Ухвала суду № 71031070, 13.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р. по справі № 820/1881/17 за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Державної міграційної служби України, Київського РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про визнання дій незаконними,скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, звернувся із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі – відповідач-1, ГУ ДМСУ в Харківській області), Державної міграційної служби України (далі – відповідач-2, ДМС України), Київського РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області (далі – відповідач-3, Київський РВ у м.Харкові ГУДМСУ в Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень, просив: (а.с.6-11, 62-696 т.1)

- визнати незаконними дії посадових осіб: ГУ ДМС України в Харківській області, при виданні Висновку від 18.05.2016 "Про розгляд матеріалів щодо оформлення ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі посвідки на постійне проживання в Україні"; Державної міграційної служби України при виданні Наказу №103 від 23.05.2016 "Про скасування повністю рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області про видачу ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі посвідки на постійне місце проживання в Україні серії ХР №09980 від 24.12.2003, та посвідки серії ХР №24561 від 07.10.2011”; Київського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області, при виданні Рішення від 28.04.2017 р. “Про примусове повернення з України громадянина СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі”;

- скасувати Висновок від 18.05.2016ГУ ДМС України в Харківській області “Про розгляд матеріалів щодо оформлення ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі посвідки на постійне проживання в Україні"; Наказ №103 від 23.05.2016 Державної міграційної служби України “Про скасування повністю рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області про видачу ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі посвідки на постійне місце проживання в Україні серії ХР №09980 від 24.12.2003, та посвідки серії ХР №24561 від 07.10.2011”, Рішення від 28.04.2017 року Київського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області “Про примусове повернення з України громадянина СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі”;

- зобов'язати ГУ ДМС України в Харківській області поновити посвідку ХР №24561 від 07.10.2011 року, видану УГІРФО ГУМВС України в Харківській області;

- судові витрати покласти на відповідачів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р. по справі № 820/1881/17 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі: (а.с.228-239 т.1)

- скасовано Висновок від 18.05.2016 ГУ ДМС України в Харківській області "Про розгляд матеріалів щодо оформлення ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі посвідки на постійне проживання в Україні";

- скасовао Наказ №103 від 23.05.2016 Державної міграційної служби України “Про скасування повністю рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області про видачу ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі посвідки на постійне місце проживання в Україні серії ХР №09980 від 24.12.2003, та посвідки серії ХР №24561 від 07.10.2011”;

- скасовано Рішення від 28.04.2017 року Київського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області “Про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі”;

- зобов'язаноГУ ДМС України в Харківській області поновити посвідку ХР №24561 від 07.10.2011 року, видану УГІРФО ГУМВС України в Харківській області громадянину ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- в іншій частині позовних вимог – відмовлено;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі сплачену суму судового збору в загальному розмірі 1280,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Державної міграційної служби України та Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

Не погодившись із судовим рішенням, ДМС України подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні адміністративного позову. (а.с.2-5 т.2)

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що громадянин ОСОБА_4 (далі – СРВ) ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, ІНФОРМАЦІЯ_1, 05.05.2003 року звернувся до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області з клопотанням щодо видачі йому посвідки на постійне проживання в Україні. (а.с.1755-183 т.1)

Клопотання позивач обґрунтовував тим, що він у 1986 році прибув до України відповідно до Міжурядової Угоди “Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР” від 02.04.1981 року. З 1986 р. по 1992 р. працював на Новогорлівському машинобудівному заводі в місті Горлівка Донецької області та залишився проживати в Україні.

Керівництвом ВГІРФО УМВС України в Харківській області 24.12.2003 було прийнято рішення щодо документування зазначеного громадянина СРВ посвідкою на постійне проживання терміном дії - безстроково, на підставі абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України “Про імміграцію”. На підставі цього рішення громадянину СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі видано посвідку на постійне проживання серії ХР № 09980 від 24.12.2003 року. (а.с.185, 191 т.1)

25.06.2009 р. рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківській області була скасована посвідка на постійне проживання громадянина СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.192-194 т.1)

В зв’язку з цим, громадянина СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення УГІРФО ГУМВС України в області від 25.06.2009 р. про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні і обмеження терміну перебування, а також зобов'язання УГІРФО ГУМВС України в Харківській області поновити посвідку на постійне місце проживання в Україні.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 року по справі № 2-а-43658/09/2070 позов громадянина СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі задоволено в повному обсязі (а.с.27-29, 186-188 т.1).

