Постанова № 71033230, 11.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року справа №805/4260/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Василенко Л.А., секретаря судового засідання Куленка О.Д., за участю позивача особисто, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 805/4260/16-а за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому, з урахуванням заяви про зміну та уточнення позовних вимог, просив визнання дій відповідача щодо звільнення позивача з роботи безпідставними та незаконними; визнання незаконними наказів відповідача № 310 о/с від 14.09.2016 р. та № 1453 від 14.09.2016 р.; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди у сумі 50000 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 1623 грн. ( т.1 а.с.3-7, 187-188).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року ОСОБА_4 відмовлено в задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В скарзі зазначено, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що в порушення вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 (далі – Наказ № 230), позивача не було повідомлено про накази щодо проведення службового розслідування, відсторонення від займаної посади на час службового розслідування, висновок за результатами службового розслідування. Рішення щодо звільнення є крайнім заходом відповідальності та повинно бути вмотивованим. Спірні накази не містять обґрунтувань необхідності застосування саме заходу у вигляді звільнення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

ОСОБА_4 в період з 15.08.1998 року по 29.06.2002 року проходив навчання курсантом у вищому навчальному закладі Донецький інститут внутрішніх справ, в період з 20.12.2002 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах ОВС, в період з 07.11.2015 року по 14.09.2016 року проходив службу в Національній поліції, що підтверджується записами в трудовій книжці та довідками ГУ НП в Донецькій області (т. 1 а.с.10-12, 27, 162)

За час проходження служби позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувався та заохочень не мав, про що зазначено в довідці від 06 вересня 2016 року (т. 1 а.с.26).

Наказом ГУНП в Донецькій області від 19.07.2016 р. № 1114 на виконання вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут ОВС України), п. 2.2.2 розділу ІІ, п. 4.4.1 розділу IV Інструкції № 230, відповідно до п. 9 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23 грудня 2015 року № 901-VIII, призначено службове розслідування за фактом відкриття першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Донецької області кримінального провадження від 16.06.2016 р. № 42016050000000526 за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України відносно старшого інспектора Мар’їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_4 (т.1 а.с.85).

17 серпня 2016 року інспектором УКЗ ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_5 за результатами службового розслідування за фактом відкриття прокуратурою Донецької області кримінального провадження та повідомлення про підозру старшому інспектору Мар’їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області майору поліції ОСОБА_4 складено висновок службового розслідування. Зазначений висновок службового розслідування затверджений начальником ГУ НП в Донецькій області 17 серпня 2016 року (т. 1 а.с. 86-99).

За результатами службового розслідування зроблений висновок, що старшого інспектора Мар’їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області майору поліції ОСОБА_4 слід звільнити зі служби в Національній поліції України по виходу з лікарняного (т. 1 а.с. 96-97).

17 серпня 2016 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області прийнято наказ № 1285 «Про порушення службової дисципліни працівниками Мар’їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області та покарання винних», пунктом 1 якого, за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, вказівки ГУНП в Донецькій області № 4824/05/12-2016 щодо дотримання поліцейськими дисципліни і законності, викоренення та попередження надзвичайних подій за їх участю та корупційних діянь серед особового складу, пп. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII), що виразилося у недотриманні обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством, використанні своїх службових повноважень пов’язаних з можливим одержанням неправомірної вигоди, скоєнні вчинку, який підриває авторитет Національної поліції і є несумісним з подальшим проходженням служби, старшого інспектора Марїнського відділення поліції Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_4 звільнити зі служби в Національній поліції України по виходу з лікарняного (а.с.170-171).

14 вересня 2016 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області прийнято наказ № 1453 «Про виконання п.1 наказу ГУНП в Донецькій області від 17.08.2016 № 1285», пунктом 1 якого, за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вказівки ГУ НП в Донецькій області №4824/05/12-2016 щодо дотримання поліцейськими дисципліни і законності, викоренення та попередження надзвичайних подій за їх участю та корупційних діянь серед особового складу, пунктів 1 та 2 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію”, що виразилося у недотриманні обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством, використанні своїх службових повноважень, пов’язаних з можливим одержанням неправомірної вигоди, скоєнні вчинку, який підриває авторитет Національної поліції і є несумісним з подальшим проходженням служби, старшого інспектора Мар’їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_4 звільнити зі служби в Національній поліції України (т. 1 а.с.172).

