Постанова № 71026062, 11.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.12.2017 справа №905/2009/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача): Чернота Л.Ф.

суддів Зубченко І.В. , Радіонова О.О.

при секретарі

судового засідання ОСОБА_1

за участю представників

сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – представник за довіреністю №2-403 від 28.12.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_3 – представник за довіреністю б/н від 17.01.2017р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРСТРАНСГАЗ", м.Київ

на рішення господарського

суду Донецької області

від 24.10.2017р. (повний текст 30.10.2017р.)

у справі №905/2009/17 (суддя Кротінова О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРСТРАНСГАЗ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ", м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення 20655845,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом б/н, б/д до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ», м. Краматорськ, Донецька область про стягнення 20655845,06 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.10.2017р. по справі №905/2009/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ”, м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ”, м. Краматорськ Донецької області про стягнення 20655845,06 грн., у тому числі 17149242,13грн. заборгованості щодо оплати наданих протягом липня-грудня 2016р., а також січня-червня 2017 р. послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011137/П09 від 28.09.2011р., 1996756,76 грн. пені, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 279898,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 229 947,52 грн., задоволено частково (а.с. 196-203).

Припинено провадження по справі №905/2009/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ”, м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ”, м. Краматорськ, Донецька область в частині стягнення 65000,00 грн. суми основного боргу.

Зменшено розмір стягуваної суми пені до 997617,51 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ”, м.Краматорськ, Донецька область на користь Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ”, м.Київ 19419188,23 грн., у тому числі 16911842,13 грн. основного боргу, 997617,51 грн. пені, 279781,07 грн. 3% річних та 1229947,52 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 237977,84 грн.

Видано наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011137/П09 від 28.09.2011р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за своїх зобов'язань з оплати вартості послуг транспортування природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість за зобов’язаннями липня-грудня 2016р., січня-червня 2017р. та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат, пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство “УКРТРАНЗГАЗ”, м. Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 09.11.2017 р. на рішення господарського суду Донецької області від 24.10.2017 р. по справі №905/2009/17, у якій просить змінити рішення господарського суду Донецької області від 24.10.2017 р. по справі №905/2009/17 та в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» на користь Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ 999139,25 грн. пені та прийняти в цій частині рішення щодо задоволення вказаних вимог в повному обсязі.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 24.10.2017р. у справі №905/2009/17 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору покласти на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ», м. Краматорськ, Донецька область.

По-перше, позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині зменшеної суми пені, що призвело до відмови у задоволенні стягнення 999 139,25 грн., вважає, що в цій частині рішення прийнято при неповному з’ясуванні судом всіх обставин в цій частині, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції не враховано те, що відповідно до п.п.3.17.4 п.3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання , наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Стверджує, що господарський суд Донецької області всупереч вищезазначеним обставинам та матеріалам справи №905/2009/17, при відсутності дотримання норми матеріального права – ст. 233 ГК України, безпідставно зменшив розмір заявленої позивачем до стягнення пені в сумі 1 996,756,76 грн. до 997 617,51 грн.

По - друге, апелянт вважає, що оскаржуване рішення свідчить про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не надав належної правової оцінки доказам позивача щодо вимог про правомірність та необхідність стягнення з відповідача суми пені в повному обсязі 1 996 756,76 грн., а не на суму в розмірі 997 617, 51 грн. Вважає, що вищезазначені обставини та зміст клопотання відповідача про зменшення розміру пені свідчать про відсутність винятковості випадків, на які посилався відповідач, як підставу для зменшення суми заявленої пені, відповідно, у суду першої інстанції не було жодних правових підстав для задоволення клопотання вказаного змісту, навіть часткового. На позивача, зазначене призвело до порушення п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, яку застосував суд першої інстанції, частково задовольнивши клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої позивачем пені до 997 617,51 грн.

Апелянт посилається, що оскаржуване рішення винесене із порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 32,34,43 ГПК України, що згідно з ст.104 ГПК України є підставою для його скасування в частині незадоволених вимог щодо пені в розмірі 999 139,25 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано колегію у складі: головуючий суддя – Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О. (а.с.209).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.11.2017р. порушено провадження по справі №905/2009/17. Справу призначено до розгляду на 11.12.2017р. на 15:00 год. (а.с.210)

05.12.17 на адресу Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ», м. Краматорськ, Донецька область надійшов відзив на апеляційну скаргу №15/1 від 04.12.17р. у якому відповідач просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 24.10.2017р. без змін (а.с.227-228). Судова колегія розглянула та долучила даний відзив до матеріалів справи.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 11.12.2017 р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Донецької області від 24.10.2017 р. по справі №905/2009/17 в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» на користь Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ 999139,25 грн. пені та прийняти в цій частині рішення щодо задоволення вказаних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 24.10.2017р. без змін.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №905/2009/17.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

28.09.2011 р. між Дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, що здійснює діяльність на підставі ліцензії на транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами серія АВ №527118 від 20.02.2010 р. (газотранспортне підприємство) в особі начальника департаменту виробництва та автоматизації ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності від 25.05.2011 р. №2-76 з однієї строни та Публічним акціонерним товариством “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” (замовник) в особі першого заступника голови правління ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності №143 від 04.07.2011 р. укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011137/П09, за яким газотранспортне підприємство зобов’язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання – передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення – газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов’язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами цього договору, згідно п.1.1 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011р. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013р., а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги – до повного виконання замовником своїх зобов’язань за цим договором (а.с.38).

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, відповідно до п.11.1 договору в редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р.

У період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Пунктом 1.2 договору в редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р., газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших субєктів господарювання, у тому числі релігійних організацій виключно в межах обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності (а.с.32-38).

Пунктом 1.2 у редакції додаткової угоди №5 від 20.06.2014р. визначено: газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначення для задоволення потреб промислових споживачів та інших субєктів господарювання (а.с.40).

Послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг) п.3.1 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р.

Газотранспортне підприємство до 15-го числа місяця, наступного за звітнім. направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітній місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства, згідно п.3.2 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р.

Пунктом 3.3 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу трубопроводами газотранспортного підприємства здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.

Пунктом 3.4 договору із змінами та доповненнями визначено, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

В матеріалах справи містяться акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за липень-грудень 2016р., січень-червень 2017р., належним чином засвідчені копії яких підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, згідно яких визначено обсяг протранспортованого газу відповідачу відповідно до договору №1109011137/П09 від 28.09.2011р. (а.с. 43- 54).

У даному випадку, позивачем на виконання умов договору №1109011137/П09 від 28.09.2011р. протранспортовано, а відповідачем отримано послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період липень-грудень 2016р., січень-червень 2017р. у загальному обсязі 53918,220 тис.куб.м. на суму 17617066,05 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Притписами ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату), згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України.

У даному випадку, згідно п.5.1 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього, розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов’язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

У відповідності з п.5.2 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р., до нього тарифи, визначені в пункті 5.1. договору, є обов’язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору.

Пунктом 5.4 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. врегульовано, що вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях замовник повинен обов’язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах, згідно п.5.5 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р.

Пункт 5.6 договору на спірні правовідносини не розповсюджується, адже у їх межах відповідач не є гарантованим постачальником.

За умовами п.5.7 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. врегульовано, що у разі надходження коштів від замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується газотранспортним підприємством: у разі наявності заборгованості за надані послуги – як погашення заборгованості в попередніх місяцях; у разі відсутності заборгованості за надані послуги – як оплата послуг у місяці, наступному за звітним.

У зв’язку із цим, остаточний розрахунок за зобов’язаннями липня-грудня 2016р., січня-червня 2017р. повинен бути здійснений не пізніше: за липень 2016 року - 19.08.2016р.; за серпень 2016 року - 19.09.2016р.; за вересень 2016 року - 19.10.2016р.; за жовтень 2016 року - 19.11.2016р.; за листопад 2016 року - 19.12.2016р.; за грудень 2016 року - 19.01.2017р.; за січень 2017 року - 19.02.2017р.; за березень 2017 року - 19.04.2017р.; за квітень 2017 року - 19.05.2017р.; за травень 2017 року - 19.06.2017р.; за червень 2017 року - 19.07.2017р.

Виходячи зі змісту позовної заяви та встановлених обставин щодо наданих послуг за договором №1109011137/П09 від 28.09.2011р. у період липень-грудень 2016р., січень-червень 2017р., враховуючи надані відповідачем платіжні доручення: №2693 від 11.07.2017р. за червень 2017р. на суму 80000,00 грн. (а.с.146), №1480 від 05.04.2017р. на суму 50000,00 грн. (а.с.147), №2132 від 01.06.2017р. на суму 50809,80 грн. (а.с.148), №2141 від 01.06.2017р. на суму 20054,32 грн. (а.с.149), №2882 від 24.07.2017р. за червень 2017р. на суму 62600,00 грн. (а.с.150), №2838 від 19.07.2017р. за червень 2017р. на суму 94821,63 грн. (а.с.151), №2370 від 15.06.2017р. на суму 16053,33 грн. (а.с.152), №2554 від 27.06.2017р. за травень 2017р. на суму 93484,84 грн. (а.с.181). Проведено оплати з посиланням у призначенні платежу як оплата заборгованості за транспортування природного газу за договором №1109011137/П09 від 28.09.2011р. у загальній сумі 467823,92 грн.

