Постанова № 71026033, 12.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017 справа № 905/3237/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність №1016 від 12.12.2016р. ОСОБА_5, довіреність №02/13297 від 08.12.2017р. не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від09.10.2017р.у справі№ 905/3237/16 (суддя Г.В. Левшина)за позовомПублічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Київ в особі Дніпровської філії, м.Дніпро до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаУправління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області Управління Державної казначейської служби у м.Маріуполі, м.Маріуполь Донецької області простягнення 131750,72грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Укртелеком”, м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості з відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення за період січень – серпень 2016р. у розмірі 131750,72грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. у справі №905/3237/16 залишенним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2017р. задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Дніпровської філії, стягнуто з Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради. Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2017р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2017р. та рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.07.2017р. прийнято справу №905/3237/16 до провадження. Ухвалою суду першої інстанції від 14.08.2017р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби у м.Маріуполі, м.Маріуполь Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/3237/16 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Дніпровської філії до Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради про стягнення 131750,72грн.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались на виконання імперативних законодавчих приписів, відповідач (як уповноважений державою орган) в силу закону має відшкодувати спірні витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, за наслідками неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи.

Так, апелянт стверджує, що у нього не виникло зобов’язання по відшкодуванню витрат з надання послуг в силу статті 102 Бюджетного кодексу України (далі – БК України), оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік» субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування пільг за надані послуги зв’язку передбачена не була, а договір, на підставі якого відбувалась би компенсація по відшкодуванню витрат з надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, між сторонами не укладався.

Крім того, відповідач наголошує на неврахуванні судом того, що позовна заява містить посилання на договір №12І200-60/16 від 22.01.2016р., за яким відповідач виконав усі свої зобов’язання, у зв’язку з чим вбачається вихід за межі предмета спору.

Відповідач, разом з іншим, зазначає, що позивачем пред’явлено вимогу до органу місцевого самоврядування про відшкодування відповідних грошових коштів за зобов’язаннями держави.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 12.12.2017р.

Від Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Дніпровської філії на поштову адресу суду апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу та через канцелярію суду - додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 12.12.2017р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені, та надав документи на виконання вимог ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017р. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін. Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористався, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що явка третьої особи не була визнана судом обов’язковою, остання не посилалася на необхідність надання додаткових доказів, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Управління Державної казначейської служби у м.Маріуполі, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, пояснення по справі, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

22.01.2016р. між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” (далі – постачальник) в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” та Управлінням соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради (далі – платник) укладений договір №12І200-60/16 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016р. (далі – договір).

Відповідно до п.1.1 предметом цього договору є відносини сторін щодо фінансування пільг, пов’язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.

Постачальник здійснює надання телекомунікаційних послуг (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів, користування радіоточкою) громадянам, які мають відповідні пільги, а платник здійснює фінансування пільг за рахунок міського бюджету, згідно рішення сесії міської ради, проводить розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень (п.1.2).

Згідно з п.2.1.1 договору, постачальник зобов’язується надавати населенню обумовлені законодавством України пільги на оплату телекомунікаційних послуг відповідно до затверджених тарифів і в обсязі, передбаченим платником у кошторисі доходів та видатків на фінансування цих пільг.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що постачальник зобов’язується щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільговиків платника: до 25 числа місяця, що настає за звітним, на електронних носіях та на паперових носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою “2-пільга”, встановленою п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги” (зі змінами); до 15 числа місяця, що йде за звітним, надавати платнику списки та розрахунки, необхідні для фінансування за рахунок місцевого бюджету; до 10 числа подавати платнику наряди на встановлення телефонів та списки інвалідів 1-ої та 2-ої груп, необхідні для фінансування за рахунок обласного бюджету; до 03-го числа місяця, другого за звітним, складати акти звіряння сум заборгованості по наданим телекомунікаційним послугам станом на 1 число місяця, що передує звітному.

Платник, згідно розділу 2.2 договору, зобов’язується: проводити розрахунки за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення, які внесені до Єдиного реєстру, та звіряти інформацію, що знаходиться в реєстрі, з інформацією, яка надходить від виконавця, а в разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; на протязі п’яти днів здійснювати перерахування коштів, передбачених на фінансування пільг, які компенсують витрати виконавця щодо послуг зв’язку населенню, що мають право на пільги; передбачати кошторисом доходів та витрат кошти, які будуть спрямовані на фінансування пільг, що відповідатимуть витратам виконавця, в межах виділеного платнику фінансування за рахунок міського бюджету.

За умовами до п.6.1 договору останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків за надані пільги - до повного виконання зобов’язань за цим договором.

Пунктом 6.2 перелбачено, що умови цього договору поширюються на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2016р. (п.6.2).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, на виконання умов договору №12І200-60/16 від 22.01.2016р. та вимог чинного законодавства України (що спростовує твердження відповідача про вихід суду за межі предмету спору), позивач в період з січня 2016р. по серпень 2016р. надав послуги зв’язку на пільгових умовах на суму 131750,72грн.

Факт надання Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Дніпровської філії послуг та, відповідно, факт їх прийняття з боку Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, підтверджуються наявними в матеріалах справи актами звіряння заборгованості на загальну суму 131750,72грн., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, та розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг.

Невиконанням відповідачем зобов’язань з відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян стало підставою звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно зі до ст.19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993р. №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту”, Законом України від 28.02.1991р. №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Законом України від 23.03.2000р. №1584-ІІІ “Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.2001р. №2402-ІІІ “Про охорону дитинства”, Законом України від 24.03.1998р. №203/98-ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.

Частиною 3 статті 63 Закону України “Про телекомунікації” передбачено, що телекомунікаційні послуги (послуги зв’язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

За приписами п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295 встановлені законами пільги з оплати послуг зв’язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому, в силу положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають, покладений на державу.

Статтею 5 БК України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Відповідно до ст.22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів відповідно до ст.22 БК України можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Приписами ст.23 БК України унормовано, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим кодексом.

У відповідності до ст.51 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу тощо.

Згідно зі статтями 89, 102 БК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв’язку за рахунок субвенцій з державного бюджет. Відповідно до пункту 3 названого Порядку, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Пунктом 2 вказаного Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" житлових субсидій населенню, допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Разом з тим, як вірно зазначено господарським судом Донецької області, названим Порядком не передбачено обов’язковості укладення відповідного договору про відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов’язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від бажання сторін.

Пунктом 10 положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, визначено, що підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування зазначених соціальних пільг Приморського району Маріупольської міської ради є Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради. Відповідно до ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вірно зазначено судом першої інстанції Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Дніпровської філії складались акти звіряння заборгованості, окремо за рахунок міського бюджету та за рахунок субвенції з державного бюджету згідно зі ст.102 БК України.

Акти звіряння заборгованості, на які посилається позивач щодо наявності заборгованості відповідача у зазначеній справі складено по наданих пільгах за телекомунікаційні послуги відповідно до ст.102 БК України, які фінансуються за рахунок коштів субвенції з Державного бюджету.

Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради не заперечує факту надання Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Дніпровської філії телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за період з січня по серпень 2016р., не оспорює їх обсягу, підстав надання, а також розміру понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах (131750,72грн.), проте зазначає, що субвенція з державного бюджету на відшкодування пільг за надані послуги зв’язку в 2016р. не передбачена Державним бюджетом України, договір про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016р. за рахунок субвенцій з державного бюджету між сторонами по справі не укладався, що, на думку відповідача, виключає підстави для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, як зазначалося раніше, порядком не передбачено обов’язковості укладення відповідного договору про відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян, адже зобов’язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від бажання сторін.

Крім того, згідно зі статтею 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов’язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність у нього зобов’язання з проведення розрахунків з позивачем внаслідок відсутності бюджетних коштів є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2016р., не виправдовує бездіяльність відповідача (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. N11/446).

З огляду на викладене, враховуючи, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Дніпровської філії надавались на виконання імперативних законодавчих приписів, виходячи з того, що Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради (як уповноважений державою орган) в силу закону має відшкодувати спірні витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів, приймаючи до уваги ті обставини, що відповідач такого відшкодування не здійснив, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Донецької облсті про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Дніпровської філії та стягнення з Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради грошових коштів в сумі 131750,72грн.

Судовою колегією не приймаються, до уваги посилання відповідача на постанови Вищого господарського суду України, оскільки останні стосується іншого предмету спору, а саме, відшкодування вартості послуг з пільгового проїзду окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/3237/16 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/3237/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/3237/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 8 прим.: 2 - позивачу; 2 - відповідачу; 1 – третій особі; 1 - у справу; 1 – ДАГС; 1 - ГСДО