Постанова № 71024965, 06.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року Справа № 905/453/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),судді:Ємельянова А.С., Нєсвєтової Н.М.,за участю представників:від позивача:Сакви Д.Ю.,від відповідача:Ластіної Ю.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні:касаційну скаргуДержавного підприємства "Енергоринок"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2017 рокуу справі№ 905/453/17 Господарського суду Донецької областіза позовомДержавного підприємства "Енергоринок"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"про стягнення 157503483,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Державне підприємство "Енергоринок" (надалі - ДП "Енергоринок", позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (надалі - ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", відповідач) 121497339,36 грн заборгованості за договором № 11296/01 від 12.06.2015 року, 20688775,67 грн пені, 121497,34 грн штрафу, 12302486,69 грн інфляційних втрат, 2893384,79 грн 3% річних.

Позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 11296/01 від 12.06.2015 року в частині своєчасної та повної оплати перетоків електричної енергії, переміщеної з контрольованої території на неконтрольовану територію у січні-червні 2016 року, що стало підставою для нарахування інфляційних збитків, 3% річних та неустойки.

Відповідач у відзиві на позов та додаткових поясненнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, посилаючись на те, що порушення умов договору відбулось внаслідок форс-мажорних обставин (проведення антитерористичної операції), про що надав сертифікати Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України), а також на те, що частиною 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (надалі - Закон № 85-VIII від 13.01.2015 року) встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Крім іншого, відповідач зазначив, що його зобов'язання в частині плати за електроенергію, куплену за договорами з позивачем обмежуються дією алгоритму та сумою коштів, яка фактично надійшла від споживачів за спожиту електроенергію; причиною неповної оплати за договором купівлі електроенергії по сальдо перетоків на неконтрольовану територію є відсутність механізмів збору коштів на непідконтрольній території; кошти на поточних рахунках електропостачальника мають також цільове призначення, в тому числі, фінансування затвердженої НКРЕКП інвестиційної програми, а відтак не можуть бути використані ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" на власний розсуд, зокрема, на погашення заборгованості за куплену електроенергію по спірному договору.

Позивач у письмових поясненнях щодо заперечень відповідача зазначив, що сертифікати ТПП України, які відповідач надав на підтвердження форс-мажорних обставин не є належним доказом у цій справі, оскільки не відповідає вимогам п. 6.2. Регламенту ТПП України щодо порядку засвідчення форс-мажорних обставин за кожним окремим договором. Позивач посилався на те, що обов'язок укласти спірний договір у відповідача виник на підставі Закону України "Про електроенергетику", а пунктом 6.2.1 укладеного договору передбачено обов'язок відповідача купувати у позивача різницю перетоків електроенергії та здійснювати своєчасні розрахунки за неї.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.04.2017 року у справі № 905/453/17 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 121497339,36 грн основної заборгованості, 12302486,69 грн інфляційних втрат, 2890010,14 грн 3% річних, 206388,89 грн пені та 1214,97 грн штрафу (розмір пені та штрафу зменшені на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України)). В решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2017 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу у розмірі 1214,97 грн та пені у розмірі 206388,89 грн скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні зазначених вимог відмовлено повністю, виключено з резолютивної частини рішення абзаци 2 і 3 про зменшення розміру пені та штрафу. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Позивач у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2017 року скасувати в частині відмови у стягненні пені та інфляційних нарахувань, рішення місцевого господарського суду в цій частині залишити в силі.

У відзивах на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 12.06.2015 року, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про електроенергетику", абз. 1 п. 1, пп. 4 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07.05.2015 року Кабінету Міністрів України "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження", між ДП "Енергоринок" та ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" укладений договір № 11296/01 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач - купувати різницю перетоків електричної енергії, переміщеної з контрольованої території на неконтрольовану територію, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору, а саме п.п. 5.2, 5.3, 5.4 цього договору.

Пунктом 6.2.2 договору встановлено, що в разі нездійснення ЕК повної поточної оплати за куплену в ДПЕ різницю перетоків електричної енергії до 14-го числа (включно) місяця наступного за розрахунковим, з 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

З січня 2016 по червень 2016 року відповідач придбав у позивача різницю перетоків електричної енергії на загальну суму 121497339,36 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу за січень 2016 року на суму 30778637,27 грн (28185,875 кВт/год), за лютий 2016 року на суму 23782366,07 грн (20261,556 кВт/год), за березень 2016 року на суму 27267937,66 грн (24272,083 кВт/год), за квітень 2016 року на суму 5139798,35 грн (4605,356 кВт/год), за травень 2016 року на суму 14598341,92 грн (11450,111 кВт/год), за червень 2016 року на суму 19930258,09 грн (13868,425 кВт/год).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт купівлі-продажу перетоків газу в обсягах та в сумі заявлених позивачем підтверджено актами купівлі-продажу та актами звірки розрахунків № 07/51-4-940 від 26.01.2016 року, № 07/51-4-3738 від 10.04.2017 року. Оскільки відповідач не довів, що виконав умови п.п. 5.2, 5.3, 5.4 договору щодо повноти і строків оплати, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення 121497339,36 грн основного боргу.

