати зазначеними у п. 2.2 Договору Новий кредитор сплатив Первісному кредитору винагороду у повному обсязі на суму 28 260 000,00 грн.

В ході розгляду справи представник ПАТ «Імексбанк» вказувала, що ТОВ «Компанія Дасті» є неналежним позивачем у справі, так як вважає нікчемним договір від 26.12.2014 року, укладений між ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті» про заміну сторони в зобов'язані

Суд критично оцінив вказані пояснення представника ПАТ «Імексбанк» в цій частині, так як дані доводи спростовуються наданою представником ТОВ «Компанія Дасті» постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 року по справі №815/4560/15, яка залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року. Вказаним судовим рішенням визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» щодо визнання нікчемними укладених ПАТ «Імексбанк» із ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті» правочинів щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами, укладеними ПАТ «Імексбанк» із фізичними особами.

У судовому засіданні 26.09.2017 року представник позивача ТОВ «Компанія Дасті» - Воробйов А.В. не заперечував доводів представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо наявності судових спорів між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Компанія Дасті» щодо нікчемності договору від 26.12.2014 року, укладеного між ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті» про заміну сторони в зобов'язані. Однак, представник ТОВ «Компанія Дасті» вказував, що на даний час вказаний договір є дійсним, у зв'язку із чим на підставі ст.204 ЦК України є обов'язковим для виконання.

Відповідно до положень ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ТОВ «Компанія Дасті» є належним позивачем по справі, та оскільки договори відступлення права вимоги не визнані судовими рішеннями недійсними, суд зазначає, що вказані договори на підставі ст.204 ЦК України є обов'язковими для виконання.

Судом встановлено, що ТОВ «Компанія Дасті» направило ОСОБА_2 претензію щодо повернення заборгованості за кредитом № 3968001/N-8 від 26.03.2014 року, відповідно до якої ТОВ «Компанія Дасті» повідомило позичальника про договір відступлення права вимоги від 21.11.2014 року та договір про заміну сторони у зобов'язанні від 26.12.2014 року, а також про необхідність сплатити заборгованість за кредитом станом на 21.06.2016 року з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 39 332,86 грн. протягом 30 днів з часу отримання претензії.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Окрім цього, даною статтею передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою.

Водночас, відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 519 ЦК України встановлює, що первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, у відповідності до положень чинного цивільного законодавства, обов'язкове повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні не передбачено.

Тому, неповідомлення боржника про таку зміну, не звільняє його від обов'язку належного виконання умов договору.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначені правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором чи законом. А саме: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Тому, у зв'язку з тим, що відповідач по справі передбачені договором обов'язки належним чином не виконував, що підтверджується матеріалами справи, а крім цього, намагання позивача врегулювати спір у досудовому порядку ігнорував, про що свідчить наявна в матеріалах справи претензія, адресована ОСОБА_2, ТОВ «Компанія Дасті» на правах нового кредитора у зобов'язанні отримало право стягнути з боржника суму заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було передано вимоги до ОСОБА_2, щодо кредитного договору № 3968001/N-8 від 26.03.2014 року, а саме щодо заборгованості за тілом кредиту - 15 547,61 грн.; по відсотках - 151,30 грн.; по комісії - 779,35 грн., а всього на загальну суму 16 478,26 грн. (т. 1 а.с. 21).

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року (далі Закон), а саме до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Перелік видів фінансових послуг міститься у ст. 4 Закону, до яких, зокрема, належать надання коштів у позику та надання поручительства.

Пунктом 7 статтею 1 визначено вичерпний перелік суб'єктів, на яких поширюється дія Закону. Зокрема, на учасників ринків фінансових послуг, до яких відносяться юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України та споживачі таких послуг. При цьому дія Закону розповсюджується не на всіх юридичних осів, а лише на тих, які є професійними учасниками ринку фінансових послуг. Як встановлено судом, ТОВ «Компанія Дасті» не являється учасником ринку фінансових послуг, оскільки не входить у перелік визначених фінансових установ згідно п. 1 ст. 1 даного Закону.

