Постанова № 71032878, 14.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4787/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Ексім-Агро» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.08.2017 р. №№ 0028661401 та 0028671401, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного сільськогосподарського підприємства «Ексім-Агро» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.08.2017 р. №№ 0028661401 та 0028671401.

12.06.2017 року, у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в адміністративному позові (а.с. 3-11).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином (а.с. 121). В матеріалах справи містяться заперечення на позов, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених у запереченнях на позов (а.с. 115-117).

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов до висновку про можливість розгляду заяви в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що у період з 29.06.2017р. по 09.08.2017 року проводилась планова виїзна перевірка Приватного сільськогосподарського підприємства «Ексім-Дгро» (далі - ПСП «Ексім-Агро» або «Позивач») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.03.2017р.

За результатами перевірки складено Акт №1055/15-32-14-01/31892976 від 16.08.2017 року (а.с. 15-28).

На підставі акту перевірки, були винесені податкові повідомлення-рішення № 0028661401 від 31.08.2017 року, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 53530 грн. 00 коп., з них: податкового зобов'язання на суму 37020 грн. 00 коп., та штрафних санкцій на суму 18510 грн. 00 коп. та №0028671401 від 31.08.2017року, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 208117 грн. (а.с. 12-13).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Акту перевірки, підставами для висновків про наявність порушень було, на думку перевіряючих: заниження податкових зобов'язань з ПДВ в результаті передачі техніки по договору позички від 01.01.2016 р., укладеного між ПСП «Ексім-Агро» та МПП «Обрій», договору позички від 04.01.2016р. між ПСП «Ексім-Агро» та ТОВ «Райлянка», договору позички від 01.01.2016р. між ПСП «Ексім-Агро» та ТОВ «Транс Інвест Агро», відповідно до яких ПСП «Ексім-Агро» передало ряд техніки вищевказаним підприємствам, заниження податкових зобов'язань з ПДВ при списанні дизельного пального для автотранспорту і сільгосптехніки, які у певних періодах перебували у користуванні інших суб'єктів господарювання за тими ж договорами позички (сторінка 9-10 Акта перевірки), та заниження податкових зобов'язань з ПДВ в результаті укладення договору відповідального зберігання майна від 27.06.2016 року укладеного між ПСП «Ексім-Агро» та ПАТ «Красненський КХП» на зберігання пшениці 3 класу в кількості 1392,00 тон, договору відповідального зберігання майна від 27.06.2016 року укладеного між ПСП «Ексім-Агро» та ПАТ «Красненський КХП» на зберігання ячменю в кількості 2605,00 тон, договору відповідального зберігання майна від 22.08.2016 року, укладеного між ПСП «Ексім-Агро» та ПАТ «Красненський КХП» на зберігання пшениці 3 класу в кількості 2605,00 тон, відповідно до яких Поклажодавець тимчасово звільняється від сплати по зберіганню продукції (сторінка 10- 11 Акта перевірки).

Суд не погоджується з висновками Відповідача зробленими в Акті перевірки, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п. 189.1 ст. 189 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва певних лікарських засобів.

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Відповідно до п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

П.п. 14.1.218 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

Отже, норми Кодексу (не враховуючи норми для окремих видів операцій), встановлюють, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим; визначають обов'язкові умови відповідності ціни поставки (договірної ціни) ринковій ціні, однією з яких є володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах; передбачають можливість доведення невідповідності договірної ціни рівню ринкових цін.

Правові відносини стосовно позички регулюються главою 60 Цивільного кодексуУкраїни (далі - ПК України).

Згідно зі ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом установленого строку. Користування річчю за договором позички вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає зі суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу (Найм, Оренда).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Судом встановлено, що відповідно до договору позички від 01.01.2016р. укладеного між ПСП «Ексім-Агро» та МПП «Обрій», договору позички від 04.01.2016р. між ПСП «Ексім-Агро» та ТОВ «Райлянка», договору позички від 01.01.2016р. між ПСП «Ексім-Агро» та ТОВ «Транс Інвест Агро», ПСП «Ексім-Агро» передало ряд техніки вищевказаним підприємствам, що підтверджується Актами прийому-передачі (а.с. 46-73).

Відповідно до п.п. 1.1. зазначених договорів Позичкодавець надає у безоплатне користування, а Користувач отримує у позичку індивідуально визначене майно, що вказане у п. 1.2. цього Договору.

Суд зазначає, що для укладення договору основне значення мають істотні умови. За загальною нормою цивільного права, договір вважається укладеним в належній формі, якщо сторони домовилися з приводу всіх суттєвих умов договору.

Таким чином, як вбачається із договору, Позивачем чітко було зазначено безоплатну передачу техніки та обумовлені всі істотні умови договору.

Щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ за результатами перевірки договорів позички, відповідач вважає, що оскільки договір позички є безоплатним, тому передача речі у позичку не підпадає під визначення господарської діяльності, наведеної у п.п. 14.1.36 ПКУ, тобто господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Судом також встановлено та не заперечується Відповідачем, що під час перевірки були проведені маркетингові дослідження по встановленню звичайної ціни на послуги з надання сільгосптехніки в оренду, які не встановили аналогічної ціни за всіма характеристиками послуг, які б давали реальну картину динаміки цін, тому було визначено вартість послуг з надання у користування індивідуально визначеного майна за договорами позички згідно з вимогами, П(С)БО 16»Витрати» та пунктів 10-14 П(С)БО 15, які визначають порядок визнання доходів та витрат від надання послуг.

Щодо укладення договорів відповідального зберігання майна від 27.06.2016 року, укладеного між ПСП «Ексім-Агро» та ПАТ «Красненський КХП» на зберігання пшениці 3 класу в кількості 1392,00 тон, договору відповідального зберігання майна від 27.06.2016 року укладеного між ПСП «Ексім-Агро» та ПАТ «Красненський КХП» на зберігання ячменю в кількості 2605,00 тон, договору відповідального зберігання майна від 22.08.2016 року укладеного між ПСП «Ексім-Агро» та ПАТ «Красненський КХП» на зберігання пшениці 3 класу в кількості 2605,00 тон, суд зазначає наступне.

Правові засади зберігання визначені у ст. 936 ЦК України. Так, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 947 ЦК України, при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач зазначає, що ним були виконані усі істотні умови договору, а згода на зберігання зерна на безоплатній основі на протязі семи місяців сприяла розвитку договірних відносин за основними контрактами із контрагентом. За умовами договорів, в разі перевищення граничного терміну безоплатного зберігання поклажедавець мав сплатити 15 грн. на місяць за зберігання однієї тони.

Відповідач також вважає, що за умовами укладених договорів, відповідальне зберігання протягом строку знаходження товару Поклажедавця на складі є безоплатним, тому ці операції не підпадають під визначення господарської діяльності.

Судом встановлено, що основною діяльністю Позивача, є вирощування сільськогосподарських культур та їх реалізація. Тому основним пріоритетом для підприємства є своєчасна реалізація продукції за максимально вигідними цінами.

Реалізація продукції була здійснена за договорами поставки №6/К від 29.06.2016 року, №8/К від 21.08.2016 року та договором купівлі-продажу №7/К від 29.06.2016 року.

Згідно з договором поставки від 29.06.2016 №6/К, укладеним між ПСП "Ексім-Агро" (Продавець) і ПАТ "Красненський КХП" (Покупець), Продавець зобов'язується передати у власність Покупця пшеницю 3 класу, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити її вартість. Загальна кількість - 1400 т. Ціна товару 4500 грн./тн. Загальна вартість 6300000грн. Умови постачання: поставка товару здійснюється покупцем, місце передачі товару - склад продавця. При передачі товару Продавець надає видаткову накладну, зареєстровану податкову накладну копії установчих документів. Право власності переходить з моменту отримання товару Покупцем, строк поставки - 30 червня 2016 року (а.с. 74-76).

Згідно з договором поставки від 21.08.2016 №8/К, укладеним між ПСП "Ексім-Агро" (Продавець) і ПАТ "Красненський КХП" (Покупець). Продавець зобов'язується передати у власність Покупця пшеницю 3 класу врожаю 2016 року, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити її вартість. Загальна кількість - 2605 т. Ціна товару 4000 грн./тн. Загальна вартість 10420000 грн. Умови постачання: поставка товару здійснюється покупцем, місце передачі товару - склад продавця. При передачі товару Продавець надає видаткову накладну, зареєстровану податкову накладну, копії установчих документів. Право власності переходить з моменту отримання товару Покупцем. Строк поставки - 30 серпня 2016 року (а.с. 87-88).

Згідно з договором купівлі-продажу від 29.06.2016 №7/К, укладеним між ПСП "Ексім-Агро" (Продавець) і ПАТ "Красненський КХП" (Покупець), Продавець зобов'язується передати у власність Покупця ячмінь 6 класу врожаю 2016 року, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити її вартість. Загальна кількість - 2605 тн. Ціна товару 4000 грн./тн. Загальна вартість 10420000 грн. За умовами постачання, підтвердженням передачі товару є передача Продавцем накладної на вказану кількість (а.с. 80).

Судом встановлено та не заперечується Відповідачем, що до перевірки було надано:

Видаткова накладна від 29.06.2016 №7 на відвантаження пшениці 3 класу у кількості 1392 тн., вартістю 4500.0 грн./тн. на загальну суму 6264000 грн.. в т.ч. ПДВ 1044000 грн;

Договір відповідального зберігання майна від 27.06.2016. укладений між ПСП "Ексім-Агро". (Зберігач) і ПАТ "Красненський КХП" (ІІоклажедавець);

Акт№1 приймання-передачі до договору відповідального зберігання майна від 29.06.2016 пшениці 3 класу у кількості 1392 тн, на загальну суму 6264000 грн.;

Угода від 09.12.2016 про розірвання договор} від 29.06.2016 №6/К;

Акт на повернення постачальнику від 09.12.2016 №4 про повернення ПАТ "Красненський КХП" пшениці 3 класу у кількості 1392 тн. вартістю 4500,0 грн./тн, на загальну суму 6264000 грн.. в т.ч. ПДВ 1044000 грн;

Видаткова накладна від 29.06.2016 №8 на відвантаження пшениці 3 класу у кількості 2605 тн, вартістю 4000.0 грн./тн. на загальну суму 10419989.58 грн.. в т.ч. ПДВ 1736664.93 грн.;

Договір відповідального зберігання майна від 27.06.2016. укладений між ПСП "Ексім-Агро" (Зберігач) і ПАТ "Красненський КХП" (Поклажедавець);

Акт №1 приймання-передачі до договору відповідального зберігання майна від 29.06.2016 пшениці 3 класу у кількості 2605 тн., на загальну суму 10419989.58 грн.;

Акт на повернення постачальнику від 23.08.2016 №1 про повернення ПАТ "Красненський КХП" ячменю у кількості 2605 тн. вартістю 4000,0 грн./тн. на загальну суму 10419989.58 грн. в т.ч. ПДВ 1736664,93 грн.;

Видаткова накладна від 22.08.2016 №49 на відвантаження пшениці 3 класу у кількості 2605 тн. вартістю 4000,0 грн./тн. на загальну суму 10419989.58 грн. в т.ч. ПДВ 1736664.93 грн.

Договір відповідального зберігання майна від 22.08.2016. укладений між ПСП "Ексім-Агро" (Зберігач) і ПАТ "Красненський КХП" (Поклажедавець);

Акт №1 приймання-передачі до договору відповідального зберігання майна від 24.08.2016 пшениці 3 класу у кількості 2605 тн., на загальну суму 10419989,58 грн.

Угода від 09.12.2016 про розірвання договору від 21.08.2016 №8/К

Акт на повернення постачальнику від 09.12.2016 №5 про повернення ПАТ "Красненський КХП" пшениці 3 класу у кількості 2605 тн., вартістю 4000,0 грн. тн. па загальну суму 10419989,58 грн. в т.ч. ПДВ 1736664,93 грн.

Як зазначив представник позивача у позові, представник покупця запропонував тимчасово зберегти придбане зерно на підприємстві Позивача та гарантував вивезення його протягом семи місяців. На підставі чого були укладені відповідні угоди відповідального зберігання від 27.06.2016 року на зберігання 1392 тон пшениці 3 класу, від 22.08.2016 ріку на зберігання 2605 тон пшениці 3 класу, та від 27.06.2016 року на зберігання 2605 тон ячменю (а.с. 78, 83, 94).

Відповідачем в акті перевірки за договорами позички та договорами відповідального зберігання майна встановлені порушення п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Так, відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, або скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому відповідач посилається на п.189.1 ПК України, яким визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ПК України, база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/ послугами, виходячи із вартості їх придбання.

Однак, суд не погоджується із такою думкою Відповідача, оскільки норми п. 198.5 ПК України стосуються лише тих необоротних активів, товарів/послуг, які були придбані з ПДВ. Тобто, якщо при придбанні таких товарів/послуг, необоротних активів суми ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ не включали, то при використанні їх в операціях, які підпадають під дію п. 198.5 ПК України, податкові зобов'язання не нараховуються, про що зазначено в абз. 1 п. 198.5 ПКУ.

Так, згідно з цим пунктом, зазначені в ньому правила застосовуються для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку було включено до складу податкового кредиту. Однак, зазначені обставини в акті перевірки не встановлені, що суперечить п. 198.5 ПК України.

Крім того, з метою застосування п. 198.5 ст. 198 ПКУ податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями.

Відповідачем нараховано ПДВ за весь період дії договорів позички та не враховано періодичність передання с\х техніки від позичкодавця до користувача та повернення техніки. Так, згідно з актом прийому-передачі від 01.03.2016 р., ПСП «Ексім-Агро» передало за договором до ТОВ «Райлянка» 7 одиниць техніки (а.с. 48), однак 3.03.2016 р. користувачем ТОВ «Райлянка» повернуто зазначену техніку позивачу (а.с.49), 5.03.2016 р. відбулась передача користувачу 4 одиниць техніки, а 8.03.2016 р. зазначену техніку знову повернуто позичкодавцю, та інші акти (48-63, 65-68, 71-73).

Щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ за результатами перевірки списання дизельного пального для автотранспорту і сільгосптехніки, суд вважає, що відповідач також не врахував специфіку роботи Позивача, в зв'язку з чим дійшов хибних висновків, виходячи з наступного.

Відповідно до Акту перевірки, відповідачем були проаналізовані відомості списання паливно-мастильних матеріалів (далі -ПММ), по списанню вартості використаного дизельного пального (л/грн.).

Як вбачається із Позову, сільськогосподарський процес по вирощуванню та збиранню врожаю залежить від ряду обставин і формується від необхідності технологічного процесу та в свою чергу від погодних умов, тому Позивачем і були укладені відповідні договори позички техніки терміном на один рік, однак з можливістю надання та повернення техніки протягом року в залежності від термінів використання.

Отже відповідачем також не прийняті до уваги акти прийому-передачі, за якими була проведена часткова передача та повернення техніки, а саме акти прийому-передачі майна згідно з договором позички від 04.01.2016р. (від 03.03.2016р., 05.03.2016р., 08.03.2016р., 12.03.2016р., 16.03.2016р., 19.03.2016р., 22.06.2016р., 29.06.2016р., 02.07.2016р., 04.07.2016р., 08.07.2016р., 14.07.2016р.), а також акти прийому-передачі майна згідно з договором позички від 01.01.2016р., (від 24.07.2016р. та 27.07.2016р.), та акти прийому-передачі майна згідно з договором позички від 01.01.2016р. (від 04.08.2016р., та від 06.08.2016р.) (а.с. 48-63, 65-68, 71-73).

Таким чином, не перевірено правильність списання дизельного палива для автотранспорту і сільгосптехніки у періоди його перебування у користуванні позивача, тому висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань з ПДВ за результатами перевірки списання дизельного пального для автотранспорту і сільгосптехніки не відповідають фактичним обставинам та вимогам податкового законодавства України.

Як зазначив позивач у позові, техніка, яка передавалась на великі відстані відправлялась з заповненими ємностями для пального та в свою чергу з заповненими ємностями поверталась, однак такі обставини не мають значення для належної оцінки спірних правовідносин, тому суд не бере зазначене до уваги.

Як зазначає Європейський суд у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії», «Онер'їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії» на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що висновки, викладені в акті перевірки не відповідають нормам ПК України, тому суд не погоджується з наявністю порушень з боку ПСП «Ексім-Агро» вимог податкового законодавства та винесеними на підставі висновків податковими повідомленнями - рішеннями від 31.08.2017 р. №№ 0028661401 та 0028671401.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.6-8, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного сільськогосподарського підприємства «Ексім-Агро» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській від 31.08.2017 р. №№ 0028661401 та 0028671401.

Стягнути на користь приватного сільськогосподарського підприємства «Ексім-Агро» (код ЄДРПОУ 31892976, адреса: 68241 Одеська область, Саратський район, с. Забари, вул. Шевченка 28) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 3954 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 71 копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Бутенко А.В.