Дану суму не було заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до платіжних доручень, представлених відповідачем, №3199 від 10.08.2017р. за червень 2017р. на суму 97400,00 грн. (а.с.180), №3275 від 16.08.2017р. за червень 2017р. на суму 75000,00 грн. (а.с.184) відбулось погашення вказаного зобов’язання у загальній сумі 172400,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума 172400,00 грн. була заявлена позивачем до стягнення, однак, оскільки її сплачено до подачі позову, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, після порушення судом першої інстанції провадження по даній справі відповідачем погашено суму боргу за зобов’язанням червня 2017р. у розмірі 65000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3442 від 29.08.2017р. (а.с.183), призначення платежу – оплата грошовими коштами за послуги з транспортування природного газу за червень 2017р. згідно договору №1109011137/П09 від 28.09.2011р., припинивши у такий спосіб існування предмету спору щодо стягнення заборгованості за надані послуги у цій частині.

Таким чином, погашення заборгованості у розмірі 65000,00 грн. відбулося після звернення із позовом до суду першої інстанції, таке усунення існування предмету спору у зв’язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми основного боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання замовника перед газотранспортним підприємством за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у липні-грудні 2016р., січня-травні 2017р. у загальній сумі 16911842,13 грн. у встановлені договором строки не виконано, доказів, що спростовують вищенаведене не надано.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що платіжні доручення №3949 від 20.09.2017р. на суму 120000,00 грн. (а.с.179), №4124 від 28.09.2017р. на суму 110906,12 грн. (а.с.182), з призначенням платежу за липень 2017р., у цьому випадку, до уваги не прийнято, оскільки стосуються періоду, що не є спірним.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, позивачем нараховано інфляційні витрати за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі 1229947,52 грн. (нарахування здійснено з урахуванням здійснених оплат, а саме за зобов’язанням липня 2016р. на суму 1269646,60 грн. з 09.2016р. по 03.2017р., на суму 1219646,60 грн. з 04.2017р. по 05.2017р., на суму 1132729,15грн. за 06.2017р.; за зобов’язанням серпня 2016р. з 10.2016р. по 06.2017р. на суму 900465,37 грн.; за зобов’язанням вересня 2016р. з 11.2016р. по 06.2017р. на суму 1302937,03грн.; за зобов’язанням жовтня 2016р. з 12.2016р. по 06.2017р. на суму 1817781,14грн.; за зобов’язанням листопада 2016р. з 01.2017р. по 06.2017р. на суму 2376809,82 грн.; за зобов’язанням грудня 2016р. з 02.2017р. по 06.2017р. на суму 3021773,08грн.; за зобов’язанням січня 2017р. з 03.2017р. по 06.2017р. на суму 1903510,28грн.; за зобов’язанням лютого 2017р. з 04.2017р. по 06.2017р. на суму 1687949,20грн.; за зобов’язанням березня 2017р. з 05.2017р. по 06.2017р. на суму 1299199,07грн.; за зобов’язанням квітня 2017р. за 06.2017р. на суму 911319,00 грн.).

