Постанова № 71027687, 14.12.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року № 810/2039/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будкомплекс" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

15 червня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будкомплекс" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2017 р. №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення. Стверджував, що господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Бізнес-Центр» (далі - ТОВ «Перший Бізнес-Центр») є реальними господарськими операціями, спрямованими на настання реальних наслідків. Вважає, що правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами операцій з цими контрагентами (т. 1 а.с. 3-15).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що дії позивача та ТОВ «Перший Бізнес-Центр» не мали на меті настання реальних наслідків, а отже, включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) за виданими названим товариством первинними документами є протиправним.

11 грудня 2017 р. позивачем було подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

24 квітня 1997 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серія АА № 714870 (т. 1 а.с. 16).

У період з 2 по 8 лютого 2017 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Перший Бізнес-Центр» за період з 1 січня 2015 р. по 31 липня 2016 р., за результатами якої 15 лютого 2017 р. складено акт перевірки № 50/10-36-14-05/24747554 (т. 1 а.с. 26-40).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 р. на загальну суму 436 252 грн 00 коп.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 484 724 грн 00 коп., в тому числі: у вересні 2015 р. 314 544 грн 00 коп., у жовтні 2015 р. 170 180 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 40).

22 березня 2017 р. відповідачем на підставі висновків названого акта перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 605 905 грн 00 коп., з яких: за податковими зобовязаннями 484 724 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 121 181 грн 00 коп. (далі податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2) (т. 1 а.с. 25);

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 436 252 грн 00 коп., з яких за податковим зобовязанням 436 252 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 0 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (т. 1 а.с. 24).

У подальшому, 30 травня 2017 р. ДФС України рішенням № 11698 1692-99-1101-02-25 "Про результати розгляду скарги", скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати грошовими коштами позивачем на користь контрагента та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 р., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін (т. 1 а.с. 62-65).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Як убачається з п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з вимогами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як убачається з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.2 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобовязань, перераховує суми податку до бюджету.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Як вже зазначалося, 22 березня 2017 р. відповідачем на підставі висновків названого акта перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 605 905 грн 00 коп., з яких: за податковими зобовязаннями 484 724 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 121 181 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 25);

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 436 252 грн 00 коп., з яких за податковим зобовязанням 436 252 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 0 коп. (т. 1 а.с. 24).

Як вже зазначалося, рішенням ДФС України № 11698 1692-99-1101-02-25 "Про результати розгляду скарги" податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 було скасовано в частині донарахувань по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати грошовими коштами позивачем на користь контрагента та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 р., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін (т. 1 а.с. 62-65).

Проте, позивачем в межах адміністративної справи № 810/2039/17 заявлено позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 протиправним та його скасування у повному обсязі.

При цьому в межах даної адміністративної справи рішення ДФС України № 11698 1692-99-1101-02-25 позивачем оскаржено не була.

За наведених обставин суд вважає, що предметом розгляду в межах даної адміністративної справи є:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 в частині, яка була залишена без змін рішенням ДФС України № 11698 1692-99-1101-02-25;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2.

При вирішенні справи судом враховано таке.

14 вересня 2015 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Перший Бізнес-Центр» (постачальник) було укладено договір постачання № 14/09-2015 (далі договір № 14/09-2015 (т. 1 а.с. 67-68).

Згідно з п. 1.1 названого договору постачальник зобовязувався поставити та передати у власність покупця будівельні матеріали, а також надати послуги з транспортування будівельних матеріалів на обєкт покупця, а покупець зобовязувався прийняти та оплатити такий товар та послуги на умовах цього договору.

Відповідно до вимог п. 1.2 договору № 14/09-2015 найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю, загальна вартість товару, ціна послуг та загальна вартість договору складається з кількості, вартості, будівельних матеріалів, та обєму послуг вказаних у специфікаціях, які є невідємною частиною договору, погоджених та підписаних сторонами.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, якість товару, що відвантажується повинна підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виробника (покупцю надається засвідчена печаткою постачальника копія).

При вирішенні справи судом враховано, що:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 винесено відповідачем з посиланням на порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 р. на загальну суму 436 252 грн 00 коп. по господарських операціях з ТОВ «Перший Бізнес-Центр» (т. 1 а.с. 24).

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 винесено відповідачем з посиланням на порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 484 724 грн 00 коп., в тому числі: у вересні 2015 р. 314 544 грн 00 коп., у жовтні 2015 р. 170 180 грн 00 коп. по господарських операціях з ТОВ «Перший Бізнес-Центр» (т. 1 а.с. 25).

Не погоджуючись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач на підтвердження реальності виконання договору № 14/09-2015 надав суду копії:

-рахунків на оплату, згідно з якими було визначено вартість поставленого товару (т. 1 а.с. 69-77);

-видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар позивачу (т. 1 а.с. 78-82);

-товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару (т. 1 а.с. 83-90);

-оборотно-сальдових відомостей, згідно з якими здійснювалося оприбуткування товару (т. 1 а.с. 91-94);

- сертифікатів якості, згідно з якими підтверджено якість поставленого товару.

Оплата позивачем за поставлений товар була здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою відділення № 344 АТ "Укрсиббанк".

Крім того, судом встановлено, що договір № 14/09-2015 позивачем було укладено на виконання договорів виконання будівельно-монтажних робіт, зокрема:

- договору від 1 липня 2015 р. № 518, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «БК «ЗЗБК № 1»;

- договору від 1 липня 2015 р. № 01/07, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «БМТ «Вектор» (т. 1 а.с. 145-209).

Водночас, на підтвердження наявності у позивача офісних приміщень, ним було надано суду копії:

-договору оренди нежитлового приміщення № 36/14 від 6 грудня 2014 р. (т. 1 а.с. 210-211);

-договору суборенди (т. 1 а.с. 212-217).

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № 14/09-2015 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ «Перший Бізнес-Центр», зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т. 1 а.с. 218-229).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 14/09-2015 дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 14/09-2015 у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названих товариств, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору № 14/09-2015 між позивачем та ТОВ "Перший Бізнес-Центр".

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів було сформовано витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період.

При вирішенні справи судом не може бути взято до уваги обставини, викладені у запереченнях відповідача, зокрема, надані відповідачем копії: ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 р. у справі № 756/10763/16-к, витяг з кримінального провадження № 32016100050000055, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 р. у справі № 708/1946/16, ухвалиМалинського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2017 р. у справі № 283/1395/17, постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 р. у справі № 808/1946/16, оскільки перелічені докази стосуються його контрагента - ТОВ "Перший Бізнес-Центр", проте, безпосередньо не стосуються позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем винесено протиправно, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого не було зроблено відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22 березня 2017 р. № НОМЕР_1 в частині, яка залишена без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 30 травня 2017 р. № 11698 1692-99-1101-02-25 "Про результати розгляду скарги".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22 березня 2017 р. № НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будкомплекс" судові витрати в сумі 13 814 (тринадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 64 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.