Постанова № 71027469, 07.12.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р. Справа № 809/1036/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Могила А.Б.,

судді: Григорук О.Б., Лучко О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Бунич Т.В.

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 поліції України ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поліції України, ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України про зобов"язання до вчинення дій та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_2 поліції України, ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України про зобов"язання до вчинення дій та стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 26.08.1997 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 по 22.11.2016 перебував на службі в ОСОБА_2 поліції України. Відповідно до наказу начальника ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України №175 о/с від 22.11.2016 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно п.10 ч.1 ст.77 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію". У вказаному наказі ОСОБА_1 передбачено виплату компенсації за 17 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 8 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час. В день звільнення із ОСОБА_1 не був проведений розрахунок, на звернення видати довідку про нараховану і виплачену заробітну плату отримав відмову.

На думку ОСОБА_1, з часу прийняття на службу в поліцію з 07.11.2015 і до моменту звільнення 22.11.2016, тривалість чергової щорічної основної відпустки мала б становити 44 доби та 10 діб додаткової. Окрім того, в зв’язку з порушенням строків проведення розрахунку при звільненні, ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України повинен виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати компенсації за відпустки, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.08.2016 до 22.11.2016, яка йому не нарахована, нарахувати та виплатити заробітну плату за вказаний період.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 поліції України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених в письмовому запереченні відповідача. Додатково суду пояснив, що позивач проходив службу на посаді заступника начальника відділу першого територіального (з обслуговування Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської області) ОСОБА_4 протидії наркозлочинності НПУ, тому грошове забезпечення йому нараховувалося та виплачувалося даним ОСОБА_4, а не ОСОБА_2 поліцією України.

Окрім того зазначив, що на підставі ухвали слідчого судді наказом ОСОБА_4 протидії наркозлочинності НПУ від 11.08.2016 №97 о/с ОСОБА_1 був відсторонений від посади, а наказом від 23.08.2016 №105 о/с в зв’язку обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення. Вироком Івано-Франківського міського суду від 12.10.2016 встановлено, що позивач з 17.05.2016 по день набрання вироком законної сили знаходився під вартою, а тому функціональних обов’язків не виконував, що позбавляє його права на виплату грошового забезпечення з дня обрання запобіжного заходу.

На підставі вказаного вироку, наказом від 22.11.2016 №175 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з виплатою компенсації за 25 діб невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році, яка по даний час ОСОБА_1 не проведена.

Вважає, що вимога ОСОБА_1 про здійснення нарахування та виплату заробітної плати в період з 01.08.2016 до 22.11.2016, є безпідставною, оскільки строк відбування покарання позивача розпочався з 17.05.2016.

Ухвала суду про відсторонення позивача від посади до ОСОБА_4 протидії наркозлочинності НПУ лише у серпні 2016 року, а тому позивачу проведено виплату грошового забезпечення за період з 15.05.2016 по 04.08.2016 в загальній сумі 21 582,79 грн. З метою недопущення здійснення переплат, нецільового використання коштів, позивачу запропоновано повернути вказані кошти, однак останнім такі повернуті не були.

Безпідставною є також вимога, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки норми спеціального законодавства, що регулюють порядок проходження служби в ОСОБА_2 поліції, не передбачають право на отримання такої виплати. Просив в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Представник відповідача ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, дав пояснення аналогічні наданим представником відповідача ОСОБА_2 поліції України. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, заперечення представників відповідачів, дослідивши в сукупності докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає наступне.

З 26.08.1997 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом ОСОБА_2 поліції України від 07.11.2015 №58 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в ОСОБА_2 поліцію України (а.с.32-33).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію", ОСОБА_2 поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

ОСОБА_2 поліція України діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина 1 статті 8 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію").

Статтею 18 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" встановлено основні обов’язки поліцейського. Поліцейський зокрема, зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно частин 1 та 2 статті 19 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 04.08.2016 ОСОБА_1 відсторонено від посади на строк до 03.10.2016 включно.

Наказом ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України від 11.08.2016 №97 о/с, відповідно до ст.70 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію України" відсторонено від виконання службових обов’язків (посади) підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу першого територіального управління (з обслуговування Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей) з 04 серпня до 03 жовтня 2016 року (а.с.80).

Зі змісту даної ухвали вбачається, що 17.05.2016 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.

Згідно наказу ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України від 23.08.2016 №105 о/с внесено частково зміни до наказу від 11.08.2016 №97 о/с, доповнивши після слів та цифр « 03 жовтня 2016 року» словами та цифрами «та відповідно до наказу МВС від 06 квітня 2016 року №260 призупинити йому виплату грошового забезпечення» (а.с.81).

Вироком Івано-Франківського міського суду від 12.10.2016 затверджено угоду про визнання винуватості від 28.09.2016 року укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління процесуального керівництва прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_1, по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.263 ч.2, ст.28 ч.2 ст.369-2 ч.2 Кримінального кодексу України.

Визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.263 ч.2, ст.28 ч.2 ст.369-2 ч.2 Кримінального кодексу України, та призначено покарання узгоджене сторонами відповідно до угоди про визнання винуватості: за ст.263 ч.2 Кримінального кодексу України - один рік позбавлення волі; за ст.28 ч.2 ст.369-2 ч.2 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

На підставі ст.55 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 позбавлено права обіймати посади пов'язані із виконанням в правоохоронних органах організаційно-розпорядчих, та адміністративно-господарських функцій строком на два роки.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з часу затримання – 17.05.2016.

На підставі ст.72 Кримінального кодексу України зараховано в час відбуття покарання - час перебування ОСОБА_1 під вартою з 17.05.2016 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишено попередню - тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Пунктом 10 частини 1 статті 77 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Наказом ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України від 22.11.2016 №175 о/с, відповідно до Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію України" звільнено зі служби в поліції за пунктом 10 частини 1 статті 77 (у разі набрання законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, або кримінального правопорушення) підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу першого територіального управління (з обслуговування Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей), з виплатою компенсації за 17 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 8 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році.

Згідно даного наказу, станом на день звільнення стаж служби ОСОБА_1 в поліції для виплати надбавки за вислугу років – 19 років 02 місяці 26 днів; вислуга років на пільгових умовах – 01 рік 08 місяців 12 днів.

Підставою для прийняття такого наказу зазначено вирок Івано-Франківського міського суду від 12.01.2016 в справі 344/12610/16-к (а.с.13).

Що стосується вимог позивача про нарахування та стягнення в його користь заробітної плати за період з 01.08.2016 по 22.11.2016 слід зазначити таке.

Частиною 1 статті 94 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію України" визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським ОСОБА_2 поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським ОСОБА_2 поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку та умов грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

Як уже зазначалося, 17.05.2016 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.

Згідно вироку Івано-Франківського міського суду від 12.10.2016 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.263 ч.2, ст.28 ч.2 ст.369-2 ч.2 Кримінального кодексу України та призначено покарання - один рік позбавлення волі. Строк відбування покарання позивача з 17 травня 2016 року (з часу затримання) по 12 листопада 2016 року (вступ вироку в законну силу).

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Порядку та умов поліцейським, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня арешту.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, з огляду на перебування позивача під вартою з 17 травня 2016 року по 12 листопада 2016 року, доводи позивача щодо неправомірності припинення ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України виплати йому грошового забезпечення з 01.08.2016 є безпідставними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо нарахування та стягнення в користь ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.08.2016 по 22.11.2016 задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць, то така вимога є похідною від вимог про нарахування та стягнення заробітної плати, а тому також не підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобов’язання перерахувати обсяг невикористаних відпусток, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 44 доби невикористаної щорічної чергової відпустки та 10 діб додаткової щорічної відпустки, суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, наказом ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України від 22.11.2016 №175 о/с, відповідно до Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 10 частини 1 статті 77 (у разі набрання законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, або кримінального правопорушення) підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу першого територіального управління (з обслуговування Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей), з виплатою компенсації за 17 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 8 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році.

