Ухвала суду № 71031932, 13.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 грудня 2017 року м. Київ К/800/41744/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Касаційна скарга на зазначені судові рішення підлягає залишенню без руху, оскільки подана після закінчення строку, встановленого статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України і підстави, вказані скаржником для поновлення цього строку, не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.

За приписами частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Отже, наведена стаття Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує початок перебігу процесуального строку касаційного оскарження з моментом набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції або з днем складення такого в повному обсязі

В свою чергу, за змістом частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Особливості обчислення процесуального строку визначені статтею 103 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

У даному випадку, оскаржуване рішення апеляційного суду виготовлене у повному обсязі 12 липня 2017 року, а тому, враховуючи наведені обставини і положення вищевказаних норм процесуального права, останнім днем строку касаційного оскарження у даному випадку є 01 серпня цього ж року.

Однак, дана касаційна скарга подана нарочним 12 грудня 2017 року, згідно з датою, вказаною на відтиску вхідного штемпеля на касаційній скарзі, тобто з пропуском строку касаційного оскарження.

В обґрунтування поважності причин пропуску вищезазначеного строку, скаржник зазначає про те, що пропустив строк касаційного оскарження, оскільки при проведенні інвентаризації судових справ встановив, що на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року не подано касаційну скаргу.

Вважаю, що дана обставина не є поважною підставою для поновлення строку касаційного оскарження, а свідчить лише про неналежне ведення діловодства скаржником.

Ураховуючи наведене, вказані скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження не можна визнати поважними, а тому цей строк, за наведених у касаційній скарзі обставин, поновленню не підлягає.

За приписами абзацу 1 частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу необхідно звернутись до суду із заявою у якій вказати інші підстави для поновлення строку і надати відповідні докази на підтвердження викладених у заяві обставин.

При цьому, зазначаючи причини пропуску строку касаційного оскарження, які на думку заявника є поважними, останній повинен врахувати, що такі мають бути пов'язані з непереборними та об'єктивними обставинами незалежними від волі особи за наявності яких у останнього була відсутня реальна фізична можливість вчасно, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернутись до суду із відповідною заявою чи скаргою.

Також, для надання судом належної оцінки доводам, вказаним скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження і їх перевірки, такі повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

Крім того, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає залишенню без руху, оскільки скаржником, всупереч вимог частини 5 цієї статті, не додано належних копій оскаржуваних судових рішень.

При цьому, виконуючи вимоги ухвали щодо надання копії оскаржуваного судового рішення, скаржнику необхідно врахувати, що за приписами частини 1 статті 158 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

В свою чергу, визначення поняття судового рішення та копії судового рішення, міститься також у абзацах 6 і 9 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740.

Судовим рішенням, у розумінні вищезазначених норм Порядку, є вирок, рішення, постанова, ухвала, окрема ухвала (постанова) суду, що ухвалені (постановлені) судами у кримінальних, цивільних, господарських справах, у справах адміністративної юрисдикції та у справах про адміністративні правопорушення, а також судовий наказ, виданий в порядку наказного провадження у цивільних справах.

Копією судового рішення на паперовому носії є документ, виготовлений в апараті суду з використанням або без використання комп'ютерної техніки, інформація в якому викладена у формі текстових даних та зафіксована на папері.

Отже, чинне законодавство України розрізняє поняття «судове рішення» та «копія судового рішення» і наділяє їх конкретним змістом.

Водночас, правила ведення діловодства у Вищому адміністративному суді України, апеляційних та окружних адміністративних судах встановлює, а порядок роботи з документами регламентує Інструкція з діловодства в адміністративних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 174 (далі - Інструкція).

За приписами пунктів 6.6.19, 6.6.18, абзацу 2 пункту 6.8.9 помічник судді або особа, яка його заміщує, здійснює оформлення копій судових рішень для надіслання сторонам у справі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Копії ухвали повинні бути засвідчені написом «З оригіналом згідно» із зазначенням найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища. Підпис помічника судді або особи, яка його заміщує, яким засвідчується копія документа, скріплюється номерною печаткою, закріпленою за відповідним помічником судді таким чином, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ.

Якщо копія викладена на кількох аркушах, вони, як правило, повинні бути прошнуровані нитками через три проколювання голкою та на зворотному боці останнього аркуша скріплені підписом відповідальної особи апарату суду і печаткою із зазначенням кількості зшитих аркушів, посади, прізвища, імені, по батькові відповідного працівника апарату суду.

Надання саме таких копій судових рішень і вимагає частина 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому скаржнику необхідно надати копії оскаржуваних рішень, які за формою відповідають вимогам наведених правових норм процесуального законодавства.

Додані до касаційної скарги роздруківка рішення суду першої інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень та світлокопія копії оскаржуваного рішення апеляційної інстанції не відповідають вищевказаним критеріям, в тому числі, процесуального законодавства, а тому, в даному випадку відсутні підстави вважати, що вимоги частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України виконані у повному обсязі.

Виходячи з вимог статей 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, скаргу слід залишити без руху, надати строк для усунення вказаних недоліків та роз'яснити наслідки невиконання вимог ухвали.

Керуючись статтями 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу залишити без руху.

Скаржнику надати тридцять днів з моменту отримання даної ухвали для усунення зазначених недоліків та роз'яснити, що у випадку їх невиконання у відкритті касаційного провадження буде відмовлено та/або повернуто скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України (підпис) М.І. Мойсюк