На підставі вищезазначеного рішення суду, яке набрало чинності, громадянину СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі вдруге видано посвідку на постійне проживання серії ХР від 07.10.2011 року. (а.с.184, 222-223 т.1)

В подальшому, позивач звернувся із клопотанням про прийняття до громадянства відповідно до статті 9 Закону України “Про громадянство України”.

В результаті проведеної перевірки законності документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні, висновком ГУ ДМСУ в Харківській області від 18.05.2016 року визначено, що висновок від 24.12.2003 року ВГІРФО УМВС України в Харківській області про задоволення клопотання громадянина СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, ІНФОРМАЦІЯ_2, про видачу посвідки на постійне проживання прийнято з порушенням вимог Закону України «Про імміграцію». (а.с.15-17, 50-52, 94-96 т.1)

На підставі даного висновку від 18.05.216 року прийнято наказ ДМС України № 103 від 23.05.2016 року, пунктом 6 якого скасовано повністю рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 24.12.2003 року про видачу посвідки на постійне проживання громадянину СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, ІНФОРМАЦІЯ_2 Видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії ХР № 09980 від 24.12.2003 року та серії ХР № 24561 від 07.10.2011 року визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню. (а.с.18-20, 48-49, 140-141 т.1)

Після вилучення у громадянину СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі посвідки на постійне проживання в Україні, він, вважаючи дану дію вчиненою в незаконний спосіб, звертався із заявою до Київського відділу ГУНП в Харківській області про вчинення відносно нього посадовими особами ГУ ДМСУ в Харківській області кримінального злочину та скаргою до Харківської місцевої прокуратури № 2. (а.с.70-76, 78-79, 82-83 т.1)

Листами Харківської місцевої прокуратури № 2 від 29.12.2016 року та від 01.11.2016 року було повідомлено, що звернення позивача в частині ознайомлення з матеріалами перевірки та отримання їх копій направлено до Київського ВП ГУНП в Харківській області. В свою чергу, висновком Київського відділу ГУНП в Харківській області від 25.10.2016 року було припинено розгляд матеріалу за заявами громадянину СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 (а.с.77, 80-81, 84 т.1)

В подальшому, на підставі вищевказаних висновку та наказу, за порушення правил перебування іноземних громадян на території України громадянина СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, ІНФОРМАЦІЯ_2, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП, про що складено адміністративний протокол ПР МХК 117404 від 24.04.2017 року та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МХК 117404 від 24.04.2017 року. (а.с.13-14, 23, 92-93, 97, 98-99, 132-135,162 т.1)

У зв’язку з цим, адвокат позивача 25.04.2017 року звернувся із запитом до начальника Київського РВ ГУ ДМС України в Харківській області із проханням надати копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. (а.с.24-25, 88-89)

Листом Київського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України у Харківській області від 26.04.2017 року повідомлено, що до ГУ ДМСУ в Харківській області надійшла інформація з Управління Служби безпеки України в Харківській області про те, що за адресою: м. Харків, бульвар Садовий, будинок 23 проживає громадянин СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, ІНФОРМАЦІЯ_1, правові підстави знаходження якого в Україні скасовані ГУ ДМС України в Харківській області. В зв'язку з цим просять вжити заходів з примусового видворення вказаної особи за межі території нашої держави.

Також повідомлено, що 24.04.2017 року фахівцями управління разом із співробітниками Служби безпеки України в Харківській області було здійснено виїзд за адресою проживання позивача, де останніми були відібрані пояснення та складено протокол про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі за частиною 1 статтею 203 КУпАП, один примірник якого вручено громадянину ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі під особистий підпис. Начальником Київського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області 24.04.2017 року у порядку та строки, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення із накладенням штрафу у сумі 510 гривень. (а.с.90-91 т.1)

Крім того, 28.04.2017 року начальником Київського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження громадянина СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 (а.с.21-22, 53-55, 128-131 т.1)

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок ГУ ДМСУ в Харківській області від 18.05.2016 року, наказ ДМС України №103 від 23.05.2016 року та рішення Київського РВ у м.Харкові ГУДМСУ в Харківській області від 28.04.2017 року прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без урахування принципу пропорційності, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення та несвоєчасно, оскільки посвідка на постійне проживання оформлена позивачу у 2003 році, тоді як наказ ДМС України №103 прийнятий 23.05.2016 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз.6 ст.1 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001р. №2491-III (в редакції, чинній на час видачі позивачеві посвідки; далі - Закон №2491) посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання визначено Порядком №251, за змістом п.9 якого строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку.

Пунктом 12 Порядку №251 передбачено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами (п.17 Порядку №251).

Разом з тим, відповідно до ст.12 Закону №2491 дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту оскаржуваних висновку ГУ ДМСУ в Харківській області від 18.05.2016 року, наказу ДМС України №103 від 23.05.2016 року та рішення Київського РВ у м.Харкові ГУДМСУ в Харківській області від 28.04.2017 року не вбачається встановлення відповідачами - суб'єктами владних повноважень - конкретної підстави для скасування позивачеві дозволу на імміграцію (посвідки на постійне проживання), окрім вказівки про звернення громадянином СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, ІНФОРМАЦІЯ_2, із відповідною заявою на отримання такої посвідки із пропуском строку.

Проте, обставини видачі у 2003 році посвідки на проживання громадянину СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, ІНФОРМАЦІЯ_2, та її скасування рішенням від 25.06.2009 р., зокрема, щодо звернення із відповідною заявою на отримання такої посвідки із пропуском строку, вже були предметом судового дослідження під час розгляду справи №2-а-43658/09/2070.

Так, Харківський окружний адміністративний суд в постанові від 11.12.2009 року по справі № 2-а-43658/09/2070 зазначив , що при наданні у 2003 році посвідки на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, управління МВС України в Харківській області керувалося п. 4 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію», тобто проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача. Підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не було виявлено та було надано посвідку на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_1 ОСОБА_2 Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення - висновку про скасування посвідки на постійне проживання від 25.06.2009 р.

При цьому, Харківський окружний адміністративний суд в постанові від 11.12.2009 року по справі № 2-а-43658/09/2070 вказав, що судом не встановлено, що за визначений проміжок часу [з 2003 року по 2009 рік] з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію.

Враховуючи вказане, Харківський окружний адміністративний суд в справі № 2-а-43658/09/2070 встановив, що висновок УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі від 25.06.2009 р., прийнятий з порушенням вимог ст.2 КАС України, а саме: без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення позивач проживає на території України з 1986 р.; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого Постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002р.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В подальшому, саме на підставі зазначеного рішення суду по справі № 2-а-43658/09/2070, яке набрало чинності, громадянину СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі вдруге було видано посвідку на постійне проживання серії ХР від 07.10.2011 року. (а.с.184, 222-223 т.1)

Також, в матеріалах справи міститься висновок від 16.09.2013 року щодо законності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, ІНФОРМАЦІЯ_2, затверджений начальником ГУ ДМС У в Харківській області. В даному висновку вказано, що документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, ІНФОРМАЦІЯ_2, здійснено відповідно до чинного законодавства. (а.с.189-190 т.1)

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що відповідачами - суб'єктами владних повноважень – не встановлено будь-яких нових обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію. Доказів того, що при зверненні за отриманням посвідки на постійне місце проживання в Україні позивачем подавались свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність, відповідачем надано не було.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що громадянин СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі, ІНФОРМАЦІЯ_2, у 1986 році приїхав в Україну. У м. Харкові позивач проживає разом із родиною, яка перебуває на його утриманні: дружина та діти: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_2 Хионг, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_1 Куанг Мінь, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.100-101 т.1). Громадянин СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Кі працює приватним підприємцем, про що має відповідне Свідоцтво про державну реєстрацію Серії В04 за № 019508, видане 29.10.2010 року (а.с.102 т.1). За весь час проживання на Україніпозивач не порушував чинного законодавства України та не вчиняв злочини.

Преамбулою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено верховенство права. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності.

Враховуючи вищевказане та той факт, що позивач прожив на території України 21 рік, з яких 14 років після отримання посвідки на постійне місце проживання в Україні, в тому числі після підтвердження в судовому порядку правомірності отримання такої посвідки, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача ..

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р. по справі № 820/1881/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 14 грудня 2017 року.