Представники відповідачів в судовому засіданні підтвердили факт невиплати ОСОБА_1 компенсації за 17 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 8 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році.

Відповідно до пункту 10 статті 93 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію " за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічне положення міститься також в частині 1 статті 24 Закону України Про відпуски.

Позивач двічі звертався до ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України з приводу виплати належної йому компенсації за невикористану відпустку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копія звернень від 19.12.2016, 13.03.2017 (а.с.14-18, 22-24).

Представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що ухвала суду про відсторонення ОСОБА_1 від виконання службових обов’язків та обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України надійшла лише у серпні 2016, що призвело до виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.07.2016 по 04.08.2016 в сумі 21 582,79 грн. З врахуванням наявності заборгованості позивача перед ОСОБА_4, ОСОБА_1 не була виплачена компенсація за невикористані відпустки за фактично відпрацьований час в 2016 році.

Пропозиції Ліквідаційної комісії ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України повернути вказану переплату на рахунок ОСОБА_4, ОСОБА_1 відхилено - вказані кошти не повернуто.

Позивач вважає, що відповідач повинен здійснити перерахунок та внести зміни в наказ ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України №174 о/с від 22.11.2016 в частині встановлення обсягу невикористаної щорічної чергової відпустки строком 44 доби та 10 діб додаткової щорічної відпустки, посилаючись при цьому на необхідність зарахування до стажу роботи що дає право на відпустку, період коли позивач був відсторонений від роботи, а також період роботи в 2015 році.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункти 1,2 статті 2 Закону).

Частиною 1 статті 3 Закону визначено, що громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу (частина 1 статті 7 Закону).

Суд вважає, що твердження позивача про необхідність перерахунку обсягу відпустки є помилковим та не заслуговує на увагу, оскільки окрім відсторонення від виконання обов’язків, позивач з 17.05.2016 по 12.11.2016 перебував під вартою, був відсутній на службі, функціональних обов’язків не виконував, вироком суду визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.263 ч.2,ст.28 ч.2 ст.369-2 ч.2 Кримінального кодексу України, а отже підстав для здійснення перерахунку обсягу відпуски не має.

Окрім того, відповідачем ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України обсяг невикористаних відпусток позивача, у наказі про його звільнення, на думку суду визначено вірно – виходячи з часу, який позивач фактично відпрацював у році звільнення (у 2016 році). Така позиція відповідача відповідає вимогам ст.93 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію", який є спеціальним законом щодо регулювання таких правовідносин і як наслідок пріоритетним у застосуванні поряд з такими ж нормами Кодексу законів про працю України.

Отже підстав для перерахунку обсягу невикористаних позивачем відпусток, визначеного у наказі відповідача №175 о/с від 22.11.2016 немає.

Суд зазначає, що у випадку якщо поліцейському на момент звільнення з поліції не виплачувалося грошове забезпечення, у тому числі, у зв'язку з відстороненням від посади, або ж перебуванням під вартою, суми належних йому при звільненні виплат повинні розраховуватися виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував до припинення виплати такого.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац третій пункту 4 Порядку).

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку (абзац четвертий пункту 2 Положення).

В силу вимог пункту 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1, виданої ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України від 05.12.2017 №768, заробітна плата за останні два місяці, в яких йому виплачувалася становила 7 090,20 грн. у червні 2016 року та 7 090,20 грн. у липні 2016 року, а відповідно середньоденна заробітна плата позивача з врахуванням 61 робочого дня становила 232,47 грн. (7 090,20+7 090,20):61).

Таким чином, розмір невиплаченої позивачу грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку становить 5 811,75 грн. (232,47 грн. х 25 дні).

