Ухвала суду № 71030932, 13.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 р.Справа № 820/3193/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 820/3193/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" (далі ТОВ "Родій Фарм"), звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 26.10.2016 року щодо донарахування ТОВ Родій Фарм податку на додану вартість у сумі 145897,16 грн., в тому числі: 97264,77 грн. - основний платіж та 48632,39 грн. - штрафні санкції. (а.с.3-8 т.1)

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 820/3193/17 задоволено адміністративний позов ТОВ "Родій Фарм" в повному обсязі. (а.с.35-38 т.3)

Не погодившись із судовим рішенням, ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні адміністративного позову. (а.с.44-48 т.3)

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "Родій Фарм" зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку та є платником податку на додану вартість.

Із матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено документальну планову виїзну ТОВ "Родій Фарм", податковий номер 38117652, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами проведеної податковим органом перевірки складено акт № 233/20-40-14-03-08/38117562 від 18.05.2016 року з відповідними додатками. (а.с.13-144 т.1)

Проведеною перевіркою зафіксовано порушення ТОВ "Родій Фарм" (а.с.116 т.1), в тому числі:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України;

- ст.ст.44, 198, 201 Податкового кодексу України;

- абз.»а» п.176.2 ст176 Податкового кодексу України;

- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 року №637.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Харківській області щодо ТОВ "Родій Фарм" було прийнято податкові повідомлення-рішення, які було оскаржено підприємством в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги ТОВ "Родій Фарм" рішенням Державної фіскальної служби України від 19.10.2016 року №22599/6/99-99-11-01-01-25 (а.с.185-195 т.2) частково задоволено скаргу підприємства та скасовано частину податкових повідомлень-рішень, в тому числі скасовано податкові повідомлення-рішення в частині визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ламбарді», ТОВ «ГРАНД ДИСТРИБЮШН СХІД», ПФ «СТЦ-ІСТОК», ТОВ «ОСОБА_3 КОМПАНІ» і у відповідній частині штрафні санкції.

Враховуючи висновки перевірки та рішення ДФС України про результати розгляду скарги, ГУ ДФС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.10.2016 року щодо донарахування ТОВ Родій Фарм податку на додану вартість у сумі 145897,16 грн., в тому числі: 97264,77 грн. - основний платіж та 48632,39 грн. - штрафні санкції. (а.с.10-12 т.1)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Родій Фарм надано до перевірки податковому органу всі необхідні належним чином оформленні первинні документи, які підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту по податку на додану вартість. При цьому, податковим органом не наведено жодних належних обґрунтувань, які б підтверджували неможливість здійснення позивачем із контрагентами господарських операцій, та не надано доказів на підтвердження таких порушень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки податкового органу про завищення ТОВ "Родій Фарм" сум податкового кредиту по податку на додану вартість стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «Техно-промкомплекс»,ТОВ «ТД «Трейдторг», концерном «Високі технології права» та ТОВ «БК Рубікон ЛЮКС». (а.с.41, 48-75, 81-85, 88-94 т.1, а.с.186-193 т.2)

Так, податковим органом вказано, що господарські операції ТОВ "Родій Фарм" із вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 198.1 та 198.2 вищевказаної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В той же час, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 даного Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Положеннями ч.2 ст.9 Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, в тому числі, такі обов'язкові реквізити: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

При цьому, згідно із ч.ч.3 та 5 ст.9 Закону України №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

В свою чергу, згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання податкових накладних не може бути визнано судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

При цьому, слід відмітити, що окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню податкового кредиту за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема, щодо взаємовідносин ТОВ «Родій Фарм» із ТОВ «Техно-промкомплекс», ТОВ «ТД ТРЕЙДТОРГ», концерном «Високі технології права» та ТОВ «БК РУБІКОН ЛЮКС».

Так, між ТОВ «Родій Фарм» (замовник) та ТОВ «БК РУБІКОН ЛЮКС» (підрядник) було укладено Договір підряду від 15.07.2014 року № 15/07-02 та Додаток №1 до нього «Технічне завдання №1». (а.с.223-229 т.1)

Відповідно до п.1.1 Договору підрядник зобов'язується виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті (згідно договірної ціни, що затверджено Сторонами), який розташовано за адресою: м. Маріуполь, пр-т Металургів, 47 (надалі - роботи), а також зобов'язується передати виконані роботи (результат виконаних робіт) замовнику у встановлений цим Договором термін (строк). Підрядник зобов'язується усувати виявлені недоліки робіт протягом встановленого Договором терміну (строку). Конкретний перелік робіт та вимоги до їх виконання визначено Сторонами у Технічному завданні №1, що є додатком №1 до дійсного Договору.

На підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції, ТОВ «Родій Фарм» надано до матеріалів справи копії наступних документів, в тому числі узгоджені та підписані сторонами: технічне завдання №1 від 15.07.2014 року, акт № 0829/04 від 29.08.2014 року приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року за формою КБ-2в, довідка від 29.08.2014 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2014 року за формою КБ-3, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1на поточний ремонт приміщення, договірна ціна на будівництво «Поточний ремонт приміщення», підсумкова відомість ресурсів замовника (витрати по факту) за серпень 2014 року, розрахунки №№ 1- 4 «Прямі витрати і загальновиробничі витрати», акт приймання-передачі матеріалів, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкова відомість ресурсів замовника, акт цільового використання матеріалів, податкова накладна № 6 від 29.08.2014 року. (а.с.230-250 т.1, а.с.1-21 т.2)

Також, між ТОВ «Родій Фарм» було укладено із ТОВ «ТД ТРЕЙДТОРГ» Договір від 28.04.2014 року №04/89 на надання послуг. (а.с.156 т.1)

Відповідно до умов даного Договору ТОВ «ТД ТРЕЙДТОРГ» приймає на себе зобовязання надати комплекс послуг по розповсюдженню інформаційних листівок та проведенню промоакцій продукції засобів гігієни та дитячого харчування, а також надання послуг маркетингового дослідження ринків.

На підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції, ТОВ «Родій Фарм» надано до матеріалів справи копії наступних документів, в тому числі узгоджені та підписані сторонами: звіт від 30.05.2014року, звіт про виконані роботи від 30.05.2014 року, акт № 0530/29 від 30.05.2014 року, податкова накладна № 303 від 30.05.2014 року, акт № 0530/30 від 30.05.2014 року, податкова накладна № 304 від 30.05.2014 року, акт № 0530/31 від 30.05.2014 року, податкова накладна № 305 від 30.05.2014 року, акт № 0530/32 від 30.05.2014 року, податкова накладна № 306 від 30.05.2014 року, акт № 0530/33 від 30.05.2014 року, податкова накладна № 307 від 30.05.2014 року, акт № 0530/34 від 30.05.2014 року, податкова накладна № 308 від 30.05.2014 року, акт № 0530/35 від 30.05.2014 року, податкова накладна № 309 від 30.05.2014 року, акт № 0530/36 від 30.05.2014 року, податкова накладна № 310 від 30.05.2014 року, акт № 0530/37 від 30.05.2014 року, податкова накладна № 311 від 30.05.2014 року, платіжні доручення № 2563 від 29.09.2014 року, тощо. (а.с.157-177 т.1, а.с.24, 95-105, 117-129 т.2)

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи містяться судові рішення у справі №808/7859/14 за позовом ТОВ «ТД ТРЕЙДТОРГ» до податкових органів про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії. (а.с.75-89 т.2)

Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року був частково задоволений позов ТОВ «ТД ТРЕЙДТОРГ»: визнано протиправними дії ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя щодо проведення зустрічної звірки підприємства, за результатами якої складено акт № 179/08-27-2211/38993653 від 18.08.2014 року Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ТД ТРЕЙДТОРГ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року; визнано незаконними дії ДПІ щодо внесення коригувань до АІС Податковий блок на підставі даного акту; зобовязано ДПІ відновити в АІС Податковий блок показники ТОВ «ТД ТРЕЙДТОРГ» по ПДВ, що були відкориговані на підставі акту № 179/08-27-2211/38993653; зобовязано ДПІ вилучити з електронних баз даних інформацію, внесену на підставі акту № 179/08-27-2211/38993653. В подальшому, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року постанова суду першої інстанції була скасована лише в частині визнання протиправними дій ДПІ по проведенню зустрічної звірки, а в іншій частині була залишена без змін.

При цьому, слід відмітити, що в межах даної справи спірним був саме період травень-червень 2014 року, в якому мали місце взаємовідносини між ТОВ «Родій Фарм» та ТОВ «ТД ТРЕЙДТОРГ».

Крім того, між ТОВ «Родій Фарм» та ТОВ «Техно-промкомплекс» було укладено Договір від 08.05.2014 року № 08/05/14 та Додаткову угоду №1 щодо купівлі-продажу торгівельного обладнання. (а.с.145-148 т.1)

На підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції, ТОВ «Родій Фарм» надано до матеріалів справи копії наступних документів, в тому числі узгоджені та підписані сторонами: (а.с.149-155 т.1, а.с.22-23 т.2)

- видаткова накладна № 140 від 14.05.2014 року, рахунок-фактура № 140 від 14.05.2014 року, товарно-транспортна накладна № 140 від 14.05.2014 року, податкова накладна № 38 від 14.05.2014 року,

- видаткової накладної № 141 від 14.05.2014 року, рахунок-фактура № 141 від 14.05.2014 року, податкова накладна № 39 від 14.05.2014 року,

- платіжні доручення № 1777 від. 14.07.2014 року, № 2473 від 18.09.2014 року.

В матеріалах справи містяться судові рішення у справі №820/3078/15 за позовом одного із контрагентів ТОВ «Техно-промкомплекс», які стосуються взаємовідносин з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року (а.с.204-208 т.2, а.с.3-9 т.3). При цьому, в даних судових рішеннях відмічено, що податковим органом в ході проведення перевірки підприємства не встановлено порушень при здійсненні господарських операцій із ТОВ «Техно-промкомплекс» (а.с.206 т.2, а.с.5 т.3).

Проте, в матеріалах справи також містяться судові рішення по справі №820/4411/15 за позовом ТОВ «Техно-промкомплекс» до ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо визнання протиправними дій податкового органу із внесення до Інформаційної системи "Податковий блок" відносно підприємства відхилень між показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно задекларованими позивачем в податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.03.2014 року по 30.06.2014 року та з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року, та показниками податкового кредиту з ПДВ та податкових зобов'язань з ПДВ за цей же періожд згідно з актом від 30.03.2015 року за № 928/20-31-22-03-07/38381673 без прийняття податкового повідомлення-рішення та проведення процедури узгодження самостійно визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з податку (збору), а також щодо зобов'язання ДПІ вчинити дії щодо відновлення в Інформаційній системі "Податковий блок" таких показників. Так, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Техно-промкомплекс» та зазначено, що висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, і не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку, а є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції на виконання своїх службових обов'язків. Зазначені дії самі по собі не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав. (а.с.214-219 т.2)

ТОВ «Родій Фарм» із концерном «Високі технології права» було укладено Договір №01/04/14-1 від 01.04.2014 року купівлі-продажу та Додаткову угоду №1. (а.с.178-181 т.1)

Відповідно до умов даного Договору ТОВ «Родій Фарм» було придбано у контрагента косметику по догляду за обличчям та тілом, дитяче харчування, засоби гігієни, діабетичне харчування, діетичні добавки, БАД, спортивне харчування та вироби медичного призначення.

На підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції, ТОВ «Родій Фарм» надано до матеріалів справи копії наступних документів, в тому числі узгоджені та підписані сторонами: (а.с.182-222 т.1, а.с.25-26, 95-105, 130-177 т.2)

- від 04.04.2014 року видаткова накладна № 135, рахунок-фактура № 135, товарно-транспортна накладна № 135, податкова накладна № 1,

- від 10.04.2014 року видаткова накладна № 171, рахунок-фактура № 171, товарно-транспортна накладна № 171, податкова накладна № 7,

- від 15.04.2014 року видаткова накладна № 186, рахунок-фактура № 186, товарно-транспортна накладна № 186, податкова накладна № 15,

- від 17.04.2014 року видаткова накладна № 201, рахунок-фактура № 201, товарно-транспортна накладна № 201, податкова накладна № 22,

- від 21.04.2014 року видаткова накладна № 211, рахунок-фактура № 211, товарно-транспортна накладна № 211, податкова накладна № 31,