14 вересня 2016 року ГУНП в Донецькій області видано наказ № 310 о/с «По особовому складу», яким відповідно до розділу VII Закону № 580-VIII звільнено зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_4 старшого інспектора Мар’їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції з 14.09.2016 року (т. 1 а.с.173).

Згідно з копією листка звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність № 001592 виданого ДУ “ТМО МВС України по Донецькій області”, позивач з 29.08.2016 р. по 13.09.2016 р. був звільнений від виконання службових обов'язків.

За змістом стройової записки особового складу сектору Мар’їнського ВП Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області за 14.09.2016 р. відсутні відомості щодо перебування позивача на лікарняному у цей день.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав трудову книжку та корінці припису 14.09.2016 р.

07 вересня 2016 року позивач звернувся до начальника ВГУ НП України в Донецькій області з рапортом щодо проведення службової перевірки для перегляду наказу про звільнення (т. 1 а.с.14-19).

Головне управління Національної поліції в Донецькій області листом від 29.09.2016 р. № 8776/05/1202016 повідомило позивача про відсутність підстав для скасування наказу або внесення змін до наказу про звільнення (т. 1 а.с.20).

04 жовтня 2016 року позивач звернувся з заявами щодо поновлення на роботі, повідомивши незалежну профспілку ГП “ММТП” про звільнення (т. 1 а.с.22, 30).

Головне управління Національної поліції в Донецькій області листом від 26.10.2016 р. № Л-581/02/12-2016 надало позивачеві відповідь про відсутність підстав для скасування наказу або внесення змін до наказу про звільнення (т.1 а.с.195).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача під час проведення службового розслідування та прийняття спірних наказів про звільнення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом № 580-VIII, який згідно з п. 1 розділу Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону набирав чинності з 7 листопада 2015 року.

За приписами пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов’язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва.

Частини 1 та 2 ст. 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

На час розгляду справи Закон України «Про Дисциплінарним статут Національної поліції України» не затверджений.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень, а саме: на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Пунктом 10 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII встановлено, що підставою для звільнення є випадок набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що законодавець визначає як дві різні самостійні підстави звільнення за результатами службового розслідування та за наслідками набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного або кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема: забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту.

Відповідно до ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, дотримуватися норм професійної та службової етики, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту визначає, що дисциплінарний проступок – це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у виді звільнення (ст.12 Дисциплінарного статуту).

За правилами ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пп. 2.2.3. п. 2.2 Інструкції № 230 службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником, зокрема, у разі повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.

Відповідно до Інструкції № 230, службовою особою органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування має бути забезпечене повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, задля чого ця особа наділена повноваженнями, передбаченими підпунктом 6.2.1 Інструкції.

За пунктом 8.3 Інструкції № 230, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Колегія суддів зазначає, що за вимогами Інструкції № 230 висновки службового розслідування мають ґрунтуватись на фактичних обставинах, підтверджуватись належними доказами та не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Підставою для прийняття спірних наказів стало встановлення під час проведення службового розслідування обставин скоєння позивачем вчинку, що порушує службову дисципліну.

У висновку зазначено, що обставини підтверджуються матеріалами та поясненнями осіб. Проте, у висновку не міститься посилань на вчинення виконавцем конкретних дій підчас проведення службового розслідування з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій.

Колегія суддів зазначає, що у висновку службового розслідування лише є посилання на наявні докази та отримані пояснення, які начебто підтверджують скоєння позивачем вчинку, що порушує службову дисципліну. Разом з тим на підтвердження скоєння позивачем антикорупційних дій доказів не надано. Матеріали справи взагалі не містять пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 допитаних прокуратурою в кримінальному провадженні, які покладені в основу висновку, а відповідач лише посилається на них. Тобто, відсутні будь - які фактичні доказів (рапорти, пояснення тощо), які б свідчили та підтверджували наявність обставин зазначених у висновку службового розслідування.

Фактично ні у висновку службового розслідування, ні в матеріалах справи не міститься посилань на конкретні докази, якими можливо підтвердити вчинення позивачем вчинку, що порушує службову дисципліну.

З висновку службового розслідування вбачається, що під час проведення службового розслідування встановлено використання позивачем своїх службових повноважень, пов’язаних з можливим одержанням неправомірної вигоди. Тобто, висновком достеменно не встановлено вчинення дій спрямованих на одержання неправомірної вигоди, а лише зазначено про можливе одержанням неправомірної вигоди.

Колегія суддів зазначає, що вказані обставини не можуть бути підставою для притягнення особи до відповідальності, оскільки з матеріалів службового розслідування взагалі неможливо достеменно зробити висновок про порушення позивачем дисципліни.

Типова Інструкція з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1242 (далі - Інструкція № 1242), встановлює загальні положення щодо функціонування структурних підрозділів з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі - установи), вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в установах незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.

За п. 3 Інструкції № 1242 установи організовують діловодство на підставі власних інструкцій з діловодства (далі - інструкції установ), що розробляються на підставі цієї Інструкції, а також регламентів та національних стандартів на організаційно-розпорядчу документацію (далі - регламенти та національні стандарти).

Документ повинен відповідати положенням актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та спрямовуватись на виконання установою покладених на неї завдань і функцій. Класи управлінської документації визначаються згідно з Державним класифікатором управлінської документації (далі - ДКУД). Одним із класів управлінської документації, що забезпечує організацію процесів управління, є організаційно-розпорядча документація. Реквізити організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування визначаються ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" ( v0055609-03 ) (далі - ДСТУ 4163-2003).

Документ повинен містити обов'язкові для певного його виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме: найменування установи - автора документа, назву виду документа (крім листів), дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту, текст, підпис. Під час підготовки та оформлення документів можуть застосовуватись не тільки обов'язкові, а також інші реквізити, якщо це відповідає призначенню документа або способу його опрацювання. (п. 13-15).

Накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань. Проекти наказів (розпоряджень) з основної діяльності, адміністративно-господарських питань готуються і подаються структурними підрозділами за дорученням керівника установи чи за власною ініціативою. Проекти наказів (розпоряджень) з кадрових питань (особового складу) (про прийняття на роботу, звільнення, надання відпустки, відрядження тощо) готує кадрова служба на підставі доповідних записок керівників структурних підрозділів, заяв працівників, трудових договорів та інших документів (п. 84-85).

Пунктом 95 Інструкції № 1242 передбачено, що накази (розпорядження) з кадрових питань (особового складу) оформляються у вигляді індивідуальних і зведених. В індивідуальних наказах (розпорядженнях) міститься інформація про одного працівника (співробітника), у зведених - про кількох, незалежно від того, які управлінські рішення щодо них приймаються (прийняття на роботу, призначення на посаду, переведення на іншу посаду (роботу), звільнення тощо). У наказі (розпорядженні) про призначення або звільнення працівника зазначається повна дата (число, місяць, рік) фактичного виходу працівника на роботу (припинення трудових відносин), розміри його посадового окладу відповідно до штатного розпису, надбавок та доплат (п. 99).

Пунктом 101 Інструкції № 1242 передбачено, що у кожному пункті наказу (розпорядження) з кадрових питань зазначається підстава щодо його видання (заява працівника, контракт, доповідна записка, рішення атестаційної комісії тощо). Під час ознайомлення з наказом (розпорядженням) згаданими у ньому особами на першому примірнику наказу чи на спеціальному бланку проставляються їх підписи із зазначенням дати ознайомлення (п. 102).

За унормуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1242 "Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади" та з метою вдосконалення документального забезпечення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління МВС України, дотримання єдиних вимог до оформлення документів наказом МВС України від 27 липня 2012 року № 650 затверджено Інструкцію з оформлення документів у системі МВС України (далі - Інструкція № 650). Вимоги цієї Інструкції поширюються на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - накази, доручення, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, які створюються в результаті діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, навчальних закладів, науково-дослідних установ, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління МВС.

