Ухвала суду № 71031129, 13.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2017р. по справі № 818/1042/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі – відповідач, ГТУЮ у Сумській області), в якому просив: визнати дії ГТУЮ у Сумській області щодо часткової відмови в задоволенні запиту ОСОБА_1 від 06.06.2017 незаконними; зобов'язати відповідача надати доступ до публічної інформації на запит позивача від 06.06.2017, а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 копії всіх наказів за період з 20.03.2016 по 20.03.2017; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн. (а.с.3-7)

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2017р. по справі № 818/1042/17 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1: (а.с.41-145)

- визнано незаконними дії ГТУЮ у Сумській області щодо часткової відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 від 06.06.2017;

- зобов'язано ГТУЮ у Сумській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 06.06.2017 в частині надіслання на електронну адресу ОСОБА_1 копій всіх наказів ГТУЮ у Сумській області за період з 20.03.2016 по 20.03.2017;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат за надання правової допомоги в розмірі 7 040 грн відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі адміністративний позов. (а.с.156-162)

Згідно із ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судоовго засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнан обов’язковою, та той факт, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 06.06.2017 ОСОБА_1М звернувся до ГТУЮ у Сумській області з запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати інформацію про кількість наказів ГТУЮ у Сумській області, винесених за період з 20.03.2016 по 20.03.2017, а також надіслати на його електронну адресу копії цих наказів. (а.с.8-10)

Листом ГТУЮ у Сумській області від 16.06.2017 позивачу повідомлено, що за період з 20.03.2016 по 20.03.2017 ГТУЮ у Сумській області видано 4610 наказів. Інформація щодо обліку наказів у ГТУЮ у Сумській області не створювалася. (а.с.11)

Проте, копії всіх наказів ГТУЮ у Сумській області за період з 20.03.2016 по 20.03.2017 на електронну адресу ОСОБА_1 не надіслані, при цьому, відмова в наданні копій наказів відповідачем не мотивована.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що запитувана ОСОБА_1 інформація є саме публічною, а доступ до неї регулюється Законом України "Про доступ до публічної інформації". Однак, ГТУЮ у Сумській області, не обгрунтувавши правомірності своїх дій, лише частково виконано запит ОСОБА_1 від 06.06.2017.

Також, суд першої інстанції вказав, що питання "яким чином виконувати запит про надання інформації" відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд має право зобов’язати відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 06.06.2017 саме в частині надіслання на електронну адресу позивача копій відповідних наказів.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову в частині стягнення судових витрат за надання правової допомоги в розмірі 7040 грн., суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів щодо надання йому правової допомоги в судовому засіданні, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням (оскільки підготовка адміністративного позову не є окремою процесуальною дією) тощо.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" містить чіткі гарантії захисту прав заявника при розгляді розпорядником публічної інформації запиту на отримання публічної інформації та унеможливлює зловживання розпорядником публічної інформації своїм правом на обмеження в доступі до такої інформації.

Так, згідно зі ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.

Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає також інформацію з обмеженим доступом та підстави, за якими розпорядник інформації може обмежити доступ до інформації.

Пунктом 2 ч.1 ст.14 вказаного Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані, в тому числі, систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні.

Частиною 1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє й не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.

Як вбачається із відповідачем на запит позивача була надана інформація про кількість наказів Головного теритоторіального управління юстиції у Сумській області, винесених за період з 20.03.2016 по 20.03.2017.

Проте, копії всіх наказів відповідача період з 20.03.2016 по 20.03.2017 не надіслані на електронну адресу позивача, а отже запит від 06.06.2017 відповідач виконав лише частково.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що питання "яким чином виконувати запит про надання інформації" відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 06.06.2017 в частині надіслання на електронну адресу позивача копій всіх наказів за період з 20.03.2016 по 20.03.2017 є поновленням порушеного права позивача на доступ до публічної інформації .

Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 87 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на правову допомогу.

За змістом частин 1 та 2 статті 16 КАС України кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом.

Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються КАС України та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

З 01.01.2012 набрав чинності Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (далі - Закону №4191) статтею 1 якої визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

За змістом статті 2 Закону №4191 у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до глави 6 КАС України склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі.

Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із позовною заявою позивачем було подано договір про надання правової допомоги від 29.06.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.12-14, 124-126), копію диплома юриста Нелюби С.А. (а.с.15, 129), витяг з Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій щодо ФОП ОСОБА_2 (а.с.16-19), копію калькуляції-рахунка від 05.07.2017 року №1 (а.с.20), копію квитанції до прибуткового касового ордера №0507/17 від 05.07.2017 року (а.с.21), прибутковий касовий ордер №0507/17 від 05.07.2017 року (а.с.127), акт виконаних робіт від 05.07.2017 року (а.с.22, 128).

Із витягу з Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій щодо ФОП ОСОБА_2 вбачається, що одним із видів його діяльності, є діяльність у сфері права (а.с.16-19).

Згідно калькуляції-розрахунку №1 від 05.07.2017 року вартість наданих послуг складає 7040 грн., проте калькуляція-рахунок №1 від 05.07.2017 року не містить підписів як виконавця, так і замовника відповідних послуг.

Крім того, із акту виконаних робіт не вбачається, з якими саме первісними матеріалами (документами) замовника знайомився та вивчав ОСОБА_2, яку нормативну базу та яку судову практику вивчав, скільки часу витратив на виконання відповідних дій тощо.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов'язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Із матеріалів даної справи вбачається, що в судових засіданнях суду першої інстанції ні позивач, ні його представник участі не брали, а, більше того, просили розглянути справу без їх участі (а.с.90, 104, 120). Також, матеріали справи не містять доказів ознайомлення представником позивача з матеріалами справи або вчинення інших процесуальних дій.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2017р. по справі № 818/1042/17залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 14 грудня 2017 року.