Керуючись ч.ч. 1-3 ст.ст. 549, ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України та перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції зазначив, що:

- позивач неправильно визначив початок перебігу строків для нарахування 3% річних за зобов'язаннями січня та квітня 2016 року, тому вимога про стягнення 3% річних, підлягає задоволенню в частині 2890010,14 грн;

- згідно до розрахунку суду розмір інфляційних нарахувань складає 12343668,18 грн, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12302486,69 грн підлягає задоволенню повністю;

- зважаючи на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, складає 20638888,76 грн;

- позивач правильно розрахував розмір штрафу, який складає 121497,34 грн.

Водночас, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання з підстав настання форс-мажорних обставин, вказавши, що договір укладався в умовах існування обставин проведення антитерористичної операції на сході України та з метою врегулювання взаємодії сторін у специфічних обставинах розмежування території країни на контрольовану та неконтрольовану, тому сторони не могли не усвідомлювати пов'язаних з його виконанням труднощів. Водночас, скориставшись своїм правом, наданим п. 3 ст. 83 ГПК України та посилаючись на ч. 4 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, суд зменшив на 99% розмір пені до 206388,89 грн, а штрафу до 1214,97 грн.

Встановивши, що ДП "Енергоринок" утворено для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №755 від 05.05.2000 року з метою впровадження ефективних механізмів організації оптового ринку електричної енергії та забезпечення його функціонування, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не є енергопостачальною компанією в розумінні ч. 2 ст. 2 Закону № 85-VIII від 13.01.2015 року, договір сторони уклали як учасники оптового ринку електроенергії, а тому положення вказаного Закону, яким накладено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплатити позивачу суми призначених пені та штрафу.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення 121497339,36 грн основного боргу, 12302486,69 грн інфляційних нарахувань та 2890010,14 грн 3% річних, проте дійшов висновку про помилковість часткового задоволення позову в частині стягнення 206388,89 грн пені та 1214,97 грн штрафу. Скасовуючи рішення в зазначеній частині, апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач, в розумінні ч. 2 ст. 2 Закону № 85-VIII від 13.01.2015 року, не є енергопостачальною компанією. Суд виходив з того, що енергопостачальними підприємствами є суб'єкти господарювання, які відпускають електричну енергію споживачеві за договором (ст. 275 ГК України), є учасниками оптового ринку електроенергії України, які купують електроенергію на цьому ринку з метою її постачання споживачам (ст. 1 Закону України "Про електроенергетику"). Статутом позивача передбачено, що предметом його діяльності є, зокрема, оптове постачання електричної енергії, відповідно до відомостей ЄДРПОУ - основними видами діяльності є торгівля електроенергією, тобто у правовідносинах, що склались позивач є саме енергопостачальною компанією, відповідач, згідно з його статутом та відомостями з ЄДРПОУ, є виробником житлово-комунальних послуг, тобто приписи ч. 2 ст. 2 Закону України № 85-VIII від 13.01.2015 року поширюють свою дію на правовідносини сторін у цій справі, а тому, нарахування пені та штрафу є безпідставним.

Висновки суду апеляційної інстанції стосовно відсутності підстав для стягнення з відповідача сум пені та штрафу з огляду на мораторій, встановлений Законом України № 85-VIII від 13.01.2015 року є такими, що не відповідають приписам цього Закону з огляду на таке.

Ч. 2 ст. 2 Закону України № 85-VIII від 13.01.2015 року встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Апеляційний суд правильно зазначив, що сферою застосування даного нормативного акту є, зокрема, суб'єктний склад його розповсюдження.

Проте, встановивши визначення "енергопостачальник", "енергопостачальне підприємство" та "енергія", апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, не врахував, що ДП "Енергоринок" створене на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 755 від 05.05.2000 року з метою впровадження ефективних механізмів організації оптового ринку електричної енергії та значного поліпшення стану справ із розрахунками за енергоресурси, а відповідно до його статуту, здійснює купівлю електричної енергії у виробників, після чого здійснює її оптове постачання шляхом укладення відповідних угод з постачальниками електричної енергії, які мають ліцензію на передачу такої магістральними та міждержавними електричними мережами. З вказаного вбачається, що енергопостачальником у спірних правовідносинах є відповідач, який купує електроенергію на оптовому ринку електричної енергії, укладаючи договори з уповноваженим на це Державою підприємством, яким і є позивач. Таким чином, висновок суду першої інстанції стосовно того, що договір № 11296/01 від 12.06.2015 року укладений сторонами, як учасниками оптового ринку електроенергії, а не як енергопостачальною компанією та виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, є законним та обґрунтованим.

Зважаючи на вказане, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку стосовно того, що на правовідносини сторін поширюється дія Закону № 85-VIII від 13.01.2015 року.

За цих обставин, Виший господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції не мав законних підстав для скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 206388,89 грн пені та 1214,97 грн штрафу. Тому оскаржена постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а скасоване нею законне та обґрунтоване рішення - залишенню в силі відповідно до п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п. 6 ч. 1 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2017 року у справі № 905/453/17 скасувати.

Рішення Господарського суду Донецької області від 26.04.2017 року у справі № 905/453/17 в частині стягнення 206388,89 грн пені та 1214,97 грн штрафу - залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Островського, 8, код ЄДРПОУ 00169845) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, Шевченківський район, вул.Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 21515381) 288000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Донецької області.

Головуючий суддяКондратова І.Д. СуддяЄмельянов А.С.СуддяНєсвєтова Н.М.