Ухвала суду № 71029992, 12.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 826/2601/17 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.М. від 26.01.2016 № 47179527 про стягнення виконавчого збору з ПАТ «Лубнигаз».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової В.А. від 26.01.2016 ВП №47179527 про стягнення виконавчого збору в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Лубнигаз" виконавчого збору у розмірі 6 438 грн.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.04.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47179527 з примусового виконання наказу № 18/1407/12 виданого 23.01.2015 Господарським судом Полтавської області про cтягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України 14 089 569,54 грн основного боргу, 532 289,85 грн пені, 656 812,52 грн інфляційних, 592 921,91 грн - 3% річних, 64 380,00 грн судових витрат.

ПАТ «Лубнигаз» 24.04.2017 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано заяву про зупинення виконавчого провадження.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП №47179527 від 27.04.2015 про зупинення виконавчого провадження, якою зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 18/1407/12 виданого 23.01.2015 Господарським судом Полтавської області до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

ПАТ «Лубнигаз» до відповідача подано заяву про долучення документів до матеріалів виконавчого провадження від 05.05.2015 якою повідомлено про часткове погашення боргу в сумі 64 380 грн.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 02.09.2015 винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП №47179527.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 у справі № 18/1407/12 розстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області щодо стягнення заборгованості в сумі 15 571 593,82 грн. на три роки рівними щомісячними платежами, відповідно до визначеного графіку.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 26.01.2016 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 593 597,38 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем рішення за якими було відкрито виконавче провадження у строк встановлений для добровільного виконання виконано не були, а тому у відповідача були наявні правові підстави для стягнення виконавчого збору. При цьому, суд зазначив про необґрунтованість стягнення виконавчого збору з суми у розмірі 64 380,00 грн, самостійно сплаченої позивачем на виконання наказу № 18/1407/12 виданого 23.01.2015 Господарським судом Полтавської області.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як передбачено п. 13.1, 13.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Враховуючи, що позивач в апеляційній скарзі не заперечує рішення суду першої інстанції в частині, якою позов було задоволено, колегія суддів не переглядає постанову у цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV ( у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 606-XIV) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, <…>. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV у постанові (про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як зазначалося, 08.04.2015 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47179527 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 18/1407/12 виданого 23.01.2015 про стягнення з позивача на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» коштів у загальному розмірі 16 468 263,60 грн. У зазначеній постанові також вказано про необхідність боржнику самостійно виконати рішення протягом семи днів з моменту винесення (отримання) постанови та наголошено на тому, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, рішення буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Разом із супровідним листом від 14.04.2015 № 15-0-34-1811/5.-448/5 відповідачем було направлено позивачу зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2015 ВП № 47179527 (а.с. 15-17, 129-131). Апеляційний суд звертає увагу на те, що з наданих копій супровідного листа неможливо встановити дату його отримання позивачем, однак, за твердженням останнього, постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла до нього 17.04.2015. Таким чином, позивач в строк до 24.04.2015 мав виконати рішення самостійно.

Не зважаючи на викладене, позивач не надав державному виконавцю жодного документального підтвердження виконання рішення у строк, встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження, що, у свою чергу, є безпосередньою підставою для початку примусового виконання рішення та стягнення з боржника, окрім іншого, виконавчого збору.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач стверджує, що стягнення виконавчого збору необгрунтованим, оскільки на час відкриття виконавчого провадження існували підстави для його зупинення за п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV.

Так, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 № 2711-IV (далі - Закон № 2711-IV) Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості (далі - Реєстр) - автоматизована комп'ютерна база даних, яка ведеться оптовим постачальником електричної енергії та призначена для накопичення, систематизації і зберігання відомостей про підприємства паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, а також для видачі відповідних документів, які підтверджують участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, визначеної цим Законом, і забезпечення інформацією користувачів Реєстру.

Згідно п.п. 7, 24 Порядку ведення реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості, та користування його даними, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 року № 1163 користувачами реєстру є: органи державної влади та органи місцевого самоврядування; розпорядники бюджетних коштів; державні цільові фонди; підприємства - учасники розрахунків; суди та правоохоронні органи.

Інформація про включення до реєстру підприємства надається користувачам відповідно до цього Порядку у формі витягів з реєстру на письмовий запит за формою, затвердженою Мінпаливенерго.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 606-XIV державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1-17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, <…>.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що державний виконавець зобов'язаний зупинити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу - боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону № 2711-IV (далі - Реєстр). При цьому, доказом включення підприємства до реєстру підприємства, є відповідний витяг, який надається на письмовий запит користувачів такого реєстру.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги Закону № 606-XIV не зобов'язують державного реєстратора здійснювати перевірку факту внесення підприємства-боржника до Реєстру та направляти відповідні запити для отримання такої інформації. При цьому, обов'язок повідомити про такі обставини містять положення ч. 5 ст. 12 Закону № 606-XIV, якою, окрім іншого передбачено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів <…> письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження <…>.

Як зазначає позивач, про наявність обставини включення його до Реєстру державного виконавця було повідомлено 23.04.2015, постанову про зупинення виконавчого провадження прийнято 27.04.2015. Тобто, у період, наданий позивачу на самостійне виконання рішення, виконавче провадження зупиненим не було. При цьому, апеляційний суд наголошує на тому, що у межах даної адміністративної справи не розглядається питання неправомірності бездіяльності відповідача внаслідок не зупинення провадження у певний строк, оскільки відповідних вимог позивачем заявлено не було.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що у відповідача були наявні підстави для прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору.

Необґрунтованим є посилання в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 по справі № 18/1408/12, якою розстрочено виконання наказу № 18/1407/12 виданого 23.01.2015 Господарським судом Полтавської області, оскільки на час прийняття цієї ухвали, строк самостійного виконання рішення закінчився.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині, що стосуються неврахування судом першої інстанції виконання позивачем наказу № 18/1407/12 виданого 23.01.2015 Господарським судом Полтавської області на суму 300 000 грн згідно платіжного доручення № 693, оскільки зазначених доказів до суду першої інстанції надано не було. Окрім того, як вбачається з витребуваних судом апеляційної інстанції матеріалів виконавчого провадження, про сплату вказаних коштів відповідача було повідомлено лише 04.06.2015 (т. 1 а.с. 145), тобто після спливу строку на самостійне виконання рішення.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач в апеляційній скарзі посилається також на норми п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), на що апеляційний суд вважає за необхідне зауважити таке.

Закон № 1404-VIII набрав чинності 05.10.2016. Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується <…> згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, виконавчий збір, за постановами державних виконавців про стягнення виконавчого збору, які винесені до 05.10.2016, не підлягає стягненню з цієї дати. Тобто оскаржувана постанова від 26.01.2016 № 47179527 з набранням чинності Законом № 1404-VIII фактично вичерпала (втратила) свою дію та не підлягає виконанню. Тому, відсутні підстави вважати, що вказана постанова станом на час звернення до суду із даним позовом (17.02.2017) порушувала права чи інтереси позивача чи впливала на обсяг його обов'язків.

Поряд із цим, зазначені обставини не свідчать про те, що спірна постанова відповідача є протиправною чи такою, що ухвалена ним в порушення діючих на той час правових норм.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та/або процесуального права, допущено неповне з'ясування або надано невірну оцінку обставинам які впливають на правильність вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст рішення виготовлений 14.12.2017.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Ісаєнко Ю.А.