Ухвала суду № 71024803, 14.12.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/15207/17

н/п 6/640/300/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Давіденко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого Третейським судом при Асоціації «Слобожанська перспектива» у справі №2/604-2012 за позовом ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

встановив:

ОСОБА_5 звернулась у суд із заявою про скасування рішення третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 23.05.2013р. на тій підставі, що справа яка розглянута третейським судом не підвідомча третейському суду, оскільки між сторонами наявні правовідносини щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, а також розглянутий судом спір відноситься до спору про захист прав споживачів.

Також просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий Київським районним судом м.Харкова на виконання рішення третейського суду .

ПАТ «Мегабанк» у судовому засіданні та у поданих запереченнях проти скасування рішення третейського суду заперечував, при цьому зазначаючи, що відсутні підстави, передбачені ст. 51 Закону України «Про третейські суди» для скасування рішення суду, які є вичерпаними. Крім того, ОСОБА_5 не є споживачем послуг банку, тому в даному випадку спір розглянутий третейським судом не є спором про захист прав споживачів.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню на теперішній час відсутні, оскільки третейське рішення не скасоване.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 – у судове засідання не з’явились, повідомлялись судом у відповідності до положень ЦПК України .

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2008 між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №71/2008-МК-USD, відповідно до умов якого ОСОБА_2 банком надаються кошти в сумі 80000 дол. США на споживчі цілі, за умови повернення та сплати відсотків. В подальшому були укладені додаткові угоди, якими вносились зміни до графіку повернення кредитних коштів та відсотків.

Згідно п. 10.1. договору кредиту всі спори, що виникають за цим договором між сторонами, розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська перспектива», суддею одноособово у відповідності до регламенту суду.

В забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту №71/2008-МК-USD 01.08.2008р. було укладено три договори поруки між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5

У п.6.1. договорів поруки міститься третейське застереження, відповідно до якого всі спори що виникають за вказаними договорами, розглядаються постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська перспектива».

23.05.2013р. суддею постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» ОСОБА_6 за адресою: м.Харків, вул. Алчевських, б.46 (колишня вул. Артема), прийнято рішення у справі № 2/604-2012, за позовом ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №71/2008-МК-USD від 01.08.2008р., яким позовні вимоги задоволені, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованість за кредитним в розмірі 45 391,34 дол. США та 58 252,85 грн. штрафу, а також витрати.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» іноземна валюта як засіб платежу може використовуватися лише у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту. Такі розрахунки повинні здійснюватися лише через уповноважені банки в порядку, встановленому Національним банком України. Розрахунки іноземною валютою між резидентами допускаються лише в магазинах безмитної торгівлі, а також під час реалізації товарів на шляху руху транспортних засобів при міжнародних перевезеннях.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України та п. 1 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

За змістом статей 1, 2, 6 Закону України «Про третейські суди» підвідомчість справ, які можуть бути вирішені в рамках третейського судочинства, обмежена сферою приватного права. До сфери компетенції третейських судів входить вирішення спорів, що виникають між приватними особами з питань, які не торкаються публічно значимих відносин. Спір, що має публічно-правове значення, не підлягає вирішенню третейським судом.

Оскаржуване рішення третейського суду, постановлене у справі щодо проведення розрахунку за укладеним резидентами кредитним договором, предметом якого була іноземна валюта – долари США.

Порядок здійснення на території України розрахунків в іноземній валюті регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». ОСОБА_7 закон установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ в регулюванні валютних операцій, права й обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Норми цього закону, спрямовані на регулювання порядку проведення розрахунків іноземною валютою, носять імперативний характер, вони вкрай обмежують свободу резидентів при здійсненні таких розрахунків. Статтею 16 Декрету встановлено фінансові санкції, які застосовуються до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 Декрету незаконне використання валютних цінностей як засобу платежу тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Отже, норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб – забезпечення стабільності української грошової одиниці – гривні.

Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку – третейськими судами.

Вказане узгоджується із правовою позицію ВСУ у справі №6-831цс15 від 21.10.2015р., в якій Верховний Суд України вказав на непідвідомчість третейським судам будь-яких спорів щодо стягнення заборгованості в іноземній валюті.

Крім того, згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. ОСОБА_7 регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб’єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». (правова позиція ВСУ у справі № 6-1716цс15)

Оскаржуване рішення третейського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалено 23.05.2013р., тобто після внесення зазначених змін до Закону України «Про третейські суди» , при цьому суд стягнув заборгованість у солідарному порядку, в тому числі із споживача послуг банку - ОСОБА_2, тому третейському суду, в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 цього Закону, така справа не підвідомча.

Посилання в даному випадку банку на правову позицію ВСУ висловлену у справі № № 6-580цс17, судом не приймається, оскільки за вказаною справою третейський суд прийняв рішення про стягнення боргу за кредитним договором лише з поручителя, який не є споживачем послуг банку з кредитування, а, навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника у договорі споживчого кредиту, тобто споживача.

В даному випадку третейський суд рішенням від 23.05.2013р., стягнув заборгованість за договором кредиту в солідарному порядку з позичальника та поручителів.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

За ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Суть солідарного зобов’язання полягає в неподільності предмету зобов’язання та в тому, що перед позикодавцем солідарні боржники є єдиною стороною.

Тому враховуючи неподільність зобов’язання стягнутого рішенням третейського суду, у спорі, який виник в тому числі між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, на виниклі правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» і така справа не підвідомча третейському суду.

Відповідно до ч.4 ст. 369ЦПК України суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Враховуючи скасування рішення третейського суду на підставі якого, за ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 23.10.2013р. виданий виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованість за кредитним в розмірі 45 391,34 дол. США та 58 252,85 грн. штрафу , такий виконавчий лист (з урахуванням меж заявлених вимог) є таким , що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 210, 369, 389-1 - 389-6 ЦПК України, суд -

ухвалив :

Заяву ОСОБА_5 – задовольнити.

Рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» прийнятого суддею Солодовнік О.Д. 23.05.2013р. у справі № 2/604-2012, за позовом ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №71/2008-МК-USD від 01.08.2008р. – скасувати повністю.

Визнати виконавчий лист, виданий Київським районним судом м.Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованості за кредитним договором №71/2008-МК-USD від 01.08.2008р. в розмірі 45 391,34 дол. США та 58 252,85 грн. штрафу - таким , що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили, після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Бородіна Н.М.