Ухвала суду № 71030212, 14.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Суддя доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

14 грудня 2017 року Справа № 826/397/17

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Епель О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної казначейської служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині неналежного розгляду її звернення від 03 листопада 2016 року, порушення строків його розгляду, зобов'язати відповідача розглянути зазначене звернення належним чином та по суті; визнати неправомірною бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні компенсації у розмірі 3% річних на суму, присуджену до стягнення за судовим рішенням, та зобов'язати його здійснити таке нарахування, починаючи з 27 серпня 2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року адміністративний позов було задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 187 КАС України, а саме: апелянтом не сплачено судовий збір.

Так, відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

При цьому, у п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, яка набрала чинності станом на дату виникнення в апелянта права на апеляційне оскарження, закріплено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

У Законі України «Про Державний бюджет на 2016 рік» станом на 01.01.2016 р. було встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1378,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Разом з тим, предметом оскарження у даній адміністративній справі є дві вимоги немайнового характеру, а решта - похідні від них. Тому розмір судового збору за подання позовної заяви у цій справі складає - 551,20x2=1102,40 грн., а за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції: 1102,40 х 110% = 1212,64 грн.

Однак, апелянтом судовий збір сплачено не було та не надано суду жодних доказів, які б підтверджували наявність у нього пільг зі сплати судового збору, у відповідності до ст.5 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на момент виникнення в нього права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі.

При цьому, разом з апеляційною скаргою апелянтом було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Перевіривши доводи заявника вважаю, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічна правова норма закріплена у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.

При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст. 70 КАС України, доказами, а тому, для звільнення від сплати судового збору заявником має бути надано докази, які б переконливо свідчили про наявність у нього виключних обставин, що обумовлюють відсутність можливості сплатити судовий збір як на теперішній час, так і в майбутньому, а обставиною для відстрочення/розстрочення сплати судового збору - те, що сторона перебуває у важкому фінансовому становищі та на момент звернення до суду не мала можливості сплатити судовий збір.

Тож, для застосування судом положень статті 88 КАС України, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95 від 19.06.2001 р.), вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Однак, апелянтом не було надано належних і допустимих у розумінні ст. 70 КАС України доказів, які б підтверджували його важкий майновий стан та неспроможність сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі, наприклад виписок по рахункам, кошторису й тощо, а отже, в даному випадку відсутні жодні правові підстави для застосування судом норм ст. 88 КАС України, тож, у задоволенні вказаного вище клопотання слід відмовити.

Крім того, апелянтом подано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, однак, як вбачається з матеріалів справи, апелянтом строк не було пропущено, а тому в задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 Кодексу, застосовуються правила ст. 108 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає залишенню без руху і апелянту слід надати строк для усунення недоліків його апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Керуючись ст.ст. 88, 108, 187, 189, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволення клопотання Державної казначейської служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків протягом двадцяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом сплати судового збору в розмірі 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 64 (шістдесят чотири) коп. за наступними реквізитами: п/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030101, символ звітності - 206; призначення платежу - судовий збір, Київський апеляційний адміністративний суд, справа № 826/397/17.

Роз'яснити апелянтам, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений нею строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Суддя О.В. Епель