Рішення № 71036217, 07.12.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14953/17

Провадження № 2/522/8796/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

07 грудня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

при секретарі Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою, -

В С Т А Н О В И В:

В проваджені суду знаходиться справа за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою. Представник позивача просить визнати спадщину після смерті ОСОБА_2, що складається з 251/2000 частин квартири спільного заселення № 54 у будинку № 8 по вулиці Буніна в місті Одесі, загальною площею 63,29 кв.м., що належала спадкодавцю на праві власності, відумерлою.

Позивач мотивує вимоги тим, що після смерті ОСОБА_2 залишилось безхазяйне майно – 251/2000 частин квартири, щодо якого не було спадкоємців, та, враховуючи строки, повинно бути визнано відумерлою спадщиною.

Преставник позивача за довіреністю ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просила провести засідання без фіксації технічними засобами та позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, тому суд вважає за можливе, відповідно до ст.224 ЦПК України, розглянути позов за його відсутністю та ухвалити заочне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 03 січня 2013 року помер ОСОБА_2, про що свідчить актовий запис про смерть № 167, свідоцтво від 04.01.2013 р. серії I-ЖД № 323136 від 11.06.2013 р. Приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4 було заведено спадкову справу № 02-14 11.06.2013 р.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається з 251/1000 частин квартири спільного заселення № 54 у будинку № 8 по вулиці Буніна в місті Одесі, загальною площею 252,1 кв.м., що належала спадкодавцю на праві власності. Вказане майно належало ОСОБА_2 за життя: 251/2000 частин квартири на підставі свідоцтва про право власності від 09.11.2004 р. та 251/2000 частин квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.04.2007 р. Це підтверджується свідоцтвом про право власності від 09.11.2004 р. та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.04.2007 р відповідно, копії яких наявні в матеріалах справи.

За життя ОСОБА_2 заповів 251/2000 частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 63,29 кв.м., ОСОБА_1 Із заповіту від 10.07.2013 р. вбачається, що вказані 251/2000 частки квартири належали ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадину за законом, виданого державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 06.04.2007 р. за реєстровим № 3-1022 (копія заповіту наявна в матеріалах справи). Вказаний заповіт був зареєстрований у реєстрі під номером 2142.

Щодо іншої частини майна ОСОБА_2 – 251/2000 частин квартири, що належало йому на підставі свідоцтва про право власності від 09.11.2004 р., заповіту складено не було.

Відповідно до довідки від 27.05.2013 р., що видана КП ЖКС “Порто-Франківський” ОСОБА_2 проживав сам з 11.07.1973 р. по 03.01.2013 р. З матеріалів спадкової справи № 02-14 щодо майна ОСОБА_2 вбачається, що спадкоємці за законом відсутні.

Рішенням приморського районного суду від 04.04.2017 р. по справі № 522/14063/16-ц встановлено, що ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 саме 251/2000 частин квартири. Відповідно їй відмовлено у вимозі внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, де ОСОБА_1 просила вказати, що по заповіту вона успадковує 251/1000 частин вказаної квартири, а не 251/2000.

В матеріалах спадкової справи наявна заява ОСОБА_1, подана приватному нотаріусу ОМНО ОСОБА_4, в якій заявник просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно, що заповів їй ОСОБА_2 – 251/2000 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею , що належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.04.2007 р. Відповідно 10.07.2013 р. ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом.

З ОСОБА_3 зі Спадкового реєстру від 10.07.2013 року № 34491330 вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_4П . видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 щодо майна спадкодавця ОСОБА_2

Згідно з Витягом зі спадкового реєстру ні заповіти, ні спадкові договори спадкодавцем щодо належного йому на підставі свідоцтва про право власності – 251/2000 частин квартири не складалися. Відсутність у ОСОБА_2 спадкоємців за заповітом та законом свідчить про наявність підстав для визнання спадщини відумерлою.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Частиною першою статті 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.4 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси, зокрема фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 1277 ЦК України встановлено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ст.278 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців нотаріусом видається свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав заяву про прийняття спадщини або фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Закон не забороняє спадкоємцеві, який фактично вступив в управління спадковим майном, також подати заяву про прийняття спадщини. Об’єктом спадкоємства є майно, наявне на день відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину являє собою окремий документ, що видається на ім’я всіх спадкоємців або, за їхнім бажанням, кожному окремо.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, які прийняли спадщину та виявили бажання отримати його. Тобто отримання свідоцтва за загальним правилом є правом спадкоємця, тому відсутність свідоцтва про право на спадщину за умови її прийняття не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Видача свідоцтва спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Згідно зі ст. 275 ЦПК України у заяві про визнання спадщини відумерлою повинно бути наведено відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні, вирішив справу згідно із законом.

З наведеного вище суд вважає позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно та неупереджено, суд вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підтверджуються фактичними обставинами справи та зібраними доказами, тому вважає за необхідне позов задовольнити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.7,8,10,11,15,209,212-215,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву – задовольнити.

Визнати спадщину після смерті ОСОБА_2, що складається з 251/2000 частин квартири спільного заселення № 54 у будинку № 8 по вулиці Буніна в місті Одесі, загальною площею 63,29 кв.м., що належала спадкодавцю на праві власності, відумерлою.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя А.Ю. Бойчук