Постанова № 71032973, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року 14 год. 45 хв. № 826/11164/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого - судді Дегтярьової О.В., суддів: Пащенка К.С., Чудак О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особа,Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Кабінет Міністрів України,про визнання протиправною бездіяльності, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Кабінет Міністрів України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_1 (стягувача у виконавчому провадженні) про надання інформації від 11.03.2016 року у межах виконавчого провадження № ВП 49613423.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні останнім станом на 12.07.2016 року відповіді на заяву сторони виконавчого провадження (ОСОБА_1.) від 11.03.2016 року про надання інформації, яка була отримана відповідачем 18.03.2016 року.

У призначені судові засідання позивач не з?явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, та подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів, за відсутності ОСОБА_1

Відповідач і третя особа явку своїх представників у судове засідання 05.04.2017 року та 09.11.2017 року не забезпечили, належним чином повідомлені про дати, час і місце судових засідань, натомість від представника відповідача надійшло необґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи. Поряд з цим, представником відповідача до канцелярії суду подані копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 49613423.

У цьому ж судовому засіданні, у зв'язку із неявкою представників сторін і третьої особи суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі № 826/6362/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 року, позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано протиправними дії Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік без проведення і врахування результатів науково - громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму. Визнано протиправними дії Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік без проведення і врахування результатів перегляду вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення. Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині не вжиття заходів для встановлення прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік в порядку та на підставі положень Закону України «Про прожитковий мінімум». Зобов'язано Кабінет Міністрів України вжити передбачені законодавством заходи та реалізувати наявну компетенцію з метою: провести науково - громадську експертизу набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму в Україні; провести перегляд вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення. Зобов'язано Кабінет Міністрів України встановити розмір прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік в порядку та на підставі положень Закону України «Про прожитковий мінімум». В іншій частині позову відмовити.

17.11.2015 року на виконання вказаної постанови суду від 17.09.2015 року у справі № 826/6362/15 Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист від 17.11.2015 року, в якому стягувачем зазначено ОСОБА_1, боржником - Кабінет Міністрів України і зазначено частину судового рішення, що підлягає примусовому виконанню боржником: «Зобов'язати Кабінет Міністрів України вжити передбачені законодавством заходи та реалізувати наявну компетенцію з метою:

- провести науково - громадську експертизу набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму в Україні;

- провести перегляд вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення.

Зобов'язати Кабінет Міністрів України встановити розмір прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік в порядку та на підставі положень Закону України «Про прожитковий мінімум».

На виконання цього виконавчого листа постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Біловола В.О. від 09.12.2015 року ВП № 49613423 відкрито виконавче провадження.

11.03.2016 року ОСОБА_1 надіслав поштою на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про отримання інформації, датовану 11.03.2016 року. В тексті своєї заяви заявник (позивач), посилаючись на відсутність у нього відомостей про проведені виконавчі дії на виконання рішення суду у справі № 826/6362/15, просив повідомити йому (як стягувачу), інформацію, шляхом надання відповідей на наступні питання: 1) дату надходження до державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Біловола Віталія Олексійовича заяви ОСОБА_1 про примусове виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року у справі № 826/6362/15 на виконання виконавчого листа № 826/6362/15 від 17.11.2015? 2) які конкретно заходи на примусове виконання даного рішення вжив державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Біловол Віталій Олексійович на вимоги ст. 11 «Про виконавче провадження»? 3) чи боржник виконав рішення суду (повністю або частково), щодо виконання якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, чи повідомлявся державний виконавець про повне або часткове виконання рішення? 4) чи відомо державному виконавцю про дії боржника, які б унеможливлювали чи ускладнювали виконання рішення (чи такі обставини встановлювалися, та чи про такі обставини ДВС повідомлялося)? 5) чи боржник письмово повідомляв державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, місцезнаходження тощо? 6) чи викликав державний виконавець боржника до органів ДВС з приводу виконання рішення суду? 7) чи з'являвся боржник до органів ДВС з приводу виконання рішення суду? 8) чи встановлював державний виконавець відомості про доходи, майно, та рахунки боржника у банках та фінансових установах? 9) чи виносив державний виконавець постанову про привід боржника через органи Національної поліції ? 10) чи накладав державний виконавець стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб боржника? 11) чи вимагав державний виконавець від посадових осіб боржника пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження? 12) чи звертався державний виконавець до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням? 13) чи вживав державний виконавець інші заходи впливу: чи звертався до правоохоронних органів з приводу невиконання боржником рішення суду та притягнення боржника до відповідальності.

Вказану заяву позивача від 11.03.2016 року відповідач отримав 18.03.2016 року та зареєстрував за внутрішнім № Б-7773 від 18.03.2016 року.

Згідно пояснень позивача, викладених у позовній заяві, Департамент відповідь за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.03.2016 року на адресу стягувача не надсилав, про що позивач дізнався 12.07.2016 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 49613423.

Вважаючи таку бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправною, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із цим адміністративним позовом.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок примусового виконання рішень судів на момент на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі за текстом - Закон № 606-XIV, який згідно із Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII втратив чинність 05.10.2016 року, окрім ст. 4 такого Закону, що втратила чинність з 05.01.2017 року).

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 7, ч. 1 і 2 ст. 8 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Учасниками виконавчого провадження є, зокрема: державний виконавець, сторони та представники сторін.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів сторони та інші учасники виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 606-XIV мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 7 ст. 12 зазначеного Закону).

Нормами ч. 1 і 2 ст. 11 Закону № 606-XIV на державного виконавця покладено ряд обов?язків. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

В силу ст. 40 Конституції України закріплено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Поряд з цим, нормами ст. 82 Закону № 606-XIV передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом.

Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Правовий аналіз вищенаведених норм Конституції України та Закону № 606-XIV дає підстави для висновку, що звернення сторін виконавчого провадження подані в іншій формі, ніж скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, підлягають розгляду в порядку та строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 від 11.03.2016 року про отримання інформації, вона була подана до головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Біловола В.О. та стосувалася питань вчинених виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 49613423.

Тобто, вказана заява відповідача відповідає вимогам звернення, встановленим Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі за текстом - Закон № 393/96-ВР), та підлягала розгляду відповідачем в порядку цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 і 4 ст. 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Також нормами ст. 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

У свою чергу, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (ст. 19 Закону № 393/96-ВР).

З контексту наведених вище норм ст. 15, 18 і 19 Закону № 393/96-ВР можна дійти правового висновку, що встановлений законом порядок розгляду заяв (клопотань) громадян включає в себе не тільки оформлення відповіді за результатами розгляду заяв (клопотань), але й повідомлення громадян про наслідки розгляду таких заяв (клопотань).

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР).

В ході розгляду справи в суді представником відповідача до матеріалів справи надані копії матеріалів виконавчого провадження № 49613423, зокрема: копію заяви ОСОБА_1 від 11.03.2016 року, реєстраційно-контрольну картку, заведену на зазначену заяву від 11.03.2016 року, та листа-відповіді Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.04.2016 року № Б-7773/19 «Про результати розгляду звернення» за підписом заступника директора Департаменту - начальника Відділу Крайчинського С.С.

У листі від 14.04.2016 року № Б-7773/19 відповідач повідомив заявника (позивача) про вжиті боржником заходи щодо виконання судового рішення у справі № 826/6362/15 та про відсутність у державного виконавця підстав для звернення із поданням про притягнення посадових осіб Кабінету Міністрів України до відповідальності, про привід та/або про обмеження у праві виїзду за межі України.

Дослідивши надані представником відповідача копії документів за результатами розгляду звернення позивача від 11.03.2016 року, суд встановив, а відповідач не спростував відсутність документальних доказів надсилання вказаного вище листа-відповіді від 14.04.2016 року № Б-7773/19 на адресу ОСОБА_1

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянуто заяву ОСОБА_1 від 11.03.2016 року по суті та у термін, визначений Законом України «Про звернення громадян». Разом з тим, в порушення приписів ст. 15 зазначеного Закону відповідачем без поважних причин не виконано законодавчо встановлених вимог про повідомлення заявника (позивача) про результати розгляду його заяви від 11.03.2016 року, чим, на думку суду, допущено належний розгляд заяви позивача від 11.03.2016 року в частині ненадсилання позивачу відповіді за результатами розгляду його заяви.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 181, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо ненадсилання ОСОБА_1 відповіді на його заяву про отримання інформації від 11.03.2016 року у межах виконавчого провадження № ВП 49613423

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Головуючий суддя Судді О.В. Дегтярьова К.С. Пащенко О.М. Чудак