Ухвала суду № 71025653, 14.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14.12.2017

Справа № 910/20392/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-Групп» в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-Групп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр»

про стягнення 55530,57 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-Групп» в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-Групп» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр» (далі – відповідач) про стягнення 55 530,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20392/17, розгляд справи призначено на 18.12.2017.

13.12.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Обґрунтовуючи власну заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що позивач з метою досудового урегулювання спору відправив на адресу відповідача претензію з вимогою повернути кошти згідно Договору, яка залишена відповідачем без задоволення. Позивач зазначає, що оскільки ціна позову складає значну суму (55 530,57 грн.), у позивача є сумніви в тому, що відповідач перерахує дані кошти позивачу в майбутньому. Крім того, позивач зазначає, що відповідач ігнорує всі спроби позивача зв’язатись з ним, щодо врегулювання питання погашення існуючої заборгованості позасудовим шляхом, в зв’язку з чим просить накласти арешт на 55 530, 57 грн. на банківських рахунках ТОВ «Український дистрибуційний центр».

Розглядаючи вказану заяву судом враховуються рекомендації викладені в пункті в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики забезпечення позову» (далі – Постанова), питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Виходячи зі змісту заяви позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена.

Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення його позову.

Керуючись статтями 66, 67 ГПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-Групп» в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-Групп» про забезпечення позову відмовити.

Суддя О.А. Грєхова