Постанова № 71027942, 11.12.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2017 року справа № 813/1844/17

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1,

третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Джерело» до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Малого підприємства «Сніжинка», про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29664096 від 19.05.2016 року про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна, будівлю арочного складу, загальною площею 475,9 кв.м., за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька, буд.371;

- скасувати запис №14570938, внесений 19.05.2016 року відповідачем про державну реєстрацію за Малим підприємством «Сніжинка» права власності на об’єкт нерухомого майна - будівлю арочного складу, загальною площею 475,9 кв.м., за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька, буд.371, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 925345146101.

Посилається на те, що позивач є власником будівлі ангар-складу літ.Б-1, загальною площею 475,9 кв.м., розташованої за адресою: вул.Кільцева,5 «г», с.Холодновідка Пустомитівського району Львівської області. Згідно оскаржуваного рішення, відповідач зареєстрував право власності за третьою особою – МП «Сніжинка», тільки за іншою адресою: вул.Городоцька, буд.371, м.Львів. Підставою для прийняття відповідачем спірного рішення слугували, серед іншого, договір фінансового лізингу від 11.08.1997 року та договір відчуження об’єктів нерухомого майна від 25.04.2006 року, укладені між АТ «Український інноваційний банк» та МП «Сніжинка». Втім, як ствердив позивач, інформація про нотаріальне посвідчення вказаних договорів відсутня. Водночас звернув увагу, що згідно п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Окрім того, вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на об’єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії з нерухомим майном. Однак, всупереч зазначеному, відповідач провів державну реєстрацію права власності на майно поза межами нотаріальної дії. Також, звернув увагу, що на момент укладення правочинів, зазначених відповідачем як підстава виникнення права власності на вищевказану будівлю ангар-складу, передбачалася державна реєстрація права власності. Факт проведення такої реєстрації повинен був підтверджуватися реєстраційним посвідченням, виданим органом БТІ. Разом з тим, матеріалами реєстраційної справи підтверджено відсутність такого реєстраційного посвідчення, що, в свою чергу, свідчить про відсутність факту державної реєстрації права власності відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення. З цих підстав вважає, що, здійснюючи реєстрацію права власності на будівлю арочного складу, державний реєстратор не встановила відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, чим порушила вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Заперечень та заяв про розгляд справи без участі представника на адресу суду не надходило. За таких обставин, суд, на підставі ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – МП «Сніжинка», надійшли заперечення проти адміністративного позову, в яких посилається на те, що оскільки правовідносини сторін за договором фінансового лізингу виникли задовго до вимог Цивільного кодексу України щодо нотаріальної форми договору купівлі-продажу, а оспорюваний договір про відчуження об'єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006 року не змінює умов основного договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998 року, а лише засвідчує факт настання події – виконання лізингоодержувачем умов договору лізингу, такий не підлягає окремому нотаріальному посвідченню. Окрім цього, так як оплата по договору лізингу виконана вчасно – відповідно до графіку, що підтверджено платіжними дорученнями, то і перехід права власності відбувся відповідно до умов договору 1998 року. До того ж додала, що 25.04.2006 року сторони лише засвідчили, що лізингоодержувачем виконано зобов'язання за договором лізингу, про що було укладено оспорюваний договір про відчуження об'єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу, а тому, на її думку, вимога щодо нотаріальної форми такого правочину законом не передбачена. Вказала, що для державної реєстрації за МП «Сніжинка» права власності на об’єкт нерухомого майна - будівлю арочного складу, загальною площею 475,9 м.кв. за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, буд.371, про що здійснено спірний запис, третьою особою було подано весь пакет документів, відповідно до п.п.40,53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, в тому числі і копії платіжних доручень за період з 07.02.2003 року по 27.08.2004 року. З огляду на викладене, вважає, що мотиви позову є надуманими, а спірне рішення державного реєстратора – правомірним та таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відтак, у задоволенні позові слід відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

11.08.1998 року між АТ «Український інноваційний банк» (лізингодавець) та МП «Сніжинка» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №1, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у додатку №2 «Акт передачі основних засобів у фінансовий лізинг» до даного договору (об'єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу у володіння та користування на строк, та здійснювати лізингові платежі згідно графіку на умовах даного договору.

Відповідно додатку №2 до договору фінансового лізингу «Акт передачі основних засобів у фінансовий лізинг», АТ «Український інноваційний банк» передало МП «Сніжинка» у фінансовий лізинг об'єкти лізингу, зокрема будівлю арочного складу за адресою: м.Львів, вул.Городоцька,371, розміром 15/30 метрів.

Згідно з п.2.4 договору фінансового лізингу, право власності на об'єкт лізингу переходить до лізингоодержувача в результаті настання однієї з таких подій:

- сплата лізингоодержувачем всіх платежів зазначених у додатку №1 та №2 до цього договору «Графік лізингових платежів», або

- дострокова сплата викупної вартості об'єкта лізингу, яка визначається як різниця між договірною вартістю об'єкта лізингу та сплачених на дату викупу сум відшкодування викупної вартості об'єкту лізингу. Виконання цього пункту можливо з моменту від дати передачі об'єкта лізингу лізингоодержувачу за умови оплати лізингоодержувачем не менше 75% загальної суми лізингових платежів.

Положеннями п.2.5 договору фінансового лізингу визначено, що перехід права власності на об'єкт лізингу оформлюється підписанням між лізингодавцем та лізингоодержувачем договору про перехід права власності на об'єкт лізингу. Лізингодавець протягом 10 (десяти) робочих днів з дати настання обставин, які спричинили перехід права власності на об'єкт лізингу до лізингоодержувача повинен направити лізингоодержувачу підписаний та скріплений печаткою договір про перехід права власності на об'єкт лізингу.

Згідно з п.5.1 договору лізингу, до лізингового платежу за цим договором згідно додатку №1 та №2 «Графіку лізингових платежів» входить: викупна вартість об'єкту, винагорода лізингодавця у вигляді відсотків 24% річних, інші витрати лізингодавця.

25.04.2006 року між АТ «Український інноваційний банк» (лізингодавець) та МП «Сніжинка» укладено договір відчуження об'єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу.

05.02.2009 року рішенням Постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної ОСОБА_4 у справі №10-47/09 за позовом ПП «Нива-Львів» до ТОВ «Шрифт», за участю третьої особи: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», задоволено позов: визнано дійсним укладений між ТОВ «Шрифт» та ПП «Нива-Львів» договір №5/3 купівлі-продажу приміщень від 15.05.2001 року; визнано право власності за ПП «Нива-Львів» на об'єкт нерухомого майна - будівлю ангар-складу літ.Б-1, загальною площею 475,9 м.кв., що розташований за адресою: с.Холодновідка, Пустомитівського району Львівської області, вул.Кільцева, 5 «г»; зобов'язано ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати право власності за ПП «Нива-Львів» на цей об'єкт нерухомості та видати витяг з Реєстру прав власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю ангар-складу літ.Б-1, загальною площею 475,9 м.кв., що розташований за адресою: с.Холодновідка, Пустомитівського району Львівської області, вул.Кільцева, 5 «г».

На підставі зазначеного рішення Третейського суду при Українському комітеті Міжнародної ОСОБА_4 палати від 05.02.2009 року у справі №10-47/09 за ПП «Нива-Львів» зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна – будівлю ангар-складу літ.Б-1, загальною площею 475,9 м.кв., що розташований за адресою: с.Холодновідка, Пустомитівського району Львівської області, вул.Кільцева, 5 «г», про що видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23119184 від 24.06.2009 року.

Тобто за ПП «Нива-Львів» зареєстровано право власності на той самий об’єкт, тільки за іншою адресою.

