Рішення № 71025173, 13.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.2017 Справа № 904/9858/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро

до Управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Кам'янської міської ради, м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у розмірі 237 279, 39 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1023 від 12.12.16р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 02/158-1 від 17.01.17р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Кам'янської міської ради, м. Кам'янське заборгованість у розмірі 237 279,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" та Управлінням соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Кам'янської міської ради, м. Кам'янське існують відносини із забезпечення населення пільгами, які надані їм законом. За період з січня 2016 року по грудень 2016 року позивач надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, зокрема надані пільги на загальну суму 237 279,39грн., проте відповідачем не було відшкодовано позивачу витрати, понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за спірний період.

Відповідач проти позовних вимог заперечував та у відзиві на позов просив відмовити у позові, з мотивів безпідставності відшкодування вартості наданих телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів у спірному періоді через відсутність відповідних видатків і субвенцій на покриття таких витрат.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01.01.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі директора Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" (постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району (платник) було укладено договір про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 році №20 (далі - договір).

Предметом цього договору є відносини сторін щодо фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення (п. 1.1. договору).

Постачальник здійснює надання телекомунікаційних послуг громадянам, які мають відповідні пільги, а платник здійснює фінансування пільг, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та проводить розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень (п. 1.2. договору).

Обсяги коштів, передбачених в бюджеті на фінансування пільг за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, можуть змінюватись протягом року при уточненні бюджету на 2016 рік в частині кошторисних призначень, а також від розміру наданих пільг, що обов'язково відображається у додаткових угодах до даного договору (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник зобов'язується:

Надавати населенню обумовлені законодавством України пільги на оплату телекомунікаційних послуг відповідно до затверджених тарифів і в обсязі передбачених платником у кошторисі доходів і видатків на фінансування цих пільг (п. 2.1.1. договору).

Щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільговиків платника:

- до 10 числа місяця, що настає за звітним, надавати на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» встановленою п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (зі змінами) (надалі-Єдиний реєстр).

- 20 числа місяця, що настає за звітним, надавати відомості про фактично надані послуги на паперових носіях,

- до 06 числа місяця, другого за звітним, складати акти звіряння сум заборгованості по наданим послугам зв'язку за станом на 1 число місяця, що передує звітньому (п. 2.1.2. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору платник зобов'язується:

Передбачити в своєму кошторисі в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на компенсацію витрат за телекомунікаційні послуги, надані постачальником пільговій категорії населення (п. 2.2.1. договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 3.1. договору).

Постачальник несе відповідальність за правильність розрахунків сум, які підлягають відшкодуванню з бюджету, їх відповідність чинному законодавству та діючим тарифам (п. 3.2. договору).

Цей договір набуває чинності з 01.01.2016р. та діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків за надані пільги - до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 6.1. договору).

Рішенням Камянської міської ради від 29.07.2016р. № 297-09/ VII "Про внесення змін до відомостей управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Дніпродзержинської міської ради" міська рада вирішила змінити назву управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Дніпродзержинської міської ради на управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Камянської міської ради та затвердити положення про управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Камянської міської ради в новій редакції.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач, в період з січня 2016 року по грудень 2016 року, надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, що підтверджується розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період січень 2016 року - грудень 2016 року.

Витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг, в період листопада 2015 року по грудень 2016 року, відповідач відшкодував не повністю, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 237 279,39 грн.

Отже, заборгованості відповідача перед позивачем складає 237 279,39 та є заборгованістю відповідача по оплаті за надані позивачем телекомунікаційні послуги.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг звязку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обовязковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Дніпровського району м. Камянське, які підпадають під дію п.19 ч.1 ст.12, п.10 ч.1 ст.13, п.18 ч.1 ст. 14, п.20 ч.1 ст.15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";п. 18 ст.6-1, п. 10 ст. 6-2, п. 17 ст. 6-3, п. 19 ст. 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; п. 11ст. 20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п. 6 ч.1 ст.6 Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; ч.5 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 4 ч.3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства".

До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (пп. 9) ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 63 Закону України „Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. за № 295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обовязок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги звязку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обовязок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.

Зі змісту підпункту б п. 4 частини 1 ст. 86 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг звязку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. за № 256 затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (надалі Порядок № 256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги звязку пільговим категоріям громадян при цьому, зобовязання сторін по даній справі виникають не тільки із договору укладеного між сторонами а й безпосередньо із законів України.

Наведеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 12.04.2017р. по справі № 927/1039/16.

Управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Камянської міської ради згідно Положення про управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Камянської міської ради, затвердженого рішенням Камянської міської ради від 29.07.2016р. № 297-09/ VII (далі Положення), є виконавчим органом Камянської міської ради, що утворюється Камянською міською радою та забезпечує виконання покладених на нього повноважень та завдань в межах Дніпровського району міста Камянське (п. 1.1. Положення).

Відповідно до розділу 2 Положення, основними завданнями Управління є:

Забезпечення реалізації державної політики в сфері соціального захисту населення Дніпровського району міста Камянське, відповідно до якої в межах делегованих повноважень виконує завдання:

- соціальної підтримки населення Дніпровського району, у тому числі сімей з дітьми, малозабезпечених сімей, ветеранів, інвалідів, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасників антитерористичної операції та інших категорій осіб, які згідно з законодавством України мають право на пільги, державні допомоги та компенсації;

- соціальної підтримки осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, які згідно з законодавством України мають право на державні допомоги та компенсації (п. 2.1. Положення).

Виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету (п. 2.5. Положення).

За приписами ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до пункту 2 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто, в даному випадку є Управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Кам'янської міської ради

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Частиною1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг звязку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117 (далі - Положення).

Розрахунковим періодом для оплати загальнодоступних послуг є поточний календарний місяць (п. 116 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг).

Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга" (п. 10. Положення).

Відповідно до п. 11. Положення, Уповноважений орган щомісяця:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи вищезазначене, саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення.

Відповідач витрати понесені позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян на загальну суму 237 279,39 не відшкодував.

Господарський суд вважає за доцільне зазначити, що частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (від 18.10.2005) та у справі Бакалов проти України (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 року, - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобовязаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобовязання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, враховуючи що позивачем фактично надані послуги звязку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян у спірному періоді, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з компенсації пільг за надані послуги в розмірі 237 279,39грн. є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача про те, що відсутність субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку є підставою для відмови в позові, не приймається судом, оскільки відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від необхідності виконання зобов'язання.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 названої статті унормовано, що господарський суд відшкодовує судовий збір стороні, на користь якої відбулося рішення за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Кам'янської міської ради (51937, Дніпропетровська область, м. Камянське, пр. Перемоги, буд, 45, ідентифікаційний код 03192537) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, б-р Тараса Шевченко, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (49600, м. Дніпро, вул. Херсонська, буд. 26, ідентифікаційний код 25543196) 237 279,39 грн. заборгованості на фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, 3 559,19грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 15.12.2017

Суддя ОСОБА_3