Постанова № 71026942, 14.12.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2015 року №2-17, що прийняте Любешівським відділенням Ратнівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Любешівське відділення Ратнівської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), правонаступником якої є Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що податковим повідомленням-рішенням від 26 червня 2015 року №2-17 йому нараховано транспортний податок в розмірі 25000,00 грн., який був сплачений ним згідно з квитанцією від 03 липня 2015 року №0.0.405089383.1. Однак позивач вважає зазначене рішення відповідача незаконним та необґрунтованим з огляду на таке.

Із набранням чинності 01 січня 2015 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об’ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку. Позивач зазначив, що транспортний податок згідно з Податковим кодексом України (далі - ПК України) є місцевим податком. Безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень (стаття 4 ПК України, стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», стаття 143 Конституції України). Крім того, рішення про встановлення місцевих податків та зборів має бути оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких податків або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Відтак, 2015 рік є плановим періодом, а 2016 вже бюджетним. Враховуючи викладене, позивач стверджує, що органи місцевого самоврядування не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення транспортного податку.

З наведених підстав, ОСОБА_1 вважає, що йому протиправно було визначено податкове зобов’язання з транспортного податку за 2015 рік.

Позивачем до судового засідання було подано додаткові письмові пояснення, в яких він зазначив, що легковий автомобіль марки LAND ROVER SPORT, що був об’єктом оподаткування транспортним податком, дійсно був зареєстрований на ОСОБА_1 в період з 06 грудня 2011 року по 29 жовтня 2013 року. Тобто, у 2015 році даний автомобіль позивачу не належав та зареєстрований за ним не був.

З наведених підстав, позивач просив адміністративний позов задовольнити.

У письмових запереченнях проти позову від 12 грудня 2017 року за вх. №13052/17 (а.с.45) відповідач просив в задоволенні позову відмовити, вказавши, що підставою для нарахування ОСОБА_1 грошового зобов’язання з транспортного податку згідно з податковим повідомленням-рішенням від 26 червня 2015 року №2-17 була інформація, отримана від управління ДАІ у Волинській області, про зареєстрований автомобіль LAND ROVER 2011 року випуску.

Відповідач вказав, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року з 01 січня 2015 року запроваджено транспортний податок. При цьому, він, як обов’язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм статті 267 ПК України, починаючи з 01 січня 2015 року безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2015 року прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.

Сторони у судове засіданні не прибули, однак подали письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.25, 51).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням вимог частини першої статті 41, частини четвертої статті 122 КАС України та у зв’язку із надходженням до судового засідання клопотань про розгляд справи за відсутності позивача, представника відповідача, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з таких мотивів та підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2015 року №2-17, прийняте відповідачем як суб’єктом владних повноважень, перевірялось на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України.

Суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2015 року №2-17 таким критеріям правомірності не відповідає.

Так судом встановлено, що Любешівським відділенням Ратнівської ОДПІ ДФС у Волинській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2015 року №2-17 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн. (а.с.10). З доданих до письмових заперечень відповідача документів встановлено, що об’єктом оподаткування був автомобіль марки LAND ROVER SPORT, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, 2011 року випуску (а.с.47-48).

Транспортний податок у сумі 25000,00 грн. був сплачений ОСОБА_1 03 липня 2015 року, що підтверджується квитанцією №0.0.405089383.1 (а.с.11).

Разом з тим, як слідує з листа Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області від 22 листопада 2017 року №31/3-М-59, згідно з базою даних ЄДР МВС України та Регіональної бази даних «РІІС», автомобіль марки LAND ROVER SPORT, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію САК 318820, був зареєстрований на ОСОБА_1 Луцьким міжрайонним реєстраційно-екзаменаційним відділом у період з 06 грудня 2011 року по 29 жовтня 2013 року. 29 жовтня 2013 року вказаний автомобіль згідно з довідкою-рахунком перереєстрований за іншою особою (а.с.14).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71-VIII), яким згідно зі статтею 267 ПК України було введено новий транспортний податок.

Згідно із підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.3, пункту 267.4 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пункту 265.1 статті 265 ПК України транспортний податок входить до складу податку на майно. Податок на майно належить до місцевих податків (підпункт 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 статті 4 ПК України податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів. Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно із пунктами 8.1, 8.3 статті 8 цього Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Разом з тим, транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 ПК України). Поміж тим, відповідно до пункту 9.4 статті 9 ПК України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

У статті 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (підпункт 10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.

Так, відповідно до статті 265 ПК України (у редакції Закону № 71-VIII, що діє з 01 січня 2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Таким чином, транспортний податок згідно з нормами ПК України є місцевим податком.

Пунктом 12.3 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно із пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII, цей Закон набрав чинності з 01 січня 2015 року.

Отже, органи місцевого самоврядування, виконуючи рекомендацію Закону № 71-VIII та приймаючи відповідні рішення, зобов’язані дотримуватись інших обов’язкових приписів ПК кодексу України, зокрема, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу, яким встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, податкові зобов'язання з місцевого податку можуть визначатися контролюючим органом лише в разі, якщо сільська, селищна чи міська ради своїм рішенням встановила такий місцевий податок. При цьому, таке рішення повинно бути офіційно оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування відповідного місцевого податку, в іншому разі такі податкові зобов'язання можуть визначатись не раніше початку наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення органом місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відтак, бюджетний період, в якому починає застосовуватись транспортний податок є 2016 рік, а 2015 рік є плановим періодом.

Крім того, підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується зокрема на принципі стабільності, вимоги якого передбачають, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, норми щодо визначення податкового зобов’язання стосовно транспортного податку у розмірі 25000,00 грн. за легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см., закріплені в статті 267 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 і підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, не можуть застосовуватись раніше початку нового бюджетного періоду - з 01 січня 2016 року.

Суд також наголошує, що оскаржуване у даній адміністративній справі рішення було прийняте Любешівським відділенням Ратнівської ОДПІ ГУ ДФС України у Волинській області, оскільки, як слідує з копії паспорта ОСОБА_1 (а.с.12) він з 13 червня 2000 року зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Однак, відповідачем в підтвердження обґрунтованості та підставності винесеного податкового повідомлення-рішення не було надано суду відповідного рішення Любешівської селищної ради про встановлення транспортного податку на 2015 рік, в якому повинні бути визначені ставки такого податку.

Як встановлено судом, Любешівською селищною радою 12 липня 2015 року було прийнято рішення №40/1 «Про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік» (а.с.50). Відтак, відповідач не повинен був визначити ОСОБА_1 податкове зобов’язання з транспортного податку за 2015 рік.

Суд також наголошує, що такі елементи транспортного податку як об’єкт оподаткування та ставка податку, є його обов’язковими елементами і за правилами пункту 7.1 статті 7 ПК України повинні обов'язково визначаються під час встановлення такого податку.

Крім того, суд наголошує, що згідно з інформацією Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області (листи від 22 листопада 2017 року №31/3-М-59, від 04 грудня 2017 року №31/3-3523) за ОСОБА_1 в період, за який відповідачем було нараховано транспортний податок, тобто з 01 січня по 31 грудня 2015 року, не було зареєстровано транспортних засобів, що могли б бути об’єктом оподаткування транспортним податком (а.с.14, 24).

Враховуючи зазначене, суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що підставою нарахування транспортного податку за 2015 рік позивачу у сумі 25000,00 грн. була інформація, отримана з управління ДАІ у Волинській області.

Як передбачено частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейського Суду з прав людини визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Суд дійшов висновку, що відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. Відтак, визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн. не відповідає положенням ПК України та є протиправним, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Як визначено частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, слід присудити на користь позивача здійснені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 640,00 грн. (квитанція №0.0.904322723 від 28 листопада 2017 року) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 71, 122, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Любешівського відділення Ратнівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 26 червня 2015 року №2-17.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39497686) судові витрати в сумі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк