Постанова № 71021242, 14.12.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/964/16-а

Провадження №6-а/638/17/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 грудня 2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі :

головуючого - судді Штих Т.В.,

за участі секретаря Тарасової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в порядку ст. 267 КАС України щодо невиконання Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Харківській області постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.09.2016 по справі № 638/964/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із заявою до відповідача, в якій, з урахуванням уточненої заяви, просить:

- зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати звіт про виконання постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.09.2016 по справі № 638/964/16-а;

- накласти на керівника головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штраф.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.09.2016р. по адміністративні справі №638/964/16-а, яка набрала законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ).

Зазначає, що станом на 23.09.2017р. рішення суду не виконано. Листами № 18167-14/20 від 16.11.2016 та № 5722-14/20 від 29.03.2017 ГУ ПФУ повідомляло, що ОСОБА_1 необхідно відкрити картковий рахунок у ВАТ Державний ощадний банк України» відповідно до ст. Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вважає, що ГУ ПФУ не має права нав’язувати пенсіонеру банківську установу. Крім того, зазначає, що відповідно до листа ГУ ПФУ № 1201/А-14 від 22.06.2017 управлінням здійснено розрахунок розміру пенсії на 07.10.2009 року та в подальшому перерахунок та індексація пенсії не проводиться.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з’явилися, в уточненій заяві представник позивача просив суд розглянути заяву без участі позивача та представника позивача.

Представник відповідача ГУПФУ в Харківській області в судове засідання не з'явився, повідомлений судом належним чином, про причину неявки суду не повідомив, що в силу ст. 267 КАС України не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначає, що на виконання постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.09.2016р. позивачу було перераховано та поновлено починаючи з 07 жовтня 2009 року пенсію за вислугу років, призначену відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262). Виплата пенсії не здійснена з вини позивача, який, незважаючи на неодноразові повідомлення його особисто та через представника, до цього часу не надав реквізити рахунку, відкритого на його ім’я в філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Суд встановив, що остановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.09.2016р. по адміністративні справі №638/964/16-а, яка набрала законної сили, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1; зобов’язано ГУ ПФУ перерахувати та поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1, починаючи з 07 жовтня 2009 року в розмірах відповідно чинного законодавства; зобов’язано ГУ ПФУ надати звіт про виконання постанови після набрання нею законної сили.

05.12.2016р. до суду надійшов лист ГУ ПФУ на виконання постанови від 12.09.2016 р., в якому зазначено, що ГУ ПФУ поновлено та перераховано пенсію за вислугу років ОСОБА_1, починаючи з 07.10.2009р. відповідно до чинного законодавства. Також зазначено, що пенсію ОСОБА_1 буде виплачено після надання реквізитів рахунку відкритого на його імя в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виходячи з положень ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст. 62 Закону № 2262, пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом № 1058.

Стаття 51 Закону № 1058 встановлює: «У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України».

Положення другого речення статті 51 Закону № 1058 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009.

Таким чином, питання виплати пенсії під час перебування за кордоном у разі відсутності відповідного міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, на даний час залишається не врегульованим. Суд вважає, що в цьому випадку слід застосувати аналогію закону.

Виходячи з наведеного та враховуючи той факт, що поновлення виплати та перерахунок пенсії позивачу здійснювався на виконання постанови суду, якою відновлено порушене право пенсіонера на пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при вирішенні питання щодо порядку виплати пенсії слід керуватися нормою статті 52 закону №2262, яка є спеціальною на відміну від загальної норми ст.47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), а також має вищу юридичну силу, ніж норма п.6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою КМУ від 30.08.1999р. № 1596 (в редакції постанови КМУ від 22.09.2016р. №662).

Відповідно до ст. 52 Закону № 2262 особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.

Норму ст. 52 Закону № 2262 на цей час не скасовано, такою, що не відповідає Конституції України (неконституційною) не визнано, отже, вона підлягає застосуванню.

Щодо заявлених вимог про зобов’язання ГУ ПФУ надати звіт про виконання постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.09.2016р. по справі №638/964/16-а та накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Указаній нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п’ятого пункту 4 частини першої статті 207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної може бути встановлений судом строк для подання суб’єктом владних повноважень – відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб’єктом владних повноважень – відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов’язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту – шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що зобов’язання суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов’язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб’єктом владних повноважень – відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Правовідносини щодо встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані статтею 267 КАС України.

Відповідно до ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

З аналізу ч. 9 ст. 267 КАС України слідує, що у разі вчинення суб'єктом владних повноважень - відповідачем дій чи бездіяльності, а також прийняття рішень на виконання постанови суду які порушують права позивача підтверджені такою постановою суду, то позивач на користь якого ухвалено постанову суду має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправним и таких рішень та бездіяльності.

Із заяви представника позивача, поданої в порядку судового контролю на підставі ст. 267 КАС України, вбачається, що він не погоджується зі способом виплати поновленої пенсії - через установу відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», а також з не проведенням індексації пенсії.

Разом з цим, як встановлено з матеріалів справи, вимоги позивача щодо виплати пенсії через конкретну банківську установу, та індексації пенсії не були предметом розгляду під час ухвалення рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.09.2016р. по адміністративні справі №638/964/16-а.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заява представника позивача, подана в порядку судового контролю на підставі ст. 267 КАС України, не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись 162, 163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, подану в порядку ст. 267 КАС України - залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В. Штих