Згідно з ч.4 ст.5 Закону можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Тобто сфера дії Закону за суб'єктним складом учасників є обмеженою і не поширюється на: по-перше, юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами; по-друге, фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

ТОВ «Компанія Дасті» за своїм правовим статусом не відноситься ані до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, ані до фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до Закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

При таких обставинах першої інстанції суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав стягнення інших виплат з відповідача окрім тих, які вказані у договорі про відступлення права вимоги, а саме: заборгованості за тілом кредиту - 15 547,61 грн.; по відсотках - 151,30 грн.; по комісії - 779,35 грн., а всього на загальну суму 16 478,26 грн. (т. 1 а.с. 21).

З урахуванням вказаного суд зазначив, що ТОВ «Компанія Дасті» наділено правом вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 3968001/N-8 від 26.03.2014 року, за виключенням нарахувань, здійснених після уступки права вимоги, оскільки позивач має право лише на стягнення штрафних санкцій встановлених ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у відповідності до положень ст.625 ЦК України, інфляційні втрати за несплату у період з 26.12.2014 року по 26.09.2017 року заборгованості у розмірі 16 478,26 грн. становить 12 194,01 грн., а 3 % річних - 1 361,15 грн.

При цьому суд критично оцінив пояснення представника відповідача щодо погашення 18.08.2017 року заборгованості перед ПАТ «Імексбанк» у розмірі 16 478,26 грн.

Так, судом встановлено, що дійсно 18.08.2017 року відповідач перерахував ПАТ «Імексбанк» кошти у розмірі 16 478,26 грн., на підтвердження чого у судовому засіданні 22.08.2017 року сторона відповідача надала квитанцію № 0.0.830373729.1 від 18.08.2017 року, призначення платежу вказано: остаточне погашення заборгованості за кредитним договором № 3968001/N-8 від 26.03.2014 року.

Суд вважав безпідставним посилання сторони відповідача та представника ПАТ «Імексбанк» на ч. 2 ст. 516 ЦК України, якою визначено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Враховуючи те, що з часу перебування справи у проваджені суду (провадження у справі відкрито 18.07.2016 року) представник відповідача ОСОБА_3 була присутня у судових засіданнях, ознайомлювалася із матеріалами справи та приймала активну участь у представництві інтересів ОСОБА_2, районний суд вважав, що не заслуговують на увагу посилання сторони відповідача та представника ПАТ «Імексбанк» на положення ч. 2 ст. 516 ЦК України, оскільки позичальнику на день сплати коштів ПАТ «Імексбанк» у розмірі 16 478,26 грн. було достеменно відомо про зміну кредитора.

Тобто, відповідач ОСОБА_2, достовірно знаючи про наявність судового провадження по даній справі, а також будучи обізнаним про наявність судових рішень, якими підтверджено право вимоги ТОВ «Компанія Дасті» за кредитним договором № 3968001/N-8 від 26.03.2014 року, все ж на свій розсуд перерахував кошти у розмірі 16 478,26 грн. на користь ПАТ «Імексбанк». Вказану позицію відповідача суд розцінював як намір уникнути штрафних санкцій встановлених ст. 625 ЦК України.

Положеннями ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Суд зауважив, що п. 5.4 Договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014 року врегульовано, що з дати сплати новим кредитором на користь Первісного кредитора суми, встановленої у п. 2.2.1 Договору, Первісний кредитор втрачає будь-які права та вимоги до Боржника, що випливають з основного Договору та констатує на майбутнє про відсутність будь-яких претензій, щодо виконання останнім зобов'язань за Основним Договором.

При цьому суд зазначив, що відповідач не позбавлений права у порядку ст. 1212 ЦК України на повернення коштів, які ПАТ «Імексбанк» набуло без достатньої правової підстави, оскільки набуття ПАТ «Імексбанк» без достатньої правової підстави коштів, випливає із п. 5.4 Договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014 року.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Компанія Дасті» підлягають частковому задоволенню, так як частково законні та обґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги зводяться до дублювання заперечень на позов, яким суд надав належну правову оцінку.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 26.09.2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева