Рішення № 7103114, 03.11.2009, Сокологірський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Первомайський міський суд Луганської області)

УКРАЇНА

Справа № 2-396

2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2009 р. Первомайський міський суд Луганської області

в складі : головуючого судді Пащенко Л.В.

при секретарі Кашпоровій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Первомайську позовну заяву позивача ОСОБА_1 до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Стахановська збагачувальна фабрика» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за дні вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі і компенсації до неї, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він працював у ТОВ «Вугілля Південь» з 17.05.2001р. слюсарем по ремонту обладнання. 28.09.2005р. за наказом №149к він був звільнений на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку та трудового договору, про що в його трудову книжку був внесений відповідний запис. Звільнення відбулося після робочої зміни після виконання всіх обовязків та нарядів.

Вважає звільнення незаконним за наступних підстав.

Підставою для його звільнення були накази про накладення на нього дисциплінарних стягнень від 06.09.2005 р., 26.09.2005 р. та 27.09.2005 р.

Наказом від 06.09.2005р. йому оголошено догану за те, що він залишив своє робоче місце, не попередивши про це механіка. Він виконав всі обовязкові процедури, виконав наряд, а далі відніс у приймальню заяву про надання йому довідки про заборгованість по заробітній платі за лютий, березень, червень, серпень 2005 року. Щоб віднести заяву, він витратив 10-15 хвилин. З дозволу бригадира ОСОБА_3 Довідки йому не видали, замість неї зявився цей наказ. Йому не надали можливості ознайомитися з цим наказом та копію наказу не видали.

Наказами від 26.09.2005 р., 27.09.2005 р. йому оголошена догана за те, що він як і другі члени бригади не приступили до виконання наряду в ці дні.

26.09.2005 р., 27.09.2005р. до виконання даного наряду він і декілька членів бригади не приступили, оскільки заборгованість по заробітній платі не була виплачена.

Вважає, що дисциплінарні стягнення на нього були накладені без врахування ступеня важкості провини, без врахування вчиненої їм шкоди, як передбачує ст. 149 п.3 КЗпП України, тим паче, що ніякої шкоди відповідачу він не заподіяв.

Діями ТОВ «Вугілля Південь» йому завдана моральна шкода, відповідач принизив його честь і гідність, порушуючи строки виплати заробітної плати, поставив його у важке матеріальне становище, йому необхідні були додаткові зусилля для організації життя, доводилось брати в борг у знайомих гроші для придбання продуктів, одягу, відповідач не надав йому довідок для звернення до суду, не пускав його на територію підприємства.

Просить суд поновити його на попередньому місці роботи в якості слюсаря по ремонту обладнання дільниці стрічкових конвеєрів ТОВ “Вугілля-Південь”, стягнути за дні вимушеного прогулу середній заробіток з 28.09.2005 р. по день поновлення на роботі, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 5000грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі і додатково пояснив, що підприємство ТОВ «Вугілля Південь» систематично не платило заробітну плату. Він почав вимагати довідки про заборгованість для звернення до суду. Разом з ним стали вимагати довідки і інші працівники. Його вважали організатором цього і сказали, що працювати він не буде. 06.09.2005 р. йому пообіцяли видати довідку про заборгованість з зарплати. Він попередив бригадира ОСОБА_3 про те, що на 5 хвилин він збігає в контору, знаходився в конторі максимум 10 хвилин, там його побачив в.о. головного інженера Тимченко. Механік в цей час був на іншому кінці фабрики, і ніде не написано, що він повинен попереджати механіка. Довідку йому не видали, а механіка примусили написати доповідну записку заднім числом. Приблизно через 3 дні його викликали до контори, коли написали цей наказ, він забув окуляри і попросив копію наказу, на що йому відповіли, що напишуть, що він від підпису відмовився.

26.09.2005 р. вони прийшли на роботу всією бригадою, отримали наряд і заявили механіку ОСОБА_4, що до роботи ставати не будуть, поки їм не скажуть, коли виплатять заборгованість з заробітної плати або видадуть довідки, тому що через заборгованість по заробітній платі у них не було грошей на харчі, через свій стан вони не могли дотримуватися правил безпеки. 27.09.2005 р. було те саме. На той час він не отримав зарплатню за 4-5 місяців, до 26.09.2005 р. заробітну плату не отримував три місяці поспіль. 28.09.2005 р. ранок почався з того, що вони прийшли на роботу, розписалися в журналах, отримали наряд і відмовились працювати, це було до 10 години, але потім стали до роботи і наряд за 28.09.2005 р. виконали. Після роботи їх запросили до контори, дали підписати 2-3 накази і в той же день йому вручили трудову книжку, але повністю з ним розрахуватись відмовились. На теперішній час ТОВ «Вугілля Південь» ліквідовано, на його місці - нове ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика», яке фактично займається тією самою діяльністю, тільки має іншу назву, тому і повинно нести відповідальність .

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Стахановська збагачувальна фабрика» в суді позов не визнала і пояснила, що ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика» є правонаступником ТОВ «Вугілля Південь» відповідно до акту оцінки майна та розподільчого балансу від 31.03.2008 року. У вказаних документах відсутня будь-яка заборгованість перед ОСОБА_1 Крім того вважає, що звільнення позивача здійснено у відповідності до діючого законодавства, так як він систематично допускав порушення трудової дисципліни.

15.05.2003 року, 06.09.2005 року ОСОБА_1 покинув своє робоче місце без поважних причин, 26.09.2005 року, 27.09.2005 року, 28.09.2005 року він прийняв наряд на роботу, до роботи не приступив. Наказам від 28.09.2005 року ОСОБА_1 було звільнено відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне порушення трудової дисципліни. Моральна шкода позивачем не доведена.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання на неодноразові виклики не зявився. В матеріалах справи є його письмові пояснення по справі, відповідно до яких він позов не визнав. З пояснень ОСОБА_5 витікає, що до застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень він відповідно до Статуту підприємства ТОВ «Вугілля Південь» вивчив обставини вчинення ним дисциплінарних проступків, доповідні записки, пояснення, тощо. 26,27 та 28 вересня 2005 року механік дільниці стрічкових конвеєрів письмово та усно доповідав, що бригада по ремонту стрічкових конвеєрів, в тому числі і ОСОБА_1, відмовились стати до виконання наряду, при цьому ОСОБА_1 також відмовився надати пояснення причини невиконання трудових обовязків. Він скликав комісію, до якої увійшов і депутат Теплогорської міської ради, яка проводила бесіди з робітниками, що відмовлялись працювати. Після бесіди всі робітники стали до роботи. Але на думку комісії та безпосередніх керівників ОСОБА_1 був встановлений факт систематичного порушення ним трудової дисципліни. При визначені виду дисциплінарного стягнення було враховано, що підприємству нанесено збитки в розмірі 8847 грн. та попередня робота ОСОБА_1, який завжди мав низький коефіцієнт трудової участі, в звязку з чим на законних підставах було прийнято рішення про його звільнення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

В суді встановлено:

Згідно наказу №149 к від 28.09.2005 р. ОСОБА_1 слюсаря по ремонту обладнання дільниці стрічкових конвеєрів було звільнено за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором з 28.09.2005 р.(том 1 л.с. 44).

Наказом №140-а від 06.09.2005 р. ОСОБА_1 оголошена догана за те, що він 06.09.2005 р. о 09 годині 30 хвилин залишив робоче місце, не попередив механіка, чим грубо порушив виробничу дисципліну (л.с.37). Наказом №146 від 26.09.2005 р. та наказом №147 від 27.09.2005 р. ОСОБА_1 також була оголошена догана за те, що він не приступив до виконання трудових обовязків 26.09.2005 р. та 27.09.2005 р.(том 1 л.с.40,42).

Із пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (том 1 л.с.117-120) вбачається, що 06.09.2005р. ОСОБА_1 відпросився у бригадира і ходив в контору, щоб взяти довідку по заборгованості по зарплаті, оскільки таку довідку вимагали комунальні служби, відсутній був 15-20 хвилин. Завжди, якщо комусь треба було відлучитись на незначний час, то це було з дозволу бригадира. Весь наряд був в той день виконаний. 26.09.2005 р. та 27.09.2005р. до виконання наряду не приступали, оскільки заборгованість по зарплаті за кілька місяців їм не виплатили. За відсутністю коштів на роботу ходили без їжі, організм був ослаблений. 28.09.2005р. їх визвали до директора, де вони написали пояснення, і їм оголосили догану за 26.09.2005 р. та 27.09.2005 р., а ОСОБА_1 звільнили з роботи.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив (том 1 л.с. 127-128), що ОСОБА_1 відпросився у бригадира, щоб сходити за довідкою в контору. 26.09.2005 р. та 27.09.2005 р. п»ять чоловік із його бригади, в тому числі і ОСОБА_1, не приступили до роботи, пояснивши, що у них запаморочення, про що поставили його до відома. За довідками про заборгованість в контору ходили не тільки ОСОБА_1, а практично всі робітники фабрики.

Свідок ОСОБА_8в суді пояснив ( том 1 л.с.324-325), що в той час він працював у відповідача виконавчим директором. З приводу звільнення позивача пояснив, що половина бригади не працювала з невідомих причин, половина бригади працювала. На третій день вони їх зібрали, і всі стали до роботи, окрім позивача. Рішення про його звільнення прийняв ОСОБА_5. Це був перший випадок відмови від роботи. Конкретних пояснень ніхто не давав, тому він досі достеменно не знає, чому ОСОБА_1 та інші в ті дні не працювали. З приводу 2-денної відмови від роботи була створена комісія, на якій бесіду з робітниками вів в основному ОСОБА_5. Механік доповів, що після засідання комісії ОСОБА_1 до роботи не приступив.

Свідок ОСОБА_9, заступник директора з загальних питань, в суді пояснив(том 1 л.с.317-318) , що ОСОБА_1 неодноразово попереджався за те, що гуляв по конторі, по фабриці, любив заходити до директора. 26.09.2005 р. йому доповіли, що ОСОБА_1 і ряд молодих робітників, які недавно працюють на підприємстві, знаходяться в підсобці і ніякою роботою не займаються, вказівка стати до роботи не виконувалась. Інші робітники бригади працювали. 27.09.2005 р. він послав начальника охорони розяснити молодим людям, що це буде розцінено як саботаж. 28.09.2005 р. на фабрику приїхав ОСОБА_5, вони ініціювали створення комісії, зібрали всіх керівників, запросили депутата, прийняли всіх працівників, які відмовлялись працювати. З кожним проводилась бесіда. Всі 5-6 чоловік після цієї бесіди стали до роботи, ОСОБА_10 стати до роботи відмовився. Ніяких вимог від працівників, які не стали до роботи, на надходило. В бесіді з ними було зясовано, що вони хочуть виплати зарплати. Всім було оголошено догани. Їдальня працювала постійно, всім, хто не отримував заробітну плату, надавалась можливість в рахунок зарплати отримати всі необхідні продукти.

Свідок ОСОБА_11 в суді пояснив( том 1 л.с.319-320) , що він працював механіком, а ОСОБА_1 був його підлеглим. В вересні 2005 року частина бригади відмовилась працювати. В перший день вони закрили на це очі, другого дня вмовляли їх, на третій день зібрали комісію, з кожним особисто розмовляли. Потім всі повернулись до виконання трудових обовязків, окрім ОСОБА_1 06.09.2005 р. його запитали по телефону, чи знає він де знаходиться ОСОБА_1 ОСОБА_1 на робочому місці не було. ОСОБА_1 у нього, як у механіка, не відпросився. Він чекав його 20-25 хвилин, а потів пішов з обєкту і написав доповідну. Згодом він зясував, що ОСОБА_1 не було 40 хвилин.

Свідок ОСОБА_12 пояснила в суді (том 1 л.с.321-322), що в вересні 2005 року на фабриці не на повну потужність велась переробка вугілля через відсутність договірних відносин. Мало місце порушення строків виплати заробітної плати, але можна було харчуватись в їдальні, брати харчі в рахунок заробітної плати або брати вугілля на продаж, чим багато працівників користувалось. Через відмову позивача та інших від роботи не працював стрічковий конвеєр, не видалялась порода, неможливо було збагачувати вугілля, вся фабрика простоювала. Це тягне за собою простій залізничних вагонів, за що підприємство має платити штрафи. Збитки в загальній сумі склали 8847,07 грн.

Пояснення свідка ОСОБА_12 підтверджені доданим до справи розрахунком витрат, викликаних простоєм обладнання з вини працівників 26-28 вересня 2005 року.

Пункт 3 статті 40 КЗпП України передбачає звільнення робітника за неналежне виконання своїх трудових обовязків без поважних причин і тільки з вини самого працівника. Для звільнення працівника за цією обставиною необхідно: протиправність дій працівника, його вина, систематичність порушень.

Крім того, згідно з розясненнями Пленуму Верховного Суду України - Постанова №9 від 06.11.1992 р. зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.04.1994 р., №15 від 25.05.1998 р. при звільненні за порушення трудової дисципліни необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Оцінюючи надані по справі докази, суд вважає, що з урахуванням характеру скоєних позивачем дисциплінарних проступків і раніше застосованих заходів стягнення, допущені позивачем проступки не можуть бути визнані як систематичне невиконання службових обовязків.

В суді встановлено, що між позивачем та керівництвом ТОВ «Вугілля Південь» виник конфлікт в звязку з несвоєчасною виплатою позивачу та іншим працівникам підприємства заробітної плати. Представник позивача не заперечувала, що ОСОБА_1 ще з 06.09.2005 року хотів отримати довідку про заборгованість по заробітній платі, але і станом на 26.09.2005 року таку довідку не отримав, тобто його можливість захистити свої трудові права, в тому числі і шляхом звернення до суду, була обмежена, в звязку з чим він вдався до відмови від виконання трудових обовязків.

При накладенні стягнення від 06.09.2005 р. відповідачем не було враховано, що ОСОБА_1 відлучився з робочого місця з дозволу бригадира, що він був відсутній незначний час, до 20 хвилин /за свідченням більшості свідків/, наряд ним був виконаний, і що такий порядок в бригаді діяв і раніше. Крім того, причина відсутності на робочому місці була поважною, за межами робочого часу довідки адміністрацією підприємства не видавались, тому суд вважає, що ОСОБА_1 був притягнений до дисциплінарної відповідальності безпідставно.

Згідно зі ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинний правильно організовувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову та виробничу дисципліну, неухильно додержуватися законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про оплату праці” встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена у грошовому вигляді, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

ТОВ «Вугілля Південь» всупереч діючому трудовому законодавству, в порушення ст. 115 КЗпП України, нерегулярно виплачував позивачу заробітну плату, що призвело до заборгованості, і відповідач порушив свої зобовязання, встановлені при укладанні трудового договору.

В свою чергу ОСОБА_1 та інші працівники бригади внаслідок відсутності достатніх коштів для забезпечення життя та нормальних умов для забезпечення свого здоровя, не стали до роботи 26.09.2005 р. та 27.09.2005 р., висловивши таким чином протест проти невиконання відповідачем своїх обовязків по своєчасній оплаті праці.

Наказ про звільнення ОСОБА_1 не має обґрунтування, в наказі не вказано коли були допущені невиконання ним своїх обовязків і в чому вони полягали.

При звільненні за п. 3 ст. 40 КЗпП України необхідно також враховувати ступінь тяжкості скоєного проступку, заподіяну їм шкоду, обставини за яких скоєно проступок, відношення працівника до роботи, а також його попередню роботу. Навіть за умови заподіяння матеріальної шкоди підприємству, на думку суду, за обставини, що склалися, ТОВ «Вугілля Південь» винне в порушенні трудового законодавства, не мало права на звільнення працівника, який відмовлявся безоплатно працювати, і ОСОБА_1 необхідно було б поновити на попередньому місці роботи.

Однак, в суді достовірно встановлено, що 23.04.2008 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Вугілля-Південь» в результаті перетворення в Відкрите акціонерне товариство «Стаханівська збагачувальна фабрика»(том 2 а.с.21). Згідно установчих документів ВАТ «Стахановська збагачувальна фабрика» є правонаступником ТОВ «Вугілля Південь»(том 2 а.с.28-64).

Відповідно до ст.240 -1 КЗпП України, у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов»язує у відповідних випадках правонаступника, виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

Враховуючи, що звільнення позивача є незаконним, на його користь необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.09.2005 р. по 03.11.2006 року. 03.11.2006 року позивач прийнятий на роботу в Житлово-експлуатаційну контору № 2 Первомайської міської ради на посаду інспектора з охорони праці, про що свідчить запис у трудовій книжці. Про розмір заробітної плати на цій посаді позивач довідки не надав, але пояснив у суді, що заробітна плата вища, ніж у ТОВ «Вугілля-Південь», і на стягнення з відповідача середнього заробітку після 03.11.2006 року він не претендує.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, виноситься рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Даний позов розглядається більше одного року не з вини позивача. Час вимушеного прогулу з 29.09.2005 до 02.11.2006 року становить 13 місяців 4 дні.

Середній заробіток позивача за два місяці перед звільненням складає (том 1 л.с.99) ( 615,16 + 664,14) = 1279,30 : 2 = 639,65 грн.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу:

639,65 х 13 міс. = 8315,45 грн. за 13 місяців;

639,65 : 21,5 х 4 = 119 грн. за 4 дні.

Всього: 119 грн. + 8315,45 грн. = 8434,45 грн.

В судовому засідання позивач неодноразово порушував питання про стягнення заборгованість по заробітній платі за вересень 2006 р. з компенсацією в сумі 641 грн.17 коп. відповідно довідки (том 1 а.с.69). Але письмово такі позовні вимоги заявлені не були. Першу позовну заяву ОСОБА_1 суддя залишив без руху, запропонувавши йому уточнити в цій частині позовні вимоги: вказати суму заборгованості та навести розрахунок компенсації. Виконуючи ухвалу суду ОСОБА_1 подав нову позовну заяву, в якій взагалі не йшла мова про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації до неї. В даному судовому засідання позивач категорично відмовився надати в письмовій формі будь-які уточнення до позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації до неї суд вважає не заявленими, тому не має підстав для їх задоволення.

Факт заподіяння позивачу моральної шкоди суд вважає доведеним, тому що втрата роботи завжди приводить до порушення нормальних життєвих звязків, спонукає людину докладати додаткових зусиль для організації свого життя, відсутність систематично отримуваної заробітної плати ставила позивача в тяжке матеріальне становище, а відсутність грошей дійсно є принизливою. Але, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, зважаючи на всі обставини індивідуального трудового конфлікту, враховуючі, що поведінка позивача також не була бездоганною з правової точки зору, виходячи з засад розумності та справедливості, прийшов до висновку, що моральна шкоди підлягає відшкодуванню в розмірі 2000 грн.

Суд, виходячи з вимог ст.237 КЗпП України про покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні, та з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів», вважає необхідним стягнути з ОСОБА_5, який підписав наказ про звільнення позивача, заподіяну підприємству шкоду у звязку з оплатою позивачеві часу вимушеного прогулу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 212-215, 367 ЦПК України, ст. 115,116, 232, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.1,34 Закону України “Про оплату праці”, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 звільненим 02.11.2006 року за ст.40 пункту 1 КЗпП України у зв»язку з ліквідацією ТОВ «Вугілля Південь».

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Стахановська збагачувальна фабрика» ю/а : Луганська область, м.Теплогорськ, вул. Єнісейська, 1, р/р 2600930221757 в Ф-Л АБ «Отд. Промінвестбанку» м.Стаханова, МФО 304353, код ОКПО 20328151 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за дні вимушеного прогулу за період з 28.09.2005 р. по 02.11.2006 року, включно, 8434 грн. 45 коп., на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. , а всього 10434 грн. 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства «Стахановська збагачувальна фабрика» на відшкодування шкоди в звязку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу 10434 грн. 45 коп.

З повним рішенням суду особи, які брали участь у справі, зможуть ознайомитися 08.11.2009 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Л.В.Пащенко