Пунктом 2.21 зазначеної Інструкції визначено, що текст документа містить інформацію, заради якої його створено, і викладається грамотно, стисло, зрозуміло, без повторів. Під час складання документів уживається діловий стиль, для якого характерний нейтральний тон викладення, позбавлений образності, емоційності та індивідуальних авторських рис. Текст документа повинен стосуватися того питання, яке сформульоване в заголовку до нього. Текст документа оформляється у вигляді суцільного зв'язного тексту або анкети чи таблиці, або шляхом поєднання цих форм. Суцільний зв'язний текст, як правило, складається з двох частин. У першій (вступній) частині зазначається підстава, обґрунтування або мета складення документа, у другій (заключній) частині - висновки, пропозиції, рішення, прохання. В окремих випадках документ може після вступної частини містити мотивувальну частину, у якій обґрунтовується позиція установи. Тексти складних і великих за обсягом документів (положення, правила, інструкції, огляди, звіти тощо) поділяються на розділи, підрозділи, пункти, підпункти. Пункти в тексті нумеруються арабськими цифрами з крапкою, а підпункти - арабськими цифрами з дужкою. В окремих випадках розділи можуть поділятися на глави, а також нумеруватися римськими цифрами.

Згідно п. 3.17 Інструкції № 650 документи виготовляють за допомогою комп'ютерної техніки (зразки подано в додатку 1).

У Додатку № 1 до п. 3.17 Інструкції “Зразки оформлення документів” вказано, що наказ - основний розпорядчий документ, який видає керівник підприємства, установи, організації на основі єдиноначальності і який містить індивідуальні приписи або правові норми з питань внутрішньоорганізаційної діяльності, адресовані підпорядкованим органам і працівникам.

Наказ має такі реквізити: зображення Державного Герба України, герба Автономної Республіки Крим; назва Міністерства, організації вищого рівня; назва організації; назва виду документа (Наказ); дата документа; місце складання або видання документа; реєстраційний індекс документа; заголовок до тексту документа; текст документа; візи документа; підпис. Як правило, текст наказу складається з двох частин: констатуючої і резолютивної. У констатуючій частині викладають причини й обставини, що зумовили видання даного наказу, зазначають його мету і завдання, дають оцінку існуючого стану справ. Зазначена частина може починатися із слів "На виконання", "З метою" тощо. Якщо документ видається на підставі іншого розпорядчого документа, у констатуючій частині зазначаються назва виду цього документа, його автор, дата, номер та заголовок. Цю частину наказу викладають стисло, торкаючись лише тих питань, щодо яких будуть приписи в резолютивній частині. Крапка в кінці констатуючої частини не ставиться.

Проаналізувавши наведені норми законодавства та встановлені обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що спірні накази в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення прийняті відповідачем без наявних для того достатніх підстав вини позивача, вказавши на відсутність необхідних доказів, зібраних у встановленому законом порядку, які б підтверджували факт порушення службової дисципліни.

Крім того, матеріали справи не містять підтвердження того, що позивача було належним чином та своєчасно повідомлено про хід проведення службового розслідування за повідомленням про порушення, начебто виявлених у відношенні нього, призначення такого розслідування, ознайомлення позивача з висновками службового розслідування та прийнятим рішення за його результатами. З матеріалів справи вбачається, що позивач 14.09.2016 року, у день звільнення, прибув до місця проходження служби, проте відповідач останнього з висновками службового розслідування та наказами про звільнення не ознайомив.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначене свідчить, що відповідачем фактично не було дотримано встановлену процедуру проведення службового розслідування, не забезпечено дотримання прав позивача, не здійснено повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, які стали підставою для призначення розслідування. Вищевказані порушення порядку проведення службового розслідування, позбавили позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Таким чином, відповідачем під час судового розгляду справи судом першої інстанції та апеляційного перегляду не надано жодного доказу щодо наявності підстав для звільнення позивача з займаної посади.

