Постанова № 71030682, 12.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-6269/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітапласт-Компані» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000272300/2 від 12.04.2010, № 0000272300/3 від 16.06.2010.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року скасовано та ухвалено нову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі просив, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період з 20.10.2009 по 02.11.2009 була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Вітапласт-Компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 29.11.2005 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 15.06.2009 № 1358/23-2/33921922, відповідно до висновків якого, окрім іншого, за позивачем встановлено порушення п.5.1, п.п. 5.3.3 та 5.3.9, п.п.5.4.4. п.5.4ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) в результаті чого завищено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 707 488,75 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 27.11.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення № 000962300/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1 076 573,93 грн, у тому числі 707 488,75 грн за основним платежем та 369 085,18 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення № 000962300/0 скасовано в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 11 505,60 грн. У зв'язку із цим, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112300/1, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1 065 068,33 грн, у тому числі 707 488,75 грн за основним платежем та 357 579,58 грн за штрафними (фінансовими) санкціями

Рішенням Державної податкової адміністрації у Київській області від 06.04.2010 № 753/10/25-017/28-279 податкові повідомлення-рішення № 000962300/0 та № 0000112300/1 скасовані в частині донарахованої суми податку на прибуток в розмірі 19 176 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 422,40 грн У зв'язку із цим, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272300/2, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1 032 469,93 грн, у тому числі 688 312,75 грн за основним платежем та 344 157,18 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, визначені у податковому повідомленні-рішенні № 0000272300/2 суми податкового зобов'язання залишені без змін. На підставі викладеного, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272300/3 від 16.06.2010.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи у сукупності (договори, акти виконаних робіт, звіти щодо проведених маркетингових послуг), а також встановлені у судовому процесі обставини щодо основного виду діяльності позивача (оптова торгівля лікарськими засобами, виробництво фармацевтичних препаратів, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами), збільшення у товариства доходу, підтверджують факт вчинення товариством господарських операцій з придбання послуг та зв'язок з господарською діяльністю

Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи 08 грудня 2011 року постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що акти виконаних робіт не містять змісту та обсягу виконаної господарської операції, одиницю виміру, яка характерна до відповідної господарської операції, не дають повної інформації щодо обсягу та характеру наданих послуг.

Направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд наголосив на тому, що суд апеляційної інстанції обмежився лише наявністю недоліків у актах виконаних робіт, а докази надані позивачем та зібрані судом першої інстанції проти доводів податкового органу, що спростовують достовірність даних податкового обліку ТОВ «Вітапласт-Компані», судом не досліджувалися. Крім того, скасовуючи постанову першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд не надав правового значення тій обставині, що суд першої інстанції не досліджував обставини встановлені у ході податкової перевірки щодо наявності у ТОВ «Вітапласт-Компані» безнадійної кредиторської заборгованості за придбані товари у ТОВ «Компанія «Вісан», вартість яких була віднесена товариством до складу валових витрат.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (пункт 1 статті 8 Закону № 996-ХІV).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, господарська операція являє собою дію або подію, яка веде до змін у фінансовому стані підприємства.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток за відсутності факту придбання товару (надання послуги, виконання роботи).

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні відповідних сум податкової звітності, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності відповідач вказав на нереальність господарських операцій позивача з у ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ТОВ «Компанія «Вісан».

Контролюючий орган в акті перевірки посилався на те, що господарські операції з придбання маркетингових, інформаційних та юридичних послуг не мали дійсного економічного змісту, оскільки у вчинених операціях відсутня бізнес-мета, акти виконаних робіт містять недоліки щодо обов'язкових реквізитів, які повинен мати первинний документ, що унеможливлює встановити зв'язок між фактом придбання послуг і господарською діяльністю ТОВ "Вітапласт-Компані", а інші первинні документи під час перевірки товариство на підтвердження факту отримання послуг та їх зв'язок із господарською діяльністю не надало. Висновок контролюючого органу щодо безпідставного віднесення до витрат вартості придбаних товарів у ТОВ "Компанія "Вісан" обґрунтований тим, що ТОВ "Вітапласт-Компані" не здійснювало компенсації вартості придбаних товарів, окрім того ТОВ "Компанія "Вісан" визнано банкрутом, а відтак кредиторська заборгованість позивача є безнадійною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 01.04.2006 було укладено договір з року ФОП ОСОБА_4 щодо надання маркетингових послуг по проведенню дослідження фармацевтичних препаратів, вивченню ринку збуту медикаментів.

Позивач по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_4 згідно вказаного договору включило до складу валових витрат 343 835 грн, що відображено в деклараціях з податку на прибуток. Проте, відповідач вважає, що ТОВ «Вітапласт-Компані» неправомірно сформувало вказані суми податкової звітності, що призвело до заниження прибутку.

На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_4 були підготовлені: «Звіт про ринок системних антигістамінних препаратів», «Маркетингове дослідження полівітамінних препаратів», «Маркетингове дослідження препаратів для підвищення потенції; прогноз попиту. Застосування «Новагри» при лікування ерекції», які наявні в матеріалах справи.

На підставі викладеного сторонами були підписані відповідні акти приймання-передачі послуг.

Також позивачем було укладено договір від 01.01.2007 № 01 з ФОП ОСОБА_5 щодо надання маркетингових послуг. TOB «Вітапласт Компані» включило до складу валових витрат 316 940 грн по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_5

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем було надано акти виконаних робіт замовлення, розписки, а також власне маркетингові дослідження проведені ФОП ОСОБА_5 на тему: «Роздрібні продажі Лікарських засобів, БАДів, ІМН та косметики в аптечних закладах України», «Маркетингові дослідження ринку презервативів України. Маркетингові дослідження презервативів TM «DUREX», «Маркетингові дослідження лікарських засобів при інфекціях сечостатевих шляхів».

Позивач також мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_6 на підставі договору від 02.02.2007 року №14 щодо надання маркетингових послуг. Товариство включило до складу валових витрат 424 440 грн по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_6

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем було надано акти виконаних робіт та власне маркетингові дослідження проведені на тему: «Дослідження ринку по групі N в Донецькій області, частина І (період березень-травень 2006 року), частина II (період червень - серпень 2006 року)», «Аналіз застосування медичних препаратів в області гастроентерології. Про перспективи виробництва гастроентерологічних препаратів для ринку України», «Дослідження препаратів Індійських компаній».

З ФОП ОСОБА_15 позивачем було укладено договір від 02.02.2007 №15 про надання маркетингових послуг та включено до складу валових витрат 208 000 грн.

На виконання зазначеного договору були складені акти виконаних робіт. Позивачем також було надано маркетингові дослідження, проведені ФОП ОСОБА_15, на теми: «Обсяг продажу препаратів виробництва РФ через аптечні мережі України в 2007 році», «Пропорційна активність компанії-виробників лікарських засобів по роботі з лікарями 2007 рік».

На підставі договору від 07.11.2007 №17 про надання маркетингових послуг, укладеного із ФОП ОСОБА_8, TOB «Вітапласт Компані» включило до складу валових витрат 279 810 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем було надано акти виконаних робіт та маркетингові дослідження проведені: «Дослідження медпрепаратів групи ГІНК.», «Аналіз розвитку фармацевтичної продукції в Україні» та «Аналіз медикаментів при лікуванні опіків шкіряних покривів».

Позивачем 01.04.2008 було укладено договір №17 з ФОП ОСОБА_16 щодо надання інформаційно-консультаційних послуг, за результатами виконання якого TOB «Вітапласт Компані» включило до складу валових витрат 131 860 грн.

ФОП ОСОБА_16 було надано звіти на тему: «Вироби медичного призначення і презервативи в аптечних установах Західного регіону. Рекомендації», «Вироби медичного призначення і лікарські засоби від Компанії «Вітапласт Компані» в аптечних установах Західного регіону. Нові умови роботи. Рекомендації.», «Препарати Селданафілу в аптечних установах Західного регіону. Вінілін в аптечних установах регіону. Рекомендації.», «Пластирі в аптечних установах Західного регіону. Вироби марки «Вітапласт». Рекомендації.».

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем було також були надані акти виконаних робіт замовлення та відповідні розписки.

Також позивач уклав з ФОП ОСОБА_10 договір від 20.09.2006 №4 про надання послуг з питань комерційної діяльності підприємства на 2006 рік та стимулювання збуту продукції. TOB «Вітапласт Компані» включило до складу валових витрат 115 000 грн по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_10

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_10 були надані консультації з питань виробництва ЛЗ «Вінілін» (Бальзам Шостаковського), що підтверджується актом виконаних робіт від 28.09.2007, у результаті чого підприємством було розпочато власне виробництво ЛЗ « Вінілін» та підписаний договір на постачання субстанції Вінілін з ДП «Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій «Хімтехнологія» № 267 від 30.11.2007, підписаний договір підряду на виготовлення продукції з матеріалу замовника з ВАТ «Фітофарм» від 18.12.2007.

Позивач також мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_11 на підставі договору від 04.05.2006 № 4 про надання маркетингових послуг.

На виконання умов договору складено акт виконаних робіт від 30.04.2007 на 60 000 грн, звіти на тему: «Азитроміцин в лікуванні інфекцій нижніх відділів урогенитального тракту», «Дослідження макролідів та азалідів (Азитроміцин)».

Між позивачем та ФОП ОСОБА_12 02.04.2007 укладено договір №9 про надання маркетингових послуг. TOB «Вітапласт Компані» включило до складу валових витрат 62 000 грн по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_12

На виконання умов договору складено акт виконаних робіт від 30.04.2007 на 60 000 грн, звіти на тему: «Азитроміцин - новий компонент антихеликобактерної терапії». «Дослідження ринку протимікробних та проти паразитних лікарських засобів», «Аптечні продажі в регіонах України 1 півріччя 2007 року» та «Структура аптечних мереж».

Позивачем також було укладено договір від 06.08.2007 №16 з ФОП ОСОБА_13 про надання маркетингових послуг. TOB «Вітапласт компані» включило до складу валових витрат 466 000 грн по взаємовідносинах з ОСОБА_13

На виконання умов договору складено акт виконаних робіт від 30.04.2007 на 60 000 грн, маркетингові дослідження на тему: «Аналіз конкурентно спроможності продукції РУП «Белмедперпаратп». Сучасний фармакологічний ринок препаратів замісто-гормональної терапії», «Перспектива виробництва кардіологічних препаратів для TOB «Вітапласт Компані», розміри, структура ринку, сегментація по відношенню к кардіологічним препаратам та по покупним характеристикам, соціально-демографічні та поведінкові особливості ринку та його сегментів», «Огляд фармацевтичного ринку за І півріччя 2008 року.», «Аптечний ринок міста Києва: висновки І кварталу 2009 року.», «Аналіз ринку генеричних та оригінальних лікарських засобів» та «Відхаркувальні та мукалітичні препарати в структурі фармацевтичного ринку».

Договори про надання юридичних послуг від 03.07.2007 року №004-Ю07 та від 02.04.2009 року №003-Ю09 укладалися позивачем з ФОП ОСОБА_14 ТОВ «Вітапласт компані» включило до складу валових витрат 332 400 грн по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_14

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_17 надавав позивачу наступні послуги: юридичні консультації по оформленню та продовженню дозволу на працевлаштування директора з виробництва ОСОБА_18, юридичні консультації на отримання та продовження тимчасової посвідки на тимчасове проживання директору з виробництва ОСОБА_19, юридичні консультації на отримання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб ВІНІЛІН, юридичні консультації по підготовці позову до Господарського суду Черкаської області, юридичне консультування по судовій справі № 9/396-08, яка розглядалася Господарським судом Київської області та у Київському міжобласному апеляційному господарському суді, підготовка касаційної скарги на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду до Вищого господарського суду, юридичне консультування по судовій справі щодо визнання недійсним ліцензійного договору на використання знаку для товарів та послуг "СОЛИЗИМ", юридичне консультування по судовій справі щодо визнання недійсним ліцензійного договору на використання знаку для товарів та послуг "СОМІЛАЗА", юридичні послуги по отриманню даних стосовно знаку для товарів і послуг ВИНИЛИН з Державного департаменту інтелектуальної власності, юридичні послуги щодо переоформлення ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами, юридичні послуги по підготовці документів на державну перереєстрацію пластирів для медичного застосування з подальшим отриманням свідоцтва про державну реєстрацію та інші,

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем були надані відповідні акти виконаних робіт.

Сторони не заперечують здійснення взаєморозрахунків згідно вказаних вище договорів, а відповідач в спірному акті перевірки констатує відсутність дебіторської та кредиторської заборгованості у позивача з зазначеними фізичними особами-підприєцями.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, діяльність позивача у спірний період була прибутковою, велась активна робота з укладення нових договорів з покупцями та постачальками медичної продукції, а тому у апеляційного суду відсутні підстави ввжати, що укладення вище наведених договорів не мало ділової мети.

Поряд із цим, відповідач в акті перевірки наголошує на те, що акти виконаних робіт не містять повної інформації стосовно об'єкта досліджень, відомості про методи та способи проведення маркетингових досліджень, відомості про територію, щодо якої проводилися вищезазначені послуги, одиницю виміру, що на його думку, позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю.

Проте, на переконання апеляційного суду, окремі недоліки первинних документів, у даному випадку - актів приймання-передачі послуг, не можуть бути підставою для позбавлення платника податків на отримання податкової вигоди якщо з інших документів вбачається, що господарські операції буди реальними та спрямованими на настання відповідних правових наслідків.

Крім цього, на думку відповідача, усі дослідницькі проекти належить виконувати у повній відповідності зі Стандартами Якості маркетингових досліджень Української асоціації досліджень (УAM), затвердженими третьою міжнародною науково - практичною конференцією УАМ 23.02.2002.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, УАМ є Всеукраїнською громадською організацією, діє на підставі власного статуту і ані позивач, ані його контрагенти не є її членами, а тому дія внутрішніх нормативних актів УАМ не розповсюджується на позивача та його контрагентів, не є для них обов'язковою.

Відповідач в судовому засіданні стверджував, що позивачем від час перевірки всі звіти не надавалися. Проте колегія суддів апеляційного суду наголошує на тому, що такі звіти були надані на вимогу суду першої інстанції та наявні в матеріалах справи. При цьому, відповідач у ході проведення спірної не вимагав від позивача надати такі звіти (дослідження).

Так, відповідно до п. 2.3.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, у разі відсутності первинних документів або ненадання первинних документів, посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні результатів перевірки зазначається перелік документів, що не надані для перевірки та до акту додаються пояснення посадових осіб та інших працівників суб'єкта господарювання щодо відсутності первинних та інших документів.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що такий перелік документів відсутній. Відсутні також докази того, що відповідачем вимагались пояснення посадових осіб та інших працівників суб'єкта господарювання щодо відсутності первинних та інших документів.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що адміністративний суд не обмежений лише тими доказами, які перевірялися під час здійснення податкової перевірки, оскільки з метою дослідження сутності спірних правовідносин, реальності чи нереальності відповідних господарських операцій, суд з огляду на принцип офіційності зобов'язаний відповідно до ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Посилання відповідача в акті перевірки на те, що окремі контрагенти позивача були пов'язаними з ним особами, колегія суддів також відхиляє, оскільки норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не забороняли господарські операції з пов'язаними особами. Окрім того, пов'язаність осіб-контрагентів із платником податку може впливати виключно на формування договірної ціни у експортно-імпортних операціях такого платника.

Відповідач також стверджує, що не можливо ідентифікувати, до якого саме акту було надано звіт (дослідження). Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, звіти (дослідження) можливо ідентифікувати, оскільки до звітів (дослідження) є замовлення та розписки про їх отримання, які скріплені печатками та підписами і належним чином зареєстровані в журналі вихідної кореспонденції.

Відповідач обґрунтовує своє рішення про порушення позивачем пп. 5.4.4. п. 5.4 Закону № 334/94-ВР тим, що, на його думку, витрати позивача на отримання від третіх осіб послуг з маркетингових досліджень та консультаційних послуг має обліковуватися як витрати подвійного призначення. Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані положення не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки за укладеними договорами позивач не був продавцем товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.23. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків , затверджених наказом Державної Податкової Адміністрації України від 27 травня 2008 року № 355, у разі виявлення перевіркою взаємовідносин платника податку з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, здійснення фінансово-господарських операцій з ознаками сумнівних, укладання нікчемних та оспорюваних правочинів, підрозділи, що здійснюють (очолюють) перевірку, не пізніше наступного робочого дня за днем встановлення факту взаємовідносин з такими суб'єктами або здійснення наведених операцій, повідомляють про це підрозділи податкової міліції для проведення відповідних заходів із забезпечення збору інформації щодо здійснення посадовими особами платників податків дій, спрямованих на порушення публічного порядку, зловживання правом, порушення моральних засад суспільства, приховування фактично здійснених операцій, що буде використано в акті перевірки як доказова база.

Підрозділи податкової міліції встановлюють та перевіряють факти фіктивності таких суб'єктів, сумнівності проведених фінансово-господарських операцій, укладання нікчемних та оспорюваних правочинів, здійснення посадовими особами платників податків дій, спрямованих на порушення публічного порядку, зловживання правом, порушення моральних засад суспільства, приховування фактично здійснених операцій і про результати проведених заходів не пізніше 5 календарних днів від дня отримання запиту письмово повідомляють підрозділи, що здійснюють (очолюють) перевірки, та надають відповідні документи, які підтверджують встановлені факти.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відділом податкової міліції ДПІ у Вишгородському р-ні за результатами перевірки позивача стосовно спірних господарських операцій 16 листопада 2009 року було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналіз рішення Європейського суду з прав людини п. 70 рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) та постанови Верховного Суду України від 11 грудня 2007 року (№21-1376во06), дає підстави для висновку, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Беручи до уваги викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно сформовано суми податкової звітності по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14

Поряд із цим, Вищий адміністративний суд України, повертаючи справу на новий розгляд наголосив на тому, що у даній справі належить дослідити обставини, встановлені у ході податкової перевірки щодо наявності у ТОВ «Вітапласт-Компані» безнадійної кредиторської заборгованості за придбані товари у ТОВ «Компанія «Вісан», вартість яких була віднесена товариством до складу валових витрат.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Компанія «Вісан» відвантажило позивачу товар на загальну суму 76 704 грн. Проте, позивачем не було здійснено оплату вказаного товару, а ТОВ «Компанія «Вісан» відповідно до постанови Господарського суду м. Києва від 15.01.2009 по справі № 44/17-б визнано банкрутом.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем ТОВ «Компанія «Вісан» поставлених товарів, тобто відсутні докази понесення позивачем зазначених витрат. Беручи до уваги те, що ТОВ «Компанія «Вісан» визнано банкрутом, отриманий позивачем від цього контрагента товар є отриманим безоплатно.

З огляду на викладене, керуючись визначенням валових витрат у п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, позивач протиправно відніс вказані кошти до складу валових витрат підприємства для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток.

Згідно п. 10.1 ст. 10 Закону № 334/94-ВР прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Відповідно до п. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-IIІ (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин далі - Закон № 2181-IIІ), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

За пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-IIІ У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, що ставка податку на прибуток підприємств станом на момент виникнення спірних правовідносин складала 25% об'єкта оподаткування та те, що відповідач у відповідності до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-IIІ застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 50% суми донарахованого податкового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині збільшення суми податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 19 176 грн та за штрафними (фінансовими) санкціям и у розмірі 9 588 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині збільшення суми податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 19 176 грн та за штрафними (фінансовими) санкціям и у розмірі 9 588 грн та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року скасувати в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000272300/2 від 12.04.2010 та № 0000272300/3 від 16.06.2010 в частині збільшення суми податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 19 176 грн та за штрафними (фінансовими) санкціям и у розмірі 9 588 грн.

У скасованій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст рішення виготовлений 15.12.2017.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Ісаєнко Ю.А.