Постанова № 71026156, 11.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа№ 910/2489/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Гойко О.Ю. - представник за довіреністю № 696 від 01.12.2017;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017

за заявою Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про відстрочку виконання рішення.

у справі № 910/2489/16 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"

до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

про визнання договору та стягнення 18 498,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 в задоволенні заяви Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про розстрочку виконання рішення № 910/2489/16 від 13.02.2017 відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2017 апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.12.2017.

В судовому засіданні 11.12.2017 представник заявника апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, ухвалу від 06.11.2017 - скасувати та задовольнити заяву Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про розстрочку виконання судового рішення у даній справі.

Представник позивача в судове засідання 11.12.2017 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення стороні 07.12.2017 ухвали суду від 24.11.2017. Жодних заяв, клопотань від сторони не надходило.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника заявника, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається наступне. Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП "Центр державного земельного кадастру" на користь ПАТ "Концерн Стирол" грошові кошти у розмірі 18 498,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду 15.03.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Постановою Вищого господарського суд України від 29.11.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 910/2489/16 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2017, позовні вимоги задоволено повністю, розірвано договір про надання послуг з ведення Державного реєстру землі № 05.06.003175 від 18.10.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру". З Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" стягнуто кошти у розмірі 18 498 грн 00 коп, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 756 грн 00 коп та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 307 грн 20 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 у справі № 910/2489/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовлено повністю. З Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на користь Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" стягнуто 1 339 грн 80 коп судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі № 910/2489/16 скасовано, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2017 залишено без змін. З Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" стягнуто судовий збір за розгляд касаційної скарги у даній справі у розмірі 1 653 грн 60 коп.

23.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про відстрочку виконання рішення. В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення заявник посилається на неприбутковість та на скрутний фінансовий стан.

Так, відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявником не надано суду доказів наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк та наявності виняткового випадку, а саме доказів наявності тяжкого фінансового стану боржника, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також не надано доказів, які б підтверджували фактичну неможливість виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

У відповідності до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тобто, підставами задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можуть бути виключні обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим.

Пунктом 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Стаття 121 ГПК України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може, зокрема, розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів обох сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/32578/15).

Розглядаючи подану заяву як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідачем подано звіт про фінансові результати та баланс, датовані першим кварталом 2017 року, довідку про відсутність коштів на рахунку станом на 21.08.2017, однак як вірно зазначив суд першої інстанції, вказана докази не є беззаперечними підтвердженням скрутного становища станом саме на дату подання заяви (23.10.2017).

Окрім цього, суд апеляційної інстанції також зазначає, що предметом стягнення є заборгованість у розмірі 18 498,00 грн. Так, на думку суду, розмір вказаної суми не є «надмірним тягарем», неспіврозмірним для оплати для підприємства, статутний капітал якого становить 3 041 827,70 грн.

Посилання відповідача на те, що стягнення з нього всієї суми негативно вплине на його законні майнові інтереси, і, як наслідок, погіршить його фінансове становище, й є винятковим випадком та не можуть вважаться обставинами, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення суду у даній справі.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Так, рішеннями ЄСПЛ у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 (п. 33), та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини та беручи до уваги загальні засади чинного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, матеріальні інтереси сторін їх фінансовий стан, суд дійшов висновку про відсутність виняткового випадку та обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у даній справі, які є обов'язковими для надання розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32 - 34, 36, 43, 49, 99, 101-106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 за заявою Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/2489/16 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/2489/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2489/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич