Постанова № 71027135, 12.12.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 р. Справа №805/2116/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:17:45

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В. при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративного позову фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

за участю сторін,-

від позивача - ОСОБА_1, паспорт,

представник позивача – ОСОБА_2, договір від 03.07.2017 року

від відповідача – ОСОБА_3, довіреність № 6172/05-22-10-012 від 12.06.2017 року

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними дії Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та скасування податкових повідомлень – рішень № 135947-1304 від 09.11.2016 року, № 135948-1304 від 09.11.2016 року, № 135949-1304 від 09.11.2016 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішення відповідача № 135947-1304 від 09.11.2016 року на суму 47 933,47 грн., № 135948-1304 від 09.11.2016 року на суму 59 868,90 грн., № 135949-1304 від 09.11.2016 року на суму 85 792,13 грн. по нарахуванню орендної плати за 2014-2016 роки складені з порушенням законодавства та підлягають скасуванню, оскільки відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суб’єкти господарювання звільняються від виконання своїх обов’язків щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону. Оскільки, позивачем спірні податкові повідомлення-рішення не були отримані, то останній також зазначає, що податковою інспекцією було порушено п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, згідно з яким податкове повідомлення – рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. В зв’язку з чим, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року відкрито провадження по справі № 805/2116/17-а та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні, призначеному на 12 грудня 2017 року повноважний представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовільнити.

Повноважний представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог.

У письмових запереченнях від 03.07.2017 року зазначив, що позиція позивача щодо відсутності правових підстав та обов’язку сплати орендної плати за землю є цілком необґрунтованою та безпідставною, посилаючись на те, що відповідно до статті 206 Земельного

Кодексу України використання землі в Україні, є платним. Згідно зі статтею 96 Земельного Кодексу України землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату тощо. Слов’янською ОДПІ була отримана інформація від Слов’янської міської ради щодо орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної та комунальної власності. Згідно цієї інформації та документів, укладених між ОСОБА_1 та Слов’янською міською радою, а саме договору оренди землі від 04.12.2012 року, укладеного на 10 років, Слов’янською ОДПІ даному платнику здійснено нарахування податкового зобов’язання з орендної плати за землю за 2014-2016 роки та прийняті спірні податкові рішення.

Одночасно зазначає, що статтею 6 Закону України № 1669-VII, дійсно встановлено, що під час проведення АТО суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, але в даному випадку ОСОБА_1 згідно договору оренди землі від 04.12.2012 року не є суб’єктом господарювання, а від так дія Закону № 1669 на нього не розповсюджується. Разом з цим, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим Кодексом України. Відповідач зазначив, що Законом № 1669-VII не були внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати та нарахування за користування земельними ділянками державної та комунальної власності платників податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, тому відповідач не має правових підстав для звільнення фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 від сплати орендної плати за землю. Просив суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, позивача та представника відповідача, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа – підприємець( ідентифікаційний код НОМЕР_1), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців 2 277 001 0001 009718 з 27.05.1999 року, знаходиться на податковому обліку в Слов’янській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Відповідач - Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (Слов'янська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області) - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Судом встановлено, що 04 грудня 2012 року укладено договір оренди землі між позивачем та Слов'янською міською радою (згідно рішення Слов'янської міської ради № 21-XXVIII-6).

Відповідно до договору, в оренду позивачу передана в строкове платне користування земельна ділянка (1414100000:01:005:0751) загальною площею 0,7000 га, в тому числі 0,2227 га – капітальна одно – та двоповерхова, 0,1483 га – споруди, 0,2480 га – під приїздами, проходами та площадками 0,0810 га – інші, яка знаходиться за адресою: м. Слов'янськ, вул.Чубаря, 95.

Пунктом 9 Договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 відсотки грошової оцінки землі, що складає: всього річна – 31 055,07 грн. (4,44 грн. за 1м2).

