Рішення № 71034801, 28.11.2017, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/810/17

Провадження № 2/486/557/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого Савіна О. І.

при секретарі Архіповій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 спілки "Ольвія" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитного боргу ,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2017 року позивач ОСОБА_1 спілка «Ольвія» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку боргу за кредитним договором та договором поруки. Позов мотивовано тим, що 30 вересня 2014 року між ОСОБА_1 спілкою «Ольвія» та ОСОБА_2 був укладений ОСОБА_1 договір за номером 285/14, згідно з яким відповідач ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 14 000.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 55% на рік, строком на 36 місяців. З метою забезпечення належного виконання умов Кредитного договору відповідачем ОСОБА_2, між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 30 вересня 2014 року були укладені Договори поруки, за якими поручителі зобов’язались перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником ОСОБА_2 зобов’язання за кредитним договором № 285/14 від 30.09.2014 року. Через неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов’язання за ОСОБА_1 договором, станом на липень 2014 року простроченість по кредиту складає 590 днів і становить 33 852.37 грн., з яких: 13 811.44 грн. – кредит, 11 175.04 грн. – проценти за користування кредитом, 8 865.89 грн. – упущена вигода. Просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати.

В судове засіданні сторони не з’явились, направили до суду письмові заяви, в яких просять розглянути справу без їх участі. Позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги, відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вказали, що визнають позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 49, 37-38). Відповідач ОСОБА_4 причину неявки суду не повідомив, про місце та час розгляду справи сповіщений вчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про отримання судової повістки (а.с. 46).

Відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За такого суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних матеріалів справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України, в зв’язку з неявкою учасників процесу в судове засідання, фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до договору № 285/14 від 30.09.2014 року відповідач ОСОБА_2 отримала у позивача кредит в розмірі 14 000.00 гривень. Відповідно до п.п. 2) п. 3.2.2. Договору зобов’язалася погашати кредит та сплачувати проценти в порядку визначеному цим договором (а.с. 6-7).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

На підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України положення статей 1048 та 1050 ЦК України застосовуються до правовідносин, що виникають за укладеним сторонами договором.

Згідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідач ОСОБА_2 порушила умови Кредитного договору в результаті чого утворилась заборгованість (а.с. 5).

З огляду на ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

30.09.2014 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за яким відповідач зобов’язалась відповідати за невиконання або не належне виконання умов кредитного договору боржником ОСОБА_2 (а.с. 11).

30.09.2014 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за яким відповідач зобов’язався відповідати за невиконання або не належне виконання умов кредитного договору боржником ОСОБА_2 (а.с. 14).

Зазначені Договори поруки містять аналогічні умови, а саме, відповідно до п. 2.2. – поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у випадках передбачених законодавством України, що встановлено п. 3.1. Договорів поруки.

Враховуючи, що зобов’язання за кредитним договором від 30.09.2014 року не виконано, в результаті чого станом на липень 2017 року виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 13 811.44 грн. та процентів за користування кредитом в сумі 11 175.04 грн., обов’язок поручителів за договорами поруки не припинено.

Згідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Частиною 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-якого з них окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором, з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договори поруки були укладені з кожним окремо.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, зміст вказаної норми передбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладання одного договору декількома поручителями відповідно до вимог ч. 3 ст. 554 ЦК України та лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладання декількох договорів поруки на виконання одного і того самого зобов'язання, проте, в цьому випадку положення ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовуються, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю.

У зв'язку з наведеним, кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, але поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

За таких обставин, відносно поручителів солідарна відповідальність має місце за кожним договором окремо.

Відповідні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 11.03.2015 у справі № 6-35цс15 та від 24.06.2015 у справі № 6-255цс15, що є обов'язковим для судів, згідно зі ст. 360-7 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, заборгованість за кредитним договором, підлягає стягненню у солідарному порядку за кожним окремим договором поруки.

Окрім зазначеного, позивач просить стягнути з відповідачів неодержаний прибуток (упущену вигоду) в сумі 8 865.89 грн., що складається з відсотків, які б Спілка могла отримати від відповідача.

Даючи оцінку таким вимогам позивача суд зауважує, що право кредитора на відшкодування збитків у зв'язку з порушенням боржником свого зобов’язання передбачене ст.623 ЦК України, а саме, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що упущена вигода це доходи, які кредитор міг би реально одержати, якби боржник належним чином виконав свої зобовязання. З огляду на положення ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, ст.623 ЦК України, реальність таких доходів та їх розмір має доводитись кредитором шляхом надання суду відповідних доказів. Всупереч зазначених положень позивачем не надано суду відповідних доказів. Наявний в позовній заяві розрахунок, суд не приймає, як належний доказ на підтвердження позовних вимог.

Також суд звертає у вагу, що за змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відсотки, які б Спілка могла отримати за період з 30.06.2016 р. по 31.07.2017 р., в контексті ст. 22 ЦК України, не є упущеною вигодою, і позивач не позбавлений права в майбутньому пред'явити позов і щодо стягнення вищевказаних відсотків, оскільки зобов'язання до цього часу триває.

Крім того, питання про стягнення упущеної вигоди не відповідає засадам ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки», відповідно до якої кредитна спілка є неприбутковою організацією створеною з метою задоволення потреб у взаємному кредитуванні та наданні послуг її членам за рахунок об'єднаних грошових внесків.

На підставі викладеного, суд вважає. що вимога позивача про відшкодування упущеної вигоди є необґрунтованою та не може бути задоволена судом.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно наявних в матеріалах справи письмових заяв, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнають позов у повному обсязі (а.с. 37-38).

Частиною 4 ст.174 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.

Оскільки визнання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позову в частині стягнення на користь КС «Ольвія» упущеної вигоди, суперечить вимогам закону, суд вважає необхідним відмовити у прийнятті визнання позову в даній частині.

За такого, позовні вимоги КС «Ольвія» підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення заборгованості в сумі 13 811.44 грн. – тіло кредиту та 11 175.04 грн. – проценти за користування кредитом, що підлягають стягненню солідарно з боржника ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_3, а також окремо ж боржника ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_4.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При звернені до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 1 600.00 грн. (а.с. 1). Як роз'яснено у п. 39) Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року, при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору по 533.33 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 8,10,11,60, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 спілки "Ольвія" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитного боргу, задовольнити частково.

Стягнути, в солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки станції Апановка Кустанайської області Казахстану, ІПН: НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН:НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 спілки «Ольвія» (Р\р 26509300185756, код 35307864, МФО 326461. АТ «Ощадбанк» ТВБВ № 10014/0118 м. Первомайськ), заборгованість, яка складається з 13 811.44 грн. – тіло кредиту, 11 175.04 грн. – проценти за користування кредитом, 533.33 грн. – судовий збір, а всього в сумі в сумі 25 519 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот дев’ятнадцять) гривень 81 коп..

Стягнути, в солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки станції Апановка Кустанайської області Казахстану, ІПН: НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 спілки «Ольвія» (Р\р 26509300185756, код 35307864, МФО 326461. АТ «Ощадбанк» ТВБВ № 10014/0118 м. Первомайськ), заборгованість, яка складається з 13 811.44 грн. – тіло кредиту, 11 175.04 грн. – проценти за користування кредитом, 533.33 грн. – судовий збір, а всього в сумі в сумі 25 519 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот дев’ятнадцять) гривень 81 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_6