Рішення № 71032725, 11.12.2017, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№340/254/16-ц

Провадження № 2/340/10/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2017 року Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідачів ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Верховина Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся із позовними вимогами до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.07.2008 №IFVWGL00000179 у розмірі 89784,29 доларів США, що за курсом службового розпорядження НБУ від 05.04.2016 складає 2333493,79 грн. Понесені судові витрати у справі просить солідарно покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.07.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого являється ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №IFVWGL00000179. В подальшому, між Банком та ОСОБА_2 20.03.2013 укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №IFVWGL00000179 відповідно до умов якої позичальнику було надано у кредит грошові кошти у розмірі 43915,13 доларів США на термін до 10.07.2035.

Крім цього в забезпечення виконання вимог по кредитному договору, між банком та кожним із відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3 було укладено договори поруки, відповідно до умов яких поручителі прийняли на себе зобов’язання, у випадку невиконання умов кредитного договору позичальником нести відповідальність в повному обсязі, як солідарні з позичальником боржники.

За умовами кредитного договору позичальник взяв на себе зобов’язання здійснювати своєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у повному розмірі у строк, визначений договором. Однак позичальником взяті на себе зобов’язання по кредитному договору виконувалися не належним чином, було допущено утворення простроченої заборгованості. У зв’язку із чим до поручителів скеровувалася письмова вимога про виконання кредитного зобов’язання, яка залишена без задоволення. А тому, оскільки на даний час заборгованість не погашена, просить позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з’явився повторно, про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, від нього надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. А тому суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, суду пояснили, що визнають факт укладення кредитного договору з ПАТ КБ «ПриватБанк» за умовами якого ОСОБА_2 надано кредитні кошти в розмірі 27650,50 доларів США, з яких на руки він отримав 25 507 доларів США. У період часу до 2011 року позичальник добросовісно виконував умови кредитного договору та сплачував щомісячно 425,10 доларів США, однак із збільшенням курсу долара США він не зміг вчасно вносити кошти на погашення кредиту, а тому в нього виникла заборгованість. У 2013 році Банк звернувся до нього із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак тоді між ними було врегульовано спір шляхом укладення договору реструктуризації кредитного договору, а саме Додаткової угоди №1 до кредитного договору. Після цього він протягом року ще вносив кошти на погашення кредиту, однак потім не зміг. Визнають заборгованість за кредитним договором, яка була наявна станом на 05.03.2013 в розмірі 24213,15 доларів США, та яка складається лише з тіла кредиту. Із розрахунком заборгованості за кредитним договором, який позивачем додано до матеріалів позовної заяви вони категорично не погоджуються, оскільки даний розрахунок розрахований з врахуванням грошових коштів в розмірі 18408,43 дол. США, які згідно з додатковою угодою від 20.03.2013 до кредитного договору, ніби то надавалися позичальнику на сплату страхових платежів, однак дані кошти на руки він не отримував. Просять відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, вказала що вона виступала поручителем в забезпечення виконання вимог по кредитному договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 Однак, вважає, що позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, які позивач заявляє до неї як поручителя є безпідставними, оскільки розрахунок заборгованості за кредитним договором не відповідає умовам кредитного договору. Просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився повторно, про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, подав до суду електронною поштою заяву про розгляд справи у його відсутності. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення відповідачів, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд в задоволенні позову відмовляє з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.07.2008 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (як правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №IFVWGL00000179 (а.с.14-16), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 24.07.2008 по 10.07.2028 включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 27650,50 доларів США на наступні цілі: у розмірі 25507,50 доларів США на споживчі цілі, у розмірі 350,00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 338,80 грн для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування на перший рік дії кредиту, 302,50 грн для сплати страхового платежу особистого страхування за договором страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 12826, 00 грн на сплату страхових платежів у випадку та порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,46% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 1,80% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 договору. Періодом сплати вважати період з 05 по 10 число кожного місяця. Погашення кредиту провадиться у строки відповідно до Графіка погашення кредиту (Додаток №2).

Відповідно до п.8.4 договору визначено, що при порушенні позичальником зобов’язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 1 гривні.

20.03.2013 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору №IFVWGL00000179 від 24.07.2008 (а.с.17), відповідно до умов якої зменшено суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання додаткової угоди на 17725,42 дол. США (пеня), визначено, що у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених в графіку погашення кредиту позичальник сплачує банку штраф у розмірі 17725,42 дол. США; викладено п.8.1 кредитного договору у новій редакції:

«Банк зобов’язується надати «позичальникові» кредитні кошти шляхом: видачі готіки через касу на строк з 24.07.2008 до 10.07.2035 включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 43915,93 доларів США на наступні цілі: 25507,50 дол. США на споживчі цілі, а також у розмірі 18408,43 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.2.3, 2.2.7 договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 17,52 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1,50% від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 1,80%, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п.8.2 договору. Періодом сплати вважати період з 05 по 10 число кожного місяця.

Крім цього, в забезпечення кредитного зобов’язання з врахуванням укладеної додаткової угоди, 20.03.2013 між Банком та відповідачем ОСОБА_3, та між Банком і відповідачем ОСОБА_5 укладено договори поруки (а.с.21,22) за змістом яких поручителі зобов’язалися нести солідарну відповідальність із боржником за невиконання зобов’язань за кредитним договором щодо повернення кредиту у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 43915,93 доларів США, сплати відсотків за користування кредитом в сумі 17,52% за рік у період сплати з 05 по 10 число кожного місяця, внесення щомісячних платежів за умовами кредитного договору та додаткової угоди, сплати комісії та пені.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошима, боржник зобов’язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до положень ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім цього, у відповідності до ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Позивач вважає, що взяті на себе зобов’язання за умовами кредитного договору відповідачами виконувалися не належним чином у зв’язку із чим допущено заборгованість, яку він просить стягнути солідарно із відповідачів у розмірі вказаному у доданому до позовної заяви розрахунку.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однак, відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір належними та допустимими доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дійсно, як вбачається із представленого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.5-9), станом на 05.04.2016 банком нараховано заборгованість відповідачу за кредитом у сумі 89784,29 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2333493,79 грн., та складається з: загальної заборгованості за тілом кредиту в сумі 40538,95 доларів США, в тому числі залишку простроченої заборгованості за наданим кредитом 459,85 доларів США, загального залишку заборгованості за процентами в сумі 16701,54 доларів США, в тому числі залишку заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом в сумі 16096,75 доларів США, пені в розмірі 28259,20 доларів США та штрафів – 9,62 доларів США (фіксована частина) та 4274,98 доларів США (процентна складова).

Однак, як вбачається із висновку судово-економічної експертизи від 11.07.2017 №22 (а.с.120-133), призначеної на підставі ухвали суду за клопотанням сторони відповідача, судовим експертом встановлено, що документально підтверджується отримання позичальником ОСОБА_2 кредитних коштів лише в розмірі 24993,69 доларів США, відповідно до заяви про видачу готівки №1 від 28.07.2008. В той же час, факт отримання позичальником коштів в розмірі 43915,93 доларів США, у тому числі 18403,43 доларів США на сплату страхових платежів, вказаних у п.8.1 додаткової угоди №1 від 20.03.2013 до кредитного договору №IFVWGL00000179 від 24.07.2008 документально не підтверджується. Не відповідає умовам кредитного договору включення до суми заборгованості за кредитом грошових коштів в розмірі 18408,43 доларів США наданих ОСОБА_2 на сплату страхових платежів згідно додаткової угоди №1 від 20.03.2013, за умови їх неотримання позичальником готівкою, а також нарахування процентів та штрафних санкцій з врахуванням цієї суми.

Крім цього, експертом встановлено, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника на суму 89784,29 доларів США станом на 05.04.2016 не відповідає умовам кредитного договору №IFVWGL00000179 від 24.07.2008 та первинним бухгалтерським документам щодо видачі та погашення кредиту, процентів, комісії та пені за цим кредитним договором.

