Рішення № 71025076, 05.12.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.12.2017 Справа №905/2137/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ, ЄДРПОУ 30019775, в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування», смт. Донець Балаклійського району Харківської області, ЄДРПОУ 00153146,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 03361075,

про стягнення 310311,61 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.10.2017р. по 31.10.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування», м.Київ, в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування», смт. Донець Балаклійського району Харківської області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №2-01-8690-3 від 05.09.2017р. до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 310311,61 грн., у тому числі пені у розмірі 103488,27 грн., інфляційних втрат у розмірі 166609,61 грн., 3% річних у розмірі 40213,73 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2137/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 18.09.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2137/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ДГН001/7ТГ13 від 18.01.2013р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості послуг транспортування природного газу за зобовязаннями серпня 2014р.-грудня 2016р., внаслідок чого виникли підстави для нарахування 3% річних за зобовязаннями серпня 2014р.-грудня 2016р., пені за зобовязаннями серпня 2016р.-грудня 2016р. та інфляційних витрат за зобовязаннями серпня 2014р.-грудня 2014р., лютого 2015р., березня 2015р., вересня 2015р., листопада 2015р., січня 2016р.-грудня 2016р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок пені, 3% річних, інфляційних витрат, довідка про розрахунки з ПАТ «Донецькоблгаз» за період з 01.08.2014р. по 01.09.2017р., а також у копіях: договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ДГН001/7ТГ13 від 18.01.2013р. із додатковими угодами №1 від 29.03.2013р., №2 від 15.07.2013р., №3 від 31.07.2013р., №4 від 31.10.2013р., №5 від 05.05.2013р., №6 від 05.06.2013р., №б/н від 11.11.2013р., №б/н від 18.12.2013р., №б/н від 08.01.2014р., №б/н від 26.12.2014р., №б/н від 01.04.2015р., №б/н від 01.07.2015р., №б/н від 11.09.2015р., №б/н від 01.10.2015р., №12 від 04.01.2016р., №13 від 31.03.2016р., №13/1 від 01.04.2016р., №14 від 30.06.2016р., протоколами узгодження договірної ціни на послуги з транспортування природного газу №2 від 29.03.2013р., №3 від 15.07.2013р., №4 від 31.07.2013р., №5 від 31.10.2013р. до нього; спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №1466/в від 09.03.2017р., банківська виписка за 23.08.2017р., акти про виконання робіт по транспортуванню природного газу за серпень 2014р.-грудень 2016р., правоустановчі документи головного підприємства позивача та його відокремленого підрозділу, довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 549, 550, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 12, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», постанову Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань.

10.10.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано супровідний лист №2 9800 3 від 05.10.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку; лист №2 9801 3 від 05.10.2017р., яким надано відомості щодо відсутності на розгляді у іншого судді даних позовних вимог, а також відсутності відносно відповідача провадження по справі про банкрутство.

10.10.2017р. відповідачем предсталено суду супровідний лист №15/1-2332 від 05.10.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку, у тому числі відзив №15/1-2330 від 05.10.2017р., за змістом останнього позовні вимоги не визнано, посилаючись на приписи п.2 ч.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси, а також наявність форс-мажорних обставин, що настали для підприємства, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції у місті здійснення ним господарської діяльності.

31.10.2017р. представником позивача представлено суду заперечення №2 01 10537 3 від 26.10.2017р. на відзив на позовну заяву, наданий відповідачем (вих. №15/01 2330 від 05.10.2017р.), відповідно до якого вважає, що Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси та постанова Кабінету Міністрів України №1235 від 27.12.2010р. не регулють відносини, що склалися між позивачем та відповідачем за спірним договором; зауважено, що відповідач всупереч вимогам п.9.3, п.9.4 договору не надав позивачу документ, що підтверджує дію форс-мажорних обставин; звернуто увагу на соціальну значущість підприємства позивача.

До заперечень додано копію довіреності на представника позивача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.10.2017р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/2137/17 на 15 днів по 05.12.2017р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.

08.11.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано супровідний лист №2 11056 3 від 07.11.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку.

05.12.2017р. відповідачем представлено суду клопотання б/н від 05.12.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку.

Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі; вважає доводи відповідача, викладені у минулих судових засіданнях, не обґрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.2017р. заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування, в особі філії Газопромислового управління Шебелинкагазвидобування (Газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством Донецькоблгаз (нині-Публічне акціонерне товариство По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз та далі - Замовник) укладено договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ДГН001/7ТГ13, за яким газотранспортне підприємство зобовязується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника, для подальшої реалізації населенню з врахуванням обсягів природного газу для подальшої реалізації установам та організація, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) та для подальшої реалізації релегійни організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобовязується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами договору (п.1.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків до повного виконання зобовязань сторін. Разом з тим, сторони домовились, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, тобто з 1 січня 2013р. по 31.12.2016р. (п.11.1 договору в редакції додаткової угоди №14 від 30.06.2016р. до нього).

У період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Плановий обсяг транспортування природного газу на 2016 рік складає 4800,00тис.куб.м., у тому числі по місяцях: січень 650,0, лютий 600,0, березень 300,0, квітень 400,0, травень 300,0, червень 300,0, липень 300,0, серпень 300,0, вересень 300,0, жовтень 400,0, листопад 400,0, грудень 550,0 (пункт 1.2 договору у редакції додаткових угод №12 від 04.01.2016р., №13 від 31.03.2016р., №14 від 30.06.2016р. до нього).

За змістом п.2.1 договору підставою для транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності у Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (підтверджені обсяги).

Згідно з п.3.1 договору послуги з транспортування газу оформляються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі акти наданих послуг).

Газотранспортне підприємство до 15-го числа місяця, наступного за звітнім, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітній місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (п.3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу трубопроводами газотранспортного підприємства здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства (п.3.4 договору).

За умов п.3.5 договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.

Позивачем представлено суду копії актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період серпень 2014р.-грудень 2016р., згідно яких визначено обсяг протранспортованого газу відповідачу відповідно до договору №ДГН001/7ТГ13 від 18.01.2013р., а саме:

- у серпні 2014р. 295,8740 тис.куб.м., вартість послуг 39765,47 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у вересні 2014р. 311,5710 тис.куб.м., вартість послуг 41875,14 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у жовтні 2014р. 445,2500 тис.куб.м., вартість послуг 59841,60 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у листопаді 2014р. 525,8440 тис.куб.м., вартість послуг 70673,43 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у грудні 2014р. 561,5330 тис.куб.м., вартість послуг 75470,04 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у січні 2015р. 577,7040 тис.куб.м., вартість послуг 77643,42 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у лютому 2015р. 482,6990 тис.куб.м., вартість послуг 64874,75 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у березні 2015р. 429,3710 тис.куб.м., вартість послуг 57707,46 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у квітні 2015р. 353,9070 тис.куб.м., вартість послуг 170512,39 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у травні 2015р. 301,5020 тис.куб.м., вартість послуг 145263,66 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у червні 2015р. 275,8230 тис.куб.м., вартість послуг 132891,52 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у липні 2015р. 266,7910 тис.куб.м., вартість послуг 130876,99 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у серпні 2015р. 240,3710 тис.куб.м., вартість послуг 117916,40 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у вересні 2015р. 230,7130 тис.куб.м., вартість послуг 113178,57 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у жовтні 2015р. 337,6740 тис.куб.м., вартість послуг 176022,70 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у листопаді 2015р. 351,9840 тис.куб.м., вартість послуг 183482,22 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у грудні 2015р. 480,5060 тис.куб.м., вартість послуг 250478,17 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у січні 2016р. 571,4050 тис.куб.м., вартість послуг 260492,11 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у лютому 2016р. 484,1650 тис.куб.м., вартість послуг 220721,14 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у березні 2016р. 506,7240 тис.куб.м., вартість послуг 231005,34 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у квітні 2016р. 384,8030 тис.куб.м., вартість послуг 155568,16 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у травні 2016р. 319,0800 тис.куб.м., вартість послуг 128997,66 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у червні 2016р. 304,8090 тис.куб.м., вартість послуг 123228,18 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у липні 2016р. 296,8910 тис.куб.м., вартість послуг 120027,09 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у серпні 2016р. 285,4410 тис.куб.м., вартість послуг 115398,09 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у вересні 2016р. 294,3950 тис.куб.м., вартість послуг 119018,01 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у жовтні 2016р. 372,3370 тис.куб.м., вартість послуг 150528,40 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у листопаді 2016р. 405,8720 тис.куб.м., вартість послуг 164085,93 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у грудні 2016р. 505,9440 тис.куб.м., вартість послуг 204543,04 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

Обсяг транспортування означений у перелічених документах не оспорюється, підтверджено підписом з обох сторін, що скріплений печатками підприємств.

Таким чином, беручи до уваги підстави заявлених позовних вимог, позивачем на виконання умов договору №ДГН001/7ТГ13 від 18.01.2013р. протранспортовано, а відповідачем отримано послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період серпень 2014р.-грудень 2016р. у загальному обсязі 11200,983тис.куб.м. на суму 3902087,08грн.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Так остаточний розрахунок за зобовязаннями серпня 2014р.-грудня 2016р. повинен бути здійснений не пізніше:

за серпень 2014 року - 19.09.2014р.;

за вересень 2014 року - 19.10.2014р.;

за жовтень 2014 року - 19.11.2014р.;

за листопад 2014 року - 19.12.2014р.;

за грудень 2014 року - 19.01.2015р.;

за січень 2014 року - 19.02.2015р.;

за лютий 2015 року - 19.03.2015р.;

за березень 2015 року - 19.04.2015р.;

за квітень 2015 року - 19.05.2015р.;

за травень 2015 року - 19.06.2015р.;

за червень 2015 року - 19.07.2015р.;

за липень 2015 року - 19.08.2015р.;

за серпень 2015 року - 19.09.2015р.;

за вересень 2015 року - 19.10.2015р.;

за жовтень 2015 року - 19.11.2015р.;

за листопад 2015 року - 19.12.2015р.;

за грудень 2015 року - 19.01.2016р.;

за січень 2016 року - 19.02.2016р.;

за лютий 2016 року - 19.03.2016р.;

за березень 2016 року - 19.04.2016р.;

за квітень 2016 року - 19.05.2016р.;

за травень 2016 року - 19.06.2016р.;

за червень 2016 року - 19.07.2016р.;

за липень 2016 року - 19.08.2016р.;

за серпень 2016 року - 19.09.2016р.;

за вересень 2016 року - 19.10.2016р.;

за жовтень 2016 року - 19.11.2016р.;

за листопад 2016 року - 19.12.2016р.;

за грудень 2016 року - 19.01.2017р.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідач розрахувався за спірними зобовязаннями у повному обсязі, але, всупереч статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, з порушенням строків встановлених договором.

Доказів, що спростовують дане суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

У разі надходження коштів від Замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується Газотранспортним підприємством: у разі наявності заборгованості за надані послуги - як погашення заборгованості в попередніх місяцях; у разі відсутності заборгованості за надані послуги - як оплата послуг у місяці, наступному за звітним (п.5.6 договору).

Як слідує з матеріалів справи, сторони проводили розрахунки за договором №ДГН001/7ТГ13 від 18.01.2013р., відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій №20 від 11.01.2005р., наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Державного казначейства України Про затвердження Порядку розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію №55/57/43 від 03.02.2009р., наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію №493/688 від 03.08.2015р.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору сторони обумовили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано та пред'явлено до стягнення загальну суму інфляційних витрат у розмірі 166609,61 грн. за зобовязаннями серпня 2014р.-грудня 2014р., лютого 2015р., березня 2015р., вересня 2015р., листопада 2015р., січня 2016р.-грудня 2016р., 3% річних у загальній сумі 40213,73грн. за зобовязаннями серпня 2014р.-грудня 2016р., період згідно наданого розрахунку.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобовязання становить 103488,27 грн. (нарахування здійснено за зобовязанням серпня 2016р. на суму 115398,09 грн. з 21.03.2017р. по 23.08.2017р., за зобовязанням вересня 2016р. на суму 119018,01 грн. з 20.04.2017р. по 23.08.2017р., за зобовязанням жовтня 2016р. на суму 150528,40 грн. з 23.05.2017р. по 23.08.2017р., за зобовязанням листопада 2016р. на суму 164085,93 грн. з 20.06.2017р. по 23.08.2017р., за зобовязанням грудня 2016р. на суму 204543,04 грн. з 21.07.2017р. по 23.08.2017р.).

Дослідивши підстави та порядок нарахування заявлених позовних вимог з урахуванням встановленого, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої за несвоєчасне проведення розрахунків, у межах визначених позивачем, за зобовязанням жовтня 2015р.

Так, з матеріалів справи вбачається, що частину вартості наданих послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу за договором, зокрема, протягом серпня 2014р.-грудня 2016р. підприємство оплатило з коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. на загальну суму у розмірі 2555254,00 грн., що підтверджується: спільним протокольним рішенням №218/в від 03.02.2015р. на суму 238925,59 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за грудень 2014р.), банківська виписка за 06.03.2015р.; спільним протокольним рішенням №1267/в від 27.05.2015р. на суму 275893,33 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за квітень 2015р.), банківська виписка за 12.06.2015р.; спільним протокольним рішенням №1949/в від 17.09.2015р. на суму 199336,44 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за серпень 2015р.), банківська виписка за 25.09.2015р.; спільним протокольним рішенням №2589/в від 23.11.2015р. на суму 73515,09 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за жовтень 2015р.), банківська виписка за 27.11.2015р.; спільним протокольним рішенням №2785/в від 15.12.2015р. на суму 173188,34 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за листопад 2015р.), банківська виписка за 23.12.2015р.; спільним протокольним рішенням №342/в від 26.01.2016р. на суму 163425,03 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за грудень 2015р.), банківська виписка за 16.02.2016р.; спільним протокольним рішенням №772/в від 24.02.2016р. на суму 141958,57 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за січень 2016р.), банківська виписка за 14.03.2016р.; спільним протокольним рішенням №1077/в від 31.03.2016р. на суму 199917,64 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за лютий 2016р.), банківська виписка за 15.04.2016р.; спільним протокольним рішенням №1466/в від 09.03.2017р. на суму 1089093,97 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за грудень 2016р.), банківська виписка за 23.08.2017р.

У розділі 3 спільних протокольних рішень передбачено, зокрема, що з метою їх реалізації попередня сторона зобов'язуються перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Відповідно до п.5.2 спільних протокольних рішень, останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобовязань за ними.

Згідно даних, що містять реєстри оплат за договором №ДГН001/7ТГ13 від 18.01.2013р., відомості яких відображені у акті звірки розрахунків за період з 01.08.2014р. по 31.10.2017р., з урахуванням п.2.10 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1000 від 02.08.2012р. «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу», п.10 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2516 від 30.09.2015р. «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки» (чинні на дати проведення відповідачем оплат за спірним договором), зокрема, з 04.08.2014р. по 31.12.2016р. відповідачем за надані позивачем послуги з транспортування природного газу, без урахування оплат, проведених на виконання спільних протокольних рішень, перераховано 1325079,71 грн.

При цьому, беручи до уваги пояснення сторін, за висновками суду, зважаючи на зміст п.5.6 договору, з відрахуванням поточних оплат у загальній сумі 1325079,71 грн., та наявність боргу у розмірі 49291,61 грн. за станом на 01.08.2014р. (акт звірки розрахунків за період з 01.08.2014р. по 31.10.2017р.), фактично на виконання спільних протокольних рішень відбулось погашення:

- №218/в від 03.02.2015р. першочергово за зобовязанням грудня 2014р. у сумі 45454,31 грн., залишок віднесено: за попередні періоди у сумі 49291,61грн. (сальдо на 01.08.2014р. за відомостями акта звірки розрахунків за період з 01.08.2014р. по 31.10.2017р.), за зобовязанням серпня 2014р. у сумі 19632,20 грн., за зобовязанням вересня 2014р. у сумі 30618,38 грн., за зобовязанням жовтня 2014р. у сумі 48175,71 грн., за зобовязанням листопада 2014р. у сумі 45753,38 грн.;

- №1267/в від 27.05.2015р. - першочергово за зобовязанням квітня 2015р. у сумі 165496,97 грн., залишок віднесено: за зобовязанням листопада 2014р. у сумі 5790,56 грн., за зобовязанням січня 2015р. у сумі 52921,24 грн., за зобовязанням лютого 2015р. у сумі 40565,40 грн., за зобовязанням березня 2015р. у сумі 11119,16 грн.;

- №1949/в від 17.09.2015р. - першочергово за зобовязанням серпня 2015р. у сумі 55196,24 грн., залишок віднесено: за зобовязанням березня 2015р. у сумі 11403,53 грн., за зобовязанням травня 2015р. у сумі 106935,30 грн., за зобовязанням червня 2015р. у сумі 25801,37 грн.;

- №2589/в від 23.11.2015р. - за зобовязанням жовтня 2015р. у сумі 73515,09 грн.;

- №2785/в від 15.12.2015р. - першочергово за зобовязанням листопада 2015р. у сумі 121716,82 грн., залишок віднесено: за зобовязанням червня 2015р. у сумі 51471,52 грн.;

- №342/в від 26.01.2016р. - першочергово за зобовязанням грудня 2015р. у сумі 151292,77 грн., залишок віднесено: за зобовязанням червня 2015р. у сумі 9632,08 грн., за зобовязанням липня 2015р. у сумі 2500,18 грн.;

- №772/в від 24.02.2016р. - першочергово за зобовязанням січня 2016р. у сумі 141958,57 грн.;

- №1077/в від 31.03.2016р. - першочергово за зобовязанням лютого 2016р. у сумі 160599,39 грн., залишок віднесено: за зобовязанням січня 2016р. у сумі 39318,25 грн.;

- №1466/в від 09.03.2017р. - першочергово за зобовязанням грудня 2016р. у сумі 163183,14 грн., залишок віднесено: за зобовязанням січня 2016р. у сумі 11606,45 грн.; за зобовязанням березня 2016р. у сумі 163477,36 грн.; за зобовязанням квітня 2016р. у сумі 122696,04 грн.; за зобовязанням травня 2016р. у сумі 51443,48 грн.; за зобовязанням червня 2016р. у сумі 55161,36 грн.; за зобовязанням липня 2016р. у сумі 48947,73 грн.; за зобовязанням серпня 2016р. у сумі 52730,80 грн.; за зобовязанням вересня 2016р. у сумі 57488,06 грн.; за зобовязанням жовтня 2016р. у сумі 119953,22 грн.; за зобовязанням листопада 2016р. у сумі 131415,00 грн.; за зобовязанням липня 2015р. у сумі 71067,15 грн.; за зобовязанням вересня 2015р. у сумі 39924,18 грн.

Разом з цим, слід зазначити про таке.

Відповідно до ст.7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

З огляду на це, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (Постанова КМУ №20 від 11.01.2005р.), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України Про житлово-комунальні послуги, Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище постанову КМУ №20 від 11.01.2005р.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.

З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.

Такі висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. у справі №924/13/16.

Згідно із ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Враховуючи ту обставину, що уклавши вищеперелічені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за послуги з транспортування природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, сторони договору у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за надані послуги на підставі договору №ДГН001/7ТГ13 від 18.01.2013р., тому для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та відповідно п.7.3 договору, необхідно, щоб оплату було проведено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

За таких обставин, судом на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та здійснено перерахунок нарахованих позивачем інфляційних витрат, 3% річних та пені, беручи до уваги п.5.5, п.5.6 договору №ДГН001/7ТГ13 від 18.01.2013р., а також приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями).

Відтак, врахувавши часткове погашення зобовязань за рахунок виділених субвенцій, із призначенням платежу, встановленого вищеозначеними спільними протокольними рішеннями, не охоплено здійсненням розрахунку за ними сума основного боргу за зобовязанням вересня 2015р. у розмірі 21652,63 грн., за зобовязанням жовтня 2015р. у розмірі 49392,35 грн.

Фактичні обставини справи свідчать про прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобовязань з оплати спірних послуг, отриманих у вересні 2015р. у сумі 21652,63грн., у жовтні 2015р. у сумі 49392,35 грн.

Отже, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат, 3% річних, пені суперечить дійсним обставинам справи, оскільки неправильно визначено період та базу для їх нарахування, з огляду на викладене вище, і тому не може бути прийнятий судом.

Здійснив перерахунок вимог в частині заявлених 3% річних та інфляційних витрат, суд, беручи до уваги встановлене та рознесення проведених відповідачем оплат, з урахуванням порядку оплат, встановлених п.5.6 договору та спільними протокольними рішеннями, в частині що не охоплена цими спільними протокольними рішеннями, суд дійшов висновку про розмір 3% річних у сумі 238,42 грн. (за період, визначений позивачем для нарахування цих вимог, за зобов'язанням вересня з 20.10.2015р. по 03.12.2015р. на суму 21652,63 грн., за зобов'язанням жовтня 2015р. з 20.11.2015р. по 28.12.2015р. на суму 49392,35грн.) та інфляційних у сумі 433,05 грн. (за період, визначений позивачем для нарахування цих вимог, за зобов'язанням вересня 2015р. на суму 21652,63 грн. за листопад 2015р.).

Нарахування пені позивачем за зобов'язаннями вересня, жовтня 2015р. не здійснено, період прострочення не визначено, що зумовлює відсутність підстав для дослідження судом цих вимог у приведеній частині.

Одночасно відповідач у відзиві №15/1-2330 від 05.10.2017р. просить при вирішенні справи врахувати приписи ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси, відповідно до яких встановлено мораторій на стягнення пені та інших штрафних санкцій.

Законом України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону (до 31.12.2015р.), на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є субєктний та обєктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

Зі змісту ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси №85-VІІІ від 13.01.2015р., слідує встановлення мораторію на нарахування штрафних санкцій у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси, що надаються у районі проведення антитерористичної операції.

Разом з цим, у межах спірних правовідносин застосована відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надані послуги з транспортування природного газу, що не є споживанням енергетичних ресурсів за своєю суттю.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування приписів означеного закону до правовідносин надання послуг з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу.

Отже, доводи відповідача у цій частині судом до уваги не прийнято.

Одночасно відповідач у відзиві №15/1-2330 від 05.10.2017р. просить відмовити у задоволенні пені, 3% річних та інфляційних витрат повністю, з огляду на наявність форс-мажорних обставин.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стосовно наявності форс-мажорних обставин, слід зазначити таке.

Останні не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою повязаною з виною боржника.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні витрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні витрати та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

З огляду на таке, твердження відповідача в цій частині судом до уваги не прийнято.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» підлягають задоволенню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» 3% річних у сумі 238,42 грн., інфляційних витрат у сумі 433,05 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ, в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування», смт.Донець Балаклійського району Харківської області, до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 310311,61 грн., у тому числі пені у розмірі 103488,27 грн., інфляційних втрат у розмірі 166609,61 грн., 3% річних у розмірі 40213,73 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, б.1, ЄДРПОУ 03361075, п/р №260333011399 в філії ДОУ АТ Ощадбанк, МФО 335106) на користь Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Кудрявська, буд.26/28, ЄДРПОУ 30019775, банківські реквізити не вказано), в особі філії Газопромислового управління Шебелинкагазвидобування Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (64250, Харківська область, Балаклійський район, селище міського типу Донець, вул.Стадіонна, буд.9, ЄДРПОУ 00153146, п/р №26005300530517 в філії ХОУ АТ Ощадбанк м.Харків, МФО 351823) 3% річних у розмірі 238,42 грн., інфляційні витрати у розмірі 433,05 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 10,07 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 05.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2017р.

Суддя О.В. Кротінова