Також, в пункті 13 Договору зазначається, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ОСОБА_2 №23/949-с від 03 серпня 2012 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер – 1414100000:01:005:0751 місце розташування земельної ділянки: м. Слов'янськ, вул.Чубаря, 95 Донецької області та нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає: 1 035 169 грн.10 коп.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачем не подавалась до контролюючого органу податкова звітність з плати за землю за 2014, 2015, 2016 роки.

Внаслідок чого, 09 листопада 2016 року відповідачем були сформовані податкові повідомлення рішення № 135947-1304 на суму 47 933,47 грн., № 135948-1304 на суму 59 868,90 грн., № 135949-1304 на суму 85 792,13 грн., відповідно до яких станом на 09 листопада 2016 року загальна сума податкового зобов’язання позивача становить 193 594 грн. 50 коп.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені платнику податків засобами поштового зв'язку, проте, не були отримані платником податків та повернуті відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Спірні податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем особисто 07.04.2017 року.

Не погодившись зі спірними податковими-рішеннями від 09.11.2016 року № 135947-1304, № 135948-1304, № 135949-1304 позивач 05.05.2017 року подав скаргу до Головного управління ДФС у Донецькій області, за результатом розгляду якої винесено рішення від 24.05.2017 року № 8063/10/05-99-10-01-12-2 про залишення скарги без розгляду та повернення її позивачу, в зв’язку з пропуском строку на оскарження.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами п.п. 288.1- 288.5 статті 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до приписів п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо:

розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Існування укладеного та діючого договору оренди земельної ділянки між позивачем та Слов'янською міською радою сторонами не оскаржується.

Відповідно до матеріалів справи позивач здійснює свою господарську діяльність в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО), а саме, м. Слов'янськ Донецької області.

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо орендної плати за землю, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам ПКУ.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить м.Словянськ Донецької області.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Словянськ, тобто у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, земельні ділянки також розташовані на цій території, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на позивача як платника земельного податку, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2017 року позивачем було здійснено звернення до Донецької торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Листом від 16 травня 2017 року № 383/12.1-21/03 Донецькою торгово-промисловою палатою України було надано відповідь щодо засвідчення форс-мажорних обставини, згідно яких вбачається, що згідно положень ст. 6 Закону, що діяли до 08.06.2016 року під час проведення антитерористичної операції суб’єкти господарювання, які здійснювали діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнялись від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Згідно положень ст. 7 того ж Закону, що діяли до 08.06.2016 року суб’єктами господарювання, які здійснювали діяльність на території проведення антитерористичної операції, скасовувалась орендна плата за користуванням державним та комунальним майном.

Законом України « Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відносно безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17.05.2017 року № 1365-VIII були внесені зміни до ст. 6 та ст. 7, згідно яких суб’єкти господарювання звільняються від плати за користування земельними ділянками та майном державної та комунальної власності в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені зміни вступили в силу з 08.06.2016 року і змінили коло суб’єктів, що звільняються від плати за користування земельними ділянками та майном державної та комунальної власності.

З огляду на викладене, оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Слов'янськ Донецької області – у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, земельна ділянка також розташована в м. Слов'янськ, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6, 7 Закону № 1669-VII, поширюються на відповідача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Оскільки статті 6 та 7 Закону № 1669 мають пряму дію у відповідності до чого не вимагають додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, на підставі чого, Торгово-промислова палата України не вбачає підстав для засвідчення форс-мажорних обставин відносно таких звернень.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних субєктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Європейський суд з прав людини зазначає, що важливо усвідомлювати, що принцип верховенства права охоплює не лише змістовий аспект, але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону.

Так, суд має визначити та забезпечити справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективної системи податкового контролю платників податків, тобто регулювати відповідність втручання контролюючого органу у господарську діяльність підприємства легітимній меті такого втручання.