- від 22.04.2014 року видаткова накладна № 214, рахунок-фактура № 214, товарно-транспортна накладна № 214, податкова накладна № 35,

- від 28.04.2014 року видаткова накладна № 227, рахунок-фактура № 227, товарно-транспортна накладна № 227, податкова накладна № 48,

- платіжні доручення № 1183 від 12.05.2014 року, №2188 від 21.08.2014 року,

- інші документи, в тому числі сертифікати якості, посвідчення про якість та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Також, що в матеріалах справи містяться судові рішення у справі № 820/7740/15 за позовом концерну «Високі технології права» до ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про зобовязання вчинити певні дії (а.с.90-94 т.2). Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 року, яка набрала законної сили, визнано противними дії податкового органу щодо встановлення субєкту господарювання стану платника податків «9» (відсутність за місцезнаходженням) та зобовязано ДПІ змінити позивачу стан платників податків «9» на стан платника податків « 0».

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення відповідних товарів здійснювалось ПП Вегамакс відповідно до Договору від 28.03.2014 року № ВМ-280306 з надання послуг з автомобільного перевезення і транспортної експедиції. (а.с.178-180 т.2)

На підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції, ТОВ «Родій Фарм» надано до матеріалів справи копію узгодженого та підписаного сторонами акту надання послуг № 1368 від 30.05.2014 року, в якому відображені транспортно-експедиторські послуги, їх маршрути та вартість. Також, на підтвердження здійснення оплати за надані послуги позивачем надано до матеріалів справи копію платіжного доручення № 1739 від 14.07.2014 року. (а.с.181-182 т.2)

Також, із матеріалів справи вбачається, що придбані ТОВ «Родій Фарм» матеріальні цінності та отримані послуги/виконані роботи були оприбутковані в бухгалтерському обліку позивача та використані у його господарській діяльності, оскільки підприємство здійснює торгівельну діяльність через мережу аптек, що підтверджується наявними в матеріалах справи ліцензіями на роздрібну торгівлю лікарськими засобами (а.с.106-116 т.2, а.с.10-26 т.3).

Зміна майнового стану ПрАТ «Бетон» за результатами здійснення вказаних господарських операцій підтверджується також Звітом про фінансові результати за 2015 рік (а.с.183-184 т.2)

Щодо посилань апелянта на наявну у нього податкову інформацію про контрагентів позивача, колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях за умови, що контрагент платника податків зареєстрований належним чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань відсутні негативні відомості щодо стану такого контрагента, а також контрагент є платником податку на додану вартість.

Так, вищевказані підприємства-контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані в якості юридичних осіб у встановленому законом порядку та були платниками податку на додану вартість. (а.с.54-74 т.2)

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Щодо наявних в матеріалах справи ухвал від 20.05.2016 року по справі №200/9039/16-к (а.с.209-212, 220-223 т.2), від 05.08.2015 року по справі №200/15312/15-к (а.с.224-226 т.2), від 05.08.2015 року по справі №200/15382/15-к (а.с.227-230 т.2), від 05.02.2016 року по справі №757/3902/16-к (а.с.233-235 т.2) та від 14.03.2017 року по справі №757/14008/17-к (а.с.236-238 т.2), в яких вказано про наявність ознак «фіктивності» у ряду субєктів господарювання, в тому числі у ТОВ «ТД ТРЕЙДТОРГ», ТОВ «БК РУБІКОН ЛЮКС», концерн «Високі технології права», та про наявність ознак безтоварних операцій у таких субєктів, колегія суддів відмічає наступне.

Із змісту вказаних ухвал вбачається, що вони постановлені в межах розгляду слідчими суддями клопотань по кримінальним провадженням про проведення обшуків, про надання тимчасового доступу до речей і документів та про проведення податкової перевірки.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.283 Кримінального процесуального кодексу України особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Згідно зі ст.369 Кримінального процесуального кодексу України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. Судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.

Таким чином, в даному випадку мова йде про вчинення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування злочинів у формі досудового слідства, а тому обставини, викладені в таких ухвалах суду ще не є встановленими та доведеними і можуть бути, в подальшому, спростовані в ході досудового слідства із закриттям кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України , розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Положеннями ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Враховуючи вищевказане керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 820/3193/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 14 грудня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6