Між тим, як встановлено в ухвалі Господарського суду Львівської області від 26.09.2016 року у справі №914/2167/16 (залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2017 року), матеріали інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна по вул.Кільцевій,5 «г» в с.Холодновідка Пустомитівського району Львівської області містять ксерокопію технічної документації (допоміжна таблиця №1 для визначення зносу будівель по технічному стану конструктивних елементів і переоцінці, поверховий план (інвентарний номер будівлі Б-1), експлікації внутрішніх площ до плану будівлі літера Б-1, журнал зовнішніх вимірів), де першочергово власником цього нерухомого майна зазначено АТ «Укрінбанк», об'єкт розміщений за адресою : м.Львів, вул.Городоцька,371, проте на ксерокопіях документів викреслено та написано іншу адресу: вул.Кільцева,5«г» в с.Холодновідка Пустомитівського району, без будь-яких доказів зміни адреси та виготовлення технічної документації на цей об'єкт (аркуші інвентаризаційної справи – 5; 5а; 6, 7). Ідентичні оригінали технічної документації на спірний об'єкт знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи квартал 1045 за адресою: м.Львів, вул.Городоцька,371, власник АТ «Укрінбанк» (аркуші інвентаризаційної справи – 2; 3; 4; 5). Судом також встановлено, що оглянути матеріали справи №10-47/09 Третейського суду при Українському комітеті Міжнародної ОСОБА_4 палати неможливо, у зв'язку з їх відсутністю. Таким чином, зроблено висновок, що реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна ангар-складу площею 475,9 кв.м. в с.Холодновідка Пустомитівського району по вул.Кільцева,5 «г» здійснено на підставі рішення Третейського суду та сформованої інвентаризаційної справи по ксерокопіях матеріалів технічної документації знятих з іншої інвентаризаційної справи без будь-яких доказів належності та реєстрації права власності на спірний об'єкт за особою ТОВ «Шрифт», що його продала ПП «Нива Львів».

03.07.2009 року згідно договору купівлі-продажу ПП «Нива-Львів» продало зазначений об'єкт нерухомості (будівлю ангар-складу літ.Б-1, загальною площею 475,9 м.кв., що розташований за адресою: с.Холодновідка, Пустомитівського району Львівської області, вул.Кільцева, 5 «г») ПП «Львівський тесля».

06.11.2014 року ПП «Нива-Львів» припинено.

21.12.2009 року згідно договору купівлі-продажу ПП «Львівський тесля» продало цей же об'єкт нерухомості позивачу – ТОВ «НДВП «Джерело» (витяг №24885243 від 23.12.2009 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно).

19.05.2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію за МП «Сніжинка» права власності (з відкриттям розділу), індексний номер: 29666414, на об’єкт нерухомого майна: будівлю арочного складу загальною площею 475,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька,371, форма власності: приватна, та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №14570938.

Підставою виникнення права власності зазначено: договір фінансового лізингу, серія та номер: 1, виданий 11.08.1998, видавник: Акціонерне товариство «Український інноваційний банк», Мале підприємство «Сніжинка»; додаткова угода до договору фінансового лізингу, серія та номер: -, виданий 31.12.1998, видавник: Акціонерне товариство «Український інноваційний банк», Мале підприємство «Сніжинка»; акт передачі основних засобів у фінансовий лізинг, серія та номер: -, виданий 18.08.1998, видавник: Акціонерне товариство «Український інноваційний банк», Мале підприємство «Сніжинка»; договір відчуження об'єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу, серія та номер: -, виданий 25.04.2006, видавник: Акціонерне товариство «Український інноваційний банк», Мале підприємство «Сніжинка»; акт прийому-передачі об'єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу, серія та номер: -, виданий 25.04.2006, видавник: Акціонерне товариство «Український інноваційний банк», Мале підприємство «Сніжинка».

Прийняття відповідачем цього рішення і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Водночас суд відзначає, що у рамках даної справи відсутній спір про право. Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача – приватного нотаріуса, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та полягають у тому, що остання не мала права приймати спірне рішення, оскільки не встановила відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення. Тобто дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, яка у межах спірних правовідносин діяла як суб'єкт владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Надаючи правову оцінку вказаним оскаржуваним рішенням відповідача, суд враховує, що згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором, серед іншого, є нотаріус.

В силу вимог п.1 ч.3 цієї ж статті, державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

У п.1 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, серед іншого, на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

За правилами ч.1 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.п.3, 5, 11 ч.1, ч.2 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, на момент виникнення правовідносин обумовлена Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (далі - Порядок №1127; в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.12 цього Порядку, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Відповідно до п.19 Порядку №1127, державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав. Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав. За відсутності відомостей у Реєстрі прав власності на нерухоме майно державний реєстратор використовує наявні відомості, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що перед вчиненням реєстраційної дії державний реєстратор повинен пересвідчитися в достатності, належності та правильності оформлення документів, поданих для оформлення прав та їх обтяжень, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Даючи оцінку договору фінансового лізингу, серія та номер: 1, виданого 11.08.1998 року, та додаткам до нього, а також договору відчуження об'єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу, виданого 25.04.2006 року, та додаткам до нього, які подавались третьою особою для прийняття відповідачем рішення про державну реєстрацію прав за МП «Сніжинка», суд враховує таке.

Стосовно відповідності обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення, яку перевіряє державний реєстратор на підставі п.2 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст.47 ЦК УРСР (чинного на дату укладення договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998 року), нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, зазначених в законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Згідно ч.2.ст.6 Закону України «Про лізинг» від 16.12.1997 року №723/97-ВР (в редакції закону, що була чинна на дату укладення договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998 року), договір лізингу має бути укладений у письмовій формі та повинен відповідати вимогам законодавства України.

Таким чином, на момент укладення сторонами договору фінансового лізингу від 11.08.1998 року, цей договір не підлягав обов’язковому нотаріальному посвідченню незалежно від предмету такого.

Разом з тим, у відповідності до п.п.4, 9 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

До договорів, що були укладені до 01.01.2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Враховуючи, що сторони досягли згоди щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача під час укладення договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998 року, тобто такі виникли до набрання чинності новим Цивільним кодексом України та продовжували існувати і після набрання ним чинності, оскільки договір відчуження об'єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу було укладено 25.04.2006 року, відтак, з огляду на положення п.9 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України, під час його укладення (договору відчуження об'єктів нерухомого майна від 25.04.2006 року) сторони мали керуватися нормами Цивільного кодексу України.

При цьому, згідно зі ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про лізинг» (тут і надалі – в редакції, що діяла на час укладення договору фінансового лізингу), відносини між суб'єктами лізингу регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами України та укладеними відповідно до них договорами лізингу, крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про оренду та приватизацію державного майна.

За ч.2 ст.10 Закону України «Про лізинг», у договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу. Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

В той же час, згідно зі ст.657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 1 ст.220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З огляду на те, що право власності на об'єкт лізингу виникло у лізингоодержувача саме на підставі договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998 року – у зв'язку із настанням події, визначеної п.2.4 цього договору, за якою право власності на об'єкт лізингу переходить до лізингоодержувача в результаті сплати лізингоодержувачем всіх платежів, зазначених у додатках №№1, 2 до цього договору, або дострокової сплати викупної вартості об'єкта лізингу, слідує висновок, що форма договору про відчуження об'єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006 року не дотримана, зокрема, щодо його нотаріального посвідчення.

Однак вказане не враховано відповідачем при прийнятті спірного рішення.

Згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Станом на 18.08.1998 року діяли Правила державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13.12.1995 року (далі – Правила №56). Зазначені Правила втратили чинність на підставі наказу Міністерств регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №327 від 02.07.2012 року.

Відповідно до п.1.5 цих Правил, до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться: а) жилі будинки (домоволодіння) розташовані на земельній ділянці, під окремим порядковим номером по вулиці, площі, провулку; б) нежилі будинки, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках; в) вбудовані в жилі будинки нежилі приміщення (як частини цього будинку); г) квартири багатоквартирних будинків.

Належні до вказаних об'єктів допоміжні будівлі та споруди реєструються у складі цих об'єктів.

Згідно з п.2.1 Правил №56, реєстрація поділяється на первинну та поточну. Первинна реєстрація це така, коли об'єкту, що реєструється, надається порядковий реєстровий номер вперше. При поточній реєстрації окремий реєстровий номер не надається, а використовується реєстровий номер, що встановлений при первинній реєстрації.

Відповідно до п.1.5 Правил №56, реєстрація проводиться в такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлюючого документу (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис в реєстрову книгу; в) адреса об'єкта, що реєструється, записується в повуличний алфавітний журнал (додаток N2); г) прізвище, ім'я та по батькові власників об'єктів нерухомого майна, що належить фізичним особам, вносяться в алфавітний журнал або картотеку (додатки N3,4); д) при реєстрації об'єктів нерухомого майна за юридичними особами, їм видається реєстраційне посвідчення (додаток N7); е) на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційних напис (додаток N5).

Отже, на момент укладення правочинів, зазначених державним реєстратором, як підстава виникнення права власності, передбачалася державна реєстрація права власності. Факт проведення такої реєстрації повинен був підтверджуватися реєстраційним посвідченням, виданим органом БТІ.

З метою об'єктивного з'ясування всіх обставин у справі, суд ухвалою від 26.07.2017 року витребовував в Управління державної реєстрації Львівської міської ради документи (реєстраційну справу) щодо державної реєстрації права власності МП «Сніжинка» з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на будівлю арочного складу, яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, буд.371.

Проте, як видно з цієї реєстраційної справи, у такій відсутнє реєстраційне посвідчення, передбачене підп.«д» п.5 Правил №56.

Щодо посилань третьої особи на судові рішення в господарських справах, зокрема №914/194/17, №914/2167/16 та №914/3162/16, то суд такі не враховує, з огляду на те, що обставини, встановлені у цих судових рішеннях, не мають преюдиціального значення для вирішення справи №813/1844/17, як станом на день прийняття відповідачем спірного рішення, так і станом на день розгляду цієї справи в суді. Виходячи з предмету та підстав заявленого позову, такий стосується виключно здійснення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій щодо дотримання визначеної Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» процедури здійснення державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна – будівлю арочного складу, загальною площею 475,9 кв.м., за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, буд.371. Відтак, посилання третьої особи на судові рішення у справах №914/194/17, №914/2167/16 та №914/3162/16 є безпідставними, оскільки такі не містять інформацію щодо предмету доказування.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що державний реєстратор (нотаріус) під час реєстрації права власності за МП «Сніжинка» не встановила відповідність заявлених третьою особою прав і поданих нею документів вимогам законодавства, зокрема: відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом. Вказане, в свою чергу, призвело до порушення ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

А тому, слідує висновок, що спірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29664096 від 19.05.2016 року, не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, наведеним у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, так як рийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, за правилами ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб’єктами, суд вважає, що в даному випадку, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, слід скасувати запис №14570938, внесений 19.05.2016 року відповідачем, про державну реєстрацію за МП «Сніжинка» права власності на об’єкт нерухомого майна, загальною площею 475,9 кв.м., за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, буд.371, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 925345146101.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.ч.4, 6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Проте, всупереч наведеним вимогам процесуального закону, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надала суду жодних доказів та не довела наявність підстав для прийняття спірних рішень. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що передували прийняттю оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29664096 від 19.05.2016 року, та внесенню запису №14570938 від 19.05.2016 року, з урахуванням зазначених вище норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127, суд приходить висновку про правомірність заявлених позовних вимог.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29664096 від 19.05.2016 року.

Скасувати запис №14570938, внесений 19.05.2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію за Малим підприємством «Сніжинка» права власності на об’єкт нерухомого майна за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька, буд.371, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 925345146101.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Джерело» судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту постанови складено в одному примірнику 14.12.2017 року.