Ухвала суду № 71033168, 11.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року справа №805/2608/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання Святодух О.Б., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, діючих за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року № 805/2608/17-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення від 26 червня 2017 року № 11 про стягнення коштів платника податків з розрахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2017 2017 року Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення відповідача від 26 червня 2017 року № 11 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу (а.с. 4-9 т.1).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року позов задоволено. Скасовано рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 26 червня 2017 року № 11 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу (а.с. 163-166 т.2).

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДФС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 805/2608/17-а та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянтом зазначено, що на момент прийняття спірного рішення податковий борг позивача перевищував 5 мільйонів гривень, який не сплачувався протягом 90 календарних днів з моменту його виникнення та з боку держави відсутні зобовязання щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань, що підтверджується обліковою карткою позивача.

При цьому, контролюючим органу зазначено, що наявність податкового боргу у товариства виключає можливість повернення такому платнику надміру сплачених грошових зобовязань.

А сам податковий борг виник в результаті несплати самостійно визначеного у податкових деклараціях зобовязань.

Відтак, спірне рішення є правомірним (а.с. 172-173 т.2).

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наголосив, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 23343582), місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34А (а.с. 32-40 т. 1)

26 червня 2017 року відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України відповідачем прийняте рішення № 11 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу на суму 46380410 грн. 99 коп., який не сплачено протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати (а.с. 78 т. 1).

На підставі даного рішення відповідачем до банку були надіслані інкасові доручення (розпорядження) від 30 червня 2017 року № 1778/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1780/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1774/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1776/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1770/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1772/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1766/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1768/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1764/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1762/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1758/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1760/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1756/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1754/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1752/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1750/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1763/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1755/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1767/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1769/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1771/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1773/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1777/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1779/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1761/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1775/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1781/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1753/33 на суму 634998 грн. 12 коп., від 26 червня 2017 року № 1115/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1116/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1109/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1110/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1111/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1112/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1113/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1114/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1117/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1118/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1123/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1120/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1137/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1140/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1138/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1139/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1125/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1130/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1126/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1129/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1131/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1132/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1134/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1135/33 на суму 634998 грн. 12 коп., від 27 червня 2017 року № 1400/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1406/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1401/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1402/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1403/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1404/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1407/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1405/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1415/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1408/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1411/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1409/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1412/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1413/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 425/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1424/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1428/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1420/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1419/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1417/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1422/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1426/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1427/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1429/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1431/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1416/33 на суму 634998 грн. 12 коп., від 29 червня 2017 року № 1571/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1569/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1573/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1575/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1577/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1581/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1579/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1583/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1585/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1587/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1589/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1591/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1593/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1595/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1597/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1599/33 на суму 2118593 грн. 43 коп., № 1578/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1600/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1592/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1596/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1570/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1584/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1594/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1598/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1572/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1582/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1588/33 на суму 634998 грн. 12 коп., № 1590/33 на суму 634998 грн. 12 коп. (а.с. 79-102, 104-180 т.1)

Не погодивсь з прийняттям спірного рішення та направлення до банку інкасових доручень (розпоряджень) від 30 червня 2017 року позивач звернувся до суду із даним позовом.

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття контролюючим органом спірного рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що кошти списувались з рахунків позивача на погашення податкового боргу, який не міг погашатися шляхом застосування норм абзацу другого пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Порядок та процедуру погашення податкового боргу платників податків визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пунктів 95.1-95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

01 січня 2017 року набув чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні (далі - Закон № 1797).

Згідно з пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 1797) у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вищезазначену норму права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;

3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Відтак, зазначена норма матеріального права прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у випадку відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та самостійно задекларованого платником податків грошового зобов'язання.

При цьому, в даній нормі термін держава застосовується як уособлення всіх органів державної влади, в тому числі органів державної фіскальної служби. При цьому, буквальний зміст пункту 95.5 Податкового кодексу України вказує на необхідність відсутності зобов'язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов'язань, тому, наявність зобов'язань держави в особі будь-якого контролюючого органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

В апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що згідно з пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України, наявність у платника податків податкового боргу виключає можливість повернення такому платнику податків надміру сплачених грошових зобовязань, і таким чином, на момент прийняття спірного рішення не існувало зобовязань держави щодо повернення ПАТ Донбасенерго надміру сплачених ним грошових коштів.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим вищевказане твердження відповідача, оскільки норма абзацу другого пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України допускає одночасне існування податкового боргу в сумі більше 5 мільйонів гривень, якій не погашено вже більше 90 днів, та існування зобовязань держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобовязань, що спростовує твердження відповідача.

Відтак, існування зобовязань держави щодо повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобовязань не означає власне повернення таких зобовязань, яке заборонено пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України за умови наявності податкового боргу. Іншими словами власне повернення державою надміру сплачених платником податків грошових зобовязань, яке врегульоване статтею 43 Податкового кодексу України, є виконанням зобовязання держави щодо повернення платнику податків надміру сплачених ним грошових зобовязань. Зобовязання держави повернути платнику податків надміру сплачені ним грошові зобовязання виникає внаслідок самого факту сплати грошових зобовязань в більшому, ніж це передбачено розмірі. Припиняється це зобовязання або виконанням повернення надміру сплачених платником податків грошових зобовязань в порядку передбаченому статтею 43 Податкового кодексу України, або списанням надміру сплачених сум платежів, що обліковуються в інтегрованій картці платника більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування зобовязань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), як це передбачено абзацом пятим пункту 4 глави 2 розділу III Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422.