Частиною 2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Тобто, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Щодо інфляційних витрат, у межах визначеного періоду, з урахуванням призначення платежу та віднесення оплат позивачем у відповідності до абз.3 п.5.5 договору, судова колегія погоджується з висновкми суду першої інстанції про їх дійсний розмір в загальній сумі 1243818,11 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 279898,65 грн. (нарахування здійснено з урахуванням здійснених оплат, а саме за зобов’язанням липня 2016р. на суму 1269646,60грн. з 21.08.2016р. по 04.04.2017р., на суму 1219646,60 грн. з 05.04.2017р. по 31.05.2017р., на суму 1148782,48 грн. з 01.06.2017р. по 14.06.2017р., на суму 1132729,15грн. з 15.06.2017р. по 31.07.2017р.; за зобов’язанням серпня 2016р. з 21.09.2016р. по 31.07.2017р. на суму 900465,37 грн.; за зобов’язанням вересня 2016р. з 21.10.2016р. по 31.07.2017р. на суму 1302937,03грн.; за зобов’язанням жовтня 2016р. з 21.11.2016р. по 31.07.2017р. на суму 1817781,14грн.; за зобов’язанням листопада 2016р. з 21.12.2016р. по 31.07.2017р. на суму 2376809,82 грн.; за зобов’язанням грудня 2016р. з 21.01.2017р. по 31.07.2017р. на суму 3021773,08грн.; за зобов’язанням січня 2017р. з 21.02.2017р. по 31.07.2017р. на суму 1903510,28грн.; за зобов’язанням лютого 2017р. з 21.03.2017р. по 31.07.2017р. на суму 1687949,20грн.; за зобов’язанням березня 2017р. з 21.04.2017р. по 31.07.2017р. на суму 1299199,07грн.; за зобов’язанням квітня 2017р. з 21.05.2017р. по 31.07.2017р. на суму 911319,00 грн.; за зобов’язанням травня 2017р. з 21.06.2017р. по 28.06.2017р. на суму 650853,83 грн., з 29.06.2017р. по 31.07.2017р. на суму 557368,99 грн.; за зобов’язанням червня 2017р. з 21.07.2017р. по 23.07.2017р. на суму 300000,00 грн., з 24.07.2017р. по 31.07.2017р. на суму 237400,00 грн.).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних за зобов'язаннями липня-грудня 2016р., січня-червня 2017р., виходячи з того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, з урахуванням призначення платежу та віднесення оплат позивачем у відповідності до абз.3 п.5.5 договору, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір цих вимог в сумі 279781,07грн.

Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ” підлягають задоволенню у частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” 3% річних у сумі встановленій судом першої інстанції та інфляційних витрат - у межах позовних вимог, тобто у сумі визначеній позивачем, адже за розрахунком місцевого суду загальний розмір інфляційних витрат становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 7.3 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього сторони обумовили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Іншого договором не передбачено.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, за зобов'язаннями липня-грудня 2016р., січня-червня 2017р., виходячи з того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, суд дійшов правомірного висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 1995235,02 грн.

Окрім того, в матеріалах справи міститься заява №15/1-2129 від 12.09.2017р., якою відповідач просить зменшити розмір пені до однієї тисячі гривень (а.с.138-139).

На підтвердження наявності відповідних обставин суду першої інстанції було представлено відповідні копії документів ( а.с.109-134).

Приписами ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цієї санкції.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобов’язання, наслідки чого передбачені п.7.3 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього, а саме застосування позивачем пені стосовно відповідача.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір пені, на стягненні якого наполягав позивач, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже був перерахований та визначений у загальному розмірі 1995235,02 грн.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп.3.17.4. п.3.17 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” “вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо”.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значимість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, позивачем не обґрунтовано завдано йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, враховуючи докази надані сторонами у сукупності із періодом, за який виник борг, на який нараховано штрафні санкції (липень-грудень 2016р., січень-червень 2017р.), незначний час прострочення, часткове погашення суми основного боргу у цей період, загальний розмір нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та обставини, на які посилається відповідач, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов вірного висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для задоволення цього клопотання частково, оскільки, за результатми встановленого, беручи до уваги наявність факту прострочення та дотримання інтересів сторін, зменшення пені до однієї тисячі гривень є надмірним.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про зменшення розміру суми пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, а саме від розміру встановленого судом на 50%, тобто до 997617,51грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку із цим, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ” у частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” пені підлягають задоволенню частково.

Також, відповідач у заяві №15/1-2128 від 12.09.2017р. просить відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців (а.с.136-137). Однак, боржником належним чином не обґрунтовано термін в дванадцять місяців, на який слід відстрочити виконання судового рішення. Водночас, заявником (відповідачем) не доведено винятковості обставин, що унеможливлюють виконання цього рішення суду, з огляду на зменшення розміру нарахованої пені та перерахунку 3% річних, інфляційних витрат, та неможливість її сплати одноразово. Не підтверджено документально обставини, на які останній посилається, обґрунтовуючи дану заяву. Посилання на важке фінансове становище боржника є необґрунтованим.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” про надання відстрочки виконання рішення суду по справі №905/2009/17 строком на 12 місяців є недоведеними, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 24.10.2017 року у справі №905/2009/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.ї

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 24.10.2017 р. по справі №905/2009/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Судді І.В.Зубченко

ОСОБА_6

Надруковано: 4 прим.

1 позивачу

1 відповідачу

1 у справу

1ГСДО