Окрім того, ОСОБА_1 посилаючись на статтю 116 Кодексу законів про працю України зазначив, що при звільненні відповідачем не проведено із ним повного розрахунку, а тому на його думку в його користь слід стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Правові засади організації та діяльності ОСОБА_2 поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в ОСОБА_2 поліції України визначені Законом України "Про ОСОБА_2 поліцію". Однак, в зазначеному Законі відсутні норми, що регулювали б питання (порядок) виплати поліцейському середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Оскільки нормами Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію", який є спеціальним щодо спірних правовідносин, не врегульовано питання щодо порядку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то застосуванню підлягають норми трудового законодавства, тобто норми Кодексу законів про працю України.

Так, згідно із статтею 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зважаючи на наведені вимоги закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

На підтвердження затримки виплат всіх сум належних позивачу при звільненні, суду представлено довідку ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України №769 від 05.12.2017, згідно якої вбачається, що такі виплати позивачу не проведені в зв’язку із наявністю заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України (а.с.221)

Факт не проведення з позивачем розрахунку при звільненні, а саме компенсації за 25 днів невикористаної відпустки не заперечив в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13, у разі встановлення при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Як уже зазначалося, позивач в грудні 2016 року та в березні 2017 звертався до ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України з приводу виплати належних йому компенсації за невикористану відпустку та грошового забезпечення за період з 01.08.2016 до 22.11.2016.

З приводу стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу сум грошового забезпечення, яке йому не нараховано та не виплачено, суд вважає такі вимоги безпідставними, оскільки відсутні, як вже встановлено судом, підстави для нарахування грошового забезпечення позивача за вказаний період. З приводу вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки компенсації за 25 днів невикористаних відпусток суд зазначає, що зважаючи на те, що вже у грудні 2016 року позивачу було відомо про невиплату йому належних сум при звільненні зі служби в поліції, а за захистом порушеного права до суду ОСОБА_1 звернувся в лише в липні 2017 року, то на користь останнього необхідно стягнути середній заробіток з моменту звернення позивача до суду із даним позовом по день постановлення рішення суду, тобто з 19.07.2017 по 07.12.2017 року (101 робочий день), розмір якого становить 23 479,47 грн. (232,47 грн. х 101).

З врахуванням роз'яснень, викладених в пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 №13, згідно з якими задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки та визначити суму без утримання податку та інших обов'язкових платежів, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту є стягнення на його користь відповідних сум, а не зобов'язання нарахувати такі.

Щодо заявлених вимог позивача про зобов’язання відповідача надати копію наказу ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України №105 від 23.08.2016 про припинення нарахування заробітної плати, довідки щодо середньої заробітної плати ОСОБА_1 в 2016 році та довідку про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, суд зазначає, що відповідачем копію даного наказу надано суду в додаток до заперечення на позовну заяву, як і представлено копію архівної відомості №1 про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за період з листопада 2015 року по листопад 2016 року та копію довідки про доходи від 29.10.2017 тому дані вимоги задоволенню не підлягають (а.с.81, 169-170).

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4, 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог щодо стягнення в його користь компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки виплати компенсації невикористаної відпустки.

В той же час, позовні вимоги щодо здійснення перерахунку обсягу відпуски, нарахування та стягнення грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 22.11.2016, на переконання суду є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

З врахування викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 протидії наркозлочинності ОСОБА_2 поліції України (код 40133934) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію за 25 днів невикористаної відпустки в 2016 році в розмірі 5811 (п"ять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 75 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2017 по 07.12.2017 в розмірі 23479 (двадцять три тисячі чотириста сімдесят дев"ять) грн. 47 коп.

В задоволенні решти позовних вимог та до іншого відповідача відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_7

Суддя /підпис/ ОСОБА_8

Суддя /підпис/ ОСОБА_9

У зв’язку з перебуванням судді колегії ОСОБА_9 на листку непрацездатності, постанова складена в повному обсязі 15.12.2017.