Ухвала суду № 71031257, 13.12.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"13" грудня 2017 р. Справа № 806/1149/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

Франовської К.С.,

за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,

позивача та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного агенства земельних ресурсів України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" січня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Держземагенства України, Відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області, Відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області, Голови комісії з реорганізації Держземагенства України Шемелинець Л.М. про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення 10000,00 грн моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

-визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з реорганізації Держземагентства України Шемелинець Л.М. від 30.05.2016 № 46-кт/а "Про звільнення ОСОБА_3";

-поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області з 30.05.2016;

-поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області з 30.05.2016;

-стягнути з відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-стягнути з відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути із Держземагентства України моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства за відсутності правових підстав для звільнення. Стверджує, що відповідачі своїми діями завдали моральних страждань, залишивши його без засобів для існування та нормальних життєвих зв'язків. Крім того, як на окрему підставу протиправності спірного наказу зазначає, що відповідачем протиправно прийнято накази про призначення Крюковської Є.В. головою комісії з реорганізації відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував наказ голови комісії з реорганізації Держземагенства України Шемелинець Л.М. від 30.05.2016 № 46-кт/а "Про звільнення ОСОБА_3". Поновив ОСОБА_3 на посаді начальника відділу Держземагенства у Радомишльському районі Житомирської області з 30.05.2016. Стягнув з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.05.2016 по 25.01.2017 в сумі 17204,24 грн. Стягнув з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь ОСОБА_3 1000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу Держземагенства у Радомишльському районі Житомирської області з 30.05.2016 та стягнення з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Державне агенство земельних ресурсів України з постановою суду першої інстанції не погодилось, подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, неповноту з"ясування обставин справи, зазначає, що установа, на посаду в якій поновлений ОСОБА_3 не існує, тому неможливо виконати судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представника та представника особи, яка подала апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку. що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 з 2001 року працював в начальником Радомишльського районного відділу земельних ресурсів Житомирської області, з 2012 року обіймав посаду начальника відділу Держземагентства у Радомишльському районі (а.с. 142-145).

Наказом Держземагентства України від 30.05.2016 №46-кт/а звільнено ОСОБА_3 з посади начальника відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області у зв'язку з реорганізацією державного органу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (а.с. 12).

Не погодившись із звільненням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з такого.

Судами встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 утворено, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізовано відділ Держземагентства у Радомишльському районі, шляхом його приєднання до відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі.

Відповідно до пункту 17 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, у разі функціонування в органі виконавчої влади територіальних органів: міністр, керівник іншого центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, у десятиденний строк з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України про припинення органу виконавчої влади вносить Кабінетові Міністрів України подання про реорганізацію або ліквідацію територіальних органів із статусом юридичної особи публічного права (далі - територіальні органи); міністр, керівник центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного міністра, керівник іншого центрального органу виконавчої влади у десятиденний строк з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України про припинення відповідного органу виконавчої влади приймає в установленому порядку за погодженням з Кабінетом Міністрів України (а керівник центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного міністра, також за погодженням з таким міністром) рішення про реорганізацію або ліквідацію територіальних органів, які не мають статусу юридичної особи.

Голова комісії з припинення органу виконавчої влади після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про припинення територіальних органів утворює відповідні комісії, затверджує їх голів та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації.

Головою комісії з припинення територіального органу призначається керівник або заступник керівника такого органу, який затверджує її персональний склад.

У разі звільнення керівника територіального органу, що припиняється, та його заступників головою комісії з припинення такого органу затверджується керівник утвореного територіального органу або територіального органу, до якого переходять права та обов'язки територіального органу, що припиняється, або його заступник.

З аналізу наведених правових норм слідує, що головою комісії з припинення територіального органу може бути або керівник, або заступник керівника такого органу.

На виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 комісією з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України прийнято наказ від 18.01.2016 № 4 "Про реорганізацію відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області", яким призначено головою комісії з реорганізації відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області Крюковську Є.В.

На момент призначення головою комісії з реорганізації відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області, Крюковська Є.В. перебувала на посаді заступника начальника відділу - завідувача сектору державного земельного кадастру відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі, згідно наказу Держгеокадастру № 14-то від 06.01.2016.

З 12.01.2016 наказом Держгеокадастру № 22-то на Крюковську Є.В. покладено виконання обов'язків начальника відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області.

Зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дотримання Державним агентством земельних ресурсів України приписів Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 при призначенні головою комісії з реорганізації відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області Крюковської Є.В. Відтак, наказ Держземагентства від 18.01.2016 №4а є правомірним.

Щодо правомірності звільнення позивача слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба в органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015

Визначення посадової особи надається ст. 2 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі (п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу").

Разом з тим, звільнення на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Частиною 3 статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Приписами ч. 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою-третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Судами встановлено, що 02.02.2016 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області начальнику відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області - ОСОБА_3 направлено факсограму, у якій останньому запропоновано прибути 03.02.2016 на 11:00 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у зв'язку з виробничою необхідністю (а.с. 69).

03.02.2016 посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області складено акт про те, що ОСОБА_3 не з'явився на 11:00 03.02.2016 для підписання попередження про вивільнення із запропонованою посадою головного спеціаліста відділу обліку земель та аналізу земельно-кадастрової інформації управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (а.с. 70).

14.03.2016 позивач був ознайомлений із попередженням про вивільнення, у якому у зв'язку з реорганізацією йому запропоновано для подальшого працевлаштування в Головному управлінні Держгеокадастру у Житомирській області вакантні посади:

головного спеціаліста відділу державної землевпорядної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;

головного спеціаліста управління відділу документального, господарського та організаційного забезпечення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;

головного спеціаліста відділу обліку земель та аналізу земельно-кадастрової інформації управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Позивач відмовився від переведення на запропоновані посади.

На переконання відповідача, ним повністю дотримано процедуру вивільнення працівника, проте, суд не погоджується із правовою позицією останнього, з огляду на наступне.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті19 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 N 9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Тобто, звільнення, у зв'язку з реорганізацією державного органу, може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. В іншому випадку - дія трудового договору працівника продовжується.

Як уже встановлено судом, відділ Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області було реорганізовано та приєднано до відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області, таким чином утворено відділ Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області.

Судами встановлено, а відповідачем не спростовано, що посада позивача не скорочувалась, а існування обставин, вказаних в частині третій статті 36 Кодексу законів про працю України (скорочення чисельності або штату працівників) відповідачем не доведено. Вказане підтверджується наданими представником відповідача копіями штатних розписів. Відтак, припинення дії трудового договору ОСОБА_3 на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", - є незаконним.

Не обґрунтованими є доводи представника відповідача, що посада начальника відділу Держгеокадасту у Радомишльському районі не була запропонована позивачеві у зв'язку з тим, що призначення начальника управління (відділу) здійснюється за пропозицією начальника Головного управління Держгеокадастру в області та за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Так, відповідно до пункту 9 Положення про Управління (Відділ) Держгеокадастру у районі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 № 14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2015 за № 179/26624 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), управління (Відділ) очолює начальник, який призначається на посаду Головою Держгеокадастру за пропозицією начальника Головного управління Держгеокадастру в області та за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та звільняється з посади Головою Держгеокадастру.

Кандидатура на посаду начальника Управління (Відділу) погоджується з головою відповідної місцевої державної адміністрації.

Начальник Управління (Відділу) має заступників, які призначаються на посаду Головою Держгеокадастру за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та звільняється з посади Головою Держгеокадастру.

Проте, приписи даного Положення стосуються виключно осіб, які вперше претендують на посаду начальника або заступника начальника відділу.

Відповідачем залишено поза увагою приписи статті 41 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої істанції щодо того, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог Закону України "Про державну службу", Кодексу законів про працю України, оскільки останньому не було запропоновано рівнозначну посаду - начальника відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області та за відсутності обставин, вказаних в частині третій статті 36 Кодексу законів про працю України (скорочення чисельності або штату працівників). Отже, наказ голови комісії з реорганізації Держземагенства України Шемелинець Л.М. від 30.05.2016 № 46-кт/а є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У відповідності до пунктів 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП). Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому, повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство. Проте, така підстава у даному випадку відсутня.

Отже, при вирішенні питання щодо поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 має бути поновлений на посаді з якої він незаконно звільнений, а саме: на посаді начальника відділу Держземагенства у Радомишльському районі Житомирської області з 30.05.2016.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзац 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно довідки відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області від 09.09.2016 № 9-619-99.9-2406/0/2-16, середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становить 103,64 грн.

Кількості днів вимушеного прогулу -166 робочих днів з 31.05.2016 по 25.01.2017. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.05.2016 по 25.01.2017 становить - 17204,24 грн.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що Держгеокадастр є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких утримуються його територіальні органи. Тому, з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 №294-р "Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", стягнув на його користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу саме з Держгеокадастру.

Щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції вірно виходив з того, що підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди має бути доведеність та наявність зв'язку між його протиправними, неправомірними або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю та завданою внаслідок цих рішень, дій чи бездіяльності позивачеві моральних страждань.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 в частині відмови задоволення позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного агенства земельних ресурсів України залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" січня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

К.С. Франовська

Повний текст cудового рішення виготовлено "14" грудня 2017 р.