При цьому із дослідної частини експертизи вбачається підтвердженим лише отримання позичальником суми кредиту в розмірі 24993,69 доларів США в гривневому еквіваленті 28.07.2008. Про інші суми в розмірі 65,48 доларів США та 73,33 доларів США, які в цей же день спрямовувалися для обміну валюти, відсутні відомості про те, що такі були видані позичальнику для забезпечення цілей кредиту.

Також слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт отримання позичальником коштів згідно додаткової угоди №1 до кредитного договору в сумі 18403,43 доларів США на сплату страхових платежів. В силу вимог ст.60 ЦПК України позивачем вказані обставини не доведено перед судом належними та допустимими доказами.

З метою повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин у справі судом скерувався позивачу лист від 13.11.2017, яким роз’яснювався обов’язок кожної сторони довести ті обставини на які вона посилається, зокрема про те, що саме на позивачеві лежить обов’язок доведення факту надання кредиту позичальнику та його розмір, а також розміру заборгованості позичальника за умовами кредитного договору. Також судом надсилалася копія висновку судово-економічної експертизи з пропозицією дати обґрунтування з приводу вказаного доказу, який перебуває у суперечності із представленим розрахунком заборгованості.

Однак, позивач пропозицію суду залишив без уваги, подав до суду заяву якою підтримав первісні позовні вимоги, а сам розгляд справи просив проводити без участі його представника.

За таких обставин суд приходить до переконання, що на даний час позивачем не доведено перед судом факту отримання позичальником кредиту загальній сумі 43915,93 доларів США, поданий позивачем розрахунок здійснений виходячи із недоведеної суми тіла кредиту не може об’єктивно відображати розміру, як загальної заборгованості так і її складових, а тому не може бути визнаний судом належним доказом у справі.

В той же час суд вважаючи доведеним розмір отриманого відповідачем тіла кредиту в сумі 24993,69 шляхом видачі через касу банку 28.07.2008, та приймаючи до уваги факт часткового визнання позовних вимог відповідача щодо допущення простроченої заборгованості, на даний час позбавлений можливості самостійно встановити реальний розмір заборгованості за тілом кредиту, відсотками та іншими платежами за умовами кредитного договору, та відповідно захистити порушене майнове право позивача внаслідок не доведення позивачем належними та допустимими доказами розміру такого боргу.

Одночасно суд враховує, що такої можливості був позбавлений і судовий експерт, який вказав на неможливість дати відповідь на питання «Яка фактично заборгованість позичальника перед банком по тілу кредиту, процентах, прострочених процентах, комісії, простроченій комісії, пені за кредитним договором №IFVWGL00000179 від 24.07.2008 станом на 05.04.2016?», оскільки в наданих на дослідження матеріалах справи відсутній додаток до кредитного договору №IFVWGL00000179 від 24.07.2008 - Графік погашення кредиту, в якому зазначено суму щомісячного платежу, а клопотання судового експерта про надання оригіналу або читабельної копії кредитного договору №IFVWGL00000179 від 24.07.2008 , додатків до нього та додаткових угод – залишилось незадоволеним.

Оскільки такі оригінали документів повинні знаходитися в розпорядженні позивача, який зобов’язаний доводити розмір заборгованості, і на вимогу експерта та суду, такі в розпорядження експерта не були надані, а тому у відповідності до положень ст.146 ЦПК України, слід відмовити у визнанні факту доведеності позивачем розміру заборгованості за цим кредитним договором.

З врахуванням наведеного, не зважаючи на той факт, що стороною відповідача визнається сам факт існування заборгованості перед банком внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за умовами кредитного договору, однак позивачем, в порушення вимог ст.60 ЦПК України розмір такої не доведено належними та допустимими доказами, а суд самостійно позбавлений можливості встановити таку, у задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю. Оскільки судом відмовляється в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості із позичальника, то і не підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення цієї заборгованості із інших відповідачів, як поручителів, зобов’язання яких може виникати лише після доведення факту наявності зобов’язання та його розміру у позичальника.

Враховуючи що у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати у відповідності до положень ст.88 ЦПК України не стягуються.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.Б. Бучинський