Рішення № 71025041, 13.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАЛ-ДНІПРО"

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ"

про витребування майна загальною вартістю 1 043 781,80 грн.

Суддя Манько Г.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 5 від 12.12.2016

Від відповідача: ОСОБА_2 - дов. № б/н від 03.08.2017

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Італ-Дніпро" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою та просить витребувати із незаконного володіння публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" і передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Італ-Дніпро" , на склад, який розташований за адресою: вул. Байкальська, 9/25, м. Дніпро, металобрухт загальною вартістю 1 043 781 грн. 80 коп., а саме: брухт чавунний №1, вид 26 у загальній кількості - 141,26 тонни (загальною вартістю 851797,80 грн.) та брухт та відходи чавунних виробів, вид 506 у загальній кількості - 33,80 тонни (загальною вартістю 191984,00 грн.). Також позивач просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" судовий збір у розмірі 15 656, 73 грн.

Позивач наполягав на задоволенні позову в повному обсязі згідно заяви про зміну предмету позову. Заявив клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи. Надав заяву про зміну предмету позову. У повному обсязі підтримав доводи, викладені у заяві про зміну предмету позову.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити. Заперечував проти призначення проведення судової експертизи. Заперечував проти прийняття судом заяви позивача про зміну предмету позову посилаючись на приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Надав письмові пояснення по суті спору, зазначив, що у постачальника та покупця виникли господарські відносини, які мають ознаки договору поставки, тобто постачальник мав наміри відчуження товару, а покупець - його придбання, то цілком логічно, що ПАТ «ДНІПРОВАЖМАШ» після отримання металобрухту використав його у господарській діяльності, так як жодних суперечок з приводу товару чи заборони на його використання на той момент не було. Таким чином, рішення суду про задоволення позовних вимог про витребування майна виконати буде неможливо, у зв'язку з відсутністю майна, яке є предметом спору в даній справі.

Заява про зміну предмету позову господарським судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.15р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Італ-Дніпро" та публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" підписаний договір поставки №61/115 (далі - договір).

Згідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність Покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, вказані в специфікаціях, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у цьому Договорі.

Умовами п. 1.2 Договору Кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, і є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору Загальна кількість продукції, що постачається за даним договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформлених специфікацій і накладних.

В п. 2.2 договору вказано, що Ціни на продукцію, що постачається за даним Договором, можуть бути змінені за погодженням Сторін. Постачальник повинен погоджувати нову ціну з Покупцем за 3 дні до постачання.

Згідно п. 3.1 Договору Порядок розрахунків: за фактом постачання та підписання первинних документів, якщо інше не вказується в специфікації.

Відповідно до п. 4.5 Договору Постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи (підписані уповноваженою особою і скріплені печаткою Постачальника) на продукцію, що поставляється відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: рахунок, сертифікат якості, товарно-испортну накладну, видаткову накладну.

Умовами п. 4.6. Договору зазначено, що Постачальник зобов'язаний видати Покупцю протягом 14 діб з дати першої події (передоплати або відвантаження), податкову накладну, складену в електронній формі, та зареєстровану в іому реєстрі податкових накладних відповідно до вимог чинного законодавства України.

В п. 5.1 Договору якість прокукції, що поставляється за даним договором, повинна відповідати ДСТУ 4121-2002 і підтверджуватися відповідними документами.

Згідно п. 5.3 Договору Покупець залишає за собою право відмовитися від прийому неякісної продукції.

Пунктом 5.5 Договору Продукція вважається переданою Постачальником і прийнятою Покупцем: по кількості згідно результатам зважування на вагах Покупця; по якості згідно даним сертифікату якості та результатам хімічного аналізу, проведеному в лабораторії Покупця.

В п. 11.1 Договору вказано, що цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.15р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Згідно п. 11.2 Договору якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із Сторін не заявила про своє бажання розірвати договір, даний договір вважається пролонгованим на 1 рік.

До матеріалів справи позивачем долучено приходні ордери та накладні, у яких зазначений брухт чавунний: - 01.10.2016 року товар в обсязі 33, 54 тони на суму 117390 грн.: - 07.10.2016 року товар в обсязі 38,44 т. на суму 134 540,00 грн.; - 10.10.2016 року товар в обсязі 36,00 т. на суму 126 000,00 грн.; -12.10.2016 року товар в обсязі 33,8 т. на суму 118300 грн.; - 13.10.2016 року товар в обсязі 33,10 т. на суму 115 850,00 грн.

Специфікації на постачання вказаного товару в межах умов Договору сторонами не було укладено.

При розгляді справи № 904/637/17 встановлено, що між ТОВ "Італ-Дніпро" (постачальник, позивач) та ПАТ "Дніпроважмаш" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №61/115 від 06.08.2015 року (договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені договором, передати у власність покупцеві продукцію в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та сплатити. У пунктах 11.1. та 11.2. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про своє бажання розірвати договір, даний договір вважається пролонгованим на 1 рік. Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. договору кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Загальна кількість продукції, що постачається за договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформлених специфікацій і накладних. Згідно з пунктом 2.1. договору загальна сума договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії договору. У пункті 3.1. договору сторони визначили порядок розрахунків: за фактом постачання та підписання первинних документів, якщо інше не вказується в специфікації. Додатковою угодою від 07.12.2015 року до договору поставки №61/115 від 06.08.2015 року сторони дійшли згоди, зокрема, припинити дію договору з 07.12.2015 року. Однак, незважаючи на укладення вказаної додаткової угоди в період з 22.07.2016 року по 14.09.2016 року між сторонами підписувалися специфікації до договору поставки №61/115 від 06.08.2015 року, в яких визначено найменування продукції, її кількість, ціну, загальну вартість, а також умови щодо поставки та оплати; на виконання умов договору поставки №61/115 від 06.08.2015 року та вказаних специфікацій в період з 22.07.2016 року по 14.09.2016 року позивач здійснював поставку відповідачу продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання металів чорних (вторинних); відповідач здійснював оплату отриманої продукції саме з посиланням на договір поставки №61/115 від 06.08.2015 року, отже, вказаними доказами підтверджується воля обох сторін на продовження дії договору. Звертаючись із позовом до суду, позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо поставки продукції з 01.10.2016 року по 13.10.2016 року, у зв'язку з чим ним були складені та надані відповідачу для підписання такі специфікації: - специфікація №23 від 01.10.2016 року до договору на поставку продукції - брухту чавунного №1, вид 26 ДСТУ 4121-2002 у кількості 300 тон, за ціною 4 600 грн., на загальну суму 1 380 000 грн.; - специфікація №24 від 12.10.2016 року до договору на поставку продукції - брухту та відходів чавунних виробів (вид 506 ДСТУ 4121-2002) у кількості 300 тон, за ціною 4 600 грн., на загальну суму 1 380 000 грн.. Вказані специфікації не підписані відповідачем. Як вказує позивач, на виконання вказаних специфікацій ним було здійснено поставку продукції відповідачу на загальну суму 804 448 грн. відповідно до таких актів приймання металів чорних (вторинних): - акту приймання металів чорних (вторинних) №011036/1 від 01.10.2016 на суму 154 284 грн.; - акту приймання металів чорних (вторинних) №071036/1 від 07.10.2016 на суму 176 824 грн.; - акту приймання металів чорних (вторинних) №101036/1 від 10.10.2016 на суму 165 600 грн.; - акту приймання металів чорних (вторинних) №121036/1 від 12.10.2016 на суму 155 480 грн.; - акту приймання металів чорних (вторинних) №131036/1 від 13.10.2016 на суму 152 260 грн. Вказані акти також не підписані відповідачем. Оскільки вищезазначені специфікації та акти приймання металів чорних (вторинних) за період з 01.10.2016 року по 13.10.2016 року не підписані відповідачем, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами у відповідності до ст. ст. 33, 34 Господарського прцецуального кодексу України не доведено як факт поставки, так і наявність заборгованості відповідача у заявленому розмірі. Відповідачем до матеріалів справи долучені накладні та товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що в період з 01.10.2016 року по 13.10.2016 року позивачем йому поставлявся товар, але за меншою ціною (3 500 грн. за тону), ніж посилається позивач у позовній заяві. Як позивачем так і відповідачем підтверджується, що в період з 01.10.2016 року по 13.10.2016 року позивачем було поставлено продукцію в загальному обсязі 175,06 тон. В матеріалах справи відсутні докази, які б доводили, що товар в період з 07.10.2016 року по 13.10.2016 року було поставлено саме на виконання умов договору поставки №61/115 від 06.08.2015 року (з накладних, поданих відповідачем цього не вбачається; ціна в таких накладних є відмінною від ціни, зазначеної у підписаних сторонами специфікаціях до договору), тоді як предметом позову у справі є стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 596 089 грн. 10 коп. за договором поставки №61/115 від 06.08.2015 року. Позивачем не доведено факту поставки товару та факту узгодження сторонами ціни на нього, про що зазначено вище; вимога позивача щодо стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості є такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Дніпропетровського Апеляційного господарського суду від 03.07.2017р. по справі №904/637/17 зазначено, що оскільки вищезазначені специфікації та акти приймання металів чорних (вторинних) за період з 01.10.2016 року по 13.10.2016 року не підписані відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами у відповідності до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено як факт поставки, так і наявність заборгованості відповідача у заявленому розмірі.

Відповідачем до матеріалів справи долучені накладні та товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що в період з 01.10.2016 року по 13.10.2016 року позивачем йому поставлявся товар, але за меншою ціною (3 500 грн. за тону), ніж посилається позивач у позовній заяві. Прийнявши до уваги ті обставини, що: - відповідачем не подано доказів, які б доводили поставку позивачем металів горних (вторинних) відповідачу з дотриманням вимог Закону України «Про металобрухт»; - в матеріалах справи відсутні докази, які б доводили, що товар в період з 07.10.2016 року по 13.10.2016 року було поставлено саме на виконання умов договору поставки №61/115 від 06.08.2015 року (з накладних, поданих відповідачем цього не вбачається; ціна в таких накладних є відмінною від ціни, зазначеної у підписаних сторонами специфікаціях до договору), тоді як предметом позову у справі є стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 596 089 грн. 10 коп. саме за договором поставки №61/115 від 06.08.2015 року, - позивачем не доведено факту поставки товару та факту узгодження сторонами ціни на нього, про що зазначено вище; колегія суддів дійшла висновку, що за поданим предметом позовна заява є такою, що не підлягає задоволенню. При цьому судовим рішенням не встановлений факт поставки позивачем відповідачу товару в загальному обсязі 175, 06 тон за період з 01.10.2016 року по 13.10.2016 року з огляду на недоліки у первинних документах, поданих відповідачем, та недоведеність належаними доказами позивачем зазначеної обставини, а лише вказано, що сторонами підтверджується, що в період з 01.10.2016 року по 13.10.2016 року позивачем було поставлено продукцію в загальному обсязі 175,06 тон.»

У позовній заяві позивач посилається на приписи ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України якими визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно і тоді, коли підстава, на підставі якої воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Встановлено, що на час надходження позову до суду спірне майно вже було використано відповідачем у господарській діяльності, тобто не існувало в натурі.

Приписами ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України не передбачено право позивача на витребування неіснуючого майна.

Враховуючи, що предметом позовних вимог є витребування майна позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Клопотання позивача про призначення судової товарознавчої експертизи щодо визначення вартості брухту чавунних виробів задоволенню не підлягає оскільки при розгляді справи встановлено, що чавунний брухт, що є предметом позову (предмет дослідження), на час розгляду справи вже був використаний відповідачем у виробничому процесі, тобто не існує в натурі.

Заява позивача від 11.12.2017р. про зміну предмету позову до розгляду господарським судом не приймається оскільки розгляд справи по суті почався у судовому засіданні, що відбулось 14.11.2017р. У вказаному засіданні позивач виклав свої позовні вимоги, відповідач надав письмові пояснення по суті спору та у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Заяву про зміну предмету позову подано позивачем з порушенням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 35, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 15.12.2017