Рішення № 71025630, 11.12.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2017 р.Справа № 916/2435/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС";

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КАСІБУС";

про стягнення 221791,85 грн.;

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю;

Суть спору: про стягнення 221791,85 грн.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КАСІБУС" 221791,85грн. у тому числі 206559,69грн. основного боргу, 13600,14грн. пені, 1632,02грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.10.2017р. порушено провадження у справі № 916/2435/17 та справу призначено до розгляду.

26.10.2017р. за вх.суду№2-5663/17 позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 72770,95грн. основного боргу, 13600,14грн. пені, 1632,02грн. 3% річних.

В судовому засіданні від 14.11.2017р. позивач звернувся до суду з клопотанням (вх.суду№24173/17) про залучення додаткових доказів.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов за вих.№747/10 від 25.10.2017р. (вх.суду№22891/17 від 26.10.2017р.) та додаткових поясненнях до відзиву на позов за вих.№762/11 від 27.11.2017р. (вх.суду№25275/17 від 27.11.2017р.).

08.12.2017р. за вх.суду№26294/17 відповідач надав до суду додаткові письмові пояснення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив:

14.04.2017р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС" (позивач, Продавець, ТОВ "МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС") та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КАСІБУС" (відповідач, Покупець, ТОВ "КАСІБУС") було укладено договір постачання №14/0417-01 (далі договір) відповідно до умов якого Продавець зобовязується передати Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість, вартість якого зазначена в Специфікаціях або накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.4.1., 4.4. договору вартість товару вказується в Специфікаціях або накладних, які є невід'ємною частиною договору. Оплата здійснюється на підставі відповідного рахунку Постачальника в наступному порядку та терміни: Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 70% від загальної вартості товару, зазначеного у Специфікації/Специфікаціях до договору, остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем протягом 5 банківських днів від дати поставки.

У випадку несвоєчасної оплати Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2017р., але у будь якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобовязань за договором (п.11.1. договору).

Як зазначає позивач, 06.07.2017р., на виконання умов договору відповідачу було поставлено товар у кількості 26,445т. на загальну суму 393901,52грн. разом з ПДВ, що підтверджується накладною від 06.07.2017р., однак відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме 220000,00грн. Крім того відповідач вже мав заборгованість перед позивачем у сумі 23538,76грн.

Позивач вказує на те, що ціна на ринку на металопрокат постійно зростає і на сьогодні заборгованість відповідача складає 183020,93грн. крім пені та штрафу, а не 153788,74грн. як посилається відповідач. Позивачем було зроблено перерахунок вартості товару станом на 02.10.2017р. із розрахунку ціни на 1 тону товару, відповідно до довідки про ціни на товари на внутрішньому ринку України Одеської області регіональної Торгово-промислової палати та умов договору, та зазначено, що ціна товару станом на 06.07.2017р. становила 393901,52грн., а станом на 02.10.2017р. 466672,45грн.

Позивач зазначає, що відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 183020,93грн. за поставку товару від 06.07.2017р. та 23538,76грн. за попередні поставки.

Під час розгляду справи відповідач сплатив позивачу частину заборгованості у сумі 100000,00грн. 13.10.2017р. та 33788,74грн. 05.10.2017р. у звязку з чим станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 49232,19грн. за поставку товару від 06.07.2017р. та 23538,76грн. за попередні поставки, що разом становить 72770,95грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань, позивач нарахував останньому 13600,14грн. пені, 1632,02грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.суду№2-5663/17 від 26.ю10.2017р.) та стягнути з відповідача 72770,95грн. основного боргу, 13600,14грн. пені, 1632,02грн. 3% річних.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідно до п.4.1. укладеного між сторонами договору вартість товару вказується в Специфікаціях або накладних, які є невід'ємною частиною договору. В додатках до позовної заяви позивач надав суду копію накладної від 06.07.2017р. в якій не зазначено ціну та суму товару, залишивши ці графи без інформації про ціну товару. некоректне заповнення накладної хоч і не містить інформації про ціну товару. але позивач не заперечує вартість товару та підтверджує своїм позовом, а наданою накладною фіксує дату поставки товару. Ціну товару було погоджено та зафіксовано сторонами рахунком-фактурою №000001545 від 06.07.2017р. по якому проводилася оплата.

Відповідач вказує, що згідно умов договору у позивача відсутні підстави для зміни вартості товару, оскільки умовами договору не передбачено перерахування вартості товару.

Відповідач стверджує, що 13.10.2017р. ним у повному обсязі сплачено вартість товару за виставленим позивачем рахунком.

Враховуючи викладене. відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання №14/0417-01 відповідно до умов якого позивач зобовязався передати відповідачу товар, номенклатура, кількість, вартість якого зазначена в Специфікаціях або накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору, на підставі накладної від 06.07.2017р. позивач поставив відповідачу товар та виставив рахунки №000001545 від 06.07.2017р. на суму 163651,52грн. у тому числі ПДВ 27275,26грн. та №000001560 від 06.07.2017р. на суму 230250,00грн. у тому числі ПДВ 38375,00грн., всього на загальну суму 393901,52грн.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами п.п.4.1., 4.4. договору сторони встановили, що вартість товару вказується в Специфікаціях або накладних, які є невід'ємною частиною договору. Оплата здійснюється на підставі відповідного рахунку Постачальника в наступному порядку та терміни: Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 70% від загальної вартості товару, зазначеного у Специфікації/Специфікаціях до договору, остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем протягом 5 банківських днів від дати поставки.

Позивачем накладна від 06.07.2017р. оформлена неналежним чином, а саме з накладній не зазначена ціна товару без ПДВ, ПДВ та загальна вартість товару з ПДВ, однак вартість товару вказана у рахунках.

Згідно положень ст.ст. 9, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

Посилання позивача на те, що ціна на ринку на металопрокат постійно зростає і на сьогодні у звязку з чим було зроблено перерахунок вартості товару станом на 02.10.2017р. із розрахунку ціни на 1 тону товару, відповідно до довідки про ціни на товари на внутрішньому ринку України Одеської області регіональної Торгово-промислової палати та умов договору, та зазначено, що ціна товару станом на 06.07.2017р. становила 393901,52грн., а станом на 02.10.2017р. 466672,45грн., судом до уваги не приймається оскільки умовами договору не передбачено збільшення ціни товару.

Як на підставу збільшення ціни товару позивач посилається на п. 4.8. договору яким передбачено, що право власності на товар переходить до Покупця з моменту 100% оплати товару, однак такі доводи не обґрунтовані, оскільки набуття права власності не є підставою для збільшення ціни товару.

Під час розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за поставлений товар у повному обсязі у звязку з чим станом на день розгляду справи у відповідача відсутня заборгованість за поставлений товар згідно умов договору за накладною від 06.07.2017р.

Приймаючи до уваги, що договором не було передбачено збільшення ціни товару та те, що станом на день розгляду справи відповідач за отриманий товар розрахувався у повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 72770,95грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача 13600,14грн. пені, 1632,02грн. 3% річних слід зазначити наступне.

З розрахунків пені та 3% річних вбачається, що вони здійснені з урахуванням збільшення ціни товару, оскільки товар був поставлений на суму 393901,52грн. та включення до розрахунків суми заборгованості за попередні поставки у сумі 23538,76грн., яка не має відношення до заборгованості за поставку товару за накладною від 06.07.2017р.

Суд може перевірити наданий позивачем розрахунок заборгованості та штрафних санкцій, однак суд не зобовязаний сам перераховувати суми, що підлягають стягненню.

Враховуючи необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення до суду з позовом та обґрунтованим розрахунком про стягнення з відповідача пені та 3% річних у звязку із несвоєчасним погашенням відповідачем боргу по накладній від 06.07.2017р.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КАСІБУС" 72770,95грн. основного боргу, 13600,14грн. пені, 1632,02грн. 3% річних задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49,ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КАСІБУС" 72770,95грн. основного боргу, 13600,14грн. пені, 1632,02грн. 3% річних відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складено 15 грудня 2017р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Л.В. Степанова