Постанова № 71032884, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року 16 год. 45 хв. № 826/17917/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києвіпро визнання бездіяльності протиправною, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі також - відповідач), в якому просив: визнати неправомірною бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гоція Б.І., що полягає у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 від 01.11.2016 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що розгляд його скарги від 01.11.2016 року, поданої на ім?я керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, протиправно здійснено неповно та необ?єктивно (а саме: не надано оцінки діям та рішенням державного виконавця Сімерецької В.С., фактам неналежного виконання нею своїх посадових обов?язків в частині порушення встановленого законом строку направлення постанови про закінчення виконавчого провадження на адресу стягувача, відсутні обгрунтування прийнятого рішення), що, на думку позивача, вплинуло негативно на результат розгляду його скарги.

У призначених судових засіданнях у справі позивач підтримав заявлені позовні вимоги повністю.

Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань. Поряд з цим, представником відповідача до канцелярії суду подані заперечення проти позову з копіями матеріалів виконавчого провадження ВП № 51035227.

У судовому засіданні 06.12.2017 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2016 року по справі № 826/23846/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року, задоволено позовну заяву ОСОБА_1 Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 10.09.2015 року. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб належним чином (об'єктивно і всебічно) розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.09.2015 року та надати повну і обґрунтовану відповідь.

06.05.2016 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецькою B.C. винесено постанову № 51035227 про відкриття виконавчого провадження.

За цим виконавчим провадженням № 51035227 стягувачем зазначений ОСОБА_1, а боржником - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

07.06.2016 року ОСОБА_1 отримав лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 27-25721/16 від 02.06.2016 року, в тексті якого Фонд звернув увагу позивача на те, що чинним законодавством наразі не передбачено порядок і спосіб проведення розрахунку заборгованості кредитору у разі обчислення боргу банківськими металами, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не відшкодовує такі кошти, як це визначено п. 10 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

08.06.2016 року позивач письмово повідомив державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецьку B.C. про лист боржника № 27-25721/16 від 02.06.2016 року та попросив її вжити необхідних заходів для виконання рішення суду, зокрема, накласти на боржника штраф.

15.07.2016 року засобами УДППЗ «Укрпошта» позивач отримав постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецької B.C. від 13.06.2016 року про закінчення виконавчого провадження № 51035227 відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». В мотивувальній частині даної постанови, державний виконавець обґрунтовує необхідність закінчення виконавчого провадження фактичним виконанням боржником рішення суду, доказом чого, на його думку, є копія листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 27-25721/16 від 02.06.2016 року.

Не погоджуючись з правомірністю такої постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження від 13.06.2016 року, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про скасування постанови від 13.10.2016 року № ВП 51035227.

За результатами розгляду зазначеного адміністративного позову ОСОБА_1 Окружним адміністративним судом міста Києва винесено постанову від 06.10.2016 року у справі № 826/11378/16 про задоволення позовних вимог. А саме судом постановлено скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13.06.2016 року ВП №51035227 про закінчення виконавчого провадження.

При прийнятті цього рішення у справі № 826/11378/16 суд виходив з тих мотивів, що у листі № 27-25721/16 від 02.06.2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повно та обґрунтовано виклав відповідь лише на друге питання позивача у його заяві від 10.09.2015 року. Натомість перше питання про те «як уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку розраховує суму заборгованості кредитору у разі обчислення боргу банківськими металами та чим саме вона при цьому керується» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не роз?яснив. За наведених обставин та з урахуванням положень п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-ХІV, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки вимоги, визначені у постанові від 06.05.2016 року ВП №51035227, фактично в повному обсязі виконані не були.

Дана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2016 року набрала законної сили 31.10.2016 року, та на її виконання 01.11.2016 року видано виконавчий лист.

01.11.2016 року позивач звернувся до керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві зі скаргою, в якій, посилаючись на факт скасування в судовому порядку постанови від 13.10.2016 року № ВП 51035227 та порушення державним виконавцем ст.ст. 1, 6, 11, ч. 3 ст. 49, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», просив ініціювати проведення службового розслідування наведених ним фактів неправомірних дій та бездіяльності державного виконавця Сімерецької В.С. та застосувати до неї заходи дисциплінарного впливу; письмово повідомити скаржника у визначений законом строк про результати розгляду цієї скарги.

02.11.2016 року за результатами розгляду скарги позивача від 01.11.2016 року начальник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоцій Б.І. виніс постанову про перевірку виконавчого провадження. Цією постановою керівник органу державної виконавчої служби відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його скарги від 01.11.2016 року з тих мотивів, що перевіркою матеріалів виконавчого провадження не встановлено підстав для проведення службового розслідування відносно державного виконавця Сімерецької В.С.

Позивач вважає незаконною постанову від 02.11.2016 року як таку, що винесена необ?єктивно та безпідставно, та звернувся до суду за захистом порушенного права.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок примусового виконання рішень судів на момент на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі за текстом - Закон № 606-XIV, який згідно із Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII втратив чинність 05.10.2016 року, окрім ст. 4 такого Закону, яка втратила чинність з 05.01.2017 року), та починаючи з 05.10.2016 року - Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 7, ч. 1 і 2 ст. 8 Закону № 606-XIV (у редакції чинній на момент вчинення державним виконавцем виконавчих дій з приводу яких позивачем була подана скарга від 01.11.2016 року) «виконавче провадження» як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Учасниками виконавчого провадження є, зокрема: державний виконавець, сторони та представники сторін.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Нормами ч. 1 і 2 ст. 11 Закону № 606-XIV визначено, що на державного виконавця покладено ряд обов?язків. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Зокрема, нормами ч. 2 ст. 25, ч. 1 - 3 ст. 75 цього ж Закону передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно п. 8 ч. 1, ч. 3 ст. 49 Закону № 606-ХІV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Зі змісту наявної у матеріалах справи та матеріалах виконавчого провадження копії скарги ОСОБА_1 від 01.11.2016 року вбачається, що останній просив призначити проведення службового розслідування за фактом неправомірних дій/бездіяльності державного виконавця Сімерецької В.С. та застосувати до неї заходи дисциплінарного впливу у зв?язку з допущенням нею, на думку скаржника, порушень норм ст.ст. 1, 6, 11, ч. 3 ст. 49, ст. 75 Закону № 606-ХІV.

Дослідивши та проаналізувавши надані відповідачем матеріали виконавчого провадження № 51035227, суд встановив, що державним виконавцем було проігноровано звернення (заява) стягувача (ОСОБА_1.) від 08.06.2016 року, в якій останній просив за невиконання боржником постанови суду від 08.02.2016 року по справі № 826/23846/1 застосувати штраф відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження». Докази надання відповіді на таке звернення позивача у матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Між тим, правовий аналіз норм ст. 40 Конституції України та ст. 82 Закону № 606-XIV (остання регулює порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби) дає підстави для висновку, що звернення сторін виконавчого провадження подані в іншій формі ніж скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, підлягають розгляду в порядку та строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».

У свою чергу, положення ч.ч. 1, 3 і 4 ст. 15, ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» зобов?язують органи державної влади та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), - об'єктивно і вчасно розглядати заяви (клопотання) громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Також, як було встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва під час розгляду справи № 826/11378/16, на момент винесення державним виконавцем постанови від 13.06.2016 року про закінчення виконавчого провадження № 51035227, обставини, з якими державний виконавець пов?язував фактичне виконання судового рішення не існували. В даному випадку державним виконавцем була надана неправильна оцінка листу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 27-25721/16 від 02.06.2016 року, як такому, що засвідчував факт виконання судового рішення у повному обсязі, що призвело до передчасного закриття виконавчого провадження.

Крім того, на підставі наявних матеріалів справи суд встановив, а відповідач не спростував, що вказана постанова від 13.06.2016 року про закінчення виконавчого провадження № 51035227 була надіслана на поштову адресу позивача фактично 13.07.2016 року у поштовому відправлені № 0103256481972, тобто з пропуском законодавчо встановленого 3-денного строку.

Таким чином, матеріалами судової справи № 826/17917/16 та наданими відповідачем матеріалів виконавчого провадження № 51035227 документально підтверджується факт допущення державним виконавцем порушень Законів України «Про виконавче провадження» та «Про звернення громадян».

Відповідно до норм ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (який набрав чинності станом на день звернення позивача із скаргою від 01.11.2016 року до відповідача), рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

З метою встановлення єдиного механізму витребування і проведення перевірки виконавчих проваджень наказом Міністерства юстиції України від 01.12.2004 року № 136/5 затверджено Порядок витребування та проведення перевірки виконавчих проваджень (далі за текстом - Порядок № 136/5).

Згідно із п. 3.2. Порядку № 136/5 про проведення перевірки виконавчого провадження та його витребування відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова.

Відповідно до п. 3.5 Порядку № 136/5 витребуване виконавче провадження доставляється з супроводжувальним листом до регіонального органу ДВС не пізніше наступного робочого дня з моменту винесення постанови про його витребування, до Департаменту ДВС - не пізніше трьох робочих днів.

Долучені до виконавчого провадження документи повинні бути прошнуровані, пронумеровані, з описом документів згідно з вимогами Інструкції з діловодства в органах ДВС.

Опис документів підписується державним виконавцем, який оформив виконавче провадження, із зазначенням біля підпису свого прізвища та дати складання опису.

Перевірка законності виконавчого провадження проводиться протягом 3 робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом 5 робочих днів, після надходження витребуваного виконавчого провадження (п. 3.7 зазначеного Порядку).

Пунктом 3.8. Порядку № 136/5 передбачено, що про результати перевірки виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребовувала, виноситься постанова, що є обов'язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами органів ДВС.

У постанові зазначаються:

- підстави здійснення перевірки даного виконавчого провадження;

- в мотивувальній частині - коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства;

- в резолютивній частині надається висновок з урахуванням вимог чинного законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні; визначається особу, яку зобов'язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення); особу, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови; встановлюється строк виконання даної постанови; інша необхідна інформація; коло осіб, яким надсилаються копії постанови та порядок її оскарження.

Дослідивши та проаналізувавши текст постанови начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоція Б.І. від 02.11.2016 року про перевірку виконавчого провадження суд встановив, що вказана постанова не відповідає вимогам п. 3.8. Порядку № 136/5, оскільки: не містить аналізу відповідності проведених державним виконавцем виконавчих дій та інших дій вимогам чинного законодавства, а саме: дій щодо направлення стягувачу постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.06.2016 року з пропуском законодавчо визначеного 3-денного строку; дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.06.2016 року з урахуванням висновків постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2016 року у справі № 826/11378/16 (яка на момент проведення перевірки виконавчого провадження набрала законної сили в порядку ч. 1 ст. 254 КАС України та в силу ст. 14, ч. 1 ст. 255 цього Кодексу була обов?язкова для виконання).

Однак, як вбачається з тексту скарги позивача від 01.11.2016 року, останній просив відповідача ініціювати проведення саме службового розслідування відносно державного виконавця.

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі за текстом - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950.

Відповідно до п. 1 цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

Перелік наведених в Порядку підстав для призначення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави (до яких відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року № 1403-VIII) відносяться державні виконавця), є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд встановив, що в тексті постанови про перевірку виконавчого провадження від 02.11.2016 року відсутні жодні обґрунтування начальника органу державної виконавчої служби, з яких він виходив при формуванні висновку про відсутність за даними матеріалів виконавчого провадження підстав для проведення службового розслідування відносно державного виконавця Сімерецької В.С.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд приходить до висновку, що начальником Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гоцієм Б.І. в порушення норм чинного законодавства не були вжитті заходи щодо належного розгляду скарги ОСОБА_1 від 01.11.2016 року, чим, на думку суду, допущено протиправну бездіяльність щодо належного розгляду такої скарги позивача.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єктів владних повноважень та відсутністю з їх сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 181, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гоція Б.І. щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 01.11.2016 року.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34967593).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.ної скарги.

Суддя О.В. Дегтярьова