Ухвала суду № 71029878, 14.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голошивець І. О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року справа №805/3279/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Ястребової Л.В, суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська індустріальна спілка "Сода" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 805/3279/17-а за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська індустріальна спілка "Сода" про стягнення коштів за податковим боргом,-

ВСТАНОВИВ:

25 верресня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська індустріальна спілка "Сода" (надалі відповідач) про стягнення коштів з рахунків у банківських установах, які обслуговують відповідача в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 228 596,34 грн. (а.с. 5-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду 20 листопада 2017 року позов задоволено.

Стягнуто кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянська індустріальна спілка «Сода» (код ЄДРПОУ 31054873) в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 228596 (двісті двадцять вісім тисяч пятсот девяносто шість) гривень 34 копійки.

Відповідач, вважаючи, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є такими, що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти у справі нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано приписи ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції», згідно якої, під час проведення антитерористичної операції звільняються субєкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної ділянки. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на розпорядження КМУ від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція та визнання такими, що втратили чинність деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», в якому м. Словянськ віднесено до населених пунктів на території яких здійснювалась антитерористична операція. На підставі зазначеного, апелянт вважає, що ТОВ "Слов'янська індустріальна спілка "Сода" є звільненим на період проведення АТО від сплати земельного податку та орендної плати за землю (а.с. 49-52).

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Позивач, Головне управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у тому числі, що стосується сплати земельного податку з юридичних осіб та орендної плати за землі державної або комунальної власності

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянська індустріальна спілка «Сода» зареєстровано у якості юридичної особи, ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) - 31054873, місцезнаходження юридичної особи: 84112, Донецька область, м. Словянськ, вул. Чубаря, буд. 91, що підтверджується відомостями та роздруківкою з безкоштовного запиту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, перебуває на податковому обліку у Словянському ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. (а.с. 39-40).

Відповідно до матеріалів справи, позивачем 13 лютого 2017 року подано також податкову декларацію з земельного податку за 2017 рік, в якій зазначено, що річна сума земельного податку, яка підлягає сплаті складає 469666 грн. 81 коп. При цьому, сума нарахованого земельного податку у період з січня 2017 року по листопад 2017 року складає 39138 грн. 90 коп., а в грудні 2017 року 39138 грн. 91 коп. (а.с. 11).

Крім того, 17 лютого 2017 року позивачем до відповідача, засобами електронного звязку подано податкову декларацію з орендної плати за землю за 2017 рік, в якій зазначено, що річна сума орендної плати з юридичних осіб, яка підлягає сплаті складає 275071 грн. 58 коп. При цьому, сума нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності з січня 2017 року по листопад 2017 року складає 22922 грн. 63 коп., а в грудні 2017 року 22922 грн. 65 коп. (а.с. 10).

У звязку з несплатою самостійно узгоджених грошових зобовязань, у відповідача виник податковий борг з орендної плати за землю та земельного податку, що підтверджується зворотнім боком облікової картки ТОВ "Слов'янська індустріальна спілка "Сода" (а.с. 31-33).

Оскільки зазначений в обліковій картці податковий борг відповідачем добровільно не сплачено, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки відповідач на час розгляду справи не сплатив суму податкового боргу в розмірі 228596,34 грн., остання підлягає стягненню, а позов задоволенню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобовязаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобовязаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 названого Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору впорядку і строки, визначені цим Кодексом.

Таким чином, на відповідача у справі покладений обовязок щодо обчислення та сплати сум податкових зобовязань.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При цьому, пунктом 56.11 ст. 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.1, п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Наявними в матеріалах справи податковими деклараціями підтверджено визначення відповідачем суми зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника на 2017 рік на загальну суму 228 596,34 грн.

У звязку з несплатою відповідних грошових зобовязань, за відповідачем обчислюється податковий борг з орендної плати за землю та земельного податку з юридичних осіб та нарахованої пені.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином, узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником в строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно положень п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У звязку з несплатою ТОВ«Словянська індустріальна спілка «Сода» податкового боргу, податковим органом сформовано податкову вимогу 22 липня 2014 року № 1052-25, яка була отримана особисто відповідачем 20 вересня 2014 року (а.с. 9).

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З наявних матеріалів справи судом не встановлено факту оскарження відповідачем податкової вимоги від 22 липня 2014 року № 1052-25, інші суми заборгованості визначені відповідачем самостійно.

Суд зазначає, що грошові зобов'язання вважаються узгодженими в тому випадку, якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг, не було скасовано і є чинним.

Колегія суддів зазначає, що підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органом, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Колегія суддів зазначає, що у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо, в тому числі, якщо рішення, за яким такий борг стягується не було скасовано, а отже є чинним, борг не сплачено самостійно, то він підлягає стягненню у судовому порядку.

Оскільки самостійно відповідачем не було погашено податковий борг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності стягнення з ТОВ «Словянська індустріальна спілка «Сода» податкового боргу з орендної плати за землю та земельного податку в розмірі 228 596 грн. 34 коп.

Щодо посилання апелянта на те, м. Словянськ Донецької області віднесено до населених пунктів на території яких здійснювалась антитерористична операція, а тому є звільненим на період проведення АТО від сплати земельного податку та орендної плати за землю, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02,09.2014 року № 1669 - VII (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За результатами аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній з 08.06.2016 року) встановлено, що субєкти господарювання звільняються від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Статтею 7 Закону №1669 (в редакції, чинній з 08.06.2016 року) передбачено скасування субєктам господарювання орендної плати за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Частиною 4 статті 4 Закону №1669 визначено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Тобто, з 08 червня 2016 року законодавець звільнив від сплати орендної плати за землю платників податків, розташованих на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та на території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Місто Словянськ Донецької області не віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а також не віднесено до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Таким чином, оскільки місто Словянськ Донецької області не входить до вищевказаних переліків населених пунктів, затверджених розпорядженням КМУ від 07.11.2014 № 1085-р, тому на відповідача не розповсюджується норма Закону № 1669 щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Колегія суддів зазначає, що розпорядженням КМУ № 1275-р від 02.12.2015 року затверджено населені пункти, на території яких проводилася антитерористична операція і затверджені цим переліком населенні пункти не підпадають під дію норм статтей 6,7 Закону № 1669.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, оскільки вони суперечать чинному законодавству та не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська індустріальна спілка "Сода" залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 805/3279/17-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді А.В. Гайдар

ОСОБА_2