При цьому, зобовязання держави щодо повернення надміру сплачених платником податків грошових зобовязань існує внаслідок самого факту обліку переплати з будь-якого податку або збору. Існування такого зобовязання не повязане з наявністю або відсутністю податкового боргу з іншого податку. Інше тлумачення означало би, що норми Податкового кодексу України, а саме норма абзацу другого пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України та норма пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України суперечать одна одній. Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Станом на 26 червня 2017, тобто на дату прийняття спірного рішення, позивач мав надміру сплачені грошові зобовязання з податку на прибуток у сумі 30 016 875,69 грн. та з податку на додану вартість у сумі 67 982 610,03 грн., в загальній сумі 97 999 485,72 грн., що перевищує розмір податкового боргу позивача. Наявність та розмір надміру сплачених податкових зобовязань підтверджується відомостями відповідних інтегрованих карток платника податків - позивача (а.с. 181-232 т.1, а.с. 3-51 т.2) та не заперечувалося відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у позивача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про стягнення коштів була наявна переплата зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, тобто існувало зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків надміру сплачених ним грошових зобов'язань, відтак, у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів пункту 95.5 Податкового кодексу України з метою стягнення коштів.

Крім цього, однією з трьох обов'язкових умов для застосування контролюючим органом положень пункту 95.5 Податкового кодексу України (в редакції від 1 січня 2017 року) є виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку. На дату прийняття спірного рішення за позивачем обліковувався податковий борг, що власне відповідачем не заперечується. Однак, відповідач у письмових запереченнях посилається на правомірність прийняття спірного рішення щодо погашення податкового боргу, який виник до 1 січня 2017 року.

Конституційний Суд у своєму Рішенні від 09.02.99 р. № 1-рп/99 у справі № 1-7/99, здійснюючи тлумачення статті 58 Конституції України, зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, принцип щодо дії нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, що той чи інший нормативно-правовий акт слід застосовувати в тій його редакції, що діяла на момент, коли відбувалась певна подія чи мав місце відповідний факт, щодо яких має бути застосовано відповідний правовий акт.

Отже, з урахуванням положень статті 58 Конституції України, якщо податковий борг, який відповідає названим вище критеріям, виник (настав) до 1 січня 2017 року, то стягнення коштів для погашення податкового боргу має здійснюватись з використанням тієї редакції пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, яка діяла на момент, коли вказаний податковий борг виник (настав). А це означає, що контролюючий орган має право стягувати кошти для погашення такого податкового боргу тільки в судовому порядку, адже на момент виникнення податкового боргу редакція пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України не передбачала права за власним рішенням керівника податкового органу стягувати кошти.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковий борг в загальній сумі 37 384 004,33 грн., а саме 32 784 249,49 грн. за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, 96 067,51 грн. за викиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти, та 4 503 687,33 грн. за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на обєктах, було стягнуто з ПАТ Донбасенерго на користь місцевого бюджету постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2017 року в адміністративній справі № 805/4810/16-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року. Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений певний порядок виконання судового рішення, а саме погашення ПАТ Донбасенерго податкового боргу з екологічного податку за 3 квартал 2016 шляхом щомісячної сплати визначеної суми впродовж 60 місяців, до лютого 2022 року.

Судами також встановлено, що відповідачем стягнуті кошти за інкасовими дорученнями надісланими до банку на виконання спірного рішення № 11 були спрямовані на погашення іншого боргу, ніж той, який зазначений відповідачем у розрахунку до рішення.

Так, 12 липня 2017 року за інкасовим дорученням відповідача № 1119/33 від 26 червня 2017 року з рахунку позивача списано 5599,59 грн., 17 липня 2017 року за інкасовим дорученням відповідача № 1115/33 від 26 червня 2017 року з рахунку позивача списано 6405,99 грн., 17 липня 2017 року за інкасовим дорученням відповідача № 1116/33 від 26 червня 2017 року з рахунку позивача списано 5898,06 грн., 18 липня 2017 року за інкасовим дорученням відповідача № 1410/33 від 27 червня 2017 року з рахунку позивача списано 6342,78 грн., 19 липня 2017 року за інкасовим дорученням з рахунку позивача списано 2363,15 грн., 24 липня 2017 року за інкасовим дорученням відповідача № 1406/33 від 27 червня 2017 року з рахунку позивача списано 18462,59 грн., які зараховано в погашення боргу минулих років (податковий борг виник до 01.01.2017 та погашається в порядку, визначеному судовим рішенням у справі № 805/4810/16-а); 17 липня 2017 року за інкасовим дорученням відповідача № 1138/33 від 26 червня 2017 року з рахунку позивача списано 9699,77 грн., 19 липня 2017 року за інкасовим дорученням відповідача № 1578/33 від з рахунку позивача списано 8443,20 грн., 19 серпня 2017 року за інкасовим дорученням відповідача № 3025/33 від 18 серпня 2017 року з рахунку позивача списано 500000 грн., 19 серпня 2017 року за інкасовим дорученням відповідача № 3024/33 від 18 серпня 2017 року з рахунку позивача списано 9586,07 грн., які зараховано в погашення боргу минулих років згідно розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води, що є додатком до Податкової декларації з рентної плати за 3 квартал 2016 року.

Отже, кошти списувались з рахунків позивача на погашення податкового боргу, який не міг погашатися шляхом застосування норм абзацу другого пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого відповідачем рішення, відтак, воно є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року № 805/2608/17-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення від 26 червня 2017 року № 11 про стягнення коштів платника податків з розрахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу залишити без змін

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 11 грудня 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 15 грудня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_4

ОСОБА_5