Ухвала суду № 71033366, 28.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2017 р. м. Київ К/800/29019/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Березівкаагрошляхбуд»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року

у справі №815/6610/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Березівкаагрошляхбуд» (надалі - ТОВ «Березівкаагрошляхбуд»)

до Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі - Березівська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

В листопаді 2015 року ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» звернулось до Одесського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Березівської ОДПІ від 09.10.2015 року №0000012200 та №00000222200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року позовні вимоги задоволено з огляду на підтвердження ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» реальності розглядуваних операцій та господарського характеру понесених позивачем за ними витрат належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову в задоволенні позову.

У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено можливість правомірного формування податкової вигоди за спірними операціями та не доведено підстав для формування господарських операцій з контрагентами.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Крім цього, ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» просило розглянути справу за його відсутності.

З огляду на звернення позивача до суду з клопотаннями про прискорення розгляду справи (від 07.11.2017 року та від 20.11.2017 року) ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2017 року призначено справу до розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, про що складено акт від 29.09.2015 року № 447/22-00/03579041.

За наслідками проведеної перевірки Березівська ОДПІ дійшла висновку про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні в ТОВ «СЕРТУС», ТОВ «ДИССАР», ТОВ «ЛЕТАВІЦА», ТОВ «МАРГАЛОК» товарно-матеріальних цінностей (асфальт крупнозернистий, асфальт дрібнозернистий, щебінь, суміші бетонні, ремонтне обладнання тощо) з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган фактично посилався на податкову інформацію органів державної фіскальної служи, де вказано про неперебування контрагентів позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходженням, відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед позивачем.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про недотримання ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК» «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ», TOB «СКМПН», TOB «ЕПІЦЕНТР К», ТОВ з іноземними інвестиціями «ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА TOB», ПрАТ «Нова лінія», які були відсутні на момент здійснення контрольного заходу.

На підставі названого акта перевірки відповідачем 09.10.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000012200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 657103,50 грн., у тому числі за основним платежем 438069,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 219034,50 грн.

№0000022200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1709847,00 грн., у тому числі за основним платежем 1139898,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 569949,00 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції та господарський характер понесених за нею витрат.

Як з'ясовано судами, в охоплений перевіркою період ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» укладено ряд договорів з ТОВ «СЕРТУС», ТОВ «ДИССАР», ТОВ «ЛЕТАВІЦА», ТОВ «МАРГАЛОК» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей (асфальт крупнозернистий, асфальт дрібнозернистий, щебінь, суміші бетонні тощо).

Виконання сторонами умов укладених договорів засвідчується наданими позивачем копіями належним чином оформлених видаткових накладних, податкових накладних, виписок по банківському рахунку щодо здійснення платежів за призначенням на оплату придбаних матеріалів. На підтвердження перевезення товарно-матеріальних цінностей позивачем подано товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортних засобів, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, накази про прийом на роботу водіїв

В подальшому придбану продукцію ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» використано для проведення ремонту доріг та тротуарів на території Одеської області у зв'язку з виконанням договорів підряду, укладених з відповідними районними державними адміністраціями, районними та сільськими радами. На підтвердження проведення таких робіт позивачем надано копії актів приймання виконаних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, актів списання.

Крім того, за наслідками вчинених з ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК» АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ», TOB «СКМПН», TOB «ЕПІЦЕНТР К», ТОВ з іноземними інвестиціями «ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА TOB», ПрАТ «Нова лінія» господарських операцій позивачем сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів на час вчинення спірних поставок, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій товариство та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Доводи відповідача про відсутність під час здійснення контрольного заходу оригіналів податкових накладних, виписаних на адресу позивача ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК» АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ», TOB «СКМПН», TOB «ЕПІЦЕНТР К», ТОВ з іноземними інвестиціями «ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА TOB», ПрАТ «Нова лінія», не підтверджено відповідачем належними доказами та спростовано судом першої інстанції шляхом огляду оригіналів відповідних податкових документів.

Також, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, правильно відхилив посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами Березівської ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Апеляційний суд, у свою чергу, підтримуючи позицію контролюючого органу про недотримання позивачем встановлених Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правил формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, зазначив що позивачем не надано будь-яких документів, які б підтвердили факт поставки товару та здійснення господарських операцій із спірними контрагентами.

Однак, згідно з ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи даний спір, безпідставно переклав обов'язок (тягар) доказування на позивача, порушивши положення зазначеної норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Березівкаагрошляхбуд» - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року - скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.А. Веденяпін

____ Ю.І. Цвіркун