Рішення № 71033521, 13.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017№910/18859/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз"

про стягнення 52 729,60 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Невкряч А.В. - довіреність № 1011 від 30.12.2016;

від відповідача: не з'явились.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13 грудня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 52 729,60 грн., в тому числі 48 000,00 грн. страхового відшкодування, 3 810,37 грн. інфляційних втрат, 919,23 грн. 3 % річних.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і сплативши, у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо- транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як страховик, що застрахував цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2017 року порушено провадження у справі № 910/18859/17, розгляд справи призначено на 27.11.2017 року.

16.11.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшли документи на виконання вимог ухвали.

Представники сторін у судове засідання 27.11.2017 року не з'явилися, про причини неявки суду невідомо, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 27.11.2017 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.12.2017 року.

У судовому засіданні 13.12.2017 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 13.12.2017 року не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 6 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2016 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Лізинговий Фонд» (страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 375001/4091/0000231, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «BMW 640i», державний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 06.10.2016 року о 18 год. 30 хв., рухаючись по вул. М. Грушевського напроти будинку № 39 в м. Одесі, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Volkswagen Touran», державний номер НОМЕР_2, при виникненні небезпеки не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки, перед перестроюванням не надав дорогу автомобілю «BMW 640i», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що рухалася в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів. В результаті даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, згідно з постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 14.11.2016 року у справі № 523/14856/16-п.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу «BMW 640i», державний номер НОМЕР_1 було завдано механічних ушкоджень.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Volkswagen Touran», державний номер НОМЕР_2 за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП була застрахована відповідачем, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9022330.

Згідно звіту № 31008160 від 17.10.2016 року та звіту № 31008160/1 від 21.04.2017 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW 640i», державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП складає 255 729,91 грн.

Відповідно до рахунку № 475540 від 04.11.2016 року та рахунку № 492930 від 19.12.2016 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW 640i», державний номер НОМЕР_1 складає 247 335,95 грн.

Позивач, враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 247 335,95 грн., про що склав страховий акт № 00204907 від 11.11.2016 року на суму 232 195,14 грн. та страховий акт № 00204907 від 06.05.2017 року на суму 15 140,81 грн.

У відповідності до умов Договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 375001/4091/0000231 від 29.07.2016 року на підставі страхових актів позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 247 335,95 грн. на рахунок СТО, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Позивач звертався до відповідача із заявою № 7809 від 25.11.2016 року про відшкодування шкоди в сумі 98 000,00 грн., завданої ДТП, яку отримано відповідачем 01.12.2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем здійснено часткове погашення суми страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи (2000,00 грн.), які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9022330, частковим погашенням суми страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 48 000,00 грн.

Крім того, внаслідок порушення відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 3 810,37 грн. інфляційних втрат, 919,23 грн. 3 % річних.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Volkswagen Touran», державний номер НОМЕР_2, як страхувальника, на момент ДТП була застрахована відповідачем за полісом № АЕ/9022330, за яким ліміт по майну становив 100 000,00 грн., а франшиза - 2 000,00 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є відповідач.

Крім того, 25.11.2016 позивач надіслав до відповідача заяву про виплату страхового відшкодування № 7809 про відшкодування суми понесених збитків.

Вказану заяву було отримано відповідачем 01.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідачем здійснено часткове погашення суми страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.

Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Фонду державного майна України та Мін'юсту, від 24.11.2003, №142/5/2092 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.

За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 48 000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (100 000,00 грн. ліміт по майну - 2 000,00 грн. франшиза - 50 000,00 грн. часткове погашення суми страхового відшкодування)

Крім суми страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача 3 810,37 грн. інфляційних втрат та 919,23 грн. 3 % річних за період з 02.03.2017 по 20.10.2017.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум втрат від інфляції і 3% річних та період їх нарахування суд встановив, що він правильний, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 810,37 грн. інфляційних втрат та 919,23 грн. 3 % річних підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 6; ідентифікаційний код 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А; ідентифікаційний код 20033533) 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 3 810 (три тисячі вісімсот десять) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 919 (дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 23 коп. 3 % річних, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2017 року

Суддя М.Є. Літвінова