Ухвала суду № 71033424, 30.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 листопада 2017 рокусправа № 804/2278/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01 листопада 2017 року),

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 07 лютого 2017 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу приватного виробничо-комерційного підприємства "Дніпропетровський центр технічного сервісу"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року

у справі №804/2278/16

за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "Дніпропетровський центр технічного сервісу"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року приватне виробничо-комерційне підприємство "Дніпропетровський центр технічного сервісу" звернулося в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2016 року №0000722210, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 322093,75 гривень, з них за основним платежем на 257675 гривень та штрафними санкціями на 64418,75 гривень і №0000732210, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 624484 гривень, з них за основним платежем на 417656 гривень та штрафними санкціями на 208828 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, приватне виробничо-комерційне підприємство "Дніпропетровський центр технічного сервісу" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповноту зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник приватного виробничо-комерційного підприємства "Дніпропетровський центр технічного сервісу" наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представник Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у грудні 2015 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку приватного виробничо-комерційного підприємства Дніпропетровський центр технічного сервісу з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 11 січня 2016 року №7/04-36-22-01/30269259 (т. 1 а.с. 26-106).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлені, зокрема, такі порушення:

пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок заниження податку на прибуток на загальну суму 257675 гривень, в тому числі за 2014 рік 257675 гривень;

пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у звязку із завищенням податкового кредиту на загальну суму 1273997 гривень, у тому числі за: травень 2012 року 189862 гривень, червень 2012 року 61852 гривень, липень 2012 року 28100 гривень, серпень 2012 року 127664 гривень, вересень 2012 року 96906 гривень, жовтень 2012 року 51804 гривень, листопад 2012 року 221021 гривень, грудень 2012 року 79132 гривень, січень 2013 року 77030 гривень, лютий 2013 року 38452 гривень, березень 2013 року 26670 гривень, травень 2014 року 134710 гривень, червень 2014 року 124542 гривень, серпень 2014 року 16252 гривень.

Контролюючий орган повязує вказані порушення податкового законодавства з формуванням позивачем даних податкового обліку та зобовязань по відносинам з товариствами з обмеженою відповідальністю Кіпаріс-Груп, Гардіс Трейд, Кійоптторг, та Бізнес-Сіті плюс».

За виявленими порушеннями та на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 25 січня 2016 року:

№0000732210, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 624484 гривень, з них за основним платежем на 417656 гривень та штрафними санкціями на 208828 гривень (т.1 а.с. 114);

№0000722210 яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 322093,75 гривень, з них за основним платежем на 257675 гривень та штрафними санкціями на 64418,75 гривень (т.1 а.с. 115).

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін (т. 1 а.с. 127-141).

За доводами позивача, контролюючим органом зроблені безпідставні висновки щодо нереальності здійснення господарських операцій, в акті не наведено об'єктивних доводів, не викладено належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності.

Відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з непідтвердження фактів здійснення позивачем господарських операцій з настанням відповідних правових наслідків та правомірності оскаржуваних повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Досліджуючи фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Позивачем (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кіпаріс-Груп» (продавець) укладено договір постачання обладнання та комплектуючих №121105 від 05 листопада 2012 року, предметом якого є постачання банківського обладнання (грошово-розрахункових машин вітчизняного та закордонної виробника; комплектуючі та витратні матеріали до банківського обладнання; вузли та блоки до платіжних терміналів; пакувальники банкнот; детектори валют; документація та програмне забезпечення до банківських та вендингового обладнання). За умовами договору постачання здійснюється транспортом продавця за його рахунок (т. 2 а.с. 40-41).

Сторонами договору погоджено найменування та вартість обладнання (з податком на додану вартість) на підставі додаткових угод: №1 від 05 листопада 2012 року на суму 133884 гривень; №2 від 06 листопада 2012 року на суму 159120 гривень; №3 від 06 листопада 2012 року на суму 349980 гривень; №4 від 07 листопада 2012 року на суму 103560 гривень; №5 від 09 листопада 2012 року на суму 75864 гривень; №6 від 03 січня 2013 року на суму 71640 гривень (т. 2 а.с. 41-44).

На виконання договору позивачем надані копії видаткових накладних від 06, 12, 13, 14 листопада 2012 року, 22 січня 2013 року, податкова накладна від 22 січня 2013 року №533, товарно-транспортної накладної від 22 січня 2013 року, банківської виписки.

Також між позивачем (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю Кіпаріс-Груп (виконавцем) укладено договір №130118 від 18 січня 2013 року, предметом якого є передпродажна сервісна підготовка сортувальників банкнот LIDIX LXD 60 з колібруванням оптичного сенсору для роботи з гривнею України (т. 2 а.с. 49).

На виконання зазначеного договору позивачем надано копії акту здачі-прийняття робіт від 18 лютого 2013 року, податкової накладної від 18 лютого 2013 року №1039, банківської виписки від 31 серпня 2016 року, акта здачі обладнання від 14 лютого 2013 року та товарно-транспортних накладних від 14 і 18 лютого 2013 року.

Крім того, 20 листопада 2012 року між позивачем (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю Кіпаріс-Груп (виконавцем) укладено договір №121120, предметом якого є виконання робіт діагностики телевізійного зображення (обслуговування обладнання), наданих замовником. До вказаного договору складено тарифне погодження, яким визначено вартість послуг з обслуговування обладнання (т. 2 а.с. 55-56).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані копії актів здачі-прийняття робіт від 29 січня 2012 року та 27 лютого 2013 року, податкові накладні від 29 січня 2013 року та 27 лютого 2013 року, банківська виписка (т. 2 а.с. 52, 60, т. 6 а.с. 98, 101).

Також між позивачем (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю Кіпаріс-Груп (виконавець) укладено договір №121215 від 15 грудня 2012 року, предметом якого є передпродажна сервісна підготовка грошово-рахувальних машин Банкнота 1КУ в кількості 120 штук; передпродажна сервісна підготовка полу автоматів пакувальників грошових білетів в кількості 50 штук (т. 2 а.с. 57-59).

На виконання договору позивачем надані копії акту здачі-прийняття робіт від 27 січня 2013 року, податкової накладної від 27 січня 2013 року №552, актів передачі обладнання від 07 і 27 січня 2013 року, товарно-транспортних накладних від 07 і 27 січня 2013 року, банківської виписки (т. 2 а.с. 53, т. 6 а.с. 107).

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Кіпаріс-Груп укладено договір від 26 лютого 2013 року №130117, предметом якого є отримання послуг по ремонту блоків та вузлів банківського обладнання, заміни комплектуючих, блоків, вузлів, механізмів в банківському обладнанні.

На виконання даного договору позивачем надані копії акту здачі-прийняття робіт від 26 лютого 2013 року, податкової накладної від 26 лютого 2013 року, акту передачі обладнання та комплектуючих в ремонт від 01 лютого 2013 року, від 25 лютого 2013 року, від 26 лютого 2013 року, товарно-транспортних накладних від 01, 25 та 26 лютого 2013 року.

Разом з цим, в актах виконаних робіт відсутні обовязкові реквізити (посада, прізвище, імя по-батькові представника від товариства з обмеженою відповідальністю «Кіпаріс-Груп».

У зазначених договорах не зазначено, де саме виконуються послуги та яким чином здійснюється приймання-передача і транспортування обладнання.

Позивачем під час перевірки не подавалися відповідачу товарно-транспортні накладні на підтвердження руху обладнання.

Як встановлено перевіркою, в товаристві з обмеженою відповідальністю «Кіпаріс-Груп» у 4 кварталі 2012 року та 1 кварталі 2013 року працювала 1 особа (директор), отже контрагент не мав достатньої кількості працівників для здійснення господарських операцій з позивачем.

У 2012-2013 роках товариство з обмеженою відповідальністю «Кіпаріс-Груп» не мало основних фондів та виробничих потужностей.

Також, судом першої інстанції встановлено, що у видатковій накладній від 22 січня 2013 року №25 відсутні прізвище, імя та по батькові особи постачальника та отримувача товару, номер та дата довіреності, наявні лише 2 підписи, що унеможливлює ідентифікувати постачальника та отримувача товару.

У видаткових накладних від 06, 12, 13, 14 листопада 2012 року відсутні підпис та печатка позивача; прізвище, імя та по батькові особи, яка отримувала товар; номер та дата довіреності на особу.

Акти здачі-прийняття робіт не містять змісту та обсягу господарської операції, витрат, які понесені за результатами наданих послуг, позаяк не має деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства.

Також, 05 травня 2014 року між позивачем (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю Гардіс Трейд (виконавцем) укладено договір №140505, предметом якого є ремонт блоків та вузлів банківського обладнання, заміна комплектуючих, блоків, вузлів, механізмів в банківському обладнанні (т. 5 а.с. 57-58).

На виконання договірних зобовязань подані копії акту здачі-приймання виконаних робіт №642 від 30 липня 2014 року - на суму 53376 гривень; акту здачі-приймання виконаних робіт №641 від 30 липня 2014 року - на суму 83088 гривень; податкових накладних, акту здачі обладнання та комплектуючих в ремонт та актом приймання обладнання та комплектуючих з ремонту від 30 липня 2014 року; акту здачі-приймання виконаних робіт №202 від 16 липня 2014 року на суму 117756 гривень; податкової накладної від 16 липня 2014 року, акту здачі обладнання та комплектуючих в ремонт та актом приймання обладнання та комплектуючих з ремонту від 16 липня 2014 року; акту здачі-приймання виконаних робіт №651 від 22 серпня 2014 року на суму 48756 гривень; податкової накладної від 22 серпня 2014 року, акту здачі-приймання виконаних робіт №651 від 22 серпня 2014 року на суму 48756 гривень; податкової накладної від 22 серпня 2014 року, акту здачі обладнання та комплектуючих в ремонт та актом приймання обладнання та комплектуючих з ремонту від 22 серпня 2014 року, акту здачі-приймання виконаних робіт №332 від 27 червня 2014 року виконані роботи на суму 199584 гривень; податкової накладної, акту здачі обладнання та комплектуючих в ремонт та акту приймання обладнання та комплектуючих з ремонту від 27 червня 2014 року; акту здачі-приймання виконаних робіт №340 від 26 червня 2014 року на суму 51870 гривень; податкової накладної; акту здачі-приймання виконаних робіт №261 від 19 червня 2014 року на суму 47880 гривень; акту здачі-приймання виконаних робіт №245 від 18 червня 2014 року на суму 167004 гривень; акту здачі-приймання виконаних робіт №381 від 30 травня 2014 року на суму 194928 гривень; акту здачі-приймання виконаних робіт №344 від 22 травня 2014 року на суму 7812 гривень та податкової накладної акту здачі-приймання виконаних робіт №310 від 27 травня 2014 року на суму 159996 гривень; акту здачі-приймання виконаних робіт №199 від 19 травня 2014 року на суму 11160 гривень, податкової накладної, актів здачі обладнання та комплектуючих в ремонт та акту приймання обладнання та комплектуючих з ремонту (т. 2 а.с. 61,62,63,67).

30 квітня 2014 року між позивачем (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю Гардіс Трейд (виконавцем), укладено договір №140430, предметом якого є заправлення картриджів друкувальних пристроїв та копіювальних апаратів (т. 2 а.с. 123).

На реалізацію договору, позивачем подані копії акту здачі-приймання виконаних робіт №610 від 29 липня 2014 року на суму 26671,20 гривень, податкової накладної від 29 липня 2014 року, акту здачі обладнання та комплектуючих в ремонт, акту приймання обладнання та комплектуючих з ремонту від 29 липня 2014 року, акту здачі-приймання виконаних робіт №158 від 10 липня 2014 року на суму 38201 гривень; податкової накладної від 10 липня 2014 року, акту здачі обладнання та комплектуючих в ремонт та акту приймання обладнання та комплектуючих з ремонту від 10 липня 2014 року; акту здачі-приймання виконаних робіт №251 від 18 червня 2014 року на суму 18632,40 гривень; податкової накладної №251; акту здачі обладнання та комплектуючих в ремонт та акту приймання обладнання та комплектуючих з ремонту від 18 червня 2014 року; акту здачі-приймання виконаних робіт №363 від 29 травня 2014 року на суму 34272 гривень; податкової накладної №363; акту здачі обладнання та комплектуючих в ремонт та акту приймання обладнання та комплектуючих з ремонту від 29 травня 2014 року (т. 2 а.с. 64,65, т.5 а.с.1-5).

25 квітня 2014 року між позивачем (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю Гардіс Трейд (виконавцем) укладено договір №140425, предметом якого є маркування сейф-пакетів методом нанесення на пакет штрих-коду та порядкового номеру; укладка сейф пакетів; відбракування сейф-пакетів до проведення маркування; ведення бази даних надрукованих номерів (т. 2 а.с. 124).

