Ухвала суду № 71032285, 14.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року м. Київ К/800/8738/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Голяшкіна О.В.

Єрьоміна А.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" Куренного Олександра Вікторовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" Куренного Олександра Вікторовича (надалі також - уповнвоажена особа), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі також - Фонд) про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дій щодо віднесення до категорії нікчемних додаткової угоди від 19.12.2013 року №2 до договору застави від 30.03.2012 року №03/15П; а також просив визнати протиправними дії щодо направлення на його адресу повідомлення від 06.01.2016 року за вих. №204 про нікчемність додаткової угоди від 19.12.2013 року до договору застави від 30.03.2012 року №03/15П.

Позов обґрунтовано тим, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Курений О.В. повинен був заявляти про нікчемність правочину під час тимчасової адміністрації, а не на стадії ліквідації банку; направлення оскаржуваного повідомлення про нікчемність правочину відбулось без встановлення належним чином обставин, з якими закон пов'язує наявність ознак нікчемності правочину.

Постановою Окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії щодо віднесення до категорії нікчемних правочинів додаткової угоди від 19.12.2013 року №2 до договору застави від 30.03.2012 року №03/15П, укладеного між публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_3. В іншій частині позову відмовлено. Суди дійшли висновку, що уповноважена особа не була наділена повноваження щодо віднесення до категорії нікчемних договорів та повідомлення про це сторону на момент надіслання відповідного повідомлення про нікчемність. Також суди зазначили, що відповідачем не були наведені підстави нікчемності угоди, зокрема не визначено у чому полягає її невідповідність вимогам законодавства, а також обставин, які б дали підстави для таких висновків.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, уповноважена особа звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, а переглядаючи судові рішення в межах її доводів, виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (надалі також - Банк) та позивачем було укладено договір застави від 30.03.2013 року №03/15П, який забезпечував виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" перед Банком за кредитними договорами.

Додатковою угодою №1 від 27.06.2013 року до договору застави від 30.03.2013 року, було уточнено кредитні договори, за якими забезпечується виконання зобов'язань товариством "Еліт", та додатковою угодою №2 від 19.12.2013 року сторони розірвали договір застави від 30.03.2013 року №03/15П.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 №107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.02.2014 №9 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», згідно з яким з 03.03.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича.

Постановою Правління Національного банку України від 10.06.2014 №339 відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

На підставі вказаної постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 11 червня 2014 року №45 було розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» Куреного О.В. на період з 11 червня 2014 року по 10 червня 2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 травня 2015 року №103 було продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та продовжено строк повноважень уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» Куреного О.В. на 1 рік до 10 червня 2016 року включно.

В подальшому Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 02 червня 2016 року №896, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» на два роки до 10 червня 2018 року включно; відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора Куреному Олександру Вікторовичу на два роки до 10 червня 2018 року включно.

06 січня 2016 року уповноважена особа надіслала позивачу повідомлення від 06 січня 2016 року №204 про нікчемність додаткової угоди від 19 грудня 2013 року №2 до договору застави від 30.03.2012 №03/15П відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо визнання оспорюваного договору нікчемним та щодо направлення позивачу повідомлення № 204 від 06 січня 2016 року про нікчемність оспорюваного договору, позивач звернувся до суду.

Станом на момент надіслання повідомлення, тобто на 06 січня 2016 року були внесені зміни до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі - Закон), яка діяла в редакції Закону України від 16 липня 2015 року N 629-VII.

Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 38 Закону повноваження в частині повідомлення сторін за договорами про нікчемність таких договорів покладені на Фонд.

Частиною першою статті 35 Закону передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Окрім того, пунктом четвертим частини другої статті 37 Закону визначено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Таким чином, на підставі Закону Фонд мав право передати уповноваженій особі Фонду як всі, так і частину своїх повноважень, а уповноважена особа Фонду мала право повідомляти позивача про нікчемність договору винятково у тому разі, якщо такі повноваження їй делеговані Фондом.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про делегування Фондом своїх повноважень уповноваженій особі Фонду в частині права повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів.

У пунктах 1 - 9 частини третьої статті 38 Закону наведені ознаки, які є підставою визнання Фондом правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними. Ними є: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Отже, правочин є нікчемним в разі, якщо він містить одну з наведених вище ознак нікчемності.

Суди правомірно не погодились з доводами уповноваженої особи про те, що не є обов'язковим наведення відповідного обґрунтування підстав визнання правочину нікчемним у повідомленні від 06 січня 2016 року № 204, оскільки такі підстави визначено в статті 38 Закону.

Формальне наведення визначених у статті 38 Закону підстав визнання правочину недійсним, без зазначення обставин, які б обґрунтували виявлення ознак нікчемності і відповідно застосування тієї чи іншої підстави, не узгоджується з вимогами Закону в частині порядку виявлення нікчемних правочинів.

Так, у відповідності до абзацу другого частини третьої статті 38 Закону порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин не існувало порядку виявлення нікчемних договорів на стадії ліквідації банку, визначеного нормативно-правовими актами Фонду.

Натомість, такий порядок був прийнятий рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за N 826 від 26 травня 2016 року "Про затвердження Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 червня 2016 р. за N 863/28993, тобто після виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, на момент виникнення спірних правовідносин діяло рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05 липня 2012 року "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" (далі - Положення), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за N 1581/21893, яким затверджено Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку.

У відповідності до пунктів 1.2, 1.3, 1.5 розділу І Положення (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), це Положення регулює відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме, підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Дія цього Положення поширюється на всі банки, зареєстровані відповідно до законодавства України, у разі віднесення їх до категорії неплатоспроможних, крім публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (до прийняття відповідного закону щодо участі такого банку у Фонді) та санаційного банку, створеного до набрання чинності Законом.

Метою цього Положення є врегулювання процесу виведення окремого неплатоспроможного банку з ринку відповідно до Закону. У процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку Фонд виконує функції тимчасового адміністратора або ліквідатора неплатоспроможного банку.

Пунктами 1.18, 1.19 розділу ІІІ Положення визначено, що Фонд безпосередньо (або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй повноважень) зобов'язаний (зобов'язана): забезпечити збереження активів та документації банку; протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; банк, віднесений до категорії проблемних, здійснив операції, уклав (переоформив) договори, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних із виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію має право запланувати у кошторисі витрат, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації, витрати на залучення аудитора(ів) для проведення спільної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, та інвентаризації банківських активів.

У разі необхідності залучення аудитора(ів) для неплатоспроможного банку та оплати їх послуг уповноважена особа Фонду після затвердження виконавчою дирекцією Фонду кошторису витрат, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації, вносить на розгляд виконавчої дирекції Фонду відповідно до цього Положення зміни до такого кошторису разом з кандидатурами аудитора(ів).

Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію має право залучати аудитора(ів), які визначені Фондом, у межах кошторису витрат, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації.

За умови недостатності коштів у банку для оплати витрат, пов'язаних із залученням до роботи аудитора(ів), виконавча дирекція Фонду може прийняти рішення про надання цільової позики на оплату таких витрат банку за рахунок коштів Фонду.

У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави Фонд або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію (у разі делегування їй відповідних повноважень) залучає міжнародно визнану аудиторську фірму для проведення у тримісячний строк оцінки фінансового стану банку, визначення капіталу банку та потреби у його додатковій капіталізації з урахуванням консервативних сценаріїв економічного розвитку, визначених НБУ.

Таким чином, з метою виявлення нікчемних правочинів на стадії тимчасової адміністрації, Положення передбачає обов'язок Фонду або уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію, в разі делегування їй таких повноважень, забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Окрім цього, Положення надає цим особам право залучати аудитора(ів) для проведення спільної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними.

Суди в цій частині зазначили, що матеріали справи не містять доказів проведення спільної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними.

Разом з тим, чітко визначених дій того, яким чином Фонд або уповноважена особа Фонду, в разі делегування їй таких повноважень, мають забезпечити перевірку правочинів на виявлення ознак їх нікчемності, окрім права на залучення аудитора, Положенням не визначено.

Водночас, Положенням не врегульовано і порядку виявлення нікчемних правочинів на стадії ліквідації банку, тобто законодавчо визначеного алгоритму послідовних дій, керуючись якими Фондом або уповноваженою особою Фонду, в разі делегування їй таких повноважень, встановлюються або спростовуються ознаки нікчемності правочинів, передбачені пунктами 1 - 9 частини третьої статті 38 Закону.

Так, у відповідності до пунктів 2.6, 2.7 розділу V Положення, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій(им) особі(ам) Фонду на ліквідацію банку з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: виконує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та продає майно банку; видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; здійснює грошові операції (отримання коштів у рахунок погашення заборгованості боржниками неплатоспроможного банку, приймання оплати за продане майно, оплата послуг радників, аудиторів, юристів, оцінювачів тощо, залучених уповноваженою особою Фонду) та операції з готівкою (виплата вихідної допомоги звільненим працівникам неплатоспроможного банку, витрати на відрядження тощо) з метою забезпечення процедури ліквідації банку; складає протягом одного робочого дня з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку протягом процедури ліквідації неплатоспроможного банку може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно зменшення (збільшення) належних їм сум відшкодування у межах гарантованої суми, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати, зміну особи вкладника та інформацію зі зміненими реквізитами вкладників; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів щодо повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед таким банком (у тому числі визнання договорів нікчемними) та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна, що перебуває у третіх осіб; звільняє чи переводить на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядає їх службові обов'язки, змінює розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю; передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, які підлягають обов'язковому зберіганню; заявляє від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку; залучає до роботи в процесі здійснення процедури ліквідації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат неплатоспроможного банку на здійснення ліквідації, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду (такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом або уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством); призначає проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку у межах кошторису витрат на здійснення ліквідації, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду; вчиняє дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до Закону та нормативно-правових актів Фонду; здійснює відчуження активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку у разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або у випадках, передбачених Законом.

Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) може здійснювати інші повноваження, передбачені Законом та/або нормативно-правовими актами Фонду, які є необхідними для завершення процедури ліквідації банку.

Таким чином, суди правомірно виходили з того, що уповноважена особа Фонду, вчинюючи дії щодо віднесення оспорюваного договору до нікчемних правочинів, діяла не в межах повноважень та не в порядку, передбаченому законом. Посилання в повідомленні № 204 від 06 січня 2016 року на факт проведення перевірки правочинів, без чітко регламентованого чинним законодавством порядку виявлення ознак нікчемності правочинів не може свідчити про те, що уповноважена особа Фонду діяла в межах та в порядку, передбаченому законом.

Відповідна правова оцінка діям уповноваженої особи Фонду вже була надана в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/34112/16 від 26 квітня 2017 року щодо віднесення до категорії нікчемних додаткової угоди б/н від 31 липня 2013 року до договору поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року та направлення повідомлення від 06 січня 2016 року № 206 про її нікчемність у спорі між тими ж сторонами. Ухвалою Верховного Суду України від 4 серпня 2017 року відмовлено у допуску до провадження справи за заявою уповноваженої особи Фонду про перегляд Верховним Судом України зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2017 року.

Наведене дає підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та не свідчать про допущені порушення норм процесуального чи матеріального права, які відповідно до закону можуть мати наслідком скасування судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" Куренного Олександра Вікторовича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.В. Голяшкін

А.В. Єрьомін