Ухвала суду № 71033478, 28.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року м. Київ К/800/26547/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року

у справі №813/517/17

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (надалі - ЛМКП «Львівтеплоенерго»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС, надалі - СДПІ з ОВП у м. Львові)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Львові від 19.01.2017 року №0000621700, №0000641700 та №0000661700.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ЛМКП «Львівтеплоенерго» просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

З огляду на звернення позивача до суду з клопотанням про прискорення розгляду справи ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2017 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, СДПІ з ОВП у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку ЛМКП «Львівтеплоенерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період діяльності з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року на виконання ухвали Сихівського районного суду від 28.04.2016 року, результати якої оформлено актом від 12.07.2016 року №2/28-06-14-00/05506460.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ПП «Техінфо», ПВКП «Укрметалцентр», ПП ВКФ «СБС-Постач», ТОВ «Фобос-Захід», підрядних робіт у ТОВ «Компанія «Лідер», інформаційних (консультаційних) послуг у ПП «Восток», природного газу в ТОВ «Українська нафтогазова компанія» та ТОВ «Газенергокомплект».

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на непідтвердження отримання ЛМКП «Львівтеплоенерго» товарно-матеріальних цінностей від названих контрагентів, а також наголошував на тому, що розглядувані правочини укладено сторонами без мети настання реальних правових наслідків. Крім того, в основу висновків акта перевірки покладено отриману відповідачем від інших контролюючих органів узагальнену податкову інформацію щодо постачальників позивача.

На підставі зазначеного акта перевірки та враховуючи рішення про результати розгляду скарг за наслідками адміністративного оскарження відповідачем 19.01.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000621700 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 5186086,00 грн. (4148869,00 грн. - основний платіж, 1037217,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція);

№0000641700 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності в розмірі 8451269,04 грн. (6761015,43 грн. - основний платіж, 1690253,61 грн. - штрафна (фінансова) санкція);

№0000661700 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 23578,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: щодо ПВКП «Укрметалцентр» та ПП «Техінфо» - видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; прибуткових ордерів; документів, які свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат; щодо ТОВ «Компанія «Лідер» - акта приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в; розрахунків витрат і загальновиробничих витрат до акта; розрахунку кошторисного прибутку від прямих загальновиробничих витрат; платіжних доручень; щодо ПП ВКФ «СБС-Постач» та ТОВ «Фобос-Захід» - видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; прибуткових ордерів; вимог з центрального складу; нарядів замовлення; актів витрат матеріалів; сертифікатів якості; сертифікатів відповідності; висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи; щодо ПП «Восток» - актів приймання-передачі наданих послуг; податкових накладних; платіжних доручень; щодо ТОВ «Українська нафтогазова компанія» та ТОВ «Газенергокомплект» - актів приймання-передачі; актів про надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами; актів передачі-приймання робіт з транспортування природного газу газорозподільними мережами; тристоронніх актів приймання-передачі природного газу; податкових накладних; платіжних доручень; документів, які підтверджують використання придбаного газу у власній господарській діяльності ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ЛМКП «Львівтеплоенерго» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та платники податку на додану вартість.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що розглядувані господарські операції здійснювались у межах звичайної господарської діяльності підприємств, вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

При цьому судові інстанції правильно відхилили посилання органу державної фіскальної служби на наявну в нього податкову інформацію стосовно контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами СДПІ з ОВП у м. Львові під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Крім того, судами об'єктивно враховано, що нарахування грошових зобов'язань за березень та квітень 2013 року за операціями з ТОВ Українська нафтогазова компанія» на суму 1071341,00 грн. за основним платежем та 267835,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями здійснено контролюючим органом поза межами строку, встановленого п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За наведених обставин та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.А. Веденяпін

____ Ю.І. Цвіркун