Ухвала суду № 71034731, 12.12.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Медяного В.М., Якименко М.М.

за участі секретаря Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 серпня 2015 року у цій справі,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із цим позовом і, враховуючи змінені вподальшому позовні вимоги, просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором, що виникла за період із 16 грудня 2010 року по 21 березня 2013 року в розмірі 6 872,8 доларів США (еквівалент 147 971 грн. 38 коп.), що складається із заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 5 088,87 доларів США, заборгованості з комісії (щорічної винагороди за резервування ресурсів) в розмірі 1 456,65 доларів США, штрафу в розмірі 327,28 доларів США.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до кредитного договору № VIKWGА0000000736 від 15 липня 2008 року ОСОБА_2 отримав від позивача кредит у сумі 36 444,19 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15 липня 2013 року. Згідно умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватись щомісяця, в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Однак, у порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення кредитної заборгованості.

29 грудня 2010 року рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області по справі №2-1406/10 з відповідача стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 39 100, 38 доларів США (еквівалент 311 239 грн. 06 коп.), яка виникла станом на 16 грудня 2010 року.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 серпня 2015 року, у справі, яка переглядається, позов задоволено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до кредитного договору № VIKWGА 0000000736 від 15 липня 2008 року позивачем надано кредит у розмірі 36 444,19 доларів США, з яких: 35 000 доларів США - на поліпшення житлових умов шляхом видачі готівки через касу, 1050 доларів США - на сплату винагороди по наданню фінансового інструменту у момент надання кредиту, 210,41 доларів США - для сплати страхового платежу страхування майна на перших рік дії кредиту, 183,78 доларів США - для оплати особистого страхування на перших рік дії кредиту, 1970,95 доларів США - на сплату страхових платежів із кінцевим терміном повернення 15 липня 2013 року (том 1 а.с.19-24). Виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечено договором іпотеки, укладеним між цим банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (том 1 а.с. 27-29).

Згідно з ордером-розпорядженням про видачу кредиту від 15 липня 2008 року та заявою на видачу готівки від цієї ж дати ОСОБА_2 отримав у Козятинському відділенні Вінницької філії «Приватбанк» кредит у сумі 35 000 доларів США (том 1 а.с.26).

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору встановлена виплата відсотків у розмірі 1,25 % у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (15 % річних), з кінцевим терміном повернення 15 липня 2013 року.

Згідно з п.п. 2.2.3, 8.1 кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити банку комісію (щорічну винагороду за резервування ресурсів) у розмірі 4,08% від суми зарезервованих ресурсів.

Відповідно до п.п. 5.3 кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн.+ 5% від суми.

29 грудня 2010 року рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2011 року, у справі №2-1406/10 з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 39 100, 38 доларів США (еквівалент 311 239 грн. 06 коп.), яка виникла станом на 16 грудня 2010 року(том 1а.с.77-80, т.1).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 04 квітня 2013 року розстрочено виконання вказаного рішення від 29 грудня 2010 року та встановлено боржникам солідарну щомісячну сплату заборгованості за кредитним договором в сумі 5 000 грн. до повного погашення коштів за умовами договору (том 1 а.с.81-85).

Згідно з розрахунком заборгованості від 10 серпня 2015 року сума заборгованості ОСОБА_2 станом на 21 березня 2013 року становить: заборгованість по процентам за користування кредитом - 5 088,87 доларів США, заборгованість з комісії (щорічної винагороди за резервування ресурсів) - 1 456,65 доларів США, штраф (процентна складова) - 327,28 доларів США (том 3 а.с. 2-6).

Відповідно до висновку аудитора від 31 березня 2015 року банком було завищено вартість кредиту на суму 843.05 доларів США, зазначена банком станом на 16 грудня 2010 року ціна позову 39 100,38 доларів США є завищеною та включає в себе завищену суму боргу по тілу кредиту, по пені та штрафах. Аудитор ОСОБА_6 також дійшла висновку, що загальна сума зобов'язань ОСОБА_2 перед банком станом на 01 січня 2011 року становила 311 239,06 грн. (була розстрочена місячними погашеннями по 5 000 грн.) та 4 714.33 долара США (підлягала виконанню за умовами кредитного договору). Аудитор посилалась також на те, що банк не прийняв до уваги ухвалу апеляційного суду від 04 квітня 2013 року про розстрочку виплати боргу та продовжував нараховувати відсотки та пеню на повну суму боргу, внаслідок чого створилася переплата станом на квітень 2012 року в сумі 2 150,71 доларів США. Аудитор дійшла висновку, що станом на 31 березня 2015 року сума боргу ОСОБА_2 перед банком становить 140 820.77 грн. (том 2 а.с.137-152).

За період 2008 - 2012 років ОСОБА_2 сплатив банку борг на суму 17 356 грн. 08 коп. та 22 783,2 долара США, що підтверджується рядом квитанцій (приєднаних судом до справи як речові докази) та не заперечується відповідачем (том 3 а.с. 36).

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 629, 1054 ЦК України, дійшов вірного висновку про задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 продовжує користуватися кредитними коштами банку, визначена позивачем сума боргу станом на 21 березня 2013 року в розмірі 6 872,8 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 24 червня 2015 року становить 147 971 грн. 38 коп., повністю відповідає умовам кредитного договору, укладеного між сторонами у справі.

Вказаним рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 грудня 2010 року з відповідачів була стягнута вся сума основного боргу (тіла кредиту) по кредитному договору, тобто сума основного боргу станом на 15 липня 2013 року - дату повного розрахунку по договору. Це рішення суду про стягнення боргу на користь банку відповідачем ОСОБА_2 повністю не виконано, про що пояснив сам відповідач, зокрема, що ним сплачено приблизно 1/2 частина тієї суми, яку він повинен сплатити згідно цього рішення.

З огляду на положення ст. ст. 58, 66, 143 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів суд першої інстанції надав обґрунтовану правову оцінку зазначеному вище висновку аудитора, оскільки обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Тобто, висновок експерта є належним та допустимим доказом обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення.

Так, із висновку експерта № 332/16-21 від 30 жовтня 2017 року (том 4 а.с. 198-213) за результатами проведення судово-економічної експертизи на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 05 листопада 2015 року, постановленої за клопотанням відповідача, заборгованість ОСОБА_2 за весь період дії кредитного договору станом на 21 березня 2013 року документально підтверджується в розмірі 37 656, 51 доларів США, що станом на 21 березня 2013 року еквівалентно 300 875 грн. 51 коп. (без врахування квитанції № k1/F/182 від 15 січня 2013 року на суму 300 грн. щодо сплати заборгованості за кредитним договором згідно рішення суду від 29 грудня 2010 року у справі № 2-1406/2010 та збільшення заборгованості по тілу кредиту на суму 919,09 доларів США у зв'язку зі списанням банком сум на оплату страхових платежів), у т.ч.: 1 994,51 доларів США винагорода за резервування ресурсів, 8 081,16 доларів США заборгованість по нарахуванню відсотків, 27 580, 16 доларів США (у т.ч. 3 945,63 доларів США поточна заборгованість) тіло кредиту.

Таким чином, враховуючи розмір заявленої позивачем заборгованості і розмір заборгованості, встановлений експертом, колегія суддів немає підстав вважати про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань на те, що відповідач не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості і що цей розмір заборгованості повинен бути меншим, оскільки такі свої твердження відповідача у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не довів належними та допустимими доказами, а проведене за його клопотанням експертне дослідження також не спростувало обґрунтованість позовних вимог.

Посилання апелянта на те, що суд необґрунтовано не застосував за його заявою строк позовної давності, колегія суддів відхиляє, оскільки самим кредитним договором, умови якого сторонами погоджено, термін позовної давності встановлено у 5 років, що узгоджується з положеннями ст. 259 ЦК України, а з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся у березні 2013 року.

Всі інші доводи апеляційної скарги зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом, однак висновків суду не спростовують.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість рішення суду, тому відповідно до положень ст. 308 ЦПК України вказану апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : В.В. Медяний

М.М. Якименко