Постанова № 71025036, 13.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.12.17р. Справа № А37/80-08

За позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м.Дніпро

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.01.2008 року № 0000018824/0/880

Суддя Кеся Н.Б.

При секретарі судового засідання Хавіна О.С.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 6380-К-О від 17.05.2017 року

Від Відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі-Позивач) звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі-Відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.01.2008 року № 0000018824/0/880.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що винесене Відповідачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує інтереси Банку.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2008р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №А1/165-07.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2017р. поновлено провадження у справі №А37/80-08.

На виконання вимог ухвали суду від 21.11.17р. Позивач подав документи на підтвердження зміни найменування сторін у справі №А37/80-08 (арк.с. 104-128).

Представник Відповідача 07.12.2017р. в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення (арк.с. 100), в попереднє судове засідання 21.11.2017р. Відповідач не з'явився, надіслав клопотання (арк.с. 92-93) про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представників в іншому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника Відповідача, оскільки останній неодноразово і належним чином повідомлений про слухання справи в суді, матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті.

В судовому засіданні 07.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2008 року Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000018824/0/880 (арк.с. 6), яким на підставі акта перевірки №3-08-04-14360570 від 09.01.2008 року було визначено суму податкового зобов'язання ПриватБанку за комунальним податком у сумі 94355, 10 грн., яка підлягає сплаті у десятиденний термін від дня отримання податкового повідомлення-рішення.

Так, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську проведено камеральну перевірку ПриватБанку та складено акт від 09.01.2008 року №3-08-04-14360570 (арк.с. 8-10), в якому зазначено про порушення ПриватБанком податкового зобов'язання по комунальному податку за 2007 рік у сумі 89862 грн., а саме не виконання рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 4/4 від 27.09.2006 року про збільшення податкової ставки до 20%, дію якого було зупинено судом.

Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради № 4/4 від 27.09.2006 року внесені зміни до рішення міської ради від 30.07.2003 року №4/9 "Про комунальний податок", а саме п.2.2. додатка викладено в такій редакції: «Обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20 відсотків від офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу».

Згідно зі ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 року № 56-93 (чинного у спірний період) комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори" органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

За умовами ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції міських рад віднесено встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.

Оскільки у рішенні Дніпропетровської міської ради № 4/4 від 27.09.2006 року комунальний податок встановлено у розмірі 20% від офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян, виходячи із середньовікової чисельності штатних працівників облікового складу, то цей розмір у двічі більший граничного розміру комунального податку ніж той, що встановлений ст. 15 Декрету КМУ № 56-93 від 20.05.1993 року, а саме 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного у спірний період) передбачено, що механізм справляння та порядок сплати місцевих податків і зборів (обов'язкові платежів) встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Згідно із ст.ст. 143, 144 Конституції України територіальні громади міста встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування приймають рішення в межах повноважень, визначених законом.

За таких обставин, оскаржуване рішення сесії Дніпропетровської міської ради про встановлення ставки комунального податку у розмірі 20% від офіційно встановленого не оподаткованого мінімуму доходів громадян, встановленого законодавством України, суперечить вимогам чинного законодавства, передбаченим ст.ст.15, 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 року № 56-93, ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Дніпропетровської міської ради № 4/4 від 27.09.2006 року не підлягає застосуванню при вирішенні спору, оскільки не відповідає правовому акту, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У зв'язку з цим, спірне податкове повідомлення-рішення від 15.01.2008 року №0000018824/0/880 підлягає скасуванню, оскільки його обґрунтованість не доводиться матеріалами справи.

Керуючись ст. 94, 160-163, п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Змінити назву Позивача - Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк".

Змінити назву Відповідача - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.01.2008 року № 0000018824/0/880.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено - 14.12.17р.

Суддя ОСОБА_2