Разом з цим, суд зазначає, що 04 грудня 2017 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надано письмовий розрахунок податку з орендної плати, а саме:

нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 1414100000:01:005:0751), площею 0,7000 га станом на 2014 рік становить- 1 597 750,00 грн. (землі промисловості);

нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 1414100000:01:005:0751), площею 0,7000 га станом на 2015 рік становить- 1 995 630,00 грн. (землі промисловості);

нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 1414100000:01:005:0751), площею 0,7000 га станом на 2016 рік становить- 2 859 688,11 грн. (землі промисловості);

Позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення про сплату податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 2014 року по 2016 рік включно, а саме, № 135947-1304 від 09.11.2016 року за 2014 рік на суму 47 933,47 грн. предметом оскарження з якому є сума в розмірі 34 219,23 грн. за період з 14.04.2014 року по 31.12.2014 року (47 933,47 грн./12 = 3 994,46 грн.*8міс.(травень-грудень 2014 року) = 31 955,68 грн. + 2 263,55 грн. (3 994,46/30дн.*17дн.) = 34 219,23 грн., № 135948-1304 від 09.11.2016 року за 2015 рік на суму 59 868,90 грн., яке оскаржується платником податків в повному обсязі та № 135949-1304 від 09.11.2016 року за 2016 рік на суму 85 792,13 грн. предметом оскарження з яких є сума в розмірі 37 414,87 грн. за період з 01.01.2016 року по 07.06.2016 року (85 792,13 грн./12 = 7 149,34 грн. * 5 міс. (січень-травень 2016року) = 35 746,70 грн. + 1 668,17 грн. (7 149,34грн./30дн.*7дн.) = 37 414,87 грн.

Суд також наголошує, що Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013року, зазначив про не відповідність національного законодавства вимогам якості закону, тобто, що втручання не було встановлено законом, він констатував порушення, не вдаючись до аналізу інших критеріїв, таких як відповідність втручання легітимній меті. Суд зазначив, що закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість регулювати свою поведінку.

Таким чином, в даному випадку має місце порушення принципу юридичної визначеності з огляду на не відповідність національного законодавства вимогам якості закону.

Водночас, суд зазначає, що згідно п.58.3 ст.58 Кодексу у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Крім того, на думку суду, фахівці Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області діяли в межах своїх повноважень, сформувавши податкові повідомлення рішення № 135947-1304 на суму 47 933,47 грн., № 135948-1304 на суму 59 868,90 грн., № 135949-1304 на суму 85 792,13 грн. за платежем орендна плата за землю. До того ж, часткове скасування податкових - повідомлень рішень є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача, а тому суд вважає, що в цій частині позовних вимог позивача слід відмовити.

У зв’язку з чим суд доходить висновку у відсутності зі сторони Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області здійснення протиправних дій.

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду даної справи відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні певних дій, а саме нарахуванні податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2014-2016 роки, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не довів правомірність спірних податкових рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір згідно квитанції від 01 червня 2017 року № НОМЕР_2 у сумі 1 600,00 грн. та квитанції від 10 червня 2017 року № 13 у сумі 335,95 грн., на загальну суму 1 935,95 грн.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 104-107, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Скасувати частково податкове повідомлення – рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 135947-1304 від 09.11.2016 року за 2014 рік в частині нарахування податкового зобов’язання з орендної плати за землю за період з 14.04.2014 року по 31.12.2014 року на суму 34 219,23грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від № 135948-1304 від 09.11.2016 року за 2015 рік, яким нараховано податкове зобов’язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2015року по 31.12.2015року на суму 59 868,90 грн.

Скасувати частково податкове повідомлення – рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 135949-1304 від 09.11.2016 року за 2016 в частині нарахування податкового зобов’язання з орендної плати за землю за період 01.01.2016 року по 07.06.2016року на суму 37 414,87грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути зі Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 315 грн. 03 коп. (одна тисяча триста п'ятнадцять гривень 03 коп.).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті 12 грудня 2017 року та проголошені в присутності представників сторін та позивача.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 14 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кочанова П.В.