Ухвала суду № 71030938, 13.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 р.Справа № 820/3781/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2017р. по справі № 820/3781/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі відповідач, ГУ МВС України в Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд: (а.с.4-13, 58)

- скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 05.11.2015 №594 о/с про звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 /М-092469/, оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого) сектору карного розшуку Первомайського РВ ГУ МВС України в Харківській області у запас Збройних Сил згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів);

- поновити підполковника міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 /М-092469/, в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого) сектору карного розшуку Первомайського РВ ГУ Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, а у разі відсутності такої - на іншій рівнозначній посаді з 6 листопада 2015 року;

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (код ЄДРПОУ 08592313; 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 09 березня 2016 року по 22 вересня 2017 року в розмірі 29157,77 грн., виходячи з середньоденного грошового забезпечення 51,79 грн. та середньомісячного грошового забезпечення в розмірі 1579,50 грн., яке складається із: посадового окладу - 650 грн., окладу за спеціальним званням -130,00 грн., надбавки за вислугу років (25%) - 273 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) - 526,50 грн.;

- постанову в частині поновлення з 06 листопада 2015 року на посаді та стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу за один місць в розмірі 1579,50 грн., яке складається із: посадового окладу - 650 грн., окладу за спеціальним званням - 130,00 грн., надбавки за вислугу років (25%) - 273 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) - 526,50 грн. допустити до негайного виконання.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2017р. по справі № 820/3781/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі (а.с.68-76)

Не погодившись із судовим рішенням, Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2017р. по справі № 820/3781/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. (а.с.81-83)

В обґрунтування апеляційної скарги заявником вказано на пропуск позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом. Також вказано про скорочення всіх посад в ГУ МВС України в Харківській області.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Позивач та представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи , з 10.08.1994 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією послужного списку. (а.с.28-33)

Наказом ГУ МВС України в Харківській області від 07.10.2014 р. №465 о/с позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме з 03.10.2014 року по 08.03.2016 року. (а.с.34)

Наказом ГУ МВС України в Харківській області від 05.11.2015 року № 594 о/с "По особовому складу" відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору карного розшуку Первомайського РВ ГУМВС України в Харківській області, звільнено у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів). (а.с.27)

Підставою для звільнення зазначені пункти 10 та 11 розділу XI Закону України Про національну поліцію.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були порушені права позивача в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Досліджуючи питання дотримання строку звернення до адміністративного суду, який встановлений ст. 99 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Перебіг процесуального строку починається з наступного після відповідної календарної дати дня або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується з одного боку, з об'єктивним моментом, тобто, порушенням суб'єктивного права, а з другого боку, із суб'єктивним моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, визначальним для можливості отримання судового захисту суб'єктивного права є з'ясування моменту початку перебігу строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні в справі "Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року та рішенні в справі "Стаббігс та інші проти Великобританії" від 22 жовтня 1996 року, справа "Z та інші проти Сполученого королівства" від 10 травня 2001 року Європейським Судом з прав людини вказано на те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав.

При цьому, Європейський Суд з прав людини у п. 35 рішення від 12.03.2009 (справа Плахтєєв та Плахтєєва проти України) зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, № 18, сс. 17- 18, пп. 35- 36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову та інше.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008р., зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, і нормами спеціального акту законодавства - ч.3 ст.99 КАС України, і загальною нормою права - ст.233 КЗпП Україниоднаково і однозначно передбачено, що працівник (як публічний службовець, так і будь-який інший працівник) інформується про припинення трудових відносин чи відносин з проходження з публічної служби за фактом одержання трудової книжки, в якій поставлено відповідний запис і саме з цієї події починається відлік місячного строку на звернення до суду.

Наказом ГУ МВС України в Харківській області від 07.10.2014 р. №465 о/с позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивача звільнено з органів внутрішніх справ наказом ГУ МВС України в Харківській області від 05.11.2015 року № 594 о/с "По особовому складу" відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Підставою для звільнення зазначені пункти 10 та 11 розділу XI Закону України "Про національну поліцію".

В адміністративному позові та під час апеляційного розгляду справи позивач стверджував, що про оскаржуваний наказ № 594 о/с від 05.11.2015 р. дізнався лише в кінці липня 2017 року з листа- відповіді УКЗ Головного управління Національної поліції в Харківській області на адвокатський запит, при цьому трудова книжка відповідачем взагалі не видавалася.

З адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду позивач звернувся 29 серпня 2017 року ( дата поштового відправлення 23.08.2017 року а.с.110)

Оскільки матеріали справи не містять будь-яких повідомлень про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не порушено установлений законом місячний строк звернення до суду.

Підставою звільнення позивача зазначено Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII.

Відповідно до пункту 1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", зокрема, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року № 141-142, і відповідно, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

За приписами пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. (п.10 Розділу XI Закону).

Згідно з п. 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Порядок проходження служби працівниками органів внутрішніх справ України регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 64 "г" Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Згідно з п.10 цього Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Згідно з абзацом третім статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ прийнятий уповноваженою посадовою особою.

Проте, відповідач не врахував положень п. 17 розділу 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ , статей 179,184 Кодексу законів про працю України, якими встановлено гарантії, передбачені для жінок, які мають дітей віком до шести років, які потребують домашнього догляду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ було видано всупереч вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим наказ підлягає скасуванню.

Зазначене положення відповідає правовій позиції Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Так, у рішенні ЄСПЛ від 22.03.2012 року по справі "ОСОБА_4 проти Російської Федерації" зазначено, що по-перше, право на відпустку по догляду за дитиною належить всім громадянам без будь-яких відмінностей за ознаками статі або професії. Збройні сили, поліція та державні службовці не виключаються з числа користувачів цього фундаментального права.

Судовим розглядом встановлено, що позивачу не було запропоновано жодної посади в поліції, а отже не виконано обов'язку встановити можливість використання позивача на службі в поліції.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що відповідачем платіжним дорученням №129 від 17.10.2017 року було сплачено судовий збір у розмірі 2112,00 грн. на реквізити: отримувач УДКСУ у Основянському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999628, банк отримувача ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок № 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173. (а.с.96)

Однак, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 року відповідачу було повідомлено про необхідність сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 1408,00 грн. (а.с.91-92)

Таким чином, позивачем було сплачено судовий збір більшому розмірі, а саме, на 704,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При цьому, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір.

За змістом статті 1 Закону Про судовий збір судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу окремих документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Бюджетним кодексом України встановлено, що рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Державною казначейською службою України (пункт 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення").

Частиною 7 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе повернути Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп., яка була надмірно сплачена платіжним дорученням №129 від 17.10.2017 року.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2017р. по справі № 820/3781/17 залишити без змін .

Повернути Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) з Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп., яка була надмірно сплачена платіжним дорученням №129 від 17.10.2017 року на реквізити: отримувач УДКСУ у Основянському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999628, банк отримувача ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок № 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 14 грудня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7