Ухвала суду № 71022930, 14.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання відмови у погодженні меж земельної ділянки незаконною, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2017 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що вона 21 червня 2016 року подала до Черкаської міської ради заяву щодо передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0.1 га за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Черкаської міської ради від 25 жовтня 2016 року № 2-1173 ОСОБА_8 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1

Позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення Черкаської міської ради від 25.10.2016 року нею було укладено договір на виконання землевпорядних робіт із уповноваженою організацією, якою в порядку формування документації із землеустрою виготовлено та передано їй для подальшого затвердження акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та акт встановлення в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землеволодіння, що відповідають загальним вимогам до правочинів письмової форми укладення. Згідно вказаних актів межа від В до Г підлягає погодженню із суміжними землекористувачами, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Оригінали вказаних актів від 12 січня 2017 року направлені відповідачам рекомендованим листом та листом з оголошеною цінністю, які отримані відповідачем ОСОБА_6 особисто 21 січня 2017 року.

Також позивачем було встановлено строк для відповіді на пропозицію 30 календарних днів з моменту отримання. 22 лютого 2017 року вказаний термін погодження меж закінчився. Неповернення відповідачами надісланих актів є відмовою відповідачів погодити суміжну земельну межу.

З таких підстав ОСОБА_8 просила суд визнати неправомірною відмову відповідачів погодити акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та акт встановлення в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землеволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2017 року позов задоволено.

Визнано неправомірною відмову ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 погодити акт прийомки -передачі межових знаків на зберігання та акт встановлення меж в натурі ( на місцевості) зовнішніх меж землеволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 посилаючись на незаконність рішення суду, ухвалення його на підставі неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідачів від підпису акта погодження меж, є безпідставною і не дає можливості позивачці приватизувати земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, передбачений ст. 118 ЗК України, який включає в себе наступні стадії: подання заяви зацікавленою особою у приватизації земельної ділянки до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; розгляд клопотання відповідним органом про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин; прийняття рішення відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки та передача її у власність.

У ч. 1 ст. 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до ст. ст. 23, 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» здійснюється на підставі документації із землеустрою.

Згідно з пп. а, е ст. 184 ЗК України та п. в ст. 2 Закону України «Про землеустрій» одним із заходів землеустрою передбачено визначення (встановлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок.

Відповідно до положень ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Також погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності. Виконання усіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає як перевірку того, чи є земельна ділянка вільною, чи не належить вона іншому власнику чи користувачеві та чи не накладаються межі вказаної земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

Таким чином, непогодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами позбавляє землевпорядну організацію виготовити технічну документацію із землеустрою та погодити технічну документацію з компетентними органами та затвердити відповідний проект землеустрою.

Пунктом 3.12. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 № 376, передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Частиною 2 ст. 185 ЗК України землеустрій здійснюється відповідно до закону.

Таким чином, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами є самостійним заходом визначення (встановлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є власником 3/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_1.

21 червня 2016 року ОСОБА_8 звернулася до Черкаської міської ради із заявою про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0.1 га за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Черкаської міської ради від 25 жовтня 2016 року ОСОБА_8 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

На виконання вимог ЦК України, ЗК України, ЗУ «Про землеустрій», рішення Черкаської міської ради від 25 жовтня 2016 року за № 2-1173 ОСОБА_8 уклала договір на виконання землевпорядних робіт із уповноваженою на те організацією, якою в порядку формування документації із землеустрою виготовлено та передано позивачу для подальшого затвердження акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та акт встановлення в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землеволодіння, що відповідають загальним вимогам до правочинів письмової форми укладання.

Згідно вказаних актів межа від В до Г підлягає погодженню зовнішніх меж землеволодіння, що відповідають загальним вимогам до правочинів письмової форми укладання.

Відповідачі являються суміжними землекористувачами.

Оригінали вказаних актів 12 січня 2017 року позивачем було направлено на адресу відповідачів, які 21 січня 2017 року отримані ОСОБА_6 особисто.

Крім того, в матеріалах справи наявне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2008 року, яким задоволено позов ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та визнано незаконною відмову ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_8 у погодженні межі земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1, що відводиться у приватну власність.

З наведеного слідує, що між сторонами склався визначений порядок користування земельною ділянкою. Оскільки відповідачі відмовляються у визначений строк підписати акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та акт встановлення меж в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землеволодіння за адресою: АДРЕСА_1, позивачка змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст. 91, 96, 103 Земельного кодексу України).

В п. г ч. 1 ст. 96 ЗК України вказано, що землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників земельних ділянок та землекористувачів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вказує, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.04.2008 року встановлено, що ДП «Центр земельного кадастру» було розроблено акт розподілу земельної ділянки та акт визначення та погодження меж між суміжними землекористувачами відповідно до проведених вимірів та часток у домоволодінні за адресою по АДРЕСА_1. Тобто за планом встановлення меж та відповідним актом встановлення в натурі (на місцевості) меж землекористування та передачі межових знаків на зберігання між сторонами протягом 2005-2008 років був встановлений порядок землекористування та відповідно закріплені межі.

Вказує, що у позивача відсутнє порушене право в частині передачі межових знаків, а встановлений порядок користування закріплений у плані встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 та визначений між співвласниками земельної ділянки вищевказаним рішенням суду.

Колегія суддів не погоджується в повній мірі з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_10 просили визнати безпідставною відмову відповідачів (ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16.) в погодженні межі земельної ділянки за вищевказаною адресою, тобто спір стосувався реалізації права позивачів на безоплатне отримання земельної ділянки шляхом приватизації.

В даній же справі спір стосується захисту права ОСОБА_8 на приватизацію земельної ділянки, в чому їй безпідставно перешкоджають відповідачі шляхом непогодження її меж.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до запропонованого позивачем акту межі та площа земельної ділянки змінені в порівнянні з актом, за яким було визначено порядок користування рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.04.2008 року.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Проте, на підтвердження вищезазначених доводів апелянтом не надано до суду жодних належних доказів, а тому факт накладення земельних ділянок та збільшення земельної ділянки позивача за рахунок належної відповідачу земельної ділянки є недоведеним.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що відмова відповідачів у підписанні акту погодження меж є безпідставною та порушує право позивача на приватизацію земельної ділянки.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків районного суду не спростовують, а тому колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального права, і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, п. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий :

Судді :