Також, колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог законодавства звільнення, як вид стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

У постановах Верховного Суду України від 20 жовтня 2015 року (справа № 813/4104/14), від 15 грудня 2015 року (справа № 21-3844а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Службова характеристика позивача свідчить, що за час служби в органах Національної поліції та на займаній посаді майор поліції ОСОБА_4 зарекомендував себе позитивно, як грамотний, обізнаний, всебічно розвинений працівник, який чітко виконує свої службові обов’язки та чітко орієнтується в законодавчій базі. У своїй практичній діяльності керується чинним законодавством, наказами, вказівками, інструкціями та іншими нормативними документами МВС України та Національної поліції. Постійно працює над вдосконаленням рівня функціональної підготовки. Приймав участь в патрулях по охороні публічного порядку та безпеки, оточеннях з приводу масових та урочистих заходів, ніс службу в слідчо-оперативній групі у м. Мар’їнка та Красногорівка, знаходився у зоні бойових дій захищаючи та надійно охороняючи кордони України від незаконних військових формувань не шкодуючи свого життя, здоров’я та особистого часу. Має статус учасника бойових дій. Порушень службової та транспортної дисципліни не допускає. Діючих дисциплінарних стягнень не має. За характером відкритий, наполегливий, морально стійкий (т. 1 а.с.29, 31).

Вищевикладені обставини сторонами не спростовані.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено зі служби 14.09.2016 року. Разом з цим матеріали справи містять довідку Комунального закладу “Центр первинної медико-санітарної допомоги Мар'їнського району” (Курахівська амбулаторія загальної та сімейної медицини) від 14.09.2016 р. про перебування позивача на амбулаторному лікуванні з 14.09.2016 року.

За правилами статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Зазначені обставини відповідачем при прийнятті рішення щодо звільнення позивача не були враховані, що є порушенням вимог законодавства.

Отже, звільнення позивача у період його тимчасової непрацездатності здійснено відповідачем з порушенням встановленого законом порядку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що накази про звільнення позивача є протиправними та підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на посаді.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем, не лише не доведено у відповідності до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, вчинення позивачем дій, що стали підставою для його звільнення, але й порушено процедуру проведення службового розслідування, яке покладено в основу видання наказу про звільнення позивача.

З врахуванням протиправності звільнення позивача із займаної посади, вимоги про стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді також підлягають задоволенню.

Пунктом 24 Положення № 114 визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 5 та 8 Порядку, обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Частиною 3 статті 91 Закону № 580-VIII передбачено для поліцейських п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

В матеріалах справи міститься довідка ГУ НП в Донецькій області, з якої вбачається, що нарахована заробітна плата за липень 2016 року складає 6452, 87 грн., за серпень 2016 року складає 6434,61 грн. (т. 1 а.с.212).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік», кількість робочих днів у липні 2016 року складає 22 дні, у серпні 2016 року складає 22 дні.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача за липень - серпень 2014 року складає 292, 89 грн. (6452, 87 грн. + 6434,61 грн. : 44 робочих дня).

Період вимушеного прогулу за позовними вимогами позивача з 14.09.2016 року по 11.12.2017 року складає 312 робочих днів.

Таким чином, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.09.2016 року по 11.12.2017 року складає 91381, 68 грн.

На думку колегії позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є недоведеними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 465 затверджено «Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу», з огляду на яку суд вважає за можливе стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 1623 грн.

Відповідно до ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на роботі, присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з порушенням вимог матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з викладених в постанові підстав, а постанова суду першої інстанції – скасуванню.

Керуючись ст.ст.87, 94, 160, 122-1, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 805/4260/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 1453 від 14 вересня 2016 року «Про виконання п.1 наказу ГУНП в Донецькій області від 17.08.2016 № 1285» щодо звільнення зі служби в Національній поліції України старшого інспектора Мар’їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_4.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 14 вересня 2016 року № 310 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_4 старшого інспектора Мар’їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції.

Поновити ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора Мар’їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 15 вересня 2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15.09.2016 року по 11.12.2017 року у розмірі 91381 (дев’яносто одна тисяча триста вісімдесят одна грн.) 68 коп. з відрахуванням з цієї суми обов’язкових податків і зборів.

Відповідно до ст. 256 КАС України допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 5857 (п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят сім грн.) 80 коп. з відрахуванням з цієї суми обов’язкових податків і зборів.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 1623 грн. (одна тисяча шістсот двадцять три).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 15 грудня 2017 року.

Головуючий Г.М. Міронова

Судді Л.А. Василенко

ОСОБА_8