Ухвала суду № 71033020, 14.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Костроба Ю.Ю.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року справа №414/1789/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Кремінського районного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року у справі № 414/1789/17 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2017 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з адміністративним позовом до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправною бездіяльності управління щодо невиплати позивачам пенсії з серпня 2017 року;

Зобов’язання поновити виплату пенсії позивачам з серпня 2017 року (а.с. 1-9).

Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року позовні вимоги задоволені. Визнано незаконною бездіяльність управління щодо невиплати пенсії позивачам з 01 серпня 2017 року. Зобов'язано управління поновити виплату пенсії позивачам з 01 серпня 2017 року (а.с. 77-80).

Не погодившись з судовим рішенням, Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт зазначив, що виплати пенсії здійснюються лише за місцем перебування переселенця на обліку, який підтверджується довідкою, виданою згідно до Порядку оформлення та видачі довідок про постановку на облік переміщених осіб.

При цьому, апелянтом зазначено, що для поновлення виплати пенсії позивачам необхідно надати довідки внутрішньо переміщених осіб (а.с. 84-89).

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.15-17) є пенсіонерами та перебувають на обліку в Кремінському відділенні Рубіжанського об'єднаного УПФУ Луганської області.

Згідно довідок (а.с.18-20) позивачі отримували пенсію в Рубіжанському об'єднаному УПФУ Луганської області.

Згідно копії договору купівлі-продажу (а.с.32) 30 листопада 2016 року позивачі придбали будинок який розташований за адресою пров.Коцюбинського,12 м.Кремінна Лугнської області де і зареєстровані.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (а.с.21-22) позивач що ОСОБА_2, ОСОБА_3 01 березня 2017 року знялися з обліку внутрішньо переміщених осіб за власним бажанням.

Як вбачається з листів-відповідей Рубіжанського об'єднаного УПФУ Луганської області № 101/142/3-14, від 30 серпня 2017року, № 99/140/3-14 від 30 серпня 2017року, № 100/141/3-14 від 30 серпня2017року (а.с. 23-31) виплату пенсії позивачам призупинено з серпня 2017 року Рубіжанським об'єднаним УПФУ Луганської області, на підставі того, що позивачі не зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, у випадках коли місце проживання осіб є підконтрольна українській владі територія та в територіальному управлінні Пенсійного фонду є паперові пенсійні справи, пенсія таким особаим виплачується на загальних підставах.

Рішення щодо припинення виплати пенсії позивачам відповідачем не приймалось.

Не погодившись із припиненням виплати пенсії за віком позивачі звернулись до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на момент припинення виплати пенсії позивачам у відповідача були відсутні законодавчо передбачені підстави для припинення виплати пенсії, а відтак порушене право позивача має бути відновленим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.

Відповідач підтвердив взяття позивачів на облік та виплату пенсії позивачу по серпень 2017 року.

Рішення щодо припинення виплати пенсії позивачам відповідачем не приймалось.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з лютого 2017 року по теперішній відповідач безпідставно не виплачує позивачу пенсію.

Тобто, відповідач діяв всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, та те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб позивачам не потрібна, оскільки вони зареєстровані у м. Кремінна, рішення про припинення виплати пенсії управлінням не приймалось, позивачами виконано певний порядок, встановлений для отримання пенсії, отже, пенсійний орган неправомірно не здійснює пенсійній виплати позивачам з серпня 2017 року по теперішній час.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області – залишити без задоволення.

Постанову Кремінського районного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року у справі № 414/1789/17 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_5

ОСОБА_6