На виконання договірних зобовязань подані копії акту здачі-приймання виконаних робіт №23 від 09 липня 2014 року на суму 83628 гривень, податкової накладної від 09 липня 2014 року, акту здачі-приймання виконаних робіт №22 від 09 липня 2014 року на суму 110400 гривень та податкової накладної від 09 липня 2014 року, акту здачі-приймання виконаних робіт №21 від 09 липня 2014 року на суму 97428 гривень, акту здачі-приймання виконаних робіт №290 від 23 червня 2014 року на суму 72450 гривень; акту здачі-приймання виконаних робіт №165 від 16 травня 2014 року на суму 73035 гривень, податкової накладної №165; акту здачі-приймання виконаних робіт №164 від 16 травня 2014 року на суму 107000 гривень; акту здачі-приймання виконаних робіт №74 від 07 травня 2014 року на суму 43200 гривень, податкової накладної №74; акту здачі-приймання виконаних робіт №45 від 05 травня 2014 року на суму 17550 гривень, податкової накладної №45; акту здачі-приймання виконаних робіт №47 від 05 травня 2014 року на суму 45000 гривень, податкової накладної №47; акту здачі-приймання виконаних робіт №46 від 05 травня 2014 року на суму 52650 гривень, податкової накладної №46; актів передачі сейф-пакетів на маркування (т. 2 а.с. 168-205).

21 квітня 2014 року між позивачем (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю Гардіс Трейд (виконавцем) укладено договір №140421, предметом якого є постачання товару, до договору укладені додаткові угоди (т. 2 а.с. 125-128).

На підтвердження виконання договірних умов подані копії видаткових і податкових (т. 2 а.с.75-78, 81-82, 100-101, 112).

26 травня 2014 року між позивачем (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю Гардіс Трейд (виконавцем) укладено договір №140526, предметом якого є доручення виконання робіт з виявлення причин виникнення дефектів електронної техніки.

До вказаного договору сторонами погоджено тарифну угоду, якою визначено вартість послуг з обслуговування обладнання.

У підтвердження виконання договірних зобовязань подані копії акту здачі-приймання виконаних робіт №379 від 27 червня 2014 року на суму 99750 гривень, акту здачі-приймання виконаних робіт №380 від 27 червня 2014 року на суму 74100 та податкової накладної №380.

Також між позивачем (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес-Сіті Плюс (виконавцем) укладено договір №140520, предметом якого є доручення виконання робіт з виявлення причин виникнення дефектів електронної техніки обладнання, (т. 7 а.с. 124-125). До вказаного договору сторонами погоджено тарифну угоду, якою визначено вартість послуг з обслуговування обладнання.

На підтвердження договірних зобовязань подані копії акту здачі-приймання виконаних робіт від 30 травня 2014 року, податкової накладної №199, акту здачі обладнання та комплектуючих в ремонт від 20 травня 2014 року та акту приймання обладнання та комплектуючих з ремонту від 30 травня 2014 року.

Крім того, між позивачем та (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кійопторг» укладено договір від 05 травня 2014 року №140505, за умовами якого позивач передає для ремонту обладнання.

На виконання договору сторонами складені акти виконаних робіт та податкові накладні.

Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що в рамках досудових розслідувань згідно з протоколом допиту свідка від 22 серпня 2014 року, ОСОБА_3 повідомив, що він, як посадова особа товариства з обмеженою відповідальністю Гардіс Трейд будь-якої діяльності не вів, податкової звітності не складав; протоколу допиту свідка від 28 серпня 2014 року ОСОБА_4, повідомив, що він, як посадова особа товариства з обмеженою відповідальністю Кійоптторг будь-якої діяльності не вів, податкової звітності не складав; протоколу допиту свідка від 19 серпня 2014 року ОСОБА_5, повідомила, що вона, посадовою особою (у тому числі директором) товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Сіті плюс не була, будь-якої діяльності не вела, податкової звітності не складала (т. 8 а.с. 8-19).

У постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2016 року (провадження № 21-3270а15) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (провадження № 21-421а11).

Отже, з урахуванням фактичних обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням обставин, необхідних для прийняття рішень, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у звязку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного виробничо-комерційного підприємства "Дніпропетровський центр технічного сервісу" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Ухвала в повному обсязі складена 14 грудня 2017 року.

Головуючий суддяІ.Ю. Богданенко

суддяС.А. Уханенко

суддяЮ.М. Дадим