Рішення № 71025316, 12.12.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "12" грудня 2017 р. Справа № 906/1025/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 05.12.17;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧК Альтернатива" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон" (Житомирська область, Малинський район, сільська рада Малинівська)

про стягнення 26146,05грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 26146,05грн. заборгованості, з яких: 18996,25грн основного боргу, 3553,21грн пені, 412,37грн 3% річних та 3184,22грн інфляційних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно договору №07/11-16/01 від 07.11.16 він здійснив поставку товару відповідачу, за який відповідач в повному обсязі не розрахувався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, повідомив, що станом на день судового засідання заборгованість відповідача не змінилась та становить 18996,25грн.

Cудом відповідно до ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" здійснено електронний запит №1003361412 від 12.12.17 та роздруковано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо заданих показників пошуку - код ЄДРПОУ відповідача -37869460, з якого вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача є: 11642, Житомирська область, Малинський район, сільрада Малинівська, комплекс будівель і споруд №4.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвала від 22.11.17, яка направлялась відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ (Житомирська область, Малинський район, сільська рада Малинівська), повернулася з відміткою поштового зв'язку: "за незапитом".

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.16 між ТОВ "ЧК Альтернатива" (Постачальник, позивач) та ТОВ "Малинський бекон" (Покупець, відповідач) укладено договір поставки (а.с.10-13), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар (замінники сухого незбираного та сухого знежиреного молока, премікси, кормові концентрати (БВМД-білково-вітамінно-мінеральні добавки), найменування (асортимент) та ціна яких узгоджується сторонами та відображаються в рахунках та/або специфікаціях та видаткових накладних, які складаються сторонами на кожну партію товару окремо згідно замовлень покупця, а покупець зобов'язався приймати у власність товар та оплачувати його вартість на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, ціна кожної партії товару визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних, виходячи із обсягу замовленого покупцем асортименту товару.

Пунктом 2.4 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується оплачувати кожну партію товару в строк, що не перевищує чотирнадцять календарних днів з дати здійснення постачальником поставки відповідної партії товару. Можлива попередня оплата.

На виконання умов договору поставки №07/11-16/01 від 07.11.16 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 33570,00грн.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується видатковими накладними №83 від 14.02.17 та №178 від 14.03.17 (а.с.15,17). Разом з накладними позивач передав відповідачу відповідні рахунки на оплату №94 від 13.02.17 та 191 від 14.03.17 (а.с14,16).

Відповідач за отриманий товар провів оплату частково на суму 14537,75грн. (а.с.20-24, 41).

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 18996,25грн (33570,00грн - 14537,75грн).

19.09.17 позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій просив сплатити заборгованість у розмірі 18996,25грн в строк до 25.09.17, проте останній залишив її без відповіді та задоволення (а.с.25-26).

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, п.2.4 договору встановлено, що покупець зобов'язується оплачувати кожну партію товару в строк, що не перевищує чотирнадцять календарних днів з дати здійснення постачальником поставки.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлену продукцію не провів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 18996,25грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до пункту 4.3 договору поставки №07/11-16/01 від 07.11.16, за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 3553,21грн за період з 28.02.17 по 17.11.17.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що за прострочення строків здійснення оплати за поставлений товар постачальник має право нарахувати та стягнути з постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З розрахунку позивача по договору поставки №07/11-16/01 від 07.11.16 (а.с.9) вбачається, що останній при здійсненні нарахування не взяв до уваги вимоги ст. 253 ЦК України та п.1.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, позивачем не враховано вимоги п.6 ст.232 ГК України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши поданий розрахунок, суд вважає, що пеня по видатковій накладній №83 від 14.02.17 має обраховуватись з 01.03.17 по 01.09.17; по видатковій накладній №178 від 14.03.17 з 29.03.17 по 29.09.17.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, загальний розмір пені по договору поставки №07/11-16/01 від 07.11.16 складає 2812,40грн. У стягненні 740,81грн пені слід відмовити.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 412,37грн 3% річних та 3184,22грн інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Судом встановлено, що під час здійснення нарахування 3% річних позивач також не врахував п.1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, загальний розмір 3% річних складає 408,41грн. У стягненні 3,96грн 3% річних слід відмовити.

Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 3184,22грн, господарський суд враховує наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в н а с т у п н о м у м і с я ц і з а місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Cудом встановлено, що позивач необґрунтовано здійснив розрахунок інфляційних, оскільки не враховував вищевказані рекомендації.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних складає 1808,38грн; вимоги в частині стягнення 1375,84грн інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 24025,44грн., з яких: 18996,25грн основного боргу, 2812,40грн пені, 408,41грн 3% річних та 1808,38грн інфляційних.

В частині стягнення 740,81грн пені, 3,96грн 3% річних та 1375,84грн інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Судовий збір відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України, якою передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, покладається на відповідача у повному обсязі, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон" (11642, Житомирська область, Малинський район, сільська рада Малиновська, комплекс будівель і споруд №4, код ЄДРПОУ 37869460)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧК Альтернатива" (01013, м.Київ, вул.Будіндустрії, 5, офіс 212,212-Б, код ЄДРПОУ 35756835)

- 18996,25грн основного боргу;

- 2812,40грн пені;

- 408,41грн 3% річних;

- 1808,38грн інфляційних;

-1600,00грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 740,81грн пені, 3,96грн 3% річних та 1375,84грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід)