Ухвала суду № 71026460, 14.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"14" грудня 2017 р. Справа №911/2778/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

на рішення господарського суду Київської області від 09.11.2017 року

у справі №911/2778/17 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична Фірма "Дарниця", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко", Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка,

про стягнення 6 547 146,60 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична Фірма "Дарниця" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" про стягнення 6 547 146,60 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.11.2017 року позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФрамКо" на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична Фірма "Дарниця" 5 840 195 (п'ять мільйонів вісімсот сорок тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 74 коп. заборгованості, 447 509 (чотириста сорок сім тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 49 коп. пені, 52 898 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 62 коп. 3 % річних, 139 910 (сто тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот десять) грн. 26 коп. інфляційних втрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 09.11.2017 року у справі №911/2778/17 скасувати повністю, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Також, в апеляційній скарзі, заявник просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення по справі.

В обґрунтування обставин, які зумовлюють неможливість сплати судового збору при поданні апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що товариство не має можливості на даний час сплатити судовий збір в зв`язку із відсутністю необхідних коштів.

Розглянувши вищезазначене клопотання та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 ЗУ "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Також, згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 ЗУ "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проаналізувавши вказані положення, слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов`язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про звільнення від сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб`єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії щодо сплати судового збору.

В підтвердження скрутного матеріального становища апелянт надає ухвалу Господарського суду Київської області від 11.04.2017р. у справі №911/776/17, якою накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах суми 397 855,83 грн. та постанову про арешт коштів боржника ВП №53784307 від 13.06.2017р.

Доказів того, що на рахунках ТОВ «Фрам Ко» відсутні кошти понад суми, в межах якої накладено арешт, скаржником не надано. Враховуючи недостатність доказів, які б підтверджували тяжке фінансове становище апелянта, а також того, що станом на день звернення зі скаргою його майновий стан перешкоджав сплаті ним судового збору, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору слід відмовити. При цьому, колегією суддів враховано часткову сплату скаржником судового збору.

Крім того, апелянтом не подано і доказів того, що рахунки, які наведені у вказаній постанові - є єдиними рахунками апелянта, відкритими у банківських установах, і на них взагалі відсутні кошти, які необхідні для сплати судового збору.

До того ж, матеріали справи не містять інформації і про наявність у скаржника готівкових коштів, а також будь-яких підтверджуючих документів про загальний фінансовий стан підприємства.

Крім того, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, а тому, користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій та самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті діяльності товариства. Юридична особа самостійно має розрахувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно прийняти рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Отже, скаржник повинен був при здійсненні своєї господарської діяльності допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків такої діяльності, зокрема, звернення до суду за захистом своїх прав, та, відповідно, сплати судового збору при такому зверненні.

Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 02.03.2016 № 902/1237/15.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з важким фінансовим становищем не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Відтак, дослідивши усі наявні обставини справи та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.4 Закону України № 3674-VІ від 08.07.2011 "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

15.09.2017 року (згідно відбитку штемпеля на позовній заяві, яка подана до суду першої інстанції) Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична Фірма "Дарниця" звернулось до місцевого господарського суду з позовом про стягнення загалом 6 547 146, 60 грн., тобто з вимогою майнового характеру, яка оплачена судовим збором в сумі 98 207, 20 грн., що складає 1,5% ціни позову згідно чинної на момент подачі позову редакції п.п.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", і щодо якої спір вирішено оскаржуваним рішенням.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фран Ко" звернулося до суду з апеляційною скаргою № б/н від 08.12.2017 року на рішення господарського суду Київської області від 09.11.2017 року у справі №911/2778/17 за подання якої повинен був сплатити судовий збір у сумі 108 027, 92 грн. (з розрахунку 98 207, 20 грн. - сума що підлягала сплаті при поданні позовної заяви * 110%).

Проте, до апеляційної скарги, заявником, як доказ сплати судового збору надано бланк квитанції про сплату № 25050 від 08.12.2017р., у розмірі - 1500,00 грн., який не є оригіналом та не може бути належним доказом сплати апелянтами судового збору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 вказаного Кодексу апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на підставі п. 3, ч. 1 ст. 97 ГПК України, у зв'язку з неподанням документів, що підтверджують оплату судового збору у встановленому розмірі.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає за необхідне звернути увагу на положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Цей обов'язок сторони закріплено, зокрема, і у Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка не тільки надає особі право на справедливий суд, але і забороняє зловживання наданими їй правами.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 86, 94 п. 2, 3, ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на рішення господарського суду Київської області від 09.11.2017 року у справі №911/2778/17 з доданими до неї документами повернути скаржнику.

3. Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.

4. Справу №911/2778/17 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко