Постанова № 71032871, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року 14 год. 00 хв. № 826/18346/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого - судді Дегтярьової О.В., суддів: Пащенка К.С., Чудак О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Національної поліції Українипро визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Національної поліції України (далі також - відповідач), в якому просив: визнати неправомірною бездіяльність відповідача в частині неналежного розгляду звернень позивача від 07.07.2016 року та 07.09.2016 року; зобов?язати відповідача належним чином (об?єктивно і всебічно) розглянути звернення позивача від 07.07.2016 року та 07.09.2016 року, надавши повну і обґрунтовану відповідь.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у неналежному розгляді звернень ОСОБА_1 від 07.07.2016 року та від 07.09.2016 року, а також у неповідомленні позивача про результати розгляду таких звернень. У зв?язку з цим позивач вважає, що його права, як суб'єкта інформаційних відносин, були порушені.

У призначених судових засіданнях у справі, 23.11.2017 року та 14.12.2017 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги повністю. Крім того, у судовому засіданні позивач заявив клопотання про притягнення представника відповідача ОСОБА_2 та керівника Національної поліції України до адміністративної відповідальності за ст. 1853 Кодексу України про адміністративні правопорушення («Прояв неповаги до суду або Конституційного Суду України»).

Відповідач явку свого представника у судове засідання 14.12.2017 року не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Поряд з цим, від представника Національної поліції України до канцелярії суду надійшли письмові заперечення проти позову, в тексті яких останній зазначає, що скарги позивача від 07.07.2016 року та від 07.09.2016 року були розглянуті в порядку та у строки, визначені Законом України «Про звернення громадян» і Положенням про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацій їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2004 року № 1177, та позивачу надані відповіді від 04.08.2016 року № 132203/125/23/1-16 та від 12.10.2016 року № М-26923.

14.12.2017 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 07.07.2016 року позивач звернувся до Голови Національної поліції України із письмовою скаргою, в якій просив: ініціювати проведення службового розслідування дій/бездіяльності співробітників Головного управління Національної поліції в м. Києві та його керівника у зв?язку з неналежним розглядом скарги ОСОБА_3 від 04.04.2016 року та наведених у скарзі фактів неналежного виконання співробітниками і керівником Шевченківського УП ГУНП України в м. Києві своїх посадових обов?язків; письмово проінформувати скаржника (ОСОБА_1.) у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк про результати розгляду даного звернення. До цієї скарги позивачем були додані копія скарги ОСОБА_3 від 04.04.2016 року з відміткою про отримання адресатом та копія довіреності на представництво інтересів ОСОБА_3

Дана скарга ОСОБА_1 була отримана відповідачем 07.07.2016 року та зареєстрована за реєстр. № М-2548.

07.09.2016 року позивач надіслав поштою на адресу Національної поліції України заяву від 07.09.2016 року, в тексті якої, посилаючись на факти подання скарги від 07.07.2016 року та неодержання відповіді за результатами розгляду такої скарги, просив: повідомити йому результати розгляду Головою Національної поліції України вказаної скарги та про відомості щодо надіслання (спосіб та дату) на його адресу відповіді на скаргу; надіслати на адресу ОСОБА_1 відповідь на скаргу від 07.07.2016 року.

Ця заява позивача від 07.09.2016 року отримана відповідачем 09.09.2016 року, про що свідчить надана позивачем копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411920106943.

Як стверджує позивач, у строк передбачений Законом України «Про звернення громадян», жодні відповіді за результатами розгляду скарги від 07.07 .2016 року та заяви від 07.09.2016 року він не отримав, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, в силу норми ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок розгляду органами поліції звернень громадян на період виникнення спірних правовідносин врегульовано нормами Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР та відповідно до п. 4 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, - Положенням про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2004 року № 1177 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2004 року за № 1361/9960.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» (далі за текстом - Закону № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під «зверненнями громадян» відповідно до ст. 3 цього Закону слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Зокрема, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Нормами ч.ч. 1, 3 і 4 ст. 15, ч.ч. 1, 4, 5 ст. 16 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу.

Також скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.

Відповідно до ст. 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

У свою чергу, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (ст. 19 Закону № 393/96-ВР).

Відповідно до п. 1.1 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2004 року № 1177 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі за текстом - Положення № 1177), установлено єдиний для органів внутрішніх справ України, Національної гвардії України, навчальних закладів МВС України, установ, організацій і підприємств системи МВС України порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян, а також визначено порядок контролю за його дотриманням.

Згідно з п.п. 4.1, 4.3 Положення № 1177 керівники органів внутрішніх справ та їх заступники при розгляді звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників органів внутрішніх справ на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, уживати інших заходів для об'єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з'ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству. За результатами перевірки звернення складається мотивований висновок про результати розгляду звернення громадян, який має містити в собі об'єктивний аналіз усіх зібраних матеріалів і повинен відповідати порядку його складання.

Відповідно до п.п. 4.6, 4.7, 5.4 Положення № 1177 звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді. Відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, вжиті апаратом МВС, закладами, установами, підприємствами, що належать до сфери управління МВС, у межах його компетенції, для захисту конституційних прав громадян. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка долучається до матеріалів перевірки звернення. У журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли поштою, або журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли під час особистого прийому, або ЕРК фіксується, що про наслідки перевірки автора повідомлено в усній формі під час особистої бесіди. Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

З контексту наведених норм Закону № 393/96-ВР та Положення № 1177 можна дійти правового висновку, що встановлений законом порядок розгляду звернень (заяв, скарг) громадян включає в себе не тільки оформлення відповіді за результатами розгляду заяв (скарг), але й повідомлення громадян про наслідки розгляду таких заяв (скарг).

Зі змісту наявних у матеріалах справи копій звернень позивача від 07.07.2016 року та від 07.09.2016 року вбачається, що останній просив призначити проведення службового розслідування за фактом неправомірних дій/бездіяльності співробітників та керівника Головного управління Національної поліції України в м. Києві, та просив повідомити в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», про результати розгляду вказаних звернень.

Дослідивши та проаналізувавши заперечення представника відповідача з копіями доданих до них документів, суд встановив, що розгляд скарги ОСОБА_1 від 07.07.2016 року (вх. реєстр. № 2548оп) щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_3 від 04.04.216 року співробітниками та керівником Головного управління Національної поліції України в м. Києві згідно накладеної резолюції Голови Національної поліції України (а саме резолюції наступного змісту: «Розглянути звернення ОСОБА_1 та провести перевірку викладеної інформації, за результатами вжити заходів реагування відповідно до вимог чинного законодавства. Про результати проінформувати автора звернення у встановлений законом строк») було доручено заступнику голови Національної поліції України - начальнику Головного управління Національної поліції України в м. Києві.

За результатами розгляду скарги позивача від 07.07.2016 року Головним управлінням Національної поліції України в м. Києві оформлено лист від 04.08.2016 року № 13203/125/23/1-16, за підписом т.в.о. заступника начальника відділу Рябець А.М. про те, що листом слідчого управління Головного управління Національної поліції України в м. Києві від 05.05.201 року № Ш-1597/125/23/1-16 ОСОБА_3 було проінформовано про розгляд її скарги. На підтвердження наведеної обставини в якості додатку до листа від 04.08.2016 року № 13203/125/23/1-16 додана копія листа Слідчого управління від 05.05.2016 року № Ш-1597/125/23/1-16 без документальних доказів надіслання такого листа адресату (ОСОБА_3).

Таким чином, наявні матеріали справи свідчать про те, що скарга позивача від 07.07.2016 року, яка стосувалося правомірності бездіяльності/дій, як співробітників Головного управління Національної поліції України в м. Києві, так і його керівника, була скерована до органу, керівником якого є особа, дії якої оскаржуються.

Між тим, приписами ч. 4 ст. 7 Закону № 393/96-ВР чітко встановлено, що забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Також п.п. 7.5 - 7.7 Положення № 1177 (у редакції чинній до 06.12.2016 року) передбачено, що рішення за розглядом скарги громадянина приймає керівник органу внутрішніх справ (або його заступник), у провадженні якого перебуває скарга.

Посадова особа, визнавши скаргу громадянина обґрунтованою або такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити повноту і своєчасність її розгляду, прийняти рішення відповідно до законодавства і негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадянина.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам внутрішніх справ або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, а також тим, які не мають повноважень для їх розгляду або керівники яких приймали рішення з викладених у зверненні доказів.

У разі необхідності підпорядкованому органу внутрішніх справ може бути доручено проведення додаткової перевірки конкретних обставин чи відомостей (фактів), викладених у зверненні громадянина, відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням вищенаведеного, суд погоджується з твердженнями позивач про те, що його скарга від 07.07.2016 року всупереч приписам чинного законодавства була протиправно передана на розгляд суб?єкту оскарження - Головному управлінню Національної поліції України в м. Києві.

Що стосується заяви позивача від 07.09.2016 року, то дане звернення було зареєстроване в Національній поліції України за 13.09.2016 року вх. № М-2693. Розгляд вказаної заяви від 07.09.2016 року доручено Департаменту документального забезпечення Національної поліції України.

За результатами розгляду заяви позивача від 07.09.2016 року про надання інформації про результати розгляду Національною поліцією України скарги ОСОБА_1 від 07.07.2016 року Департаментом документального забезпечення оформлено на адресу заявника відповідь від 12.10.2016 року № М-26923. В тексті цього листа від 12.10.2016 року відповідач зазначив, що скарга від 07.07.2016 року зареєстрована за вх. № М-26923 від 07.07.2016 та відповідно до резолюції керівництва НПУ її розгляд доручено Головному управлінню Національної поліції у м. Києві (далі - ГУНП). Згідно з наданою інформацією вказаного ГУНП про результати розгляду скарги ОСОБА_1 йому надано відповідь відповідно до листа-слідчого управлінням ГУНП від 04.08.2016 року № 13203/125/23/1-16, який було надіслано простим поштовим відправленням.

Також в листі від 12.10.2016 року № М-26923 Департамент документального забезпечення пояснив, що ОСОБА_3 було поінформовано щодо розгляду її скарги про неналежне проведення працівниками слідчого відділу Шевченківського управління поліції ГУНП досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12015100100006010, № 12014100100006588 листами зазначеного Слідчого управління від 05.05.2016 року № Ш-1597/125/23/1-16 та від 04.08.2016 року № 13202/125/23/1-16.

Проаналізувавши текст листа від 12.10.2016 року № М-26923 суд встановив, що відповідач попри зауваження ОСОБА_1 про неотримання відповідей у відповідь на скарги від 04.04.2016 року та від 07.07.2016 року під час розгляду заяви позивача від 07.09.2016 року факти направлення відповідними посадовими особами органів поліції на поштові адреси ОСОБА_3 та ОСОБА_1 листів від 05.05.2016 року № Ш-1597/125/23/1-16, від 04.08.2016 року № 13202/125/23/1-16 та 04.08.2016 року № 13203/125/23/1-16 відповідно не перевірив.

В ході розгляду справи відповідач всупереч приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не виконав вимоги ухвал суду від 23.05.2017 року і від 02.11.2017 року, протокольної ухвали суду від 23.11.2017 року у даній справі та не надав суду документальні докази на підтвердження обставин надсилання на поштові адреси заявників (ОСОБА_3 та ОСОБА_1.) листів від 05.05.2016 року № Ш-1597/125/23/1-16, від 04.08.2016 року № 13202/125/23/1-16, 04.08.2016 року № 13203/125/23/1-16 та від 12.10.2016 року № М-26923.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд приходить до висновку, що Національною поліцією України в порушення норм чинного законодавства не були вжитті заходи щодо належного розгляду звернень позивача - скарги від 07.07.2016 року та заяви від 07.09.2016 року та повідомлення позивача про результати розгляду його звернень, чим, на думку суду, допущено протиправну бездіяльність щодо належного розгляду таких звернень позивача.

Також, оскільки в ході розгляду справи знайшли підтвердження обставини неправомірності направлення відповідачем скарги позивача від 07.07.2016 року на розгляд до органу, дії керівника якого оскаржуються, невжиття ним дій щодо перевірки фактів, наведених у зверненнях позивача від 07.07.2016 року та від 07.09.2016 року, та не направлення відповідей за результатами розгляду таких звернень заявнику, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають до задоволенню.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, відповідно до ч. 4 і 6 цієї ж статті КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо ж особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стосовно клопотання позивача про притягнення до адміністративної відповідальності представника відповідача ОСОБА_2 та керівника Національної поліції України до відповідальності за неповагу до суду, то суд зазначає, що притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 1853 Кодексу України про адміністративні правопорушення здійснюється судом виключно за власною ініціативою, а тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, що полягає у неналежному розгляді звернень ОСОБА_1 від 07.07.2016 року та 07.09.2016 року.

3. Зобов?язати Національну поліцію України розглянути звернення ОСОБА_1 від 07.07.2016 року та 07.09.2016 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та з урахуванням висновків суду, наведених у тексті цієї постанови.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1 102,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108578).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Головуючий суддя Судді О.В. Дегтярьова К.С